Постанова

від 09.09.2021 по справі 922/2287/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. Справа № 922/2287/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Коваль Г.Ю.,

відповідача - Єлісєєв М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2309) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 (суддя Кухар Н.М., повний текст складено 05.07.2021) у справі №922/2287/20

за позовом Харківської міської ради, місто Харків

до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", місто Харків

про стягнення 1797821,50 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.07.2020, а.с.49 т.1) стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" 1797821,50 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності по вул. Академіка Павлова, 165-В у м.Харкові, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не вносив плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати (в період з 01.09.2018 по 30.06.2020) за рахунок міської ради, як власника земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі №922/2287/20 в задоволенні позову відмовлено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума безпідставно збережених коштів розрахована на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18, який скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №520/13278/2020. За вказаних обставин, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що вказаний витяг є недопустимим доказом, а розмір заявлених до стягнення сум позивачем недоведений.

.

Позивач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що виданий ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у м.Харкові. витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18 розроблено на підставі наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , а також рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Як зазначає позивач, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 пройшла державну експертизу відповідно до ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , під час проведення якої було перевірено правильність застосування локальних коефіцієнтів та впливу локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки. Позивач вважає, що дослідження питання застосованих у витягу коефіцієнтів та їх значень не є обставиною, яка підлягає встановленню в межах цього спору, оскільки правомірність застосування певного коефіцієнта перевіряється під час проведення державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, зазначає, зокрема, про те, що значення локальних коефіцієнтів у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18 є завищеними та виходять за межі максимальних значень коефіцієнтів, встановлених Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 та рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №216440080 від 15.07.2020 (а.с.22 зворот т.1), право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 1525 кв.м, по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові з 06.05.2014 зареєстровано за ПАТ "Концерн Авек та Ко" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2007 № 37/549-06.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-2", сформована в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:09:0020:0033, яка відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти перенесена в архів 23.08.2018 (а.с.33-34 т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.22-22 зворот т.1), на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:09:0020:0033 обліковувався договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою та ПАТ "Концерн Авек та Ко" від 02.03.2006 №340667100028 строком до 01.12.2029.

Право оренди ПАТ "Концерн Авек та Ко" за вказаним договором припинено 09.08.2018 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 06.08.2018.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005131622020 (а.с.27 т.1), земельна ділянка по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:09:002:0081 сформована; її площа складає 0,3014 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2".

08.07.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3014 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0081) розташована нежитлова будівля літ. А-2 , право власності на яку зареєстроване за ПАТ "Концерн Авек та Ко" та споруди торгівельного призначення.

За результатами обстеження Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено акт, в якому зафіксовано, що з 09.08.2018 по теперішній час земельна ділянка, площею 0, 3014 га по вул.Академіка Павлова, 165-В використовується ПАТ "Концерн Авек та Ко" без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125 Земельного кодексу України (а.с.40-41 т.1).

Як зазначає позивач, відповідач, не сплачуючи в період з 01.09.2018 по 30.06.2020 оренду плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статтей 1212-1214 ЦК України.

До позову Департаментом територіального контролю Харківської міської ради додано розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 30.06.2020, згідно з яким їх розмір для ПАТ "Концерн Авек та Ко" складає 1 797 821,50 грн. (а.с.37, 38,53 т.1).

Розрахунок розміру безпідставно збережених ПрАТ "Концерн Авек та Ко" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2018 по 31.12.2019 здійснено Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у м.Харкові (а.с.36 т.1).

Розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 розраховано позивачем на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 №4047, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у м.Харкові (а.с.35 т.1).

Судова колегія враховує наступне.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цим майном.

Матеріали справи свідчать, що відповідач - ПАТ "Концерн Авек та Ко" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2007 № 37/549-06 набув право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 1525 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на рухоме майно (а.с.22 зворот т.1).

Відповідач не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна по вул.Академіка Павлова, 165-В у м. Харкові.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Зазначена правова позиція є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у період з 01.09.2018 по 30.06.2020 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 у справі №917/353/19 для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача розраховано Харківською міською радою, як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 14 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.

Здійснюючи розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.12.2019 позивач використав дані витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові (а.с.36 т.1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020 скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18.

Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3014 га, яка розташована за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Павлова, 165-В, кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, №1528/176-18 від 14.09.2018 локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: зони вулиць без твердого покриття - 0,98942, зони ґрунту з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв.см - 0,97171; зони залягання ґрунтових вод менше 3 метрів - 0,98687 та сукупного коефіцієнту Км3 - 1,34969.

Вказаним рішенням адміністративного суду встановлено, що

-показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки, що примикає до вулиці без твердого покриття, згідно значень локальних коефіцієнтів, визначених у додатку 7 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, становить 0,90-0,95, а у спірному витязі 0,98942;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см кв. при потужності понад два метри, відповідно до додатку 7 до Порядку № 489, становить 0,85-0,95, а у спірному витязі -0,97171;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки зони залягання ґрунтових вод менше 3 метрів, відповідно до додатку 7 до Порядку № 489, становить 0,90-0,95, а у спірному витязі - 0,986871.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020 набрало законної сили 01.06.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в … адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням суду у адміністративній справі №520/13278/2020 встановлено неправомірність застосування локальних коефіцієнтів та сукупного коефіцієнту Км3 при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18 та скасовано цей витяг, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний витяг не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2018-2019 роках та відповідно розміру заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.12.2019.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про недоведеність позовних вимог (а саме їх розміру) в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2018 по 31.12.2019 в розмірі 1 314 039,75 грн., у зв`язку з чим, в їх задоволенні слід відмовити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 №1528/176-18, виданий Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області розроблено на підставі наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , а також рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Як зазначає позивач, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 пройшла державну експертизу відповідно до ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , під час проведення якої було перевірено правильність застосування локальних коефіцієнтів та впливу локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Рішенням суду у адміністративній справі №520/13278/2020 встановлено, що при формуванні ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18 були застосовані окремі локальні коефіцієнти та сукупний коефіцієнт Км3 з перевищенням їх максимального значення, встановленого чинним законодавство, що призвело до необґрунтовано підвищення вартості земельної ділянки та як наслідок незаконного підвищення орендної плати за земельну ділянку.

На підставі вищенаведеного, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020 скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18 та визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у місті Харкові щодо застосування у витязі певних локальних коефіцієнтів та сукупного коефіцієнту Км3.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на правильності застосованих локальних коефіцієнтів при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2018 № 1528/176-18.

Проте, обставина неправомірності застосування вказаних коефіцієнтів вже встановлена адміністративним судом у справі №520/13278/2020 та є преюдиціальною для цієї справи.

При цьому, апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку законності та обґрунтованості судового рішення, прийнятого судом адміністративної юрисдикції.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2021 посилався на те, що рішення адміністративного суду оскаржено в апеляційному порядку.

Судова колегія не може прийняти вказані доводи до уваги при розгляді судом цього спору, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 520/13278/2020 набрало законної сили, не скасовано. Крім того, апеляційне провадження у вказаній справі не порушено.

Розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 розраховано позивачем на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 №4047, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у м. Харкові (а.с.35 т.1).

Вказаний витяг в судовому порядку не оскаржувався.

В судовому засіданні 09.09.2021 представник відповідача зазначив про те, що вважає правомірними застосовані у витягу від 20.05.2020 №4047 коефіцієнти.

Відповідно до витягу від 20.05.2020 №4047 (а.с.35 т.1) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, земельна ділянка по вулиці Академіка Павлова, 165-В має кадастровий номер 6310136600:09:002:0081, площу - 0,3014 га, знаходиться в економіко-планувальній зоні 6648 та має наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт Км2 - 2,53 ;

- сукупний коефіцієнт КмЗ- 1,19

- коефіцієнт функціонального використання Кф - 2,50.

Середня базова вартість земельної ділянки - 639,78 грн.

Земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 14 513 453 грн.

В ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.09.2020 у справі №922/4073/19).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 року № НВ-0005131622020 (а.с.27 т.1), земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,3014 га по вулиці Академіка Павлова, 165-В у місті Харкові присвоєно кадастровий номер 6310136600:09:002:0081 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 23.08.2018.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що земельна ділянка, за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, є об`єктом цивільних прав, оскільки вона є сформованою (визначено її межі і площу), їй присвоєно кадастровий номер та відомості про неї зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Судова колегія враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не шляхом простого арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки одного квадратного метра спірної земельної ділянки, позивачем використані дані витягу від 20.05.2020 №4047 (а.с.35 т.1) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зокрема, коефіцієнти Км2 - 2,53 , Км3 -1,19, Кф-2,50.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України. Вказане рішення введено в дію з 01.01.2020.

Згідно даних Держгеокадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить за 2020 рік - 1,0.

Отже, позивачем при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки правильно застосовано базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова - 639,78 грн. та коефіцієнт індексації - 1.

Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 затверджено «Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові» (далі-Положення), яке набрало чинності з 01.03.2008 р.

Розділом ІІ вказаного Положення визначено порядок розрахунку орендної плати та наведено відповідну формулу.

Відповідно до пункту 2.5 Положення, розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Таким чином, позивачем правомірно при розрахунку застосовано ставку річної орендної плати у розмірі 8 %.

При здійсненні розрахунку позивачем правомірно не нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, оскільки Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункти 52-4 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "52-4. Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності."

Таким чином, розрахунок позивача охоплює період з 01.01.2020 по 30.06.2020, проте, включає не 6, а 5 місяців.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.53 т.1), розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 складає 483 781,75 грн.

За інформацією Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС в листі від 17.08.2020 (а.с.112 т.1), за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 ПАТ "Концерн Авек та Ко" сплачено земельний податок в розмірі 101038,09 грн.

Позивачем при здійсненні розрахунку вказана інформація врахована не була.

Враховуючи наведене, сума, відображена Харківською міською радою у розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 (483781,75 грн.), має бути зменшена на 101038,09 грн.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 382 743,66 грн.

З огляду на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі №922/2287/20 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 382 743,66 грн.

Відповідно до ст.282 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2021 у справі №922/2287/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м.Харків, вул.Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку з 01.01.2020 по 30.06.2020 в сумі 382 743,66 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5741,35 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8612,02 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.09.2021р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота