Постанова

від 22.11.2021 по справі 341/609/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 341/609/20

провадження № 61-10091св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Агроінвест ,

третя особа -Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Агроінвест на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області у складі судді Гаполяка Т. В. від 28 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О. від 17 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства (далі-ФГ) Агроінвест , третя особа - Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області , про розірвання договору суборенди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 листопада 2004 року між ним та Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 19,2874 га, кадастровий номер: 2621285100:05:001:0016 терміном на 49 років

до 01 листопада 2029 року, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, місце розташування земельної ділянки Галицький район Кукільницька сільська рада, за межами населеного пункту.

01 січня 2018 року між ним та ФГ Агроінвест в особі ОСОБА_2 укладено договір суборенди отриманої ним в оренду земельної ділянки загальною площею 19,2874 га, терміном на 11 років 10 місяців

до 01 листопада 2029 року.

Зазначав, що умовами договору суборенди спірної земельної ділянки передбачено обов`язок суборендаря (ФГ Агроінвест ) сплачувати орендарю

( ОСОБА_1 ) у готівковому чи безготівковому порядку щомісячно, не пізніше 30 числа кожного місяця, орендну плату у розмірі 1 054,68 грн. Проте з часу державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки відповідач не виконував свого обов`язку по сплаті орендних платежів,

що свідчить про систематичне невиконання умов договору.

Вказував, що 17 березня 2020 року та 30 березня 2020 року він надіслав на адресу ФГ Агроінвест та на електронну адресу ОСОБА_2 претензії щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, однак будь-які спроби у досудовому врегулюванні спору відповідачем не вжиті.

З урахування наведеного, посилаючись на те, що систематичне невнесення відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору суборенди земельної ділянки, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір суборенди земельної ділянки, укладений 01 січня 2018 року між ним та

ФГ Агроінвест .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір суборенди земельної ділянки, загальною площею 19,2874 га, укладений 01 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Агроінвест , за яким передано в суборенду земельну ділянку, площею 19,2874 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2621285100:05:001:0016, терміном на 11 років 10 місяців до 01 листопада 2029 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ФГ Агроінвест всупереч умов договору суборенди земельної ділянки не здійснювало оренду плату за користування земельною ділянкою, таким чином, допустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки. При цьому, суди послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня

2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932 сво 18.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах положення частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, а доказів сплати

ФГ Агроінвест орендної плати матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ФГ Агроінвест звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 341/609/20 з Галицького районного суду Івано-Франківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ Агроінвест мотивована тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставин справи, так як під час підписання спірного договору між представником ФГ Агроінвест та ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість про те, що фермерське господарство в рахунок плати за оренду землі щомісячно буде сплачувати у бюджет Більшівцівської ОТГ Галицького району від імені орендаря податок за оренду землі у розмірі 1 054,68 грн.

Зазначає, що даний факт підтверджується квитанціями та виписками з банку за 2018-2020 роки, які долучались ФГ Агроінвест до відзиву про сплату орендної плати, яка обумовлена Договором суборенди у сумі 1 054,68 грн, проте судами першої та апеляційної інстанцій їм не надано належної оцінки, лише зазначено, що платежі саме від ФГ Агроінвест за 2018 - 2019 роки не поступали. При цьому, суди не звернули уваги на те, що ряд платежів здійснювалось він імені керівника ФГ Агроінвест Камінського І. Л. та ряд платежів було здійснено ФГ Агроінвест згідно домовленості між сторонами від імені ФГ Еліта Галич , керівником якого є ОСОБА_1 . При цьому, посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 815/1005/16, в якому зазначається, про можливість внесення орендної плати саме фермерським господарством, коли за договором орендодавцем є фізична особа.

Крім того, згідно з довідкою виданою Більшівцівською селищною радою

ОТГ Галицького району від 20 червня 2020 року №305, з якої вбачається, що орендну плату за користування земельною ділянкою здійснювало ФГ Еліта Галич (керівником якого є ОСОБА_1 ), а саме за 2017 рік в сумі

2 109,29 грн, за 2018 рік 13 154,66 грн, за 2019 рік 8 609,24 грн та за 2020 рік 13 804,69 грн, що підтверджує вищезазначену домовленість. Таким чином, права позивача не порушено, а фермерським товариством не порушено істотних умов договору суборенди, і не вбачається порушення щодо сплати орендної плати.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2019 року у справі № 927/877/17; від 17 квітня 2019 року у справі

№ 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/8819/18, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/5381/18, від 29 жовтня 2019 року у справі

№ 911/2755/18, від 17 березня 2020 року у справі № 911/1102/19.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року та

постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року

ФГ Агроінвест посилається на те, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду. Крім цього, вказує, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ФГ Агроінвест задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України Про оренду землі .

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом із тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17,

провадження №61-41932 сво 18 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору , оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання) є підставою для розірвання такого договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18, провадження №61-46917 св 18 ; від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17, провадження

№61-46216 св 18; від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17/, провадження № 61-11530 св 20.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається,

ОСОБА_1 , зазначав, що підставою для розірвання спірного договору факт систематичної несплати орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав доведеним той факт,

що ФГ Агроінвест всупереч умов договору суборенди земельної ділянки не здійснювало оренду плату позивачу за користування земельною ділянкою, таким чином, допустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки. При цьому, суди послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня

2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932 сво 18.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, а доказів сплати

ФГ Агроінвест орендної плати матеріали справи не містять.

Верховний Суд погоджується із висновками судів й зазначає, що доводи касаційної скарги ФГ Агроінвест про те, що в матеріалах справи є підтвердження щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є безпідставними, так як за умовами договору така оплата мала здійснюватися саме позивачу.

Крім того, Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування правового висновку Верховного Суду, викладених

у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2019 року у справі № 927/877/17; від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/8819/18, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/5381/18,

від 29 жовтня 2019 року у справі № 911/2755/18, від 17 березня 2020 року

у справі № 911/1102/19 , оскільки в наведеній постановах та в оскаржуваних судових рішеннях установлені різні фактичні обставини справ.

Інші наведені доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Агроінвест залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць