Постанова

від 17.05.2021 по справі 341/609/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/609/20

Провадження № 22-ц/4808/579/21

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

з участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Фермерського господарства "Агроінвест" Шевчук-Філімон Наталії Мирославівни на рішення Галицького районного суду від 28 січня 2021 року, у складі судді Гаполяка Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Агроінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області, про розірвання договору суборенди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства "Агроінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицька районна державна адміністрація, про розірвання договору суборенди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та Галицькою районною державною адміністрацією укладено Договір оренди земельної ділянки площею 19,2874 га, кадастровий номер: 2621285100:05:001:0016 терміном на 49 років до 01.11.2029 року, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, місце розташування земельної ділянки Галицький район Кукільницька сільська рада, за межами населеного пункту.

01 січня 2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Агроінвест" в особі Камінського І.Л. укладено Договір суборенди отриманої позивачем в оренду земельної ділянки загальною площею 19,2874 га, терміном на 11 років 10 місяців до 01 листопада 2029 року.

Умовами Договору суборенди спірної земельної ділянки передбачено обов`язок суборендаря - ФГ Агроінвест сплачувати орендарю - ОСОБА_1 в готівковому чи безготівковому порядку щомісячно, не пізніше 30 числа кожного місяця, орендну плату в розмірі 1054,68 грн.

Однак з часу державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки відповідач не виконує обов`язок по сплаті орендних платежів, що свідчить про систематичне невиконання умов договору.

17 березня 2020 року та 30 березня 2020 року позивачем на адресу ФГ Агроінвест та на електронну адресу Камінського І.Л. були надіслані претензії щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, однак будь-які спроби у досудовому врегулюванні спору відповідачем не вжиті.

Позивач, посилаючись на те, що систематичне невнесення відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору суборенди земельної ділянки, просив ухвалити рішення яким розірвати договір суборенди земельної ділянки, укладений 01.01.2018 року укладений між ним та ФГ "Агроінвест".

Рішенням Галицького районного суду від 28 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір суборенди земельної ділянки, загальною площею 19,2874 га., укладений 01 січня 2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Агроінвест , за яким передано в суборенду земельну ділянку площею 19,2874 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2621285100:05:001:0016 терміном на 11 років 10 місяців до 01 листопада 2029 року. Стягнуто з ФГ "Агроінвест" на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ФГ "Агроінвест" - Шевчук-Філімон Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що 01 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Агроінвест" укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого відповідачем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Кукільницької сільської ради Галицького району, кадастровий номер 2621285100:05:001:0016, загальна площа земельної ділянки 19 , 2874 га, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 421 872,84 грн. У відповідності п.2.1 Договору орендна плата складає 1054,68 грн за місяць та сплачується у готівковому чи безготівковому порядку не пізніше 30 числа кожного місяця.

Під час підписання вищезазначеного договору між представником ФГ "Агроінвест" та ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість про те, що фермерське господарство в рахунок плати за оренду землі щомісячно буде сплачувати у бюджет Більшівцівської ОТГ Галицького району замість орендаря податок за оренду землі у розмірі 1054, 68 грн.

Даний факт підтверджується довідкою виданою Більшівцівською селищною радою ОТГ Галицького району від 20.06.2020 року за №305, з якої вбачається, що орендну плату за користування земельною ділянкою здійснювало ФГ "Еліта Галич", а саме за 2017 рік в сумі 2109,29 грн, за 2018 рік 13154,66 грн, за 2019 рік 8609,24 грн та за 2020 рік 13804,69 грн, що підтверджує вищезазначену домовленість.

Окрім того, позивачем отримано від фермерського господарства "Агроінвест" грошові кошти в сумі 40 000 грн.

Апелянт вважає, що судом не в повній мірі з"ясовано всі обставини, що мають значення для, не досліджено докази, які мають значення, не надано їм належної оцінки. З його сторони не було істотного порушення умов договору суборенди земельної ділянки, так як друга сторона з моменту укладення договору не розраховувала на отримання орендної плати. Натомість позивач не дотримався усних домовленостей досягнутих ними при укладенні договору.

Апелянт просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі та дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог. Жодної плати за користування даною земельною ділянкою фермерське господарство не здійснювало, коштів на суму 40000 грн не сплачувало, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження даного факту.

У судовому засіданні представники ФГ "Агроінвест" Камінський І.Л., Шевчук-Філімон Н.М. підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської областіу судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення вищезазначеним вимогам відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ФГ "Агроінвест" всупереч умов договору суборенди земельної ділянки не здійснювало оренду плату за користування земельною ділянкою, таким чином, допустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 01 листопада 2004 року між Галицькою районною державною адміністрацією, в особі голови адміністрації Івасишина Г.М. - власником земельної ділянки та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору в оренду надано земельну ділянку загальною площею 20,0004 га в тому числі ріллі 20.0004 га, зі сплатою щорічної орендної плати в розмірі 128,243 грн на рік, строком на 25 років.

01 січня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір суборенди земельної ділянки з ФГ "Агроінвест".

Відповідно до умов вищезазначеного договору, ФГ Аргоінвест як суборендар прийняло у орендаря ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Кукульницької сільської ради Галицького району. Кадастровий номер земельної ділянки 2621285100:05:001:0016, загальна площа земельної ділянки 19.2874 га

Пунктом 2.1 Договору встановлена місячна орендна плата в розмірі 1054,68 грн, яка сплачується в готівковому чи безготівковому порядку не пізніше 30 числа кожного місяця.

Згідно п.4.1. строк суборенди складає 11 років 10 місяців з моменту прийняття об`єкта оренди і діє до 01 листопада 2029 року.

Пунктом 7.1 Договору суборенди земельної ділянки передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 8 Договору визначено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія Договору, згідно п. 8.2 припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.8.3 Договору).

Судом встановлено що 18 березня 2020 року та 31 березня 2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ФГ Агроінвест претензії з вимогами сплатити заборгованість по оплаті орендних платежів за Договором суборенди земельної ділянки станом на час надіслання претензії в сумі 28 476,36 грн та звільнити займану земельну ділянку (а.с. 25 - 33).

Доказів того, що ФГ Агроінвест надало відповідь на вищезазначені претензії позивача матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 2 ЗУ Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірваної за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції правильно, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Об"єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, відповідно до якого при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки від 01 січня 2018 року місячна орендна плати за користування земельною ділянкою відповідно до п.2.1 складала 1054, 68 грн.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 березня 2020 року та 31 березня 2020 року позивачем скеровувались відповідачу претензії з вимогами сплатити заборгованість за спірним договором в сумі 28 476 грн. 36 коп. та звільнити займану земельну ділянку (а.с. 25 - 33).

Оплату орендної плати за Договором суборенди земельної ділянки в користь ОСОБА_1 ФГ "Агроінвест" здійснило частково, а саме:

01 квітня 2020 року за січень - березень 2020 року (а.с. 126-135);

30 квітня 2020 року за квітень 2020 року (а.с. 138-141);

02 червня 2020 року за травень 2020 року (а.с. 142-145);

30 червня 2020 року за червень 2020 року (а.с. 146-149).

Доказів сплати саме ФГ Агроінвест орендної плати за користування земельною ділянкою з часу укладення договору суборенди за 2018 та за 2019 роки матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційні скарзі на те, що фермерське господарство сплатило позивачу грошові кошти в сумі 40000 грн, а також те, що за усною домовленістю здійснювалась орендна плата за використання земельної ділянки площею 19,2874 га, що належить позивачу ОСОБА_1 від Фермерського господарства "Еліта Галич", не підтверджено матеріалами справи, оскільки договір суборенди земельної ділянки укладався саме з ФГ "Агроінвест", яке в свою чергу повинно було здійснювати плату за користування землею.

Не підтверджені також будь-якими доказами також доводи апелянта про те, що позивач ОСОБА_1 з моменту укладення договору не розраховував на отримання орендної плати.

Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 доведено факт систематичного порушення умов договору відповідачем, з огляду на те, що в 2018 та 2019 роках обов`язок щодо сплати орендної плати відповідачем не виконано належним чином, а в 2020 році така орендна плата здійснена частково.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на викладене апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства "Агроінвест" залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 28 січня 2021 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин