Ухвала

від 09.11.2021 по справі 367/6153/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6153/21

Провадження по справі № 2/367/5135/2021

У Х В А Л А

Іменем України

про відмову у відкритті провадження

10 листопада 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Линник В.Я., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вивчивши зазначену позовну заяву, суд дійшов до висновку, що провадження у справі за цією позовною заявою не може бути відкрито з таких підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 4, 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у порядку якого розглядається визначена категорія справ.

За пунктом 17 частини першої статті 4КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, органах місцевого самоврядування.

У цій справі позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи - військовослужбовця про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, в/ч НОМЕР_2 , крім посилання на загальні положення ЦК України, також посилається на нормативні акти, які регулють проходження військової служби, визначають обов`язки військовослужбовців та унормовують питання матеріальної відповідальності військовослужбовців за завдану ними матеріальну шкоду під час проходження військової.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Про віднесення посад військовослужбовців до різновиду публічної служби неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 12.06.2019 у справі № 707/1679/17, від 04.09.2019 №522/16964/15

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду,завдану державі» передбачає умови притягнення осіб до матеріальної відповідальності, в тому числі й у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, види матеріальної відповідальності, встановлення розміру шкоди та порядок відшкодування такої шкоди.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;вини у заподіянні шкоди.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети,здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично невиконаних робіт,викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, від 22 січня 2020 року в справі №813/1045/18, спори що виникають внаслідок зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Як слідує з матеріалів справи, даний спір виник, в правовідносинах, які існують між сторонами, під час здійснення відповідачем повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, а отже такий спір є публічно-правовим.

Враховуючи, що між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який, з врахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відтак наявні підстави, визначені п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження в цивільній справі, оскільки дана позовна заява не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 259-261, 353, 354 ЦПК України,, суддя,-

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: В. Я. Линник