Рішення

від 22.11.2021 по справі 569/7642/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/7642/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Ковальчука О.Б.,

за участю представника позивача - адвоката Петришина А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Малого приватного підприємства АПМ до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство АПМ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 26 травня 1998 року між ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат та МПП АПМ було укладено договір № 5, згідно умов якого МПП АПМ було придбано у власність будівлі гуртожитку для сімейних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 березня 2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації було видано Реєстраційне посвідчення на об`єкт нерухомого майна, яке належить юридичним особам, яким Рівненське міське БТІ посвідчило, що будівля гуртожитку для сімейних в цілому, яка розташована в АДРЕСА_1 зареєстровано за Малим приватним підприємством АПМ на праві приватної власності, на підставі договору № 5 купівлі-продажу від 26 травня 1998 року та записано в реєстрову книгу за № 1- за реєстровим № 11-11 об`єкт № 16 по АДРЕСА_1 в цілому складається з будівлі гуртожитку.

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 32784561 від 05 січня 2012 року будівля гуртожитку для сімейних АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності АПМ МПП з часткою 1/1, зокрема і квартира за АДРЕСА_2 .

Вказує, що з матеріалів господарської справи № 918/1112/15 стало відомо, що на підставі Наказу Управління житлово-комунального господарства міста Рівне від 04 березня 2014 року № 71/01 04.03.2014 року ОСОБА_2 та членами її сім`ї було оформлено право приватної спільної часткової власності на кв. АДРЕСА_3 .

Згідно даних такої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 60158255 від 30.05.2016 року, сформованою приватним Нотаріусом Плетньовим Володимиром, на сьогоднішній день - квартира АДРЕСА_3 за реєстраційним номером нерухомого майна 312141956101 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , що набута на підставі договору купівлі - продажу від 30.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Онищуком Ігорем Миколайовичем.

Посилаючись на подані докази в обґрунтування наведених в позові обставин та на норми права, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. ст. 21, 321, 334, 387, 388 ЦК України просидь суд витребувати майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Представник позивача - адвокат Петришин А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідач та її представник були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явилися повторно, причин неявки не повідомили та не подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши думку представника позивача - адвоката Петришина А.М., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.1998 року між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та ПП "АПМ" було укладено договір № 5 купівлі-продажу гуртожитку для сімейних, що знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно додатку 1, предметом якого було купівля-продаж спірного майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 ).

З реєстраційного посвідчення на об`єкт нерухомого майна, яке належить юридичній особі від 28 березня 2000 року та зареєстровано в книзі № 1- за реєстровим № 11-11 виданого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації вбачається, що будівля гуртожитку для сімейних в цілому на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу зареєстрована за МПП АПМ на праві приватної власності.

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 32784561 від 05 січня 2012 року будівля гуртожитку для сімейних АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності АПМ МПП з часткою 1/1, в тому числі і квартира АДРЕСА_3 .

Наказом УЖКГ Рівненської міської ради № 71/01 від 04.03.2014 року Про передачу житла в приватну власність на підставі п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" , у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано квартиру АДРЕСА_3 .

04.03.2014 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради було видано свідоцтво про право власності по 1/3 частці кожному - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 .

За договором купівлі-продажу від 30.01.2015 року спірна квартира була відчужена ОСОБА_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року по цивільній справі № 569/5400/19 позовні вимоги Малого приватного підприємства АПМ до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування наказу та свідоцтва про право власності задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано наказ УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради № 71/01 від 04.03.2014 року в частині щодо приватизації квартири АДРЕСА_3 ; визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності б/н на квартиру АДРЕСА_3 , видане УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради 04.03.2014 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року по справі № 569/5400/19 залишено без змін.

Вищевказаними судовими рішеннями було встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу № 5 від 26.05.1998 року між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та Малим приватним підприємством АПМ останній був правомірним та повноцінним власником цілісного майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 , в тому числі і спірної квартири АДРЕСА_3 , а зокрема встановлено те, що беззаперечним власником спірного майна є Мале приватне підприємство АПМ .

Постанова Рівненського апеляційного суду в справі № 569/5400/19 набрала законної сили 16 березня 2021 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 придбала на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_3 в громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не мали права її відчужувати, про що набувач ОСОБА_1 на момент укладення такого договору вірогідно не знала і не могла знати.

Право володіння майном підлягає захисту за правилами захисту права власності, особа, яка правомірно володіє майном, не може бути позбавлена цього права інакше, як із підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власностi набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власностi вiдповiдно до закону. Нiхто не може бути протиправно позбавлений права власностi. Право приватної власностi є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України , держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України , зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння. (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 року по справі № 6-3090цс16).

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами ст.ст. 387 , 388 ЦК України . Пунктами 22, 23 вказаної Постанови передбачено, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України , суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст. 388 ЦК України , якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

За змістом вказаної статті право на витребування майна належить лише власнику та лише у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і може мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза його волею.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Схожі за змістом висновки містяться також і у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 755/11237/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування - ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

За приписом ст. 89 ЦК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що спірна квартира вибула з власності позивача Малого приватного підприємства АПМ поза його волею, а відповідач ОСОБА_1 заволоділа нею на підставі договору купівлі-продажу в осіб, які не мали права її відчужувати, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача, не допущення варіантів тлумачення резолютивної частини рішення, суд вказує на те, що згідно п. 75 Постанови Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження №14-376 цс 18), однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див. пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначено, що у разі задоволення позову витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 000,00 гривень згідно квитанції дані судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 330, 386, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 10, 76, 81, 133-141, 263- 265, 268, 273, 354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Малого приватного підприємства АПМ до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,7 квадратних метрів, житловою площею 17,3 квадратних метрів та повернути його у власність Малого приватного підприємства АПМ .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства АПМ судові витрати в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Мале приватне підприємство АПМ (код ЄДРПОУ - 22574888, адреса місцезнаходження: 33018, м. Рівне, вул. Студентська, 14).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 ).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук