Рішення

від 26.10.2021 по справі 637/1024/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.10.2021

№ 637/1024/20

№ 2/637/20/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2021 року смт Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Островської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Бутрик Ю.С.,

позивач: ОСОБА_1 , представник за ордером Томчук Д.С. ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Шевченківської селищної ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу, зміну черговості спадкування та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Шевченківської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з початку 1985 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також змінити черговість спадкування, визнавши за нею право власності на 1/6 частину вищезазначеного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову, з урахуванням уточненої позовної заяви зазначила, що з початку 1985 року по 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 . У цей період, за спільні кошти, ними побудовано житловий будинок з прилеглими до нього надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок побудований у 1985 році, господарські будівлі у 1990 році.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років ОСОБА_6 помер, який до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за вищевказаною адресою. Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину вказаного житлового будинку. Заповіту не залишив. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги є діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідачі по справі. Вказує, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги. У видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом їй відмовлено.

Зазначає, що у період проживання зі спадкодавцем ними побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , але документ про реєстрацію права власності не був отриманий. Комунальним підприємством Шевченківське БТІ у червні 2020 року їй був виготовлений технічний паспорт та надано довідку, що майно не зареєстровано. У державного реєстратора прав на нерухоме майно Шевченківської селищної ради з приводу реєстрації житлового будинку також отримала відмову.

Також вказує, що з 2018 року ОСОБА_6 був онкохворим та по день смерті потребував догляду та лікування, яке вона, як цивільна дружина, йому забезпечувала: возила до лікарень, купувала ліки, готувала їжу, прибирала за ним, доглядала, піклувалася. Зазначає, що в цей весь час жоден із спадкоємців першої черги за законом не приїздив до батька, щоб допомогти та надати йому коштів на лікування, не відвідував у лікарні. Не були вони і на похоронах.

18.01.2021 року відповідачами подано відзив та зустрічний позов до ОСОБА_1 та Шевченківської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в якому просили відмовити в повному обсязі ОСОБА_1 у заявлених останньою позовних вимогах. Просили визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після смерті якою відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За життя батько заповіту не залишив і вони є єдиними спадкоємцями першої черги після його смерті. Ними подані заяви про прийняття спадщини після смерті батька в строки, передбачені ст. 1270 ЦК України, а отже ними прийнята. Звернувшись до нотаріуса, отримали офіційну відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок після смерті батька в зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. За даними КП Шевченківське БТІ право власності на спірний житловий будинок не зареєстровано. Вказують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за наведеною адресою був побудований батьком протягом 1979-1982 років. Будівництво здійснювалося за його особисті кошти, а також фінансову та фізичну допомогу у будівництві йому надавали його батьки та родичі. На час закінчення будівництва, кінець 1982 - початок 1983 років, були побудовані всі надвірні будівлі, зокрема сарай, гараж, погріб, вбиральня. В 1990 році було добудовано один сарай. Вказують, що з моменту закінчення побудови житлового будинку та господарських будівель і до смерті батько проживав у будинку, здійснював за ним догляд, проводив поточні ремонти, сплачував комунальні послуги, користувався земельною ділянкою під житловим будинком та городом, прилеглим до домоволодіння, тобто фактично здійснював право власності на зазначений житловий будинок, в тому числі право володіння, користування та розпорядження, проте за свого життя не зареєстрував право власності на нього.

Зазначають, що в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на житловий будинок порушено їх право на спадкування. Про порушене право дізналися у жовтні 2020 року.

18.02.2020 року представником позивача за первісним позовом, адвокатом Томчуком Д.С., подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в якому просив позов задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , кожному /а.с. 94-97/.

01 березня 2021 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечували.

Представник відповідача Шевченківської селищної ради надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних матеріалів.

Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 , наполягали на задоволенні зустрічної заяви.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, допитавши свідків, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ( російською мовою) /а.с.74/.

Відповідно до актів від 09.06.2020, 30.06.2020 та 02.07.2020, затверджених Старовірівською сільською, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 , вела спільне господарство /а.с. 10-12/.

Згідно даним погосподарської книги № 6 (2016-2020) будинок, розташований в АДРЕСА_1 , 1985 року побудови. Головою господарства значився ОСОБА_6 , майно не зареєстровано /а.с. 13,14/.

За житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 значиться земельна ділянка у розмірі 0,21 га, яка знаходиться в комунальній власності сільської ради /а.с. 16/.

Відповідно до довідки КП Шевченківське бюро технічної інвентаризації № 53 від 26.06.2020 майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване, технічна документація виготовлена 17.06.2020 /а.с. 22, 75/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер /а.с. 9/.

За довідкою виконавчого комітета Старовірівської сільської ради поховання здійснила ОСОБА_1 /а.с. 17/.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації прав житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 27/.

Приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок у зв`язку з невстановленням факту спільного проживання /а.с. 35/.

Свідок ОСОБА_10 , яка проживає в АДРЕСА_4 з 1982 року пояснила, що будинок АДРЕСА_1 у цьому ж 1982 році, був побудований ОСОБА_6 , в якому з 1983 року він почав жити, обклавши його цеглою. Сарай був добудований пізніше, у 1985 році. ОСОБА_1 проживала у даному будинку з ОСОБА_6 з 1985 року періодично, а з 1986 - постійно, і до дня його смерті.

Свідок ОСОБА_11 , сусід пояснив, що ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_6 однією сім`єю, з якого часу не пам`ятає. Після років 3-4 спільного проживання збудували гараж і сарай. Пояснив, що ОСОБА_6 хату будував сам, допомагали його батько і брати.

Свідок ОСОБА_12 , мешканка будинку АДРЕСА_6 пояснила, що заїхала жити у вказаний будинок у лютому 1989 року, де ОСОБА_1 вже жила по сусідству. Були збудовані гараж, сарай, будинок. З 2018 року ОСОБА_6 хворів, за яким піклувалась ОСОБА_1 , яка і поховала цивільного чоловіка. Дітей не бачила.

Свідок ОСОБА_13 , онук ОСОБА_1 пояснив, що іздив з бабусею до ОСОБА_6 , коли останній знаходився у лікарні, де бачив доньку останнього. На момент смерті бабуся жила з ОСОБА_6 , яка його і поховала.

Свідок ОСОБА_14 , мати відповідача ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_6 був її цивільним чоловіком. Він прийняв рішення будувати будинок ще у 1979 році, та почав привозити будматеріали. Будівництво будинку ОСОБА_6 розпочалось десь у 1980 році, якому допомагали брати та його батько. Хату обкладав сам брат, ОСОБА_6 . Від шлюбу у 1980 році з ОСОБА_3 , у ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4 . Пояснила, що припинила спілкування з ОСОБА_6 , коли донці ОСОБА_3 було років 10. Року з 1988-1989 став проживати з іншою жінкою.

Свідок ОСОБА_19 , сестра ОСОБА_6 пояснила, що у 1979 році їх батьки купили по 2 тис. цегли: білої і червоної, та всі родичі будували будинок АДРЕСА_1 , з 1983 року ОСОБА_6 платив за світло сам. Коли з 1985 року ОСОБА_1 стала проживати спільно з ОСОБА_6 , то хата і сараї вже були побудовані.

Мотиви і доводи, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві Положення Сімейного кодексу України (надалі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу законів про шлюб та смію України (надалі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про власність (у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Частиною другою статті 112 Цивільного кодексу УРСР 1964 року (надалі - ЦК УРСР) визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

Розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суд виходить з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України Про власність , статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність ) тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 01 січня 2004 року особами, які проживали однією сім`єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, встановлює не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці.

Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.

Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю (висновки Верховного Суду, викладені у постановах № 6-135цс13 від 25 грудня 2013 року, № 6-211цс14 від 11 березня 2015 року).

Згідно до ст.77 ЦПК України належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України).

Аналізуючи і оцінюючи докази по справі у їх сукупності: покази свідків, які свідчили, що ОСОБА_6 побудував спірний будинок без участі позивача; акти щодо спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , довідку побудови спірного будинку за даними погосподарської книги - 1985 рік, в сукупності із доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що жоден з них достеменно не підтверджує, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці.

Отже, факт побудови житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок спільної праці або спільних коштів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено.

При цьому суд також враховує, що вимоги щодо спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 позивачем не заявлялись, в установленому законом порядку це майно не визнано їх спільною сумісною власністю.

Слід зазначити, що позивачем заявлено вимоги про визнання права власності за нею на Ѕ частину виключно житлового будинку.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 пояснила, що будинок АДРЕСА_1 добудовували разом із ОСОБА_6 , на час спільного проживання було зведено (за даними техпаспорта площа 76.1 кв.м) Отже судом, з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, було роз`яснено право заявити клопотання та встановити розмір у частці побудованого будинку. Натомість, ОСОБА_1 та її представник таким правом не скористались. Клопотання не заявили.

Встановивши, що належні та допустимі докази того, що будинок побудований внаслідок спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а також докази того, що спірний будинок побудований за їх спільні кошти відсутні, суд дійшов висновку про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_6 і немає підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину.

Долучена позивачем медична документація на підтвердження безпорадного стану ОСОБА_6 з 2018 року спростовується поясненнями самої ОСОБА_1 в суді про те, що ОСОБА_6 не був лежачим, міг їсти, переодягатися /а.с.118-133/.

Суд критично ставиться щодо довідок виконавчого комітету Старовірівської сільської ради № 30/185 від 26.06.2020 та № 30/399 від 17.11.2020, за якими ОСОБА_6 з дня прибуття і до дня своєї смерті постійно проживав та значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 та разом з ним проживала та вела спільне господарство ОСОБА_1 /а.с. 15/, а за іншою - на момент смерті одиноко проживав /а.с. 77/, як такими, що згідно поясненням свідка ОСОБА_21 у суді, секретаря виконкому, довідки видані у відповідності до вимог законодавства, а саме: за усним зверненням ОСОБА_1 - з виїздом до домоволодіння; за офіційним запитом - на підставі даних погосподаарської книги.

Щодо зустрічного позову

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входить спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіту ОСОБА_6 не залишив.

Оформити у встановленому законом порядку спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть. За інформацією приватного нотаріуса Томчука С.М. спадкоємцями по спадковій справі після смерті ОСОБА_6 є: ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у відповідності до ст. 1269 ЦК України, ОСОБА_4 - син спадкодавця та ОСОБА_3 - донька спадкодавця, які також прийняли спадщину відповідно до ст. 1269 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Інформація про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_6 , у спадковому реєстрі відсутні /а.с.247-251/.

Положеннями ст.ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припилися внаслідок його смерті.

У відповідності до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 5 ст.1268 Цивільного кодексу України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Листом Шевченківської державної нотаріальної контори від 16.10.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька в зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно /а.с.76/.

Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст.ст. 316, 328 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що є правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 328, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 Цивільного кодексу України ,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Шевченківської селищної ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу, зміну черговості спадкування та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 01 січня 2004 року по 21 квітня 2020 року.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Шевченківської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення направити до Шевченківської селищної ради.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Суддя

Н.І.Островська