Рішення

від 25.10.2021 по справі 308/10863/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10863/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Крегул М.М.,

секретар судового засідання Тимко М.В.,

учасники справи:

представник позивача: Олійник Р. Б.,

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області - представник Сатмарі Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Ужгороді, справу за позовною заявою адвоката Олійника Романа Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови від 30 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення , -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Олійник Роман Богданович , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови від 30.07.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Гриб С.І. була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за участі директора ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, яка розташована в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за наслідками якої було складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.07.2021року.

За наслідками вказаної перевірки державним інспектором відділу контролю було складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 р. відносно директора ТзОв Маргіт ОСОБА_1 за ст. 53 КУпАП , а саме за те , що при здійсненні діяльності по розливу мінеральної води використовує частину земельної ділянки площею 0,3115 га земель комунальної власності оздоровчого призначення, площею 4.77 га в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082 , наданих в користування на правах оренди ДП Санаторій Квітка полонина ЗАТ ЛОЗП Україна Укрпрофоздоровниця для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів не за цільовим призначенням всупереч ст..20 Земельного Кодексу України.

На підставі вказаного протоколу, державним інспектором відділу контролю було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2021 р., якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень .

Представник позивача з винесенням постанови не згоден, вважає постанову від 30.07.2021 року такою, що винесена із порушенням вимог чинного законодавства та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, вказує на те, що відсутні були підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в подальшому став підставою для винесення вищевказаної постанови.

Позивач вважає таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В акті перевірки від 30.07.2021 р. зазначено, що цілісний майновий комплекс нерухомого майна, яке належить на праві власності ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП Україна Укрпрофоздоровниця та передано в оренду ТзОВ Сузір`я та частина нерухомого майна , що належить ТзОВ Сузіря розташовані на земельній ділянці комунальної власності земель оздоровчого призначення площею 4.77 га, яка надана в користування для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів в с.Солочин 1а , Мукачівського району, саме санаторію Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП Україна Укрпрофоздоровниця , що не відповідає вимогам п.1 ст.120 Земельного Кодексу України.

Окрім того, в акті зазначено , що ТОВ Маргіт використовує надане йому в користування приміщення господарського корпусу площею 455.9 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності по виробництву безалкогольних напоїв , виробництву мінеральних вод та інших вод , розлитих у пляшки в промислових цілях на земельній ділянці що становить 0,3116 га , на земельній ділянці земель комунальної власності оздоровчого призначення площею 4.77 га наданих саме ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП Україна Укрпрофоздоровниця а також вказано, що керівництвом ТОВ Маргіт використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, площею 0,3115 га.

Однак, як вбачається з акту перевірки, від 30.07.2021року такий стосується саме ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця та така була проведена в присутності саме керівника ОСОБА_2 про що зазначено в самому акті.

Водночас, жодних перевірок господарської діяльності ТОВ Маргіт у сфері земельних відносин відповідачем не проводилось та акти перевірки не складались.

Зазначає, що відповідно до Договору суборенди укладеного з ТОВ Сузіря від 02.07.2018 року орендоване ТОВ Маргіт приміщення знаходиться в межах курорту - санаторію Квітка Полонини та відповідно вказує на те , що на дані правовідносини поширюються норми спеціального законодавства у тому числі й щодо курортної справи.

В свою чергу, відповідно до Ліцензії на використання надрами реєстраційний № 1970 від 19.08.1999року власник ліцензії ТОВ Санаторій Квітка Полонини надано право на видобування мінеральних вод, придатних для застосування у лікувальних цілях та промислового розливу зі свердловини №4-Е на ділянці Квітка Полонини`Голубинського родовища .

При цьому, факт віднесення мінеральних вод зі свердловини №4-Е на ділянці Квітка Полонини Голубинського родовища до лікувальних вод підтверджується медичним висновком наданим Українським науково-дослідним інститутом медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2006р.

Позивач вказує на те, що в свою чергу ТОВ Санаторій Квітка Полонини згідно договору про відпуск мінеральної води від 27.12.2018року поставляє ТОВ Маргіт мінеральну воду зі свердловини №4-Е для розливу у пляшки.

Позивач також зазначає, що діяльність по відпуску мінеральної води, на території земельної ділянки, яка стала предметом перевірки на дотримання вимог земельного законодавства, ТОВ Санаторій Квітка Полонини(правонаступник ДП Санаторій Квітка Полонини саме ТОВ Маргіт здійснюється у відповідності до вимог ст.20 Земельного Кодексу України та використання землі здійснюється позивачем за цільовим призначенням та це в свою чергу виключає можливість притягнення керівника ТОВ Маргіт - ОСОБА_1 до відповідальності за нецільове використання земельної ділянки у відповідності до ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.

Водночас, державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель, Грибом С.І. цю обставину не було враховано при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, хоча про наявність відповідного договору суборенди від 02.07.2020 р. йому було відомо (інформація про надання даного договору інспектору відображена в акті перевірки від 30.07.2021 р.)

На підставі вищенаведеного, позивач вважає, що протокол про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 р. не містить належних доказів порушення норм чинного законодавства саме з боку ТОВ Маргіт та того, що останнє здійснює використання земельної ділянки оздоровчого призначення не за її цільовим призначенням.

З посиланням на викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 30 липня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340 грн.

31.08.2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов до суду відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначає, що даний адміністративний позов та вищезазначені позовні вимоги вважає неправомірними, необґрунтованими та безпідставними, а тому такі не можуть бути задоволені судом з слідуючих підстав.

При проведенні перевірки на підставі наданих для перевірки матеріалів та інформації з Державного земельного кадастру, встановлено, що земельна ділянка земель санаторно-оздоровчого призначення комунальної власності в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, надана на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.12 .2004року в користування строком на 30 років на правах оренди для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, ДП Санаторій Квітка Полонина ЗАТЛОЗП України Укрпрофоздоровниця , ідентифікаційний код юридичної особи - 02649791 .

Також під час проведення перевірки було встановлено, що на земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс ДП Санаторій Квітка Полонина ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця , який відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди цілісного майнового комплексу від 10.08.2007року передано в оренду ТзОВ Сузіря яке розташовано за адресою в с.Солочин територія Санаторію Квітка Полонини Мукачівського району Закарпатської області .

При обстеженні вищевказаної земельної ділянки на підставі геодезичної зйомки встановлено, що частина нерухомого майна -спальний корпус загальною площею 3839, 9 кв.м яке згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.201 3року яке належить на праві власності ТзОВ Сузір`я розташоване на земельній ділянці комунальної власності земель оздоровчого призначення площею 4.77га за кадастровим №2124085601:03:001:0082 , яка надана в користування на правах оренди для будівництва та обслуговування санаторно- оздоровчих закладів в с.Солочин ,1а ,Мукачівського району, Закарпатської області, ДП Санаторій Квітка Полонина ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця , що не в повній мірі відповідає вимогам п.1 ст. 120 Земельного кодексу України . При проведенні перевірки також представлено договір суборенди приміщення №52 від 02.07.2018року яким ТзОВ Сузіря передає в тимчасове платне користування приміщення господарського корпусу загальною площею 455.9 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності ТзОВ Маргіт код 22070231 та відповідно до п 8.1 даний договір вступив в дію з 30.06.2021року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на момент проведення перевірки ТзОВ Маргіт здійснює свою діяльність в с.Солочин Санаторій Квітка Полонини , будинок б/н з основним видом діяльності -виробництво безалкогольних напоїв виробництво мінеральних вод та інших вод , розлитих у пляшки.

У відзиві, відповідач вказує, що станом на момент проведення перевірки, на підставі геодезичної зйомки розробленої ЗРФ ДП УкрДАГП в 2021році доданої до звернення Полянською сільською радою , інформації договору суборенди приміщення №52 від 02.07.2018р., яким ТзОВ Сузіря передає в тимчасове платне користування приміщення господарського корпусу загальною площею 455.9 кв. встановлено, що ТзОВ Маргіт здійснює діяльність по виробництву безалкогольних напоїв, виробництву мінеральних вод та інших вод розлитих у пляшки в промислових цілях, на площі 0.3115 га , на земельній ділянці земель комунальної власності оздоровчого призначення площею 4.77га за кадастровим №2124085601:03:001:0082, в с.Солочин 1а , Мукачівського району, Закарпатської області, наданих в користування на правах оренди саме ДП Санаторій Квітка Полонина ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця для будівництва та обслуговування санаторно- оздоровчих закладів , що порушує вимоги п.1 ст.20 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земельної ділянки крім реалізації науково обґрунтованих проектів рішень або фактичне використання земельної ділянки яке не відповідає її цільовому призначенню встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування в тому числі в оренду а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень - є невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Також зазначає, що відповідно до вимог ст.ст.47, 48 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей та заборонена діяльність на землях оздоровчого призначення яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості.

Відповідач також вказує у відзиві на те, що згідно х п.1.4 Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. за №548 встановлено що ВВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель які характеризуються власним правовим режимом екосистем ними функціями господарської діяльності , типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Таким чином, відповідач вважає, що визначення поняття землі оздоровчого призначення насамперед пов`язано з використанням їх для цілей що пов`язані з їх природними властивостями такими , як використання або можливе використання для профілактики захворювань і лікування людей. А отже, керівництвом ТзОВ Маргіт здійсненням діяльності по розливу мінеральної води в промислових цілях та порушено вимоги п. а ст.96 Земельного кодексу України , відповідно до якої землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу .

Як зазначає відповідач , що факт порушення вимог земельного законодавства підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 30.07.2021 року за № 622 -ДК /644/АП/09/01/-21 та під час проведення перевірки достовірно встановлено, що саме ТОВ Маргіт є землекористувачем земельної ділянки, а відповідно і є суб`єктом адміністративного правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно зі статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

29.09.2021 року представником позивача - адвокатом Олійником Р.Б. подано відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів наведених у відзиві, просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Представник позивача Олійник Р.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав , просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сатмарі Н.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позов та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

13.08.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/10863/21 та призначено справу до розгляду.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися. Заслухавши вступне слово представника позивача Олійника Р.Б., представника відповідача Сатмарі Н.М. , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП ), Земельним Кодексом України , Положенням про Державну службу України з питань геодезї, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 та ст.286 КАС України .

Відповідно до підпункту 25-7 пункт 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 30.07.2021 року головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. проведено позапланову перевірку за обєктом - земельної ділянки за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, яка розташована в АДРЕСА_1 у присутності керівника ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця Ганнинець П.П. про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства .

За вказаних обставин, державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Грибом С.І. відносно директора ТОВ Маргіт ОСОБА_1 було запроваджено протокол від 30.07.2021 року про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 53 КУпАП, а саме за те, що ТОВ Маргіт , при здійсненні діяльності по розливу мінеральної води використовує часину земельної ділянки площею 0.3115м га, земель комунальної власності оздоровчого призначення площею 4.77га за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, наданих ДП Санаторій Квітка Полонини на правах оренди для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів в с. Солочин ,1а , Мукачівського району, Закарпатської області, не за цільовим призначенням, всупереч ст. 20 Земельного кодексу України.

Однак, як зазначено в самому акті перевірки від 30.07.2021року на момент проведення перевірки, при обстеженні вищезазначеної земельної ділянки за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, встановлено, що на земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс ДП Санаторій Квітка Полонини , який відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди цілісного майнового комплексу від 10.08.2007року передано в оренду ТзОВ Сузір`я код ЄДРПОУ 31859132 .

З акту перевірки № 622/ДК/124/АО/10/01/-2 від 30.07.2021року також вбачається, що в подальшому , відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, відповідачем було встановлено, що саме ТОВ Маргіт здійснює свою діяльність в с.Солочин , на території санаторій Квітка полонини , будинок б/н з основним видом діяльності -виробницто безалкогольних напоїв , виробництво мінеральних вод а інших вод, розлитих у пляшки, на земельній ділянці площею 0.3115 га використовується не за цільовим призначенням всупереч ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 53 КУпАП.

Як вбачається з наданої до суду копії договору суборенди приміщення за №52 від 02.07.2018 року укладеного між ТОВ "Сузір`я " та ТОВ "Маргіт" відповідно до п. 8.1. такий вступив в силу з мементу його підписання сторонами та діє до 30.06.2021року.

Судом встановлено, що постановою від 30.07.2021 року, винесеною державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області Грибом С.І. за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 ,00 гривень, а саме, за порушення вимог ст. 20 ЗКУ , використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Так, положення ст. 20 ЗК України регулюють встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок.

Однак, положення ст. 20 ЗК України містять в собі 11 частин, а відтак, яку частину приписів ст. 20 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порушив саме директор ТОВ Маргіт Салій О.В. в постанові від 30.07.2021 року не зазначено.

Так, відповідно до ст. 242-2 КУпАП , Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-56 та 188-56 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з контролю за використанням та охороною земель та його заступники, головні державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їхні заступники, старші державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель та державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель відповідних територій.

Відповідно до ст. 288 КУпАП , перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України .

Суд , здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України , вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач ОСОБА_1 проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються актом перевірки, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України , обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 , Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1 , 3 , частина друга статті 19 Основного Закону України ). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції , не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Таким чином, з наведених вище норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення посадова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Разом з тим, позивач заперечує свою присутність, як при проведенні перевіркиДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, яка розташована в АДРЕСА_1 від 30.07.2021року за результатами якої складено акт № 622/ДК/124/АО/10/01/-2 від 30.07.2021року , так і при винесенні відносно нього протоколу та постанови про адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП, які тільки в подальшому були надані йому, зазначаючи, що вищевказані акт перевірки від 30.07.2021року так і протокол та постанова прийняті за його відсутності, його не було повідомлено про дату та час розгляду справи, не було роз`яснено прав, особі яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим порушено вимоги ст.ст. 254,256,268,277-2 КУпАП.

З даного приводу суд зауважує, що згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 6 від 19.01.2017, зареєстрованої у Мінюсті України 07.02.2017 року за № 173/30041 (далі Інструкція), у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 256 КУпАП та у відповідності до пункту 5 розділу 2 Про затвердження Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення від 19.01.2017 року, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з п.6 розділу ІІ Інструкції, у протоколі обов`язково робиться відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення із зазначенням часу і місця розгляду справи.

Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції передбачено, що протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та державним інспектором, який його склав, а за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. Відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу та надання пояснень не припиняє провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У розділі 3 пункту 10 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення від 19.01.2017 року №6 зазначено, що відповідно до вимог статті 283 КУпАП постанова має містити: назву постанови (відповідно до вимог статті 284 КУпАП); повну назву посади державного інспектора, який виніс постанову, його прізвище, ім`я та по батькові); дату розгляду справи та номер постанови; відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження, місце проживання/реєстрації та роботи або навчання, посада (для посадових осіб), ідентифікаційний номер фізичної особи (за наявності); опис обставин, установлених при розгляді справи;зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок та строк її відшкодування; рішення по справі; порядок виконання постанови; порядок і строк оскарження постанови; порядок набрання чинності постановою; строк пред`явлення постанови до виконання.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, як акту перевірки, так і протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі №188/1143/17 (2-а/188/69/2017).

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Закарпатсьої області Гриб С.І.. при складенні протоколу, в порушення ст.256 КУпАП, не зазначено час складення такого, час вчинення адміністративного правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що у свою чергу є порушенням вимог ч.1 ст.277-2 КУпАП.

Посилання ж представника відповідача у відзиві на те, що позивача належним чином було повідомлено про розгляд справи повідомленням не може розцінюватись судом як належний доказ.

Суд звертає увагу на те, що складення акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення а також винесення постанови про адміністративне стягнення відбулося в один день, 30.07.2021року , що позбавляло інспектора можливості дотриматись вимог ст. 277-2 КУпАП.

Судом встановлено , що під час проведення перевірки 30.07.2021року та складення акту був присутній директор саме ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця , та така була проведена в присутності саме керівника Ганинець П.П., який діяв в інтересах ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця та документів на представництво інтересів ТОВ Маргіт у останнього були відсутні.

Оскаржувана ж постанова від 30.07.2021 року, винесена у відсутності ОСОБА_1 ..

У зв`язку з наведеним, суд не бере до уваги позицію представника відповідача про те, що перевірка та запровадження протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2021 року відбулося за участі представника ТОВ Маргіт , оскільки, як вбачається з самого акту перевірки від 30.07.2021року представник Ганинець П.П. діяв в інтересах ДП Санаторій Квітка полонини ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця .

Крім цього, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення та винесеній постанові про накладення адміністративного стягнення відсутній номер та підпис позивача під відомостями про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Таким чином, інспектор Гриб С.І., у випадку відсутності особи, відносно якої розглядається справа, відсутності даних про її належне сповіщення та відсутності заяви про розгляд справи за її відсутності, повинен був відкласти розгляд справи та вжити заходів щодо належного повідомлення такої особи.

Також протокол про адміністративне правопорушення не містить ані підпису ОСОБА_1 ані запису про відмову від підписання протоколу, чим порушено вимоги ч.2 ст.254 КУпАП.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

За таких обставин , ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист.

Такими діями старший державний інспектор у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Закарпатської області Гриб С.І.. порушив права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та порушив сам порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Як встановлено судом, відповідно до договору про відпуск мінеральної води "Лужанська-4" із свердловини 4-Е , укладеного від 27 грудня 2018 року мж ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини " та ТОВ "Маргіт" , останнє зобовязується відпускати мінеральну воду "Лужанська-4" із свердловини 4-Е Голубинського родовища розміщеного на ділянці "Квітка полоини " в с.Солочин .

Однак, державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель, Грибом С.І. цю обставину не було враховано при складенні протоколу та постанови про адміністративне правопорушення від 30.07.2021року , хоча про наявність відповідного договору про йому було відомо, про що вказано в акті перевірки від 30.07.2021 p.

Так, згідно ст. 47 ЗК України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Основною правовою передумовою для віднесення тих чи інших територій до земель оздоровчого призначення є виявлення на них відповідних природних лікувальних ресурсів в установленому законом порядку.

Статтею 16 Закону України Про курорти встановлено, що виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт.

Згідно із ст. 1 Закону України Про курорти , лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. А курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, тоді як на лікувально-оздоровчих місцевостях такі об`єкти відсутні.

Основне цільове призначення цієї категорії земель полягає в їх використанні в інтересах курортної справи. Разом з тим, види діяльності, які охоплюються поняттям курортна справа , не зводяться лише до лікувально-оздоровчого процесу.

Як зазначається в Концепції розвитку санаторно-курортної галузі, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 231-р, розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв`язок, комунальне господарство) потребує розв`язання територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

Отже, на землях оздоровчого призначення дозволяється здійснення і таких видів діяльності, які характерні для цільового призначення інших категорій земель.

Разом з тим, поряд з основним цільовим призначенням категорії земель оздоровчого призначення слід виділяти цільове призначення окремих земельних ділянок у межах курортів.

Так, у межах курортів можуть перебувати не тільки земельні ділянки, надані у власність чи користування лікувальним та санаторно-курортним закладам, установам та їх об`єднанням, а й земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об`єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв`язку тощо. Статтею 48 ЗК Україхи визначено обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення. Так, зокрема, на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель; на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Будівництво об`єктів житлового, громадського призначення та інших об`єктів, інша господарська діяльність на землях оздоровчого призначення здійснюються виключно за умови дотримання режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, якщо така діяльність сумісна з охороною природних лікувальних ресурсів і відпочинком населення. Відповдіно до ст. 49 ЗК України землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

В ч. 2 ст. 48 ЗК України зазначено, що на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Отже, з наведеної норми випливає, що до складу земель оздоровчого призначення входять лікувально-оздоровчі місцевості та курорти. По суті такий же поділ земель оздоровчого призначення на складові частини закріплений і Законом України Про курорти .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про курорти , лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. А курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, тоді як на лікувально-оздоровчих місцевостях такі об`єкти відсутні. Законодавство про землі оздоровчого призначення складається з нормативно-правових актів земельного законодавства та нормативно-правових актів законодавства про діяльність курортів.

Основними земельно-правовими актами, які регулюють відносини щодо охорони та використання цієї категорії земель є Земельний кодекс України, Закон України Про землеустрій

Отже, на землях оздоровчого призначення дозволяється здійснення і таких видів діяльності, які характерні для цільового призначення інших категорій земель. Разом з тим, поряд з основним цільовим призначенням категорії земель оздоровчого призначення слід виділяти цільове призначення окремих земельних ділянок у межах курортів. Так, у межах курортів можуть перебувати не тільки земельні ділянки, надані у власність чи користування лікувальним та санаторно-курортним закладам, установам та їх об`єднанням, а й земельні ділянки, надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об`єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв`язку тощо.

Зі змісту даного договору оренди (суборенди) від 02.07.2018року укладеного з ТОВ "Маргіт" судом не вбачається обмеження та заборона на розміщення на земельній ділянці за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, яка розташована в с.Солочин, 1а, Мукачівського району, Закарпатської області, наданої для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів - цеху по розливу мінеральної води.

Як встановлено судом, відповідно до Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, реєстраційний № 1970 від 19 серпня 1999 року власнику ліцензії ТОВ Санаторій Квітка Полонини надано право на видобування мінеральних лікувально-столових вод, придатних для внутрішнього і зовнішнього лікування та для промислового розливу зі свердловин №4-Е При цьому належність підземних вод Голубинського родовища, які виводяться свердловинами №4-Е до лікувальних мінеральних вод підтверджується медичним (бальнелогічним ) висновком №95 від 25.09.2006року виданим Українським науково-дослідним інститтом медичної реабілітації та курортології .

Наведені факти свідчать про те, що ТОВ "Маргіт" , яке орендує приміщення господарського корпусу площею 455,9 м.кв. розміщеного на території ДП Санаторій Квітка Поляна ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця " жодним чином не порушені вимоги ст. 20 Земельного Кодексу України, позаяк, орендована земельна ділянка за кадастровим №2124085601:03:001:0082, в с.Солочин 1а , Мукачівського району, Закарпатської області, надана в користування на правах оренди саме ДП Санаторій Квітка Полонина ЗАТ ЛОЗП України Укрпрофоздоровниця для будівництва та обслуговування санаторно- оздоровчих закладів , використовується за призначенням у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України та з урахуванням того, що відповідач не довів правомірності своїх дій під час проведення перевірки та висновків в ході контролюючого заходу, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню .

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулося з порушенням норм Конституції України, КУпАП, а також норм Європейської Конвенції з прав людини, суд вважає, що оскаржувана постанова №622-ДК/0155По/08/01/-21 від 30.07.2021 року є протиправною та з метою дотримання засад законності та верховенства права підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.242 КАС України , судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України ).

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454,00 гривень, а тому дані витрати у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі ст. ст. 6-14 , 25 , 32 , 77 , 205 , 241 , 243 -246 , 250 , 286 Кодексу адміністративного судочинства України , ст. 33 , 53 , ст.ст. 247 , 251 , 258 , 268 , 280 , 283 , 284КУпАП , суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови від 30 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити .

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №622-ДК/0155По/08/01/-21 від 30 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716),

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Рішення суду у повному обсязі було складено 01 листопада 2021 року.

Суддя Ужгородсього

міськрайонного суду Крегул М.М.