Постанова

від 17.11.2021 по справі 120/3426/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 120/3426/19-а

адміністративне провадження № К/9901/22987/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Янчука В.В.,

представника Відповідача: Пожара В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (суддя Маслоід О.С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Сапальова Т.В., Капустинський М.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВН ЛІМІТЕД

до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед (надалі також - Позивач, ТОВ ЛВН Лімітед ) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (правонаступник Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2019 року №0004691401, №0004701401, №0004711401.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Натомість акт перевірки не містить доказів обізнаності Позивача щодо протиправних дій його контрагентів та фактів, які б свідчили про злагодженість дій між ними. Зазначає, що відсутність будь-яких ресурсів у контрагентів встановлено на підставі податкової інформації, яка носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів по спірним операціям. Акцентує щодо належного підтвердження достатніми первинними документами реальності господарських операцій, зокрема, податковими накладними, актами прийому-передачі, видатковими накладними, які містять усі необхідні реквізити. Водночас, відсутність товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні не можуть автоматично свідчити про безтоварність господарських операцій, а також з огляду й на те, що забезпечення транспортування товару покладалось на контрагентів Позивача. Щодо відповідей від терміналів щодо відсутності отримання товару для Позивача, про що йдеться у акті перевірки, Позивач зауважує на тому, що податковим органом невірно були встановлені фактичні обставини виконання господарських операцій між ним та його контрагентами та їх зміст. При цьому пояснює, що Позивачем були укладені договори комісії, за якими саме комісіонер від свого імені вчиняв правочини щодо продажу сільськогосподарської продукції на експорт, що підтверджується відповідними документами, наданими до матеріалів справи. Стверджує також, що факт порушення кримінальних проваджень стосовно контрагентів самостійно не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реального виконання господарських операцій, акцентуючи на відсутності вироків по цим кримінальним справам.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, позов задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що реальність спірних господарських операцій щодо постачання сільськогосподарської продукції Позивачу підтверджено належними первинними документами, дослідженими безпосередньо у судовому процесі. Водночас, висновки контролюючого органу базуються на дослідженні ланцюгів постачання товарів (сільськогосподарської продукції) Позивачеві та встановленні Відповідачем обриву ланцюгів постачання на контрагентах контрагентів Позивача, а також відсутності необхідних ресурсів у контрагентів Позивача. Суди обох інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу побудовані на податковій інформації з інформаційних баз податкового органу та отриманих даних щодо контрагентів Позивача від інших податкових органів, що не може визнаватись належним доказом фіктивних поставок сільськогосподарської продукції, без безпосереднього дослідження фактичних обставин спірних операцій та аналізу первинних документів. Суди попередніх інстанцій також не визнали беззаперечним доказом нереальності господарських операцій факти порушення кримінальних проваджень щодо контрагентів Позивача з огляду на відсутність вироків у межах кримінальних справ щодо встановлення вини посадових осіб контрагентів Позивача та нереальності спірних операцій з Позивачем.

Роблячи висновки за результатом судового розгляду справи суди обох інстанцій виходили з того, що аналіз встановлених обставин господарських операцій постачання сільськогосподарської продукції Позивачу, документів, інформації свідчить про наявність фактичної передачі товару Позивачеві, відповідно, підтвердження реального здійснення (виконання) господарських операцій. Водночас, висновки податкового органу щодо вчинення Позивачем податкових правопорушень, зафіксованих у акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

В період з 4 квітня 2019 року по 10 червня 2019 року контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЛВН Лімітед з питань дотримання податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сов Агро-Сервіс за лютий 2018 року - показників податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціям з податку на прибуток підприємств; з ТОВ Артімекс за лютий та квітень 2018 року - показників податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціям з податку на прибуток підприємств; з ФГ Ількон - 2016 лютий - травень 2018 року - показників податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціям з податку на прибуток підприємств. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки №1758/28-10-14-01-03-02/39195903 від 18 червня 2019 року.

Згідно з висновками акта перевірки виявлено порушення Позивачем положень пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 57325020 грн за лютий - травень 2018 року; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства всього у розмірі 231927488 грн за 1, 2 квартал 2018 року та заниження податку на прибуток підприємства всього у сумі 20398336 грн за 1 півріччя 2018 року.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 2 липня 2019 року, які листом від 12 липня 2019 року Про розгляд заперечення за №34603/10/28-10-14-01-03-02 залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки №1758/28-10-14-01-03-02/39195903 від 18 червня 2019 року Відповідачем 17 липня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004691401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 57325020 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14331255 грн; №0004701401, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 231927488 грн та №0004711401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 20398336 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5099584 грн.

Спірні рішення було оскаржено Позивачем в адміністративному порядку поданням скарги до ДФС України від 7 серпня 2019 року, які, з урахуванням рішення про продовження строку розгляду скарг від 23 серпня 2019 року, рішенням про результати розгляду скарги від 7 жовтня 2019 року за №4583/0/99-00-08-05-02 залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Відповідач стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не дали обґрунтованої оцінки його доводам.

Зазначає, що за наслідком проведеного аналізу інформації, що міститься в АІС Податковий блок , встановлено, що контрагенти Позивача ТОВ Сов Агро-Сервіс , ТОВ Артімекс та ФГ Ількон 2016 не мають матеріальних та виробничих ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, як-от: земельних ділянок, офісів, складів, транспортних засобів, трудових ресурсів, що в сукупності свідчить про неможливість вирощування олійних та зернових культур, які б могли бути предметом спірних поставок Позивачу. Стверджує про невідповідність даних щодо місця зберігання (розвантаження) та дати вивантаження товару в оформлених документах: актах приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання, видаткових накладних, специфікаціях, а також відсутність підтверджених даних щодо зберігання сільськогосподарської продукції контрагентами та їх постачальниками на зернових складах, включених до Реєстру. Оскільки за інформацією з ЄРПН встановлено, що постачальники контрагентів сільськогосподарську продукцію не вирощували та не придбавали, стверджує, що на контрагентах-постачальниках ТОВ СОВ АГРО СЕРВІС , ТОВ Артімекс та ФГ Ількон 2016 відбувається обрив ланцюга постачання, тобто має місце реалізація товару невідомого походження, що дає обґрунтовані, як вважає скаржник, підстави для висновку про мінімізацію податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток для ТОВ ЛВН ЛІМІТЕД за спірними операціями.

Також звертає увагу на порушення кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва щодо постачальників контрагентів та контрагентів Позивача, фігурантом по деяких також є і ТОВ ЛВН ЛІМІТЕД .

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, були наведені скаржником у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, та отримали юридичну оцінку судів першої та апеляційної інстанцій.

Вважає, що всупереч правилам доказування в порядку адміністративного судочинства Відповідачем не надано жодного доказу, покладеного в основу висновків акта перевірки та оскаржуваних індивідуальних актів. Доводи податкового органу щодо обриву ланцюга постачання за результатом аналізу податкової інформації є безпідставними, оскільки відомості баз даних податкового органу носять виключно інформаційний характер. Крім того, ані акт перевірки, ані касаційна скарга не містять будь-яких доказів обізнаності Позивача щодо неправомірної поведінки контрагентів або факти, які б вказували на злагодженість дій між контрагентами та Позивачем з метою мінімізації податкових зобов`язань. Звертає увагу також і на відсутність в матеріалах справи будь-яких пояснень посадових осіб контрагентів, які б заперечували свою участь у спірних операціях, на чому безпідставно акцентує скаржник.

Стверджує, що податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податку у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, а невиконання контрагентами та їх постачальниками податкових зобов`язань покладає відповідальність саме на цих осіб.

Також зазначає, що у ході податкової перевірки не отримали правильної оцінки дійсні обставини щодо отримання (вивантаження) сільськогосподарської продукції від контрагентів, оскільки специфікаціями до договорів поставки обумовлювалось, що вартість товару включає і його транспортування на умовах СРТ та/або DAT до відповідних терміналів. При цьому слід врахувати, що отриманий від постачальників товар був переданий комісіонеру ТОВ Гуд енд сервіс на комісію для експорту за кордон, а тому в товарно-транспортних накладних постачальниками за вказівками Позивача вантажоотримувачем зазначалось покупця за експортними контрактами (нерезидент по укладеному контракту з комісіонером). Слід також врахувати й те, що фактична наявність товару підтверджена не лише первинними документами, але й документами, складеними митними органами при здійсненні вивезення товару Позивача за межі митної території України у митному режимі експорту.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У пункті 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У пункті а пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За визначенням у статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

За змістом обставин у цій справі, спірні суми податкових донарахувань згідно з оскаржуваними індивідуальними актами визначено податковим органом за наслідком господарських операцій Позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ Сов Агро - Сервіс , ТОВ Артімекс (попередня назва - ТОВ Астрея-Д ) та Фермерським господарством Ількон - 2016 на підставі висновків щодо нереальності постачання сільськогосподарської продукції (кукурудзи, пшениці, сої, олії соняшникової).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 лютого 2018 року між Позивачем (покупець) та ТОВ Сов Агро - Сервіс був укладений договір постачання №15/02ФЛ, згідно з яким постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити товар. Кількість та якість товару, графік постачання та місце постачання, а також інші умови постачання окремих партій товару, визначаються сторонами у специфікаціях до вказаного договору, які є невід`ємними частинами договору. На підтвердження виконання умов цього договору Позивачем було надано такі документи: товарно-транспортні накладні, податкові накладні із відповідними квитанціями, оборотно-сальдову відомість, акт звірки взаємних розрахунків, посвідчення якості підприємства виробника, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на зберігання, видаткові накладні, акти повернення матеріальних цінностей із відповідального зберігання, витяг з банківської виписки та платіжні доручення.

Між Позивачем (покупець) та ТОВ Артімекс (попередня назва - ТОВ Астрея-Д ) 15 лютого 2018 року було укладено договір постачання №17/02ФЛ, за умовами якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити товар. Кількість та якість товару, графік постачання та місце постачання, а також інші умови постачання окремих партій товару, визначаються сторонами у специфікаціях до вказаного договору, які є невід`ємними частинами договору. На підтвердження реального виконання умов договору Позивачем було надано: податкові накладні із відповідними квитанціями, оборотно-сальдову відомість, акт звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на зберігання, акти повернення матеріальних цінностей із відповідального зберігання, товарно-транспортні із відповідними відмітками, реєстри терміналу накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою та розрахунки виконаних послуг, посвідчення якості підприємства виробника, картка аналізу зерна, залізнична накладна, посвідчення про якість зерна.

Також, 15 лютого 2018 року між Позивачем (покупець) та Фермерським господарством Ількон - 2016 було укладено договір постачання №16/02ФЛ, згідно з яким постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити товар. Кількість та якість товару, графік постачання та місце постачання, а також інші умови постачання окремих партій товару, визначаються сторонами у специфікаціях до вказаного договору, які є невід`ємними частинами договору. На доведення виконання умов договору Позивачем надано: податкові накладні із відповідними квитанціями, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість, акт звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні із відповідними відмітками, акти повернення матеріальних цінностей із відповідального зберігання, видаткові накладні, акти передачі - приймання матеріальних цінностей на зберігання.

За змістом оскаржуваних судових рішень фактичні обставини спірних операцій встановлені судом першої інстанції на підставі дослідження та аналізу зазначених документів, повноту, достовірність та належність яких не було спростовано у ході апеляційного перегляду справи.

Визначаючись щодо належного та достатнього підтвердження реального виконання спірних поставок сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників ТОВ Сов Агро - Сервіс , ТОВ Артімекс (попередня назва - ТОВ Астрея-Д ) та ФГ Ількон - 2016 до Позивача, судами обох інстанцій досліджено докази в матеріалах справи та зроблено висновки, що реальність постачання підтверджено: договорами поставки та специфікаціями до них; наявністю належним чином оформлених видаткових накладних; здійсненням оплати по договорах поставки; підтвердженням транспортування товару; належними доказами щодо експорту товару за межі митної території України.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок й про те, що матеріалами справи підтверджується, що отриманий від вказаних постачальників товар частково був направлений Позивачем на переробку на підставі договорів на переробку давальницької сировини, а частково реалізований Позивачем особисто. Крім того, отриманий товар був також реалізований Позивачем на експорт через комісіонера.

Так, між Позивачем (комітент) та ТОВ Гуд енд сервіс був укладений договір комісії №1502У від 15 лютого 2018 року з відповідними специфікаціями, згідно з яким комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчиняти за рахунок комітента від свого імені правочини щодо продажу сільськогосподарської продукції на експорт. Мінімальна вартість та кількість товару, місце передачі та строки розрахунків, інші додаткові умови визначаються сторонами у специфікаціях до вказаного договору, які є невід`ємними частинами договору. Для виконання вказаних послуг комісіонером були залучені інші суб`єкти господарювання, що не суперечить умовам договору комісії.

На виконання цього договору Позивачем надано до суду звіти комісіонера, акти здачі прийняття робіт, акти виконання послуг, рахунки на оплату за митне оформлення, акти прийому передачі товару на комісію, вантажні митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, рахунки фактури, довідки про завантаження товарів на судна, листи ТОВ Гуд енд сервіс стосовно проведених списань убутку і проб товару, листи стосовно списання зерна внаслідок убутку та механічних втрат, документи щодо відповідного коригування показників, акти приймання продукції, платіжні доручення, акти звірки кількості товару на комісію та взаємних розрахунків.

За результатом дослідження та аналізу представлених доказів судами обох інстанції відхилено доводи Відповідача стосовно отриманої інформації по транспортних засобах, зазначених у товарно-транспортних накладних, та інформації, отриманої від терміналів щодо неотримання товарно-матеріальних цінностей на ім`я Позивача, як спростованих тим, що отриманий від контрагентів ТОВ Сов Агро - Сервіс , ТОВ Артімекс та ФГ Ількон - 2016 товар частково реалізовувався Позивачем за участю комісіонера ТОВ Гуд енд сервіс , який укладав вже від свого імені зовнішньоекономічні контракти з покупцями, відповідно отримувачем товару, який завозився на території терміналів, у відповідних документах дійсно вказаний не Позивач.

За наведеного, судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновки, що встановлені та перевірені у ході судового розгляду обставини спірних операцій постачання сільськогосподарської продукції спростовують посилання Відповідача щодо фактичної відсутності отримання Позивачем сільськогосподарської продукції від контрагентів. Досліджені судами обох інстанцій документи свідчать про наявність товару та фактичний рух активів Позивача, отриманий товар було реалізовано ним на підставі відповідних зовнішньоекономічних договорів на експорт, що також підтверджується відповідними митними документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано враховано й те, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно посадових осіб контрагентів Позивача ТОВ Сов Агро-Сервіс , ТОВ Артімекс та ФГ Ількон 2016 , який би набрав законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже самостійно факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним та достатнім доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій.

В контексті встановлених обставин у цій справі Суд враховує, що як на час перевірки платника податку, так і на час ухвалення судових рішень у цій справі не було ухвалено жодного вироку та/або постановлено ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів Позивача або безпосередньо посадових осіб ТОВ ЛВН Лімітед було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень. Водночас, і скаржник не наводить доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

При цьому слушними є й доводи Позивача, що контролюючим органом всупереч його доводам у касаційній скарзі не було надано відомостей про те, що посадові особи контрагентів Позивача надали пояснення щодо непричетності до діяльності даних суб`єктів господарювання.

Згідно з доводами Відповідача донарахування Позивачеві спірних податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося у зв`язку з невстановленням придбання реалізованого на адресу Позивача товару по ланцюгу постачання ( обрив ланцюга постачання ). При цьому, вказана позиція податкового органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується лише на підставі наявної у контролюючого органу податкової інформації.

Надаючи правової оцінки спірним операціям поставки сільськогосподарської продукції в контексті доводів податкового органу щодо непідтвердження виконання операцій по ланцюгу постачання судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що висновки Відповідача щодо господарських правовідносин Позивача з контрагентами, які ґрунтуються на податковій інформації стосовно постачальників контрагентів Позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у Позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у Позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/4411/16.

Отже, виходячи зі встановлених обставин поставки сільгосппродукції контрагентами ТОВ Сов Агро-Сервіс , ТОВ Артімекс та ФГ Ількон 2016 за результатом аналізу первинних документів за вказаними операціями суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки щодо підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року по справі №520/10953/18, від 17 березня 2020 року по справі №820/5934/15 та від 18 березня 2020 року №826/8114/15 слід зазначити, що висловлене у цих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судами у справі, що переглядається.

У зазначених скаржником у касаційній скарзі витягах з наведених судових рішень Верховним Судом застосовано загальний підхід щодо аналізу змісту спірних господарських операцій на предмет їх реальності та встановлення дійсних обставин щодо операцій платника податку та достовірне їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Висновки ж у кожній з цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Наведені ж скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

За змістом касаційної скарги доводи скаржника фактично обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх не доведення Відповідачем у судовому процесі.

Наведені скаржником доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій жодним чином не спростовують. Інших аргументів, ніж ті, що вже були наведені Відповідачем в судах попередніх інстанцій та яким вже не надавалась правова оцінка, касаційна скарга не містить.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх