Ухвала

від 17.11.2021 по справі 127/5970/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5970/21

Провадження №11-кп/801/1163/2021

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та цивільного відповідача ПП "Продуктовий дім" на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Буша Ямпільського району Вінницької області, українець, громадянин України,одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, 2015 року народження, працює водієм ПП «Продуктовий дім», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, з призначенням покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням - іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 2288,30 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_11 74709,00 гривень матеріальної шкоди та 3735,00 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ПП «Продуктовий дім» на користь ОСОБА_11 50000,00 гривень моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и в :

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він, 05.10.2020 року близько 16:25 год., будучи водієм, керуючи технічно-справним вантажним фургоном марки «Mercedes-Benz Sprinter 513», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару по вул. Замостянська поблизу будинку № 4, в м. Вінниці, не переконавшись, що це не створить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не звернувшись за допомогою до інших осіб, з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка стояла на тротуарі позаду вищевказаного транспортного засобу. Після здійсненого ДТП, водій ОСОБА_7 , всупереч вимогам правил дорожнього руху України, самовільно залишив місце події.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1174/1206 від 01.12.2020 року, ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий уламковий через-підвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків».

Дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являються небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, але потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 842 від 23.11.2020 року: «В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 513», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, водій ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9, 2.10 (а, б, в, д, е) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

- п. 10.9 - «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

- п. 2.10 (а, б, в, д, е) - « а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;»

Порушення вимог п.п. 10.1, 10.9, 2.10 (а, б, в, д, е) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками.

Цивільний відповідач ПП «Продуктовий дім» подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування вироку в частині стягнення з ПП «Продуктовий дім» на користь ОСОБА_11 50000 гривень моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а обставини, що мають значення для провадження, які суд визнав встановленими, не було доведено. Зокрема вважає, що не доведено тривалого фізичного болю потерпілої (протягом місяця), так само як і тривалості прикутості до ліжка, жодних доказів про залучення чужих осіб для догляду за потерпілою не надано, немає доказів того, що внаслідок стресу потерпілої погіршився її психічний стан, тривала втрата сну та апетиту, психологічної рівноваги. Також зазначає, що судом не враховано того, що сума відшкодування після сплати буде стягуватись в порядку регресу з ОСОБА_7 , якого позбавили вироком права користування транспортним засобом, а він за професією водій, що ставить під загрозу нормальне існування його сім`ї.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортним засобом на строк один рік та просить призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один місяць.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок в частині призначення ОСОБА_7 додатково покарання за своїм розміром є надто суворим, враховуючи ряд обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, наявність на його утриманні дружини та неповнолітньої дитини. Просить звернути увагу, що посада водія ОСОБА_7 є єдиним доходом його сім`ї.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу, при вирішенні питання апеляційної скарги цивільного відповідача покладались на розсуд суду, представника цивільного відповідача ОСОБА_10 , який підтримав апеляційну скаргу ПП «Продуктовий дім», прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення усіх апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Висновок суду, який розглянув кримінальне провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, обґрунтований та учасниками судового розгляду не оспорюється, а тому він в цій частині відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Щодо покарання, як основного, так і додаткового, то воно, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 необережного кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, проте не вибачився перед потерпілою, думку потерпілої, обставину,щопом`якшує покаранняобвинуваченого-щирекаяття тавідсутність обставин,що його обтяжують, а тому призначене обвинуваченому основне покарання у виді обмеження волі зі звільненням від його відбування з випробуванням іспитовим строком узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Посилання вапеляційній скарзісторони захистущодо суворостіпокарання вчастині призначення ОСОБА_7 додатковопокарання увиді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на один рік є безпідставним з огляду на наступне.

Вказане обмеження передбачене державою як примусовий захід, спрямований на запобігання аналогічних злочинів, застосовуючи який, суд діяв у спосіб, передбачений законом.

Так, у роз`ясненнях, що містяться у п. п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення

до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших

причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів,

працівників, відповідальних за технічний стан і правильну

експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і

обтяжують покарання, та особу винного.

Санкцією ч.1 ст. 286 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю може бути призначено як основне покарання на строк від двох років до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Як вбачається з вироку, суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк.

Отже, призначення додаткового покарання на строк, менше одного року, зокрема у виді одного місяця, не передбачено КК України.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому додаткове покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому апеляційні вимоги захисника задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів, наведених у апеляційній скарзі ПП « Продуктовий дім» про відсутність у вироку належного обґрунтування стягнення з цивільного відповідача на користь потерпілої ОСОБА_11 у відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди у розмірі 50000 грн, то вони є безпідставними.

Згідно частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Свій висновок про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 та про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 гривень 00 коп. з власника джерела підвищеної небезпеки ПП «Продуктовий дім» суд першої інстанції мотивував тим, що злочинними діями обвинуваченого потерпілій була завдана моральна шкода, звернувши увагу на те, що ОСОБА_11 є особою похилого віку, а характер отриманих нею травм підтверджує її страждання, оскільки внаслідок ДТП нею отримано закритий уламковий через підвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків».

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З огляду на викладене, розмір моральної шкоди був визначений судом з належним врахуванням ступеня і характеру тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, які стали причиною моральних і фізичних страждань, дотримавшись засад розумності, виваженості та справедливості при розгляді цивільного позову.

Немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, відтак будь-який її розмір може мати суто умовний характер.

За наведеного доводи апеляційної скарги цивільного відповідача щодо безпідставності стягнення з ПП «Продуктовий дім» на користь потерпілої у визначеній сумі моральної шкоди, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та цивільного відповідача ПП "Продуктовий дім" залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4