Ухвала

від 25.10.2021 по справі 758/15206/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15206/16-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М. ,

при секретарі - Савіцька Д. А.,

представника скаржника адвоката Кочкарьова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Бабенко Ольги Олександрівни Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню № 64395656 -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м.Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Бабенко Ольги Олександрівни Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Киїів) від 11 червня 2021 року в рамках виконавчого провадження №64395656.

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист №758/15206/16 виданий 08.07.2019 року Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .

27 травня 2021 року старшим державним виконавцем Бабенко О.О. Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) була прийнята постанова про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 64395656.

Як зазначає скаржник, вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк Приват Банк , картковий рахунок: НОМЕР_1 (заробітна плата Управління освіти подільської районної в місті Києві ДА) та НОМЕР_2 (пенсія).

Оскаржувана постанова була прийнята із порушенням Закону України Про виконавче провадження та розділу VIII. Порядок звернення стягнення на майно боржника Інструкції про проведення виконавчих дій.

Скаржник звернувся до державного виконавця із заявою про скасування арешту з рахунку, про що йому було відмовлено.

У вимогах скарги скаржник просить:

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Бабенко Ольги Олександрівни Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 27 травня 2021 року в рамках виконавчого провадження № 64395656, по примусовому виконанню виконавчого листа № 758/15206/16 ц виданого 08.07.2019 Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 ;

Скасувати постанову про арешт коштів боржника старшого державного виконавця Бабенко Ольги Олександрівни Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 27 травня 2021 року в рамках виконавчого провадження № 64395656, щодо примусового виконання виконавчого листа № 758/15206/16 ц виданого 08.07.2019 Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .

15.06.2021 року ухвалою Подільського районного суду м.Києва відкрито провадження за скаргою, та витребувано у Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №64395656, по примусового виконання виконавчого листа №758/15206/16 виданого 08.07.2019 року Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник заявника вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Стягувач та представник АТ КБ Приватбанк в судове засідання не з`явилися , пояснення із приводу поданої скарги не надали.

Державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко О.О. в судове засідання також не з`явилась, про час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином.

07 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив старшого державного виконавця Бабенко О.О., відповідно до змісту якої просить відмовити у задоволенні скарги, вважає вчинені дії під час примусового виконання законними та просить здійснювати розгляд скарги за відсутністю представника виконавчої служби.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено в судовому засіданні, на примусовому виконанні Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 64395656, щодо примусового виконання виконавчого листа №758/15206/16 виданого 08.07.2019 року Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1

27 травня 2021 року старшим державним виконавцем Бабенко О.О. Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була прийнята постанова про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 64395656.

Як вбачається із даної постанови, арешт накладений з метою забезпечення повного та реального виконання рішення на грошові кошти (без зазначення суми яка підлягає арешту), що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику,

В матеріалах справи містяться докази, що на рахунки відкриті в АТ КБ Приватбанк скаржник отримує заробітну плату та пенсійні виплати.

Судом не встановлено, що на вказані рахунки зараховуються будь-які інші кошти, крім пенсійних виплат та заробітної плати.

Крім того, суду не надано доказів, що під час вчинення виконавчих дій звернуто стягнення на вказані доходи.

Відповідно до матеріалів справи, Скаржник 08 червня 2021 року звертався до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про скасування арешту з рахунків, відкритих в АТ ПриватБанк

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 Закону України Про виконавче провадження визначає, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Як визначено в ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Абзацом 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів,затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права убачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

З установлених судом обставин убачається, що рахунки боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовуються для отримання пенсії та заробітної плати, які не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В той же час стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22,46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. В той же час, державним виконавцем відповідно до матеріалів виконавчого провадження не приймалася.

Під час розгляду скарги судом було також встановлено, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802. Так, за змістом оскаржуваної постанови, державний виконавець приймає рішення про арешт коштів боржника для забезпечення повного та реального виконання рішення. В той же час, виконавчим документом не передбачено стягнення суми грошових коштів на користь стягувача та виконавчі дії щодо вселення стягувача чітко регламентовані ст.67 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, має місце порушення ст.18 Закону України Про виконавче провадження , оскільки накладення арешту на кошти боржника для забезпечення виконання рішення суду щодо вселення Стягувача до квартири, не передбачено законодавством.

Судом також встановлено, що постанова про арешт коштів боржника оформлена із порушенням розділу VIII. Порядок звернення стягнення на майно боржника Інструкції про проведення виконавчих дій, згідно якої на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

Але, у оскаржуваній постанові не зазначено сума коштів яка підлягає арешту, що є порушення ч.8 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , згідно якої арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. При цьому є очевидним, що державний виконавець вийшов за межі наданих повноважень, заблокувавши Скаржнику (особі похилого віку, пенсіонеру та працюючому вчителю) грошові кошти (заробітна плата та пенсія), чим поставив Скаржника в скрутне матеріальне становище.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише пенсійні виплати та соціальна допомога, або заробітна плата, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання пенсійних виплат та заробітної плати на такий рахунок.

Також арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як пенсійне забезпечення та соціальні виплати, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів пенсійного забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі №915/1000/18.

Боржник, як вбачається, до звернення до суду із скаргою, звернувся до виконавчої служби із заявою про скасування арешту. Таким чином, оскільки судом встановлено, що на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , який відкритий в АТ ПриватБанк надходять лише кошти пенсійні виплати та заробітна плата, заявник таким чином позбавлений можливості ними розпоряджатись, суд вважає за можливе скасувати арешт із зазначених рахунків.

Крім того варто зазначити, що державний виконавець не позбавлений можливості звернути стягнення на виплати в порядку, який визначений ст.68 Закону України Про виконавче провадження , які отримує Боржник.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Кочкарьова С.В., яка подана в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко О.О., ОСОБА_1 ОСОБА_2, АТ КБ Приватбанк про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, скасувати постанову - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 27 травня 2021 року про арешт коштів боржника, яка винесена старшим державним виконавцем Бабенко Ольгою Олександрівною у виконавчому провадженні № 64395656, щодо примусового виконання виконавчого листа № 758/15206/16 ц виданого 08.07.2019 Подільським районним судом м. Києва про усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 вселивши ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяМ. М. Головчак