Постанова

від 29.05.2019 по справі 758/15206/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/15206/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5224/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року у складі судді Ларіонової Н.М.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням та відшкодування шкоди, в сумі 54 000грн., з кожного з відповідачів по 27000грн., завданої їх неправомірними діями, пов`язаних з недопуском його до квартири та необхідністю винаймати житло.

Зазначав, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року за позивачем визнано право власності на 1/9 частину 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , а рішенням того ж суду від 18 грудня 2015 року позивача вселено до даної квартири, але відповідачі зачинили двері всіх кімнат квартири та, пославшись на те, що судом не визначено порядку користування квартирою, повідомили про те, що не будуть впускати позивача до кімнат та кухні, туалету, ванної та коридору.

Посилаючись на порушення своїх прав як власника, а також те, що у зв`язку з недопуском позивача у квартиру останній вимушений був винаймати житло, у зв`язку з чим витратив 54 000 грн., позивач просив:

1) усунути перешкоди в користуванні 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення позивача до вказаної квартири та встановити порядок користування даною квартирою шляхом виділення позивачу в користування житлової кімнати площею 14 кв.м., а відповідачам - житлову кімнату площею 18 кв.м., встановити місцями загального користування - кухню, туалет, ванну кімнату, коридор;

2) відшкодувати з відповідачів на його користь збитки в розмірі 54 000 грн., по 27000 грн. з кожного.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні 1/9 частиною квартири АДРЕСА_1 , вселивши ОСОБА_2 до вказаної квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду в частині усунення перешкоди ОСОБА_2 у користуванні 1/9 частини кВ. АДРЕСА_1 шляхом вселення позивача та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження неможливості ОСОБА_2 потрапити в спірну квартиру або здійснення ним спроб вселитись в цю квартиру з липня 2016 року, при тому, що у позивача наявні ключі від замку вхідних дверей квартири, який відповідачами не змінювався.

Посилаючись на вказане та наявність між сторонами постійних конфліктів, у зв`язку з чим спільне проживання є неможливим, відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови судом у встановленні порядку користування квартирою, відшкодуванні з відповідачів на користь позивача збитків, які він поніс винаймаючи житло на час не допуску його до 1/9 частини кВ. АДРЕСА_1 в розмірі 54000 грн., вказує на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_2 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу апеляційну скаргу та просили відхилити апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити та задовольнити апеляційну скаргу відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить сторонам у справі на праві власності та складається з 2-х ізольованих кімнат, житлова площа - 28,9 кв.м. (1 кімната - 16,2 кв.м., 2 - 12,7 кв.м.), загальна площа - 51,9 кв.м.) (а.с.34, 35 т.1).

Встановлено, що в даній квартирі зареєстровані та проживають: відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня 1952 р.н. , - з 19 жовтня 1983 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 06 червня 1989 року (а.с.13,14,72 т.1). Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.58-60 т.1).

Зі справи убачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року (справа № 2607/15135/12) є власником 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками іншої частини квартири (а.с.73-79 т.1).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині вселення його до спірної квартири (а.с.49-51 т.1).

Встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 13 червня 2016 року було відкрито виконавче провадженні ВП № 51397144 по примусовому виконанню виконавчого листа №758/8603/15-ц від 29 квітня 2016 року, виданого на підставі вищевказаного судового рішення про вселення ОСОБА_2 до спірної квартири (а.с.86 т.1).

Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 11 липня 2016 року дане виконавче провадження було закінчено в зв`язку з повним виконанням рішення суду в добровільному порядку шляхом вселення ОСОБА_2 (а.с.87 т.1)

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з підстав обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користуванні спільною власністю й вселення позивача та відсутністю правових підстав про визначення порядку користування житловим приміщенням й відшкодування шкоди (збитків), пов`язаних з винайманням житла.

Такі висновки колегія суддів визнає законними й обґрунтованими.

Районний суд, розглядаючи спір, з достатньою повнотою з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до положення ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Стаття 5 ЦПК України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження неможливості ОСОБА_2 потрапити в спірну квартиру або здійснення ним спроб вселитись в цю квартиру з липня 2016 року, при тому, що у позивача наявні ключі від замку вхідних дверей квартири, який відповідачами не змінювався, колегія суддів оцінює критично, при тому, що скаржником, зокрема, в скарзі вказано на наявність між сторонами постійних конфліктів, у зв`язку з чим спільне проживання є неможливим.

Крім того, колегія суддів враховує й те, що вселення ОСОБА_2 у квартиру, в якій він є співвласником, є засобом захисту його прав, свобод та інтересів, а також жодним чином не порушує права інших співвласників.

При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що у зв`язку з тим, що оскільки відповідачами чиняться перешкоди в користуванні квартирою, позивачу довелося понести збитки на найм іншого житла, при тому, що у спірній квартирі залишилися його речі, колегія суддів визнає безпідставними, як й посилання скарги на необхідність визначення порядку користування квартирою.

Районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням часток власності кожного із співвласників та житлової площі спірної квартири, частка житлової площі, що припадає на позивача у спірній квартирі, складає 3,21 кв.м. (28,9 : 9), а отже, по порядку користування кімнатами, який пропонує позивач (виділити кімнату площею 12,7 кв.), він просить виділити йому на 9,49 кв.м. більше за його частку житлової площі, що призведе до зменшення частки житловою площі відповідачів та є значним відхиленням від їх часток власності й виділенням їм однієї кімнати, площею 16,2 кв.м., які до того ж є різностатевими, буде допущено порушення їх житлових та майнових прав.

У справі відсутні належні докази реєстрації долученого до справи договору найму житлового приміщення у відповідних органах державної влади й сплати податку на прибуток.

Окрім цього, колегія суддів враховує й матеріали справи, відповідно до яких ОСОБА_2 зареєстрував своє місце проживання по АДРЕСА_3 , отже, має право користування жилим приміщенням за вказаною адресою. Докази непридатності даного житла у справі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: