Ухвала

від 15.11.2021 по справі 518/1698/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 518/1698/18

провадження № 61-18182ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М. , Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області, третя особа - Ширяївська селищна рада Одеської області, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов`язання виплатити премію,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: скасувати наказ Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області (далі - КЗ Мар`янівський освітній комплекс ) від 01 листопада 2018 року № 46-К/ТР про звільнення її з роботи; поновити її на посаді вчителя біології в КЗ Мар`янівський освітній комплекс ; стягнути з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 177 763,24 грн; стягнути з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на свою користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 987,41 грн - на відшкодування майнової шкоди; зобов`язати КЗ Мар`янівський освітній комплекс виплатити їй премію в розмірі 100 % посадового окладу.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 2002 року вона працювала у КЗ Мар`янівський освітній комплекс на посаді вчителя біології. Наказом КЗ Мар`янівський освітній комплекс від 01 листопада 2018 року № 46-К/ТР її було звільнено із займаної посади згідно за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Відповідач незаконно звільнив її з роботи, так як підставою для звільнення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є прогул без поважних причин, однак 30 жовтня 2018 року вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме - в цей день її самопочуття різко погіршилося, вона відчувала сильні головні болі, тошноту, запаморочення, тремор кінцівок, що підтверджується листом-відповіддю Відокремленого підрозділу Любашівська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги Комунальної установи Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги . Тобто її відсутність на робочому місці 30 жовтня 2018 року була викликана об`єктивними та поважними причинами. Реальною причиною звільнення її з роботи стало неприязне відношення до неї виконуючого обов`язки директора КЗ Мар`янівський освітній комплекс ОСОБА_2 . У зв`язку з пережитим стресом в неї значно погіршилося здоров`я, їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50 000 грн, а також майнову шкоду на суму 39 87,41 грн, які були витрачені на придбання ліків і палива. Крім того, всупереч вимогам статті 57 Закону України Про освіту їй не було виплачено щорічну грошову винагороду в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на неї обов`язків, яка є державною гарантією для працівників освіти.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано наказ КЗ Мар`янівський освітній комплекс від 01 листопада 2018 року № 46-К/ТР від 01 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя біології в КЗ Мар`янівський освітній комплекс . Стягнуто з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 177 763,50 грн. Стягнуто з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Зобов`язано КЗ Мар`янівський освітній комплекс виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну грошову винагороду за сумлінну працю у розмірі 30 відсотків від посадового окладу. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу КЗ Мар`янівський освітній комплекс задоволено частково. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року змінено в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ виконуючого обов`язки директора КЗ Мар`янівський освітній комплекс від 01 листопада 2018 року № 46-К/ТР Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя біології КЗ Мар`янівський освітній комплекс з 01 листопада 2018 року. Стягнуто з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2018 року по 13 серпня 2020 року в сумі 171 231,89 грн. Стягнуто з КЗ Мар`янівський освітній комплекс на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання виплатити премію. В задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

04 листопада 2021 року КЗ Мар`янівський освітній комплекс подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і передати справу в зазначеній частині на новий розгляд до Одеського апеляційного суду; в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Предметом позову в цій справі є стягнення: середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 177 763,24 грн; 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди; 3 987,41 грн - на відшкодування майнової шкоди. Також позивач просила зобов`язати відповідача виплатити їй премію в розмірі 100 % посадового окладу. Апеляційним судом в цій справі встановлено, що у вересні 2018 року оклад позивача становив 8 208 грн.

Таким чином, ціна позову в цій справі становить 239 958,65 грн (177 763,24 + 50 000 + 3 987,41 + 8 208), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Також предметом позову в цій справі є скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на неврахування судами правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 814/1126/17, не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновками, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 про те, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі . Апеляційний суд в цій справі встановив поважність причин відсутності позивача 30 жовтня 2018 року на роботі, тому дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача. У справі № 814/1126/17 встановлені обставини, які не є подібними до обставин цієї справи, зокрема у справі № 814/1126/17 позивач був відсутній на роботі протягом 44 днів і на підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі надав довідку, яка не містила відомостей про його непрацездатність протягом цього періоду. Натомість в цій справі позивач була відсутня на робочому місці протягом кількох годин у зв`язку з поганим самопочуттям, і цей факт підтверджено відповідними документами з медичної установи.

Крім того, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання КЗ Мар`янівський освітній комплекс про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, а також про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області, третя особа - Ширяївська селищна рада Одеської області, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов`язання виплатити премію.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко