Рішення

від 13.08.2020 по справі 518/1698/18

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

13.08.2020 Справа №: 518/1698/18 Провадження № 2/518/153/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2020 р. смт. Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Алексєєвої О.В.,

при секретарях Надир І.Л., Шевчук І.П.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_5,

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Павліщука В.М. , Ляпцевої В.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного пропуску роботи, не виплаченої премії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного пропуску роботи, не виплаченої премії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 2002 року вона працювала у КЗ Мар`янівський освітній комплекс на посаді вчителя біології. 01.11.2018 р. наказом №46-К/ТР позивача було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпПУ, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки підставою звільнення відповідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпПУ є прогул без поважних причин, проте 30.10.2018 р. вона була відсутня на роботі з поважним причин, а саме - в цей період часу її самопочуття різко погіршилось, вона відчувала сильні головні болі, тошноту, запаморочення, тремор кінцівок, АТ - 180/100 мм рт ст, що підтверджується листом-відповіддю ВП Любашівська СЕ(Ш) МД . Позивач зазначає, що її відсутність на робочому місці 30.10.2018 р. була викликана об`єктивними та поважними причинами, отже прогул без поважних причин не мав місця, крім того, вказує, що причиною звільнення стало неприязне відношення ОСОБА_5 - в.о. директора КЗ Мар`янівський освітній комплекс - до неї.

Позивач стверджує, що у зв`язку з пережитим стресом в неї значно погіршився стан здоров`я, їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 50 000,00 грн. та матеріальну шкоду на суму 3987,41 грн., які витрачені на придбання ліків та палива. Неправомірні дії відповідача привели до моральних переживань позивача, вона позбавлена заробітку, втратила душевний спокій, не може знайти роботу через наявність запису в трудовій книжці із зазначенням причини звільнення.

Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимогам ст. 57 ЗУ Про освіту їй не було виплачено щорічну грошову винагороду в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на неї обов`язків, яка є державною гарантією для працівників освіти.

Також позивач просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день розгляду справи уточнила в сумі 177 763,24 грн.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що 30.10.2018 р. позивач прийшла на роботу о 08.29, про що нею було зроблено запис у журналі обліку робочого часу. О 9.10 позивач звернулась в усній формі до в.о. директора ОСОБА_5 з проханням відпустити її поїхати до м. Одеса, при цьому письмової заяви не надала. ОСОБА_5 не відпустила позивача з роботи, пояснивши це тим, що 30 та 31 жовтня 2018 року усі педагогічні працівники готувались до засідання педради, яка мала відбутися 01.11.2018 р., на якому одним з питань було ведення класного журналу 10 класу, класним керівником якого була позивач. У зв`язку з тим, що позивач не попереджала про необхідність відпустки, їй було відмовлено в її наданні.

О 9.30 до ОСОБА_5 звернулась вчитель ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_1 покинула роботу та зробила у журналі обліку робочого часу запис про закінчення роботи о 10.00, записавши у примітках, що поїхала у громаду. Станом на 9.31 в журналі обліку робочого часу був запис 10.00 , а в примітках поїхала в громаду .

Згідно додатку 8 наказу №54 від 10.08.2018 року Про режим роботи закладу в 2018/2019 навчальному році ОСОБА_1 мала розпочати роботу о 8.30 та закінчити роботу о 13.24 .

Керівником закладу було видано наказ №44-К/ТР від 30.10.2018 року Про створення комісії для фіксування здійснення записів ОСОБА_1 у журналі обліку робочого часу працівників закладу з метою фіксування цих фактів. О 9.40 зазначеною комісією був складений та підписаний акт від 30.10.2018 р., в якому під час перевірки журналу обліку робочого часу працівників закладу встановлено факт здійснення ОСОБА_1 відповідних записів про закінчення робочого часу о 10.00 і в примітках зроблено запис поїхала в громаду .

Далі керівником було видано наказ №45-К/ТР від 30.10.2018 р. Про створення комісії з розслідування факту відсутності на роботі ОСОБА_1 . О 13.20 год. 30.10.2018 р. комісією був складений акт про відсутність на роботі, в якому зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на роботі без дозволу керівника закладу 30.10.2018 р. з 9.30 до 13.20, що складає 3 години 50 хвилин.

31.10.2018 р. позивач надала комісії пояснювальну записку, в якій зазначила, що 30.10.2020 р. їй було відмовлено у наданні відпустки за свій рахунок, у зв`язку з чим вона поїхала до начальника відділу освіти Ширяївської селищної ради ОСОБА_7 , якого не виявилося на робочому місці, після чого їй стало зле і її відвезли до лікарні.

Для перевірки факту звернення ОСОБА_1 до лікарні керівником був направлений лист Ширяївському селищному голові з проханням встановити факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до Ширяївської ЦРЛ 30.10.2018 р., на який надійшла відповідь про відсутність записів щодо звернення ОСОБА_1

31.10.2018 р. о 9.40 комісією з розслідування факту відсутності на роботі ОСОБА_1 їй було запропоновано підписати акт про відсутність на роботі 30.10.2018 р. Позивач відмовилась від підписання вказаного акту, що зафіксовано в акті про відмову підписувати акт від 31.10.2018 р.

Будь-яких документів, що підтверджують звернення позивача до медичних закладів нею надано не було.

31.10.2018 р. керівником закладу було підготовлено подання голові профспілки КЗ Мар`янівський ОК про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 ст. 40 КЗпПУ (за прогул).

01.11.2018 р. були проведені збори первинної профспілкової організації КЗ Мар`янівський ОК . Під час зборів ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували поважні причини її відсутності на роботі 30.10.2018 р. та не зазначила, до якого лікувального закладу зверталась. За пропозицію надати згоду на звільнення ОСОБА_1 проголосувало 22 члени профспілки. 01.11.2018 р. був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул, про ознайомлення з яким позивач відмовилась поставити підпис, про що свідчить відповідний акт.

Відповідач зазначає, що після звернення до ВП Любашівського СЕ(Ш)МД ОСОБА_1 не звернулася до сімейного лікаря, тому її відсутність на роботі 30.10.2018 р. не обґрунтована поважними причинами.

Вимоги позивача про стягнення матеріальної, моральної шкоди та щорічної грошової допомоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач звернулася з позовом до суду 30.11.2018 року.

У зв`язку з відсутністю у Ширяївському суді суддів із повноваженнями справу згідно протоколу авторозподілу передано на розгляд судді Кобзаря Ю.Ю. 07.02.2019 р. У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Кобзаря Ю.Ю. розгляд справи не відбувся. Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 року, призначення судді не відбулося. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 р. справу розподілено судді Алексєєвій О.В. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів у розгляді справи за клопотанням учасників провадження неодноразово оголошувались перерви.

В ході розгляду справи судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів - витребувано з Ширяївської селищної ради Одеської області довідку про середню заробітну плату позивача та табель обліку робочого часу за останні шість місяців роботи позивача.

У судовому засіданні позивач пояснила , що 30 жовтня 2018 року вона прийшла на роботу о 8.29, про що зробила відповідний запис у журналі обліку робочого часу. Близько 9.30 їй зателефонувала донька та попросила забрати її з пологового будинку у м. Одеса. Позивач підійшла до в.о. директора ОСОБА_5 з проханням відпустити її, але отримала відповідь, що ОСОБА_5 не має повноважень відпускати працівників, тому у разі необхідності позивач може отримати на це дозвіл у начальника відділу освіти Ширяївської селищної ради ОСОБА_7 . Отримати письмову заяву про надання відпустки ОСОБА_5 відмовилась. ОСОБА_1 стверджувала, що о 10.00 нею було здійснено запис у журналі обліку робочого часу 10.00. Поїхала у громаду , після чого вона на автомобілі з батьком поїхала до Ширяївської селищної ради. По приїзду у селищну раду ОСОБА_1 дізналась, що начальник відділу освіти ОСОБА_7 відсутній на роботі, про що було відомо також ОСОБА_5 . Через поведінку ОСОБА_5 ОСОБА_1 рознервувалась та відчула себе погано, у зв`язку з поганим самопочуттям вона впала біля будівлі селищної ради, через що їй довелося поїхати з батьком до пункту надання швидкої медичної допомоги, а саме - ВП Любашівської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф . О 10.40 у зазначеному медичному закладі ОСОБА_1 було надано медичну допомогу, там вона перебувала приблизно до 13.00. Після цього позивач поїхала додому, звідки приблизно о 16.00 поїхала до м. Одеси за донькою у пологовий будинок. Наступного дня - 31 жовтня 2018 року - у позивача на роботі було відібрано пояснення про причини відсутності 30 жовтня 2018 року, у яких вона зазначила, що була у лікарні. 31.10.2018 р. після роботи ОСОБА_1 зверталася до сімейного лікаря з приводу поганого самопочуття та до хірурга й травматолога через забій руки.

01.11.2018 року відбулося засідання профспілки, на якому позивач зазначала, що 30.10.2018 р. вона була відсутня на роботі з поважної причини, оскільки була у лікарні. Підтвердити зазначене на засіданні профспілки позивач не могла, оскільки у пункті надання медичної допомоги їй відмовились надати відповідну довідку.

01.11.2018 р. позивача було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпПУ. Протягом тижня позивач погано себе почувала, але лікарню не відвідувала. 07.11.2018 року позивач вимушена була пройти стаціонарне лікування у Ширяївській ЦРЛ, де перебувала до 12.11.2018 р.

Після цього позивач звернулась до обласної профспілки з приводу надання їй правової допомоги, де їй підготували позов до суду.

Крім того, зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідача вона вимушена була пройти курс стаціонарного лікування та їздити до смт. Любашівка за довідкою ВП Любашівської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф . Витрати на придбані ліки та пальне позивач вважає матеріальною шкодою.

Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила також, що позивач не надавала письмову заяву про відпустку 30.10.2018 р. Також пояснила, що після усного звернення позивача про надання відпустки 30.10.2018 р. до начальника відділу освіти ОСОБА_7 ОСОБА_1 не направляла.

Представник третьої особи , яка не заявляє вимог на предмет спору, у судовому засіданні підтримав позицію відповідача, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 273/212/16-ц від 23.01.2018 р.).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази по справі, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 11.11.2002 року працювала вчителем біології у КЗ Марянівський освітній комплекс , про що свідчить довідка від 09.10.2018 р. №225 та копія трудової книжки.

За час роботи позивач зарекомендувала себе як відповідальний, досвідчений педагог та умілий організатор, який забезпечує високу результативність, якість своєї праці, про що свідчить надана в.о. директора ОСОБА_5 характеристика від 09.10.2018 р.,. Позивачу присвоєно кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії .

Згідно додатку 8 наказу №54 від 10.08.2018 року Про режим роботи закладу в 2018/2019 навчальному році 30.10.2018 р. робочий день ОСОБА_1 повинен був тривати з 8.30 до 13.24 .

30.10.2018 року позивач прийшла на роботу о 8:29, про що свідчить відповідний запис у журналі обліку робочого часу та не заперечується сторонами.

Позивач звернулась в усній формі до в.о. директора ОСОБА_5 з проханням відпустити її поїхати до м. Одеса, при цьому письмової заяви не надала. ОСОБА_5 усно відмовила позивачу у наданні відпустки на 30.10.2018 р.

О 9.30 до ОСОБА_5 звернулась з доповідною запискою вчитель ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_1 покинула роботу та зробила у журналі обліку робочого часу запис про закінчення роботи о 10.00, записавши у примітках, що поїхала у громаду.

Керівником закладу ОСОБА_5 було видано наказ №44-К/ТР від 30.10.2018 року Про створення комісії для фіксування здійснення записів ОСОБА_1 у журналі обліку робочого часу працівників закладу з метою фіксування цих фактів. О 9.40 зазначеною комісією був складений та підписаний акт від 30.10.2018 р., згідно якого під час перевірки журналу обліку робочого часу працівників закладу встановлено факт здійснення ОСОБА_1 відповідних записів про закінчення робочого часу о 10.00 і в примітках зроблено запис поїхала в громаду .

Того ж дня керівником було видано наказ №45-К/ТР від 30.10.2018 р. Про створення комісії з розслідування факту відсутності на роботі ОСОБА_1 .

О 13.20 год. 30.10.2018 р. комісією був складений акт про відсутність на роботі, в якому зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на роботі без дозволу керівника закладу 30.10.2018 р. з 9.30 до 13.20, що складає 3 години 50 хвилин.

Відповідно до листа ВП Любашівська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф від 19.11.2018 р., ОСОБА_1 , жителька с. Марянівка, звернулася на Ширяївську підстанцію Е(ш)МД ВП Любашівська СЕ (Ш)МД 30 жовтня 2018 року в 10.40 хв. з приводу головної болі, тошноти, запаморочення, тремора кінцівок, АТ-180/100 мм рт. ст., пульс 78. Даний стан, зі слів хворої, з`явився після значного емоційного навантаження. Старшою сестрою медичною ОСОБА_8 встановлений попередній діагноз: Гіпертонічний криз. Хворій була надана первинна допомога і рекомендована консультація сімейного лікаря.

30.10.2018 р. ОСОБА_1 на робоче місце не поверталась.

31.10.2018 р. позивач надала в.о. директора ОСОБА_5 пояснювальну записку, в якій зазначила, що за сімейними обставинами їй було потрібно поїхати в м. Одесу виписувати доньку з пологового будинку. О 10.00 позивач звернулася до в.о. иректора, але вона відмовила у реєстрації заяви про відпустку за власний рахунок, а вимагала, щоб позивач з цього питання звернулася до начальника відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_7 . Коли позивач приїхала до ОТГ, начальника на місці не було. Чекаючи його, позивачу стало зле та її відвезли до лікарні.

31.10.2018 р. ОСОБА_5 був направлений лист Ширяївському селищному голові з проханням встановити факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до Ширяївської ЦРЛ 30.10.2018 р. з 9.30 до 13.20.

31.10.2018 р. начальником відділу освіти, молоді та спорту Ширяївської селищної ради було направлено запит головному лікарю Ширяївської ЦРЛ щодо звернення ОСОБА_1 до зазначеної установи 30.10.2018 р., на який надійшла відповідь від 31.10.2018 р. про відсутність записів щодо звернення ОСОБА_1 .

Згідно Акту про відмову підписувати акт, 31.10.2018 р. ОСОБА_1 о 9.40 год. відмовилась від підписання акту про відсутність на роботі 30.10.2018 р.

31.10.2018 р. керівником закладу було підготовлено подання голові профспілки КЗ Мар`янівський ОК про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 ст. 40 КЗпПУ (за прогул).

01.11.2018 р. проведено збори первинної профспілкової організації КЗ Мар`янівський ОК , на розгляд яких поставлено подання в.о. директора Про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул . Під час проведення зборів будь-яких документів, що підтверджують звернення позивача до медичних закладів, нею надано не було. За пропозицію надати згоду на звільнення ОСОБА_1 проголосувало 22 члени профспілки.

Згідно протоколу зборів первинної профспілкової організації КЗ Мар`янівський ОК від 01.11.2018 р., постановлено дати згоду на звільнення ОСОБА_1 01 листопада 2018 р. за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).

01.11.2018 р. був виданий наказ №46-К/ТР про звільнення ОСОБА_1 за прогул, про ознайомлення з яким позивач відмовилась поставити підпис, про що свідчить відповідний акт від 01.11.2018 р.

Згідно Наказу №46-К/ТР від 01.11.2018 р., позивача звільнено 01 листопада 2018 року через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Позивач звернулася з позовом до суду 30.11.2018 року (у строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).

Вирішуючи питання щодо законності звільнення ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Частиною першою, шостою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 вказаного Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №9 Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.92 р., при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Так, суд вважає доведеним відповідачем та не спростованим позивачем факт, що 30.10.2020 р. ОСОБА_1 самовільно залишила місце роботи о 9.30. Твердження позивача про те, що в.о. директора ОСОБА_5 направила її до начальника відділу освіти ОСОБА_7 не підтверджено жодним доказом. Так само позивачем не доведено її перебування у приміщенні Ширяївської селищної ради 30.10.2018 р. Таким чином, суд вбачає, що ОСОБА_1 була відсутня 30.10.2018 р. на роботі з 9.30 по 10.40 год. без поважних причин.

Крім того, позивачем не доведено, що вона надавала в.о. директора ОСОБА_5 письмову заяву про відпустку та не надано докази перебування її доньки у пологовому будинку.

Водночас, як вбачається з листа ВП Любашівська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги КУ Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф від 19.11.2018 р., 30.10.2018 р. о 10.40 год. ОСОБА_1 звернулася до Ширяївської підстанції Е(ш)МД ВП Любашівська СЕ (Ш)МД з приводу головної болі, тошноти, запаморочення, тремора кінцівок, АТ-180/100 мм рт. ст., пульс 78. Даний стан, зі слів хворої, з`явився після значного емоційного навантаження. Старшою сестрою медичною ОСОБА_8 встановлений попередній діагноз: Гіпертонічний криз. Хворій була надана первинна допомога і рекомендована консультація сімейного лікаря .

Факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою відповідачем не спростований.

Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами. (Ухвала Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі №6-10006кс02). Тимчасова непрацездатність працівника підтверджується листком непрацездатності, проте наявність поважних причин неявки на роботі визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча вона і не була підтверджена листком непрацездатності (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 р. у справі № 459/2618/17).

Твердження представника відповідача та представника третьої особи, що позивачем не надано як доказ листок непрацездатності суд не приймає з огляду на наявність доказів її звернення за медичною допомогою й встановлення їй попереднього діагнозу гіпертонічний криз та рекомендації звернутися до сімейного лікаря. Посилання відповідача на те, що 30 та 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не звернулася до сімейного лікаря, не спростовують факт перебування її у підстанції Е(ш)МД ВП Любашівська СЕ (Ш)МД.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що ОСОБА_1 під час розгляду подання про її звільнення не надала жодних документів на підтвердження перебування Ширяївській підстанції Е(ш)МД ВП Любашівська СЕ (Ш)МД та не зазначила точно, до якої установи зверталася за медичною допомогою, а також не навела будь-яких інших поважних причин відсутності на роботі.

Водночас, згідно положень ч. 3 ст. 149 КЗпПУ, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду , обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника .

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника .

Судом встановлено, що вимоги, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, а також статті 43 КЗпПУ щодо отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання договору відповідачем додержано.

Водночас, як зазначено у судовому засіданні позивачем та не спростовано представником відповідача, за період роботи у КЗ Мар`янівський ОК (16 років) ОСОБА_1 не притягалась до дисциплінарної відповідальності. Крім того, самою в.о. директора ОСОБА_5 09.10.2018 р. позивачу як працівнику надано відмінну характеристику. В матеріалах справи також містяться копії грамот, отриманих позивачем у 2016 році: за практичну спрямованість роботи з застосуванням місцевого матеріалу , за активну участь в організації та проведенні І етапу Всеукраїнського турніру юних біологів , Вчитель-дослідник в номінації Вчитель року .

Суд бере до уваги, що відповідачем не доведено шкоду, заподіяну позивачем внаслідок прогулу. Твердження представника відповідача ОСОБА_5 про те, що 30 та 31 жовтня 2018 року усі педагогічні працівники готувались до засідання педради, яке мало відбутись 01 листопада 2018 року, на якому одним з питань був стан ведення шкільної документації педагогічними працівниками, зокрема журналу 10 класу, класним керівником якого була позивач, не доведені будь-якими доказами. Крім того, представник відповідача не заперечувала, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці мала місце під час канікул.

За таких обставин суд вважає, що при винесенні рішення про застосування стягнення за прогул ОСОБА_1 не враховано стаж її роботи, попередня робота на посаді, відсутність наслідків прогулу, тому застосування до позивача стягнення у вигляді звільнення навіть за відсутності пояснень причин прогулу було надто суворим.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпПУ, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначене позовні вимоги про скасування наказу про звільнення від 01.11.2018 р. та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого середньоденна зарплата ОСОБА_1 становить 395,03 грн., а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2018 року по 12 серпня 2020 року становить 177 763 грн. 50 коп., відповідачем не спростовано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань позивача, що виразились у втраті нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, які водночас, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості оцінює у 5000 грн.

Також, позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення її з роботи вона вимушена була пройти стаціонарне лікування у Ширяївській ЦРЛ з 07.11.2018 по 12.11.2018 р., що підтверджується випискою №2383 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Понесені під час лікування витрати на придбання медикаментів позивач вважає матеріальною шкодою, завданою відповідачем. Також, позивач вважає матеріальною шкодою понесені витрати на паливо на поїздку до смт. Любашівка за довідкою.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заявленої матеріальної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що її перебування на лікуванні є наслідком протиправних дій відповідача, а також доказів того, що вона несла витрати на поїздку до смт. Любашівка й взагалі туди їздила.

Стосовно вимог про зобов`язання виплатити "премію", суд зазначає наступне.

Законом України Про освіту та іншими нормативно-правовими актами визначаються права, обов`язки та соціальні гарантії працівників

Відповідно до абз. 9 ч.1 ст. 57 Закону України Про освіту , держава забезпечує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Умови оплати щорічної винагороди педагогічним працівникам регулюються Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000року.

Відповідно до пунктів 2-5 зазначеного Порядку, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за наказом вищестоящої організації. Щорічна грошова винагорода керівникам навчальних закладів чи методичних установ, які працюють на умовах контракту, надається незалежно від умов, визначених у контракті.

Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Отже, державою гарантується надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі не більш одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу, порядок виплати якої регулюється відповідним положенням.

Судом встановлено, що Наказом №40-К/ТР від 27.09.2018 р. Про виплату грошової винагороди педагогічним працівникам закладу виплачено з нагоди Дня вчителя грошову винагороду педагогічним працівникам за сумлінну працю від 10% до 40 % посадового окладу. Представником відповідача в судовому засіданні пояснено, що грошову винагороду згідно зазначеного наказу отримали всі вчителі крім ОСОБА_1 . Причиною позбавлення ОСОБА_1 грошової винагороди стала наявність виправлень у класному журналі 10 класу на сторінці з біології. При цьому, як зазначила представник відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, будь-яким чином наявність виправлень у журналі не фіксувалась. Наявні у журналі зауваження до ведення класного журналу, як вбачається з матеріалів справи, датовані 29.10.2018 р.

Таким чином, позивач була позбавлена встановлених ст. 57 Закону України Про освіту гарантій, підстави чого відповідачем не обґрунтовані.

Водночас, оскільки згідно Наказу, більшості педагогічних працівників встановлено винагороду у розмірі 30%, а зазначеними нормами закону визначено максимальний її розмір, суд вбачає за достатнє задовольнити вимоги позивача саме у розмірі 30 %.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного пропуску роботи, не виплаченої премії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області №46-К/ТР від 01.11.2018 р. про звільнення ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя біології в Комунальному закладі Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області.

Стягнути з Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 177 763 грн. 50 коп.

Стягнути з Комунального закладу Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Зобов`язати Комунальний заклад Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну грошову винагороду за сумлінну працю у розмірі 30 відсотків від посадового окладу.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОК НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальний заклад Мар`янівський освітній комплекс Ширяївської селищної ради Одеської області, місцезнаходження: 66814, Одеська область, Ширяївський район, с. Мар,янівка, вул.. Лавренюка, буд. 69, ЄДРПОУ 23863471.

Третя особа: Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області, місцезнаходження: 66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул.. Коробченка, буд. 1, ЄДРПОУ 04378994.

Повний текст рішення суду складено 18.08.2020 р.

Суддя Алексєєва О.В.