Ухвала

від 23.11.2021 по справі 344/18749/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18749/21

Провадження № 2/344/4489/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Лесюка Володимира Михайловича до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми Іскра Микитюка Анатолія Івановича про зобов`язання до вчинення дій,-

встановила:

22.11.2021 адвокат Лесюк В.М. звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовом до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми Іскра Микитюка Анатолія Івановича, у якому просить зобов`язати останнього надати витребуванні документи, зокрема, що стосуються ТОВ АФ Іскра , зокрема зумовлених у процедурі ліквідації. Про цьому, зазначено 08.06.2021 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. 09.09.2021, діючи в інтересах ОСОБА_1 , надіслав адвокатський запит про витребуванням документів, який відповідачем був отриманий 09.09.2021.

Перевіривши матеріали позову, суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з ордером про надання правничої допомоги від 09.09.2021 за №000358, адвоката Лесюка В.М., такий виданий ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, уповноваженого законом на надання безплатної правової допомоги від 08.06.2021 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Іскра .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 Кодексу з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом ( ч.2,3 ст. 60 Кодексу з процедур банкрутства).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. У п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Такі самі висновки містяться і у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року по справі № 905/105/20 (позов про повернення земельної ділянки).

Суд зазначає, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання не-ійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України Про судоустрій та статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, та забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень ст. 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства. Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ (див. висновки сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19 (провадження № 14-35цс21)).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності та обов`язковості, і це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11.11.1996 № 17862/91, § 31-32, Вєренцов проти України , від 11.04.2013 № 20372/11, § 65, Del Rнo Prada проти Іспанії від 21.10.2013 № 42750/09, § 93).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, беручи до уваги висновки Верховного Суду, те, що спір стосується бездіяльності (дій) ліквідатора, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відтак необхідно відмовити у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суддя, -

постановила:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом адвоката Лесюка Володимира Михайловича до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми Іскра Микитюка Анатолія Івановича про зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кіндратишин Л.Р.