Рішення

від 22.11.2021 по справі 617/1779/20

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1779/20

Провадження № 2/617/88/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - суддіУханьової І.С.,

за участю секретаря судового засідання - РадченкоІ.Ю. ,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бєлкіної Ю.Д.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Корольчук Ю.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з вказаним позовом, просила суд, визнати недійсним договір дарування приватизованої земельної ділянки площею 0,696 га,державний акт на право власності на земельну ділянку №010869000084 від 27 травня 2008 року, зареєстрований відділом земельних ресурсів у Вовчанському районі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладено 12 червня 2009 року між дарувальником - її чоловіком, ОСОБА_3 та обдарованою відповідачем - ОСОБА_2 , та був посвідчено приватним нотаріусом Вовчанського районного Нотаріального округу Харківської області Корнєвої І.Ю., та зареєстровано в реєстрі за №941.

На обґрунтування позовних вимог вказала, що 12 жовтня 2020 року, наводячи порядок у ділових паперах чоловіка, вона виявила копію договору дарування сторонній особі земельної ділянки який належить її сім`ї, та зі змісту договору їй стало відомо що 12 червня 2009 року, її чоловік - відповідач ОСОБА_3 уклав з відповідачем - ОСОБА_2 договір дарування. Вказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного Нотаріального округу Харківської області Корнєвої І.Ю., та зареєстровано в реєстрі за № 941.

Її чоловік ОСОБА_3 , приховав від неї вказані обставини, та не зміг пояснити їй підстави укладеного договору саме дарування сторонній особі сімейного, та досить дорогого об`єкту нерухомості. Вважає, що вказаний договір дарування не відповідає Законам України, та порушує право власності позивача. Ці обставини спонукали її до звернення з цим позовом до суду.

На земельній ділянці, яка була дарована, площею 0,696 га, розташований дачний будинок АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентаризації Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор 169, та належав ОСОБА_3 на праві приватної власності, як вказано у договорі.

Однак, існує факт, що вказана земельна ділянка є спільним майном подружжя, тому що право власності на цей дачний будинок набуто в період шлюбу і належав він позивачу ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності відповідно до норм Сімейного Кодексу України, оскільки з 2005 року до теперішнього часу 2020 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладено шлюб, посвідчений Відділом реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції м. Харкова, про що в книзі реєстрації актів про одруження 14 січня 2005 року зроблено запис за № 2. Цією земельною ділянкою, та дачним будинком її сім`я володіє, користується, та розпоряджається з 2008 року до теперішнього часу 2020 року і ці обставини свідчить про те, що ні дачний будинок, ні земельна ділянка ні коли за цей час фактично не передавалися у володіння обдарованій, відповідачу ОСОБА_2 .

Між нею та чоловіком ніколи не було домовленості про володіння та розпорядження цим майном окремо та особисто, всупереч праву спільної сумісної власності.

Її права порушені відповідачами, а саме її право власності, тому позивач вважає, що договір дарування земельної ділянки укладений між її чоловіком ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_2 є недійсним, оскільки суперечить існуючим вимогам діючого законодавства.

З вищевказаних причин позивач просить суд, задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

24 грудня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Корольчук Ю.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому представник відповідача зазначив, що просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Обґрунтовуючи це тим, що спірна земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Старосалтівська селищна рада; кадастровий номер 6321655800:01:004:0048, належала дарувателю ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності. ( том 1 а.с.100-106)

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бєлкіна Ю.Д. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Колольчук Ю.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі , пославшись на обставини , які були викладені в відзиву на позов.

Представник третьої особа по справі, приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва І.Ю., в судовому засіданні пояснила , що вона дійсно , як нотаріус , посвідчувала договір дарування земельної ділянки 20.06.2009 року за № 941 між ОСОБА_3 та відповідачем по справі ОСОБА_2 .. При укладанні цього договору даруватель ОСОБА_3 свідчив , що в шлюбі він не перебував . Перевірити правдивість цього факту , у неї як нотаріуса, на той час не було можливості .

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу ,вивчивши матеріали справи та дослідивши надані по позову докази, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України установлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України)кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч.1 ст.12 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України, правочиномє дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Судом установлено , що згідно фотокопії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 березня 2008 року та фотокопії витягу з Державного реєстру правочинів № 5604625 від 15 березня 2008 року, ОСОБА_3 15 березня 2008 року придбав у власність частку земельної ділянки площею 2,3800 га, яка складає 0,0696 га (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територія Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий номер: 6321655800:01:004:0048.

З фотокопії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 026907 від 27 травня 2008 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,0696 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територія Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий номер: 6321655800:01:004:0048. Цільове призначення земельної ділянки: для рекреаційних цілей. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869000084.

З копії рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року, суд вбачає, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Позовні вимоги були задоволені та за ОСОБА_3 було визнано право власності на дачний будинок А-2 з прибудовами а,а-1 , та каналізаційною ямою к.я , розташований по АДРЕСА_1 , вважаючи його прийнятим до експлуатації.

З фотокопії договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області 12 червня 2009 року Корнєвою І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 941, суд вбачає, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0696 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територія Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий номер: 6321655800:01:004:0048.

Крім цього , зфотокопії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14 січня 2005 року, суд вбачає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 14 січня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції м. Харкова був зареєстрований шлюб, актовий запис № 02.

З довідки Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 8402/22.1-09 від 15 грудня 2020 року, вбачається, що проведеною перевіркою по архіву відділу актового запису про розірвання шлюбу, складеного на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

З копії актового запису про смерть № 17387 від 05 листопада 2020 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00028923529 від 15 грудня 2020 року, виданих Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), суд вбачає, що відповідач по справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харків .

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи із змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України,договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню .

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 09 листопада 2020 року було зобов`язано третю особу по справі приватного нотаріуса Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєву І.Ю. надати суду копії посвідчені нею документів, щодо вчинення нею реєстрації договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2009 року.

З наданих суду, третьою особою по справі документів, вбачається, що ОСОБА_3 для укладання договору дарування земельної ділянки приватному нотаріусу надав заяву в якій вказано, що він на момент придбання спірного нерухомого майна у зареєстрованому шлюбі не перебував. Ця обставина спростовується вищевказаними доказами по справі, а саме: довідкою Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2454/22.1-09 від 15 грудня 2020 року та копії актового запису про шлюб №02 від 14 січня 2005 року з яких вбачається, що ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 14 січня 2005 року перебувають в шлюбі. Шлюб не розірвано.

Тобто, на момент реєстрації договору дарування, подружжя ОСОБА_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі. А відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Будь-яких доказів на спростовування наведеного стороною відповідача не надано.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 на час укладення спірного договору дарування, будучи власником земельної ділянки вчинив неправомірні дії щодо її відчуження, уклавши 12 червня 2009 року спірний договір дарування.

При цьому згідно із вимогами ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ) .

З урахуванням наведених вимог закону та встановлених обставин справи, досліджених та оцінених у їх сукупності доказів наданих позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку про те , що спірний договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є незаконним , тому його необхідно визнати недійсним.

Також, вимогами статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вимогами 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачене право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту у цивільних прав та інтересів можуть бути: 2 визнання правочину недійсним .

Частина 3 ст. 16 ЦК України передбачено також право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те , що оскільки спірним договором дарування земельної ділянки від 12 червня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою Іриною Юріївною, зареєстрованим в реєстрі за №941, порушені права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1 як дружини власника земельної ділянки , вказаний договір слід визнати недійсним.

Щодо посилання сторони відповідача як на підставу відмови у задоволенні позову - пропущення визначеного ст. 258 ЦК України строку позовної давності в один рік , суд зазначає наступне .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами ч. 1 ст. 254 ЦК України передбачено , що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю .

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 254 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог до розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу )

Згідно з приписами ч. 3-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Таким чином , суд вважає , що позивні вимоги ОСОБА_1 , є об`єктивні та такими, які підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265 , 268, 273, 352, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, задовольнити.

Визнати договір дарування , приватизованої земельної ділянки площею 0,696 га, державний акт на право власності на земельну ділянку №010869000084 від 27 травня 2008 року, зареєстрований відділом земельних ресурсів у Вовчанському районі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладено 12 червня 2009 року між дарувальником - ОСОБА_3 та обдарованою - ОСОБА_2 , та був посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., та зареєстровано в реєстрі за №941 - недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.11.2021 року.

Суддя: