Постанова

від 22.11.2021 по справі 485/581/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.11.21

22-ц/812/831/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 485/581/20

Провадження № 22-ц/812/831/21 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

22 листопада 2021 року м. Миколаїв Справа № 485/581/20

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Петренко Наталією Олегівною, на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Квєтка І.А., у приміщенні цього ж суду, вступну та резолютивну частину рішення оголошено того ж дня о 14 год. 50 хв., повний текст складено в той же день, за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

встановив:

07 травня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №067069 належить земельна ділянка площею 5,73 га з кадастровим номером 4825785200:24:000:0009, яка розташована в межах території Горохівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказану земельну ділянку позивач до 2016 року здавав в оренду ПОСП ім. Суворова згідно договору оренди землі від 03 листопада 2010 року.

У грудні 2015 року від дружини він дізнався, що вона від його імені підписала договір оренди землі з ОСОБА_6 (батьком відповідача) строком на 7 років, проте оригінал договору він їй не надав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з метою отримання оригіналу договору оренди землі.

У 2019 році він отримав договір оренди землі від 01 грудня 2015 року, та з його змісту дізнався, що договір укладений між ним та ФОП ОСОБА_1 на строк 25 років із мінімальною орендною платою.

Посилаючись на те, що спірний договір оренди ним не був підписаний та не відповідав його волевиявленню, підпис у договорі підроблений, позивач просив визнати договір оренди недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

У відзиві на позовну заяву та відповіді на заперечення позивача на відзив, представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилалась, як на його необґрунтованість, так і сплив позовної давності.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 25 березня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволенні частково.

Скасовано державну реєстрацію договору від 01 грудня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оренди земельної ділянки площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, який зареєстрований державним реєстратором Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Корженко О.Ю. 11 грудня 2015 року, номер запису про інше речове право: 12507110, індексний номер рішення: 27038362 від 13 грудня 2015 року, припинивши за ФОП ОСОБА_1 право оренди даної земельної ділянки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за залучення експерта 1125 грн. 12 коп. та в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Дійшовши висновку, що договір оренди землі від 01 грудня 2015 року є неукладеним, суд першої інстанції скасував державну реєстрацію цього договору, оскільки, на його думку, це порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою й не відповідає вимогам закону.

В апеляційній скарзі представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Петренко Н.О., посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, просила його скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі є похідною від вимоги про визнання договору оренди недійсним. Тому, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору оренди недійсним були відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення щодо припинення за ФОП ОСОБА_1 право оренди спірної земельної ділянки, яка позивачем не пред`являлась та дійшов помилкового висновку щодо дотримання позивачем позовної давності.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2021 року зупинене провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року провадження у даній справі поновлено, залучено до участі у даній справі правонаступників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_1 та його представника - адвокат Петренко Н.О. просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав викладених у скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, направили заяви про розгляд справи у їх відсутність.

За приписами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , поданої його представником, апеляційний суд здійснює перевірку оскаржуваного рішення лише щодо задоволених позовних вимог про скасування державної реєстрації договору та припинення права оренди земельної ділянки, в іншій частині - оскаржуване рішення не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був власником земельної ділянки площею 5,73 га з кадастровим номером 4825785200:24:000:0009, яка розташована в межах території Червонозірської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №067069, виданого 18 лютого 2005 року на підставі розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації №1003-з від 10 грудня 2004 року (т. 1 а.с. 4).

За договором оренди землі від 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 передав в оренду ФОП ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 5,73 га ріллі, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, строком на 25 років. Згідно акту приймання-передачі від 01 грудня 2015 року відповідач прийняв в оренду вказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 7-8, 9).

Зазначений договір зареєстрований 11 грудня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право:12507110 (т. 1 а.с. 10-11).

У висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 30 листопада 2020 року № 310 Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, зазначено, зокрема, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець у трьох екземплярах договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року та у трьох екземплярах актів прийому-передачі земельної ділянки від 01 грудня 2015 року виконані не ОСОБА_2 (т. 1 а.с.97-105).

Звертаючись з позовом до суду позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 01 грудня 2015 року, посилаючись на те, що оспорюваний договір не відповідав його волевиявленню, він його не підписував, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №310, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 30 листопада 2020 року.

Враховуючи підстави позову, суд першої інстанції застосувавши правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору оренди землі недійсним з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалось, а тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядається.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, позивач заявив також позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права (права оренди)ФОП ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Як встановлено на підставі неукладеного договору оренди землі від 01 грудня 2015 року була проведена державна реєстрація речового права (права оренди на строк до 01 грудня 2040 року) ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та обмежень індексний номер 27038362 від 13 грудня 2015 року.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_2 був власником земельної ділянки кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, площею 5,73 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №067069, виданого 18 лютого 2005 року.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права, є правильним.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі № 125/702/17, від 24 березня 2021 року в справі № 704/587/17 (провадження № 61-2019св19).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація речового права на підставі неукладеної між сторонами договору оренди землі від 01 грудня 2015 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, розташованої в межах території Червонозірської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації речового права за договором оренди землі щодо земельної ділянки, площею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, яка належала ОСОБА_2 та розташованав межах території Червонозірської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, є обґрунтованими.

За таких обставин, оскільки договір оренди землі від 01 грудня 2015 року є неукладеним, а тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідача, яка була здійснена на підставі відповідного договору. Тому суд першої інстанції у частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки зробив обґрунтований висновок про їх задоволення.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні правові підстави для застосування позовної давності у справі до вимоги про скасування державної реєстрації, враховуючи наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Як зазначав ОСОБА_2 у позові лише у 2019 році йому стало відомо про вчинення від його імені договору оренди землі на строк 25 років, коли він отримав оригінал договору оренди землі, тобто з моменту його ознайомлення з його змістом. Отже позивач за триваючим у часі правопорушенням, звернувся до суду із цим позовом у межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Разом з тим,на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України висновок суду першої інстанції про припинення за ФОП ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, підлягає виключенню з резолютивної частини рішення.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Оскільки таких вимог позивач не пред`являв, тому висновок суду про припинення за ФОП ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, є необґрунтованим. Зазначене свідчить про порушення судом норм процесуального права та принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги по суті вирішеної позовної вимоги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Петренко Наталією Олегівною задовольнити частково.

Виключити з резолютивної частини рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2021 року висновок суду про припинення зафізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право оренди земельної ділянкиплощею 5,73 га, кадастровий номер 4825785200:24:000:0009, яка належала ОСОБА_2 та розташована в межах території Червонозірської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.