Постанова

від 16.11.2021 по справі 447/2851/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2851/19 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/1683/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Провадження № 22-ц/811/1263/21

Категорія: 40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря - Жукровської Х.І. .

з участю представників позивача Умероджі А.М., Федик Ю.Ю., Хейніс О.Г., представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Лилика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 березня 2021 року у складі судді Головатого А.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) Ірини Ігорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача комунальне підприємство Реєстрація майна та бізнесу , про скасування записів про державну реєстрацію нерухомого майна, -

встановив:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТзОВ Кредитні ініціативи , державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) І.І., просив скасувати запис про проведену державну реєстрацію за ТзОВ Кредитні ініціативи права власності на житловий будинок загальною площею 373 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису №32657001 від 31.07.2019р., проведений відповідно до рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень №48064556 від 02.08.2019, державним реєстратором державного комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович Іриною Ігорівною; скасувати запис про проведену державну реєстрацію за ТзОВ Кредитні ініціативи права власності на земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації 05.08.2019, проведений відповідно до рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень №48156152 від 08.08.2019 державним реєстратором державного комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович Іриною Ігорівною; стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Вимоги обґрунтовував тим, що 11.07.2012 між ним та ПАТ Банк Кіпру , правонаступником якого згідно договору факторингу від 21.07.2014 є ТзОВ Кредитні ініціативи , укладено кредитний договір №16-1074/2012, відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 600000,00 грн. на строк до 10.07.2019 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,49% річних за строковою заборгованістю та 24,49% річних у разі порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором, згідно із п. 1.3 кредитного договору, 11.07.2012 укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г. М., зареєстрований в реєстрі за №1880, згідно якого позивач надав в якості забезпечення зобов`язань спірне нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку), заставна вартість майна на дату укладення іпотечного договору становила 1205500,00 грн.

Перебуваючи з вересня 2019 року за кордоном, позивач отримав від сусідів інформацію що особи, які представились представниками ТзОВ Кредитні ініціативи , ламають замки до будинку. 30.09.2019 повернувшись в Україну позивач виявив, що замки в будинку поміняні, як наслідок він не зміг потрапити в середину. Зв`язавшись з представниками ТзОВ Кредитні ініціативи йому стало відомо, що вони є власником предмету іпотеки, планують вивезти з будинку усе належне позивачу майно, а такий продати.

Позивач вважає, що державна реєстрація права власності на вказані житловий будинок та земельну ділянку проведена з порушеннями норм закону та умов іпотечного договору. Вказує на порушення пунктів договору іпотеки, порушення ст. 35 , 37 ЗУ Про іпотеку , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. 12 ЗУ Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей , ст. 18 ЗУ Про охорону дитинства зокрема, йому не надходило і він не отримував письмових вимог із стислим змістом порушених зобов`язань, вимог про виконання порушеного зобов`язання у 30-ти денний строк, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; відповідачем не проведено оцінки іпотечного майна під час звернення стягнення на предмет іпотеки; відповідач не надав державному реєстратору передбачених Порядком документів; відповідач всупереч нормам цивільного права без попереднього дозволу органу опіки та піклування звернув стягнення на предмет іпотеки. Просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року позов задоволено.

Скасовано запис про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи права власності на житловий будинок загальною площею 373 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , №32657001 проведений державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович Іриною Ігорівною 31.07.2019 о 18:13 год. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48064556 від 02.08.2019.

Скасовано запис про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи права власності на земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , №32742419 проведений державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович Іриною Ігорівною 05.08.2019 о 17:56 год. відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48156152 від 08.08.2019.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 березня 2021 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Умероджі Аліма Музаффаровича. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на користь ОСОБА_2 12 500 гривень 00 копійок як компенсацію половини понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу та 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок як половину сплаченого ОСОБА_2 судового збору.

Стягнуто із державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) Ірини Ігорівни на користь ОСОБА_2 12 500 гривень 00 копійок як компенсацію половини понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу та 768 гривень 40 копійок як половину сплаченого ОСОБА_2 судового збору.

Рішення суду та додаткове рішення оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи .

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду від 22 лютого 2021 року, оскільки таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог покликається на те, що суд протиправно відмовив у долученні до матеріалів справи відзив з Додатками відповідача Державного реєстратора КП Реєстрація майна та бізнесу ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, третя особа КП Реєстрація майна та бізнесу є припиненим. Згідно наказу 01-05/16 від 07.11.2019 державний реєстратор ОСОБА_3 була звільнена з роботи КП Реєстрація майна та бізнесу , тому отримувати кореспонденцію по справі №447/2851/19, за місцем реєстрації КП Реєстрація майна та бізнесу , не могла.

Щодо тверджень позивача відносно не направлення вимоги про усунення порушень, така вимога була надіслана позивачу відповідно до вимог чинного законодавства. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про усунення порушень від 21 вересня 2016 року №оЕ.НА.0.0.0.0/17-2679

Звертає увагу на практику Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18, за якою підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року по справі №489/206/18, в постанові від 23 вересня 2020 року по справі №755/857/17, в постанові від 23 вересня 2020 року по справі №200/18401/18, в постанові від 01 вересня 2020 року по справі №127/565/19, в постанові від 01 липня 2020 року по справі №372/3492/17, в постанові від 08 липня 2020 року по справі №204/7929/17, в постанові від 08 липня 2020 року по справі №127/27504/17. До таких же висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 29 вересня 2020 року по справі №757/13243/17.

Законодавець чітко зазначає про можливі зловживання боржника при отриманні повідомлення для уникнення повернення взятих коштів. Іпотекодавець, будучи обізнаним про те, що рекомендований лист надійшов саме від Іпотекодержателя, в порушення вимог ст. 13 ЦК України, умисно відмовився від його отримання, з метою утруднення захисту прав Іпотекодержателя в позасудовому порядку.

Вважає, що іпотекодержатель у повному обсязі виконав приписи Закону України Про іпотеку та Іпотечного договору, укладеного з Іпотекодавцем, щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованими листами на адресу Іпотекодавця.

При цьому, за приписами статтей 628 та 212 ЦК України, іпотечний договір із застереженням є змішаним договором, що містить в собі елементи в тому числі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя з відкладальною обставиною.

Згідно із ч.3 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставин недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Умисні дії позивача, що виражені в протиправній поведінці щодо неотримання письмової вимоги, є зловживанням ним своїми правами та ухилення від взятих на себе обов`язків, що в свою чергу свідчить про фактичне настання такої обставини, як вручення вимоги Іпотекодавцю.

Щодо оцінки нерухомого майна, то така була проведена відповідно до вимог чинного законодавства з ідентифікатором, тому перевірити дійсність оцінки не складає труднощів. Оцінка була замовлена Іпотекодержателем зважаючи на вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості встановлення вартості майна на дату набуття права власності на нього, та подальшого визначення розміру та оплати державного мита та військового збору до державного бюджету України. Оцінка є чинною та неоскарженою.

Щодо мотивів позову про те, що у квартирі проживають неповнолітні діти і у зв`язку з реєстрацією права власності, було порушено їх права, зазначає, що оскаржувана в межах цієї справи реєстраційна дія відбулась 08.08.2019, після того, як заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17.07.2019 року суд ухвалив виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з житлового будинку. 14.01.2021 року Миколаївським районним судом винесено ухвалу, якою заяву адвоката Хейніс О.Г. про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.07.2019 року, залишено без задоволення. Більше того, як вбачається із реєстру нерухомого майна, в неповнолітньої дитини позивача наявне нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка, площею 0,0669, кадастровий номер 4623055400:01:002:0117 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

Звертає увагу на те, що кредитний та іпотечний договір були укладені задовго до оскаржуваної реєстраційної дії. Відповідно до іпотечного договору іпотекодавець (позивач) зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки, будь-яку його частину, не передавати його в наступну іпотеку, оренду, найм, користування на будь-яких інших підставах іншим особам без письмової згоди Іпотекодержателя. Жодного запиту щодо погодження реєстрації особи (дитини) в квартирі (предмет іпотеки) від позивача не надходило, а отже згоду Іпотекодержатель не надавав. Тому вважають, що позивач порушив умови договору іпотеки, оскільки незаконно (без згоди іпотекодержателя) зареєструвавши у будинку, який є предметом іпотеки неповнолітніх дітей, чим порушив права ТзОВ Кредитні ініціативи .

Щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей та Закону України Про охорону дитинства , апелянт вважає, що дозвіл органу опіки та піклування є необхідним виключно для вчинення правочинів. В той же час, спірне рішення прийнято в порядку та на підставі Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КБУ №868, подання заявником дозволу органів опіки та піклування не вимагається, серед підстав для відмови в державній реєстрації вказана обставина не зазначена.

Враховуючи те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТзОВ Кредитні ініціативи , на підставі договору іпотеки, за своєю правовою природою є визнанням державою набуття особою права власності - рішення державного реєстратора не може вважатись правочином, а є нормативним актом індивідуальної дії.

Тому, наявність факту проживання дітей в квартирі, що була предметом іпотеки, жодним чином не перешкоджає державній реєстрації прав на таке майно та не є підставою визнання правочинів недійсними. Оскаржувана реєстраційна дія жодним чином не могла порушувати права дітей.

Просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ТзОВ Кредитні ініціативи зазначає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує на те, що в порушення вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вартості послуг, порядку і розміру нарахувань за такі послуги, а також докази розрахунку. Таким чином, позивачем не доведено, як підставність розміру таких втрат, по причині відсутності між адвокатом та клієнтом закріпленої в договорі домовленості про їх розмір та порядок розрахунку, так і факт їх понесення. Тому, заява про стягнення витрат на правову допомогу не підлягала до задоволення.

Одночасно зауважує, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є явно необґрунтований та неспівмірний зі складністю справи та заявленим розміром позовних вимог. Звертає увагу на висновок Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року в справі №810/3213/16.

Просить скасувати додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 березня 2021 року та постановити нове, яким відмовити у стягненні з ТзОВ Кредитні ініціативи компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Умероджа А.М. зазначив, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням обставин, прийняті без порушень норм матеріального та процесуального прав, а апеляційні скарги такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг виходячи з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов висновку, що рішення про реєстрацію права власності за ТзОВ Кредитні Ініціативи винесене державним реєстратором із порушенням вимог Закону України Про іпотеку та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому вимоги позивача вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, суд виходить з такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що 11.07.2012 між ПАТ Банк Кіпру та ОСОБА_2 укладено кредитний договір з фізичною особою № 16-1074/2012, відповідно до якого останній отримав на споживчі потреби кредит у сумі 600000,00 гривень на строк до 10.07.2019 зі сплатою процентів за користування кредитом, ставка яких є фіксованою та становить 21,49% річних за строковою заборгованістю, а також 24,49% річних в разі порушення позичальником своїх зобов`язань. Кінцевий термін повернення кредиту - 10.07.2019 включно або 30-тий день з дня направлення кредитором позичальнику листа - повідомлення (вимоги) відповідно до визначених пунктів договору (т. 1 а.с. 148).

Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором 11.07.2012 між ПАТ Банк Кіпру (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку першої черги предмет іпотеки - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26.03.2012; земельну ділянку, на якій розташований вказаний вище будинок, площею 0,1325 га, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, яка належить іпотекодавцю на підставі на підставі державного акту направо власності на земельну ділянку серії ЯМ №721468.

Позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконував у встановлені строки, що призвело до виникнення боргу, який станом на 20.11.2013 становив 682 218 грн 24 коп, з яких: заборгованість за кредитом 546 912,51 грн, прострочена заборгованість за кредитом 30599,08 грн, нараховані проценти за кредитом - 11624,61 грн, прострочені нараховані проценти за кредитом - 93082 ,04 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 13.01.2014 у справі № 447/3951/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ Банк Кіпру , стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства « Банк Кіпру» заборгованість за кредитним договором №16-1074/2012 від 11.07.2012 року в сумі 682 218 гривень 24 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» за кредитним договором №16-1074/2012 від 11.07.2012 року в сумі 682218 гривень 24 коп, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим 11.07.2012 року нотаріусом МРНОЛО Алєксєєвою Г.М. за №1880: житловий будинок, загальною площею 373,0 кв.м., житловою площею 145,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №33712363 від 04.04.2012 року, реєстраційний номер 36368762, номер запису -1147, в книзі - 8; земельну ділянку площею 0,1325 гектара, кадастровий номер - 4623055400:01:002:0093, цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №721468.

В свою чергу, 21.07.2014 між ПАТ Неос Банк , яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ Банк Кіпру , та ТзОВ Кредитні Ініціативи укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, згідно якого, відповідно до Додатку №1 до вказаного договору (а.с. 144-146) п.п. 95, 96, права за іпотечним договором відступлено ТзОВ Кредитні Ініціативи (т.1 а.с.141-143).

31.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І.І. внесено запис про право власності № 32657001, згідно якого за ТзОВ Кредитні ініціативи зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 373 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності вказано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.2019; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №6762 від 11.06.2019; Іпотечний договір №1880 від 11.07.2012. Підставою внесення запису вказано - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48064556 від 02.08.2019 (т. 1 а.с. 171, 172).

05.08.2019 державним реєстратором Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І. І. внесено запис про право власності № 32742419, згідно якого за ТзОВ Кредитні ініціативи зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1325 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності вказано: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.2019; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №6762 від 11.06.2019; Іпотечний договір №1880 від 11.07.2012. Підставою внесення запису вказано - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48156152 від 08.08.2019 (а.с. 173, 174).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку № 898-IV (далі Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Згідно із ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Разом з тим, відповідно до п. 9.6 іпотечного договору від 11.07.2012, якщо інша форма вчинення повідомлення в певних випадках прямо не встановлена цим договором, всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, телеграмою або вручені особисто за адресами сторін, зазначеними в статті 10 цього договору або письмово повідомленими сторонами одна іншій. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача (в залежності від випадку).

З досліджених матеріалів реєстраційних справ на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, площею 0,1325 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 встановлено, що державному реєстратору іпотекодавцем ТзОВ Кредитні ініціативи надано копію повідомлення № 6762 від 11.06.2019 на ім`я ОСОБА_2 , із зазначенням двох адрес: АДРЕСА_1 , а також АДРЕСА_1 , з вимогою сплатити борг за кредитним договором в сумі 1462132,36 грн, з попередженням, що в разі невиконання вимоги в 30-ти денний строк ТзОВ Кредитні ініціативи має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ Про іпотеку . До повідомлення долучено копію реєстру згрупованих відправлень Укрпошта експрес в м. Чернігів, замовник ТзОВ Кредитні ініціативи , з підтвердженням оплати вартості відправлення та відбитком поштового відділення про відправлення 12.06.2019. (т. 1 а.с. 164-170).

Однак, в матеріалах реєстраційної справи відсутні рекомендований лист про особисте вручення адресату вказаного повідомлення, або повідомлення про неможливість вручення з датою поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку , для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу)

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику рекомендованого повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, зробив правильний висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТзОВ Кредитні інціативи проведена всупереч норм чинного законодавства.

Також, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в матеріалах реєстраційної справи відсутній висновок про оцінку вартості предмета іпотеки, при цьому долучений до апеляційної скарги Звіт № ВА190730-001 про незалежно оцінку вартості житлового будинку АДРЕСА_4 АДРЕСА_1 ), складений ТзОВ Бізнес АССІСТ лише 13.08.2019, натомість державна реєстрація за ТзОВ Кредитні ініціативи права власності на житловий будинок проведена державним реєстратором КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович І.І. 31.07.2019 о 18:13 год, а реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер 4623055400:01:002:0093, проведена цим державним реєстратором 05.08.2019 о 17:56 год.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України , тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39) .

У справі, що переглядається, спір виник між позивачем ОСОБА_2 та ТзОВ Кредитні ініціативи , відтак державний реєстратор комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.

З врахуванням наведених вище вимог закону та правових позицій Верховного Суду, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) І.І. необхідно скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог із вказаних вище підстав.

В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Крім цього, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Так, представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 536 гривень 80 копійок.

Вимоги сторони позивача в цій частині обґрунтовані копією договору про надання правової допомоги № 17/19 від 23.09.2019, додаткового договору №б/н від 23.09.2019 до договору про надання правової допомоги №17/19 від 23.09.2019, додаткового договору №б/н від 23.12.2019 до договору про надання правової допомоги №17/19 від 23.09.2019, детального опису наданих адвокатським бюро послуг та здійснення ним витрат необхідних для надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №17/19 від 23.09.2019, акту № б/н наданих послуг від 26.02.2021, рахунку № 26/02/2021 від 26.02.2021 на суму 25 000, 00 грн. (т. 2 а.с. 434-445).

Заперечуючи розмір судових витрат на правову допомогу, представник відповідача покликається на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплачених послуг адвоката (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інші банківські документи), крім цього, вважає заявлений розмір витрат необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що стороною позивача надано належні докази, які підтверджують витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу у відповідному розмірі, обсяг такої з огляду на складність та категорію спірних правовідносин, дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, час, витрачений на складення та подання документів, участі у судових засіданнях є обґрунтованим, тому заява підставно задоволена судом першої інстанції.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, що спростовує доводи представника відповідача в цій частині.

Однак, враховуючи висновок апеляційного суду про скасування рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) І.І. та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог, оскаржуване додаткове рішення цього ж суду в частині стягнення з державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) І.І. на користь ОСОБА_2 12 500 гривень 00 копійок як компенсацію половини понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу та 768 гривень 40 копійок як половину сплаченого ОСОБА_2 судового збору необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 259 , 367 , 368 , 372 , п. 2 ч. 1 ст. 374 , ст.ст. 37 6, 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд, -

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу Ревакович (Гірняк) Ірини Ігорівни - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Врешті рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 березня 2021 року в частині стягнення з державного реєстратора комунального підприємства КП Реєстрація майна та бізнесу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 500 гривень 00 копійок як компенсацію половини понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу та 768 гривень 40 копійок як половину сплаченого ОСОБА_2 судового збору скасувати.

Врешті додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.

Головуючий А.В.Ніткевич

Судді: С.М.Бойко

С.М.Копняк