Постанова

від 09.11.2021 по справі 2-53/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Соколов О.М.

Єдиний унікальний номер справи № 2-53/ 11

Апеляційне провадження № 22- ц/824/9304/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.

секретар - Сакалош Б.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягувач Публічне акціонерне товариство Дочірній банк Сбербанк Росії , заінтересовані особи (боржники) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

В обґрунтування заяви вказує, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року у справі №2-53/11 задоволено позов публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Гудвіл 7 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії - 657557 ,60 доларів США ( станом на 30 липня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 799,30 грн ) становить 5 255 857,89 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року та додаткових угод до нього.

На підставі вищевказаного рішення Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі №2-53/11, який пред`явлений до виконання.

Постановою державного виконавця від 18 січня 2016 року відкрито виконавче проваження № 49839301 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа№2-53/11.

Постановою державного виконавця від 28 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58714262 відносно боржника ОСОБА_2 з виконання виконавчого листа №2-53/11.

Заочним рішенням Макаріського районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 2-653/11 позовні вимоги публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_2 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки ( земельні ділянки) за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 1 034 940,01 доларів США ( за офіційним курсом НБУ 8 215 043,32 грн).

Виконавчий лист № 2-653/11 виданий Макарівським районним судом Київської області перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 червня 2018 року ОСОБА_5 на підставі п.15 ч.1 ст. 39 Закону оскільки іпотечне майно за рішенням суду передано банку стягувачу в рахунок погашення боргу в сумі 8 215 043,32 грн відповідно до Акту про реалізацію предмета іпотеки.

Враховуючи викладене вважає, що оскільки звернуто стягнення на іпотечне майно, то стягнення за виконавчим листом №2-53/11 виданим Печерським районним судом м. Києва, призведе до подвійного стягнення одного і того ж боргу, тому просить визнати виконавчий лист №2-53/11 таким, що не підлягає виконаню в частині стягнення 240 000 доларів США.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви. В апеляційній скарзі зазначала, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, не взяв до уваги доводи заявника щодо сплати нею боргу, а подальше виконання виконавчого листа виданого Печерським районним судом м. Києва призведе до подвійного стягнення боргу.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 21 жовтня 2021 року , 09 листопада 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кантемір В.І. приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (п. 40). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року зазначає, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" .

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Судом першої інстанції встановлено , що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року у справі №2-53/11 задоволено позов публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Гудвіл 7 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії - 657557 ,60 доларів США ( станом на 30 липня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 799,30 грн ) становить 5 255 857,89 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року та додаткових угод до нього.

Як встановлено судом, вказана сума заборгованості утворилась станом на 16 жовтня 2009 року.( а.с. 5-8) . Крім того, як встановлено рішенням, кредит укладений на суму 3 860 000 доларів США. Рішення набрало законної сили.

На підставі вищевказаного рішення Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі №2-53/11, який пред`явлений до виконання.

Постановою державного виконавця від 18 січня 2016 року відкрито виконавче проваження № 49839301 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа№2-53/11.

Постановою державного виконавця від 28 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58714262 відносно боржника ОСОБА_2 з виконання виконавчого листа №2-53/11.

Заочним рішенням Макаріського районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 2-653/11 позовні вимоги публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії до ОСОБА_2 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки ( земельні ділянки) за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14 березня 2007 року в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 1 034 940,01 доларів США ( за офіційним курсом НБУ 8 215 043,32 грн).

Як встановлено рішенням, заборгованість виникла в період із 17 березня 2010 року по 23 листопада 2010 року (а.с. 17-19) . Будь-які застереження у рішенні суду ,що до вказаної суми боргу, входить і частина боргу в розмірі 240 000 доларів, яку стягнуто рішенням Печерського районного суду м. Києва, відсутні.

Виконавчий лист № 2-653/11 виданий Макарівським районним судом Київської області перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 червня 2018 року ОСОБА_5 на підставі п.15 ч.1 ст. 39 Закону оскільки іпотечне майно за рішенням суду передано банку стягувачу в рахунок погашення боргу в сумі 8 215 043,32 грн відповідно до Акту про реалізацію предмета іпотеки.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Так, з матеріалів долучених до скарги вбачається, що АТ Сбербанк приймаючи у власність нерухомість майно, що належало ОСОБА_2 та перебувало в іпотеці Банку, на підставі заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року задовольнив свої вимоги в сумі 1 034 940,01 доларів США, що розрахована за період з 17 березня 2010 року по 23 листопада 2010 року , з яких частина заборгованості за кредитною лінією 640 000 доларів США та 394 949,01 доларів США процентів за користування кредитної лінії.

Заборгованость за кредитним договором , яка стягується за виконавчими листами, виданими Печерським районним судом м. Києва по справі № 2-53/11, стосується іншого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанови від 16 січня 2018 року ( справа № 755/15479/14-ц) зазначив , що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків встановлених законом.

Суд першої інстанції вірно встановлено, що стягнення заборгованості відбулось в сумі 1 034 940,01 доларів США, що розрахована за період з 17 березня 2010 року по 23 листопада 2010 року на виконання заочного рішення Макарівського районного суду Київської області. Як уже зазначалось, дане рішення суду , не містить вказівок ,що до вказаної суми боргу, входить і частина боргу в розмірі 240 000 доларів , яку стягнуто за рішенням Печерського районного суду м. Києва.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що в разі виконання рішення Печерського районного суду м. Києва відбудеться подвійне стягнення боргу є безпідставними, оскільки заборгованість, яка стягується за цим рішенням виникла станом на 16 жовтня 2009 року.

Висновок суду, що заборгованість за виконавчим листом № 2-53/11 стягується за інший період та є непогашеною, тому відсутні як матеріальні, так і процесуальні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,є цілком обґрунтованим .

Правильним і об`єктивним є висновок суду, що наведені ОСОБА_1 підстави для визнання такими ,що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року є очевидно необґрунтованими, а тому заява не підлягає задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заяви , дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до п.2 ч. 1

ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді