Ухвала

від 29.11.2019 по справі 569/17993/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/17993/18

1-кс/569/15/20

УХВАЛА

29 листопада 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання слідчого відділення СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , про продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №42018181010000057 від 01.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділенняСВ РівненськогоВП ГУНПв Рівненськійобласті лейтенантполіції ОСОБА_5 , звернувся до Рівненського міського суду із клопотанням про продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №42018181010000057 від 01.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 01.06.2018до Рівненської місцевої прокуратури надійшла заява ОСОБА_6 про те, що невідомі особи, шляхом обману та вчинення шахрайських дій, за попередньою змовою групою осіб заволоділи квартирою за адресою

АДРЕСА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання її членом сім`ї ОСОБА_9 та встановлення факту проживання однією сім`єю.

Рішенням Рівненського міського суду від 26.08.2016 (справа №569/16419/15-ц) в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Під час розгляду справи судом встановлено те, що «в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження позивачки про те, що вона проживала з ОСОБА_9 однією сім`єю і була членом її сім`ї, належних і допустимих доказів позивачка до суду не надала. Позивачка є зовсім чужою людиною для ОСОБА_9 , з позовом вона звернулася до ОСОБА_8 , яка ніколи не була членом сімї чи родичкою ОСОБА_9 , тобто до зовсім сторонньої особи, яка не може бути відповідачем у цій справі, і судом не встановлено які ж права порушуються ОСОБА_8 при розгляді вказаної справи».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26.10.2016 в частині відмови позовних вимог ОСОБА_7 залишено без змін, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне «на переконання колегії суддів, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 , окрім встановлення факту родинних відносин останнього із ОСОБА_9 , підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення.

Статтею 1277 ЦК Українивизначено, що уразі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

По справі встановлено, що на час подання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїх позовів до суду будь-які спадкоємці за заповітом чи за законом, які б мали право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_9 , були відсутні.

Оскільки дядько ОСОБА_6 ОСОБА_10 помер раніше і спадщину після смерті останнього прийняла його дружина ОСОБА_9 , з якою у ОСОБА_6 відсутня кровна спорідненість, тому останній не може бути спадкоємцем ОСОБА_9 1-3 черги.

За таких обставин, на думку колегії суддів, належним відповідачем за вимогами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в першу чергу мав би бути орган місцевого самоврядування - Рівненська міська рада, оскільки спір в цій справі стосується і її прав та інтересів, так як у разі відсутності законних спадкоємців після смерті ОСОБА_9 , майно останньої підлягає переходу у власність громади міста Рівне.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7, 30.05.2008, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СКпро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

На розсуд колегії суддів, ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_6 , не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що кожен із них проживав із спадкодавцем ОСОБА_9 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та здійснювали за останньою догляд.

Позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_8 в ході апеляційного розгляду справи заявили, що спадкодавець ОСОБА_9 багато років перебувала у хворобливому стані і її доглядом займався її чоловік ОСОБА_10 , який до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав задовільний стан свого здоров`я та не потребував сторонньої допомоги.

Дана обставина, на переконання колегії суддів, спростовує твердження обох позивачів про те, що вони, кожен окремо, проживали разом із спадкодавцем

ОСОБА_9 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, бо у такому разі, вони мали б одночасно проживати однією сім`єю і разом з чоловіком останньої, який помер раніше своєї дружини лише на 2 роки і будь-якої сторонньої допомоги не потребував.

Також, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо того, що ОСОБА_6 фактично проживаючи в м. Комсомольськ Полтавської області, що підтверджується відповідною відміткою в його паспорті, і маючи там сім`ю, не міг одночасно жити однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_9 .

За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_6 про встановлення факту його проживання однією сім`єю на протязі останніх п`яти років із спадкодавцем ОСОБА_9 та зміну черговості у спадкуванні після смерті останньої, слід відмовити.

В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, оскільки

ОСОБА_7 також не довела належними доказами свої вимоги, а щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , то даний факт дійсно підтверджується належними доказами і це також підтверджують ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ».

На зазначене рішення суду подано касаційні скарги, які постановою Верховного суду від 11.04.2018 залишено без змін.

Однак, ОСОБА_7 знаючи про те, що існує Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 26.10.2016 яке набрало законної сили, вирішує та змінює прізвище та імя на ОСОБА_12 .

Далі, ОСОБА_13 не повідомляючи суду обставини про існування відповідного рішення суду яким вже встановлено відсутність факту проживання останньої із ОСОБА_9 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, яке набрало законної сили повторно звертається до суду з позовом до Рівненської міської ради про визнання членом сім`ї та встановлення факту проживання однією сім`єю не повідомляючи дані обставини суду.

Рішенням Рівненського міського суду від 21.06.2017 (справа №569/15545/16-ц) позов ОСОБА_13 до Рівненської міської ради задоволено. Визнано ОСОБА_13 членом сім`ї ОСОБА_9 . Встановлено щодо ОСОБА_13 факто проживання понад п`ять років однією сім`єю з ОСОБА_9 .

Однак, в подальшому дане рішення суду 20.12.2017 скасовано постановою Апеляційного суду Рівненської області.

Відповідно до інформації Другої Рівненської державної нотаріальної контори 10.09.2015 конторою була заведена спадкова справа №291/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9

11.07.2017 до Другої Рівненської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_13 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на квартиру за адресою

АДРЕСА_1 .

11.07.2017 державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №1-429 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_13 . Підставою видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою

АДРЕСА_1 є рішення Рівненського міського суду від 21.06.2017 (справа №569/15545/16-ц).

В подальшому11.07.2017 ОСОБА_13 здійснює реєстраціюспірної квартири щоза адресою АДРЕСА_1 за собою.

12.07.2017 ОСОБА_13 продає дану квартиру громадянам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у спільну часткову власність. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №246.

В подальшому, 06.10.2017 громадяни ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснюють продаж вищевказаної квартири для ОСОБА_17 . Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №369.

У зв`язкуіз вищевикладеним, є всіпідстави вважати,що вказанийоб`єкт нерухомогомайна відчуженийна користьінших осіб протиправно.

На даний час тривають слідчі дії з метою повного та об`єктивного розслідування у найкоротші строки.

Строк досудового розслідування цього кримінального провадження відповідно до ст. 219 КПК України закінчується 01 червня 2019 року. Однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, внаслідок складності кримінального провадження.

Для цього у кримінальному провадженні необхідно виконати:

- отримати висновок судового експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи;

- після завершення розгляду у Верховному суді цивільної справи №569/15545/16-ц здійснити тимчасовий доступ до матеріалів вказаної цивільної справи;

- за результатами проведених експертиз та здійснених тимчасових доступів провести допити всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення;

- провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, з метою з`ясування всіх фактичних даних, на підставі яких буде встановлено наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зазначені слідчі дії мають істотне значення для кримінального провадження, а також для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого процесуального рішення під час судового розгляду кримінального провадження.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав у ньому наведених та просили продовжити строк досудового розслідування кримінального провадження.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 3ст.294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першоїстатті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другоїстатті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5ст.295-1КПК України у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

На виконання вказаних слідчих дій необхідно ще не менше шести місяців.

Провести вказані слідчі дії у передбачений законом строк не представилося можливим у зв`язку із складністю провадження, тривалим часом відшукання та вилучення документів, які підлягають дослідженню, а також тривалістю проведення необхідних слідчих (розшукових) дій та судових експертиз, без яких неможливо завершити досудове розслідування.

На підставі викладеного, керуючись статтями219,294,295-1 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018181010000057 від 01.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, на шість місяців, тобто до двадцяти чотирьох місяців, до 01 червня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_18