Постанова

від 23.11.2021 по справі 910/15886/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. Справа№ 910/15886/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 24.09.2021)

у справі №910/15886/20 (суддя Привалов А.І.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест"

на дії приватного виконавця Яцишина А.М. у виконавчому провадженні №65772677

у справі №910/15886/20

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест"

про стягнення 69 260,12 грн

УСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" про стягнення 69.260,12 грн, в т. ч. заборгованості у розмірі 69.071,48 грн зі сплати внесків на утримання житлового комплексу у період з 17.10.2019 по 30.09.2020 та 3% річних у розмірі 188,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Бойко Р.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130" заборгованість у розмірі 60632,85 грн, 3% річних у розмірі 160,99 грн, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3980,63 грн та судовий збір у розмірі 1673,46 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 вирішено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15886/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15886/20 - без змін.

14.05.2021 на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

28.07.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" надійшла скарга на дії приватного виконавця Яцишина А.М. у виконавчому провадженні № 65772677, в якій заявник зазначає про неправомірність дій приватного виконавця в частині накладення арешту на рухоме майно боржника та наявну бездіяльність приватного в частині порушення строків вчинення виконавчих дій щодо припинення чинності арешту майна боржника.

Від приватного виконавця до суду надійшли заперечення на скаргу, документи для долучення до матеріалів справи на виконання ухвали суду та клопотання про залишення скарги без розгляду.

За наслідками розгляду сказаної скарги, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 в задоволенні клопотання приватного виконавця про залишення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" без розгляду відмовлено. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича, що виразилась в порушенні останнім строків вчинення виконавчих дій щодо припинення чинності арешту майна Боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва №910/15886/20. В іншій частині скарги відмовлено. Стягнуто з приватного виконавця Яцишина Андрія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" на користь приватного виконавця Яцишина Андрія Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Зазначена ухвала суду першої інстанції умотивована тим, що приватним виконавцем Яцишиним А.М. порушено строк, встановлений ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" на винесення постанови про зняття арешту у виконавчому провадженні №65772677.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин Андрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 в частині визнання бездіяльності Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М., що виразилась в порушенні останнім строків вчинення виконавчих дій щодо припинення чинності арешту майна Боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва №910/15886/20 скасувати. В задоволенні скарги ТОВ "Укрдонінвест" відмовити повністю. Судові витрати покласти на боржника.

На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено скаргу на дії приватного виконавця Яцишина А.М. у виконавчому провадженні № 65772677.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрите апеляційне провадження у справі №910/15886/20 за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, розгляд справи призначено на 17.11.2021.

У судовому засіданні 17.11.2021 оголошено перерву до 23.11.2021.

ТОВ "Укрдонінвест" до суду був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому останній просив суд оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на її законність та обгрнутованість, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено заяву про забезпечення позову. При цьому суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів (п.1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Згідно з нормами частини 1 та пунктами 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Судом встановлено, що 11.06.2021 приватним виконавцем Яцишиним А.М. на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження №65772677 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15886/20 від 14.05.2021.

Постановою приватного виконавця Яцишина А.М. від 11.06.2021 про стягнення з Боржника основної винагороди зобов`язано також стягнути з Боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 6 644 грн 79 коп.

Постановою приватного виконавця Яцишина А.М. від 11.06.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено для Боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 218 грн 90 коп.

При цьому, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов`язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. 9 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилаються в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

16.06.2021 постановою приватного виконавця Яцишина А.М. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 73 311 грн 62 коп.

На рахунок облікових депозитних сум приватного виконавця при примусовому виконанні виконавчого документа №910/15886/20 виданий 14.05.2021 надійшли кошти: 23.06.2021 у сумі 7652, 66 грн, 29.06.2021 у сумі 328,45 грн, 29.06.2021 в сумі 357, 96 грн.

29.06.202, у зв`язку з недостатністю коштів, що надійшли від боржника, відсутністю інформації від Боржника про наявність та місцезнаходження майна боржника, для забезпечення реального виконання рішення, у відповідності до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про арешт рухомого майна, що належить боржнику, та у відповідності до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" постанову про розшук майна боржника.

07.07.2021 повторно виставлені платіжні вимоги.

14.07.2021 на рахунок облікових депозитних сум приватного виконавця при примусовому виконанні виконавчого документа №910/15886/20 виданий 14.05.2021 надійшли кошти у сумі 73311,62 грн.

Отже, станом на дату винесення постанови від 29.06.2021 про арешт рухомого майна, що належить боржнику, та про розшук майна боржника наказ Господарського суду міста Києва №910/15886/20 від 14.05.2021 виконаний не був, а тому наведені постанови винесені приватним виконавцем правомірно в межах повновжень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги в частині вимог про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича щодо оголошення 29.06.2021 в розшук майна Боржника - ТОВ "Укрдонінвест", та накладення арешту на рухоме майно Боржника (транспортні засоби відповідно до переліку у кількості 78 транспортних засобів) неправомірними.

Відповідно п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

14.07.2021 боржником було в повному обсязі погашено заборгованість по виконавчому провадженню №65772677 шляхом перерахування коштів у розмірі 73 311 грн.

Проте, чинність арешту майна Боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва приватним виконавцем Яцишиним А.М. припинено 19.07.2021 шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином приватним виконавцем Яцишиним А.М. порушено строк, встановлений ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" на винесення постанови про зняття арешту у виконавчому провадженні №65772677.

Твердження приватного виконавця про поважність причин пропуску строку, встановленого ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із перебування ним у відпустці з 14.07.2021 по 16.07.2021, є безпідставними з огляду на відсутність відповідних доказів.

При цьому як вбачається з наявних у матеріалах справи відомостей з реєстру виконавчих проваджень про винесення з 14.07.2021 по 16.07.2021 приватним виконавцем постанов у інших виконавчих провадження, останній здійснював виконання своїх професійних обов`язків у спірних період.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича, що виразилась в порушенні останнім строків вчинення виконавчих дій щодо припинення чинності арешту майна Боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва №910/15886/20, підлягає задоволенню у відповідній частині.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження")

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за результатами розгляду скарги суд дійшов до висновку про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест".

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про зменшення до 5000 грн заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвокатів, які були понесені ТОВ "Укрдонінвест" та приватним виконавцем. При цьому судом враховується наступне.

Положеннями статті 344 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 8 статті 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 150 000,00 грн скаржником надано суду Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №4445 від 29.03.2011, ордер АА №1135166, Акт про надані послуги від 31.08.2021 за договором №16/07 про надання правової допомоги від 16.07.2021.

Приватним виконавцем на підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн надано суду копію договору про надання правничої допомоги №05/08-21 від 17.08.2021, Акт приймання-передавання наданих послуг №1 від 18.08.2021, платіжне доручення №12958 від 18.08.2021, Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №4334 від 21.12.2010., ордер АА №1132488.

Суд зазначає, що надані договори та акти не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в визначеному ними розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України в узагальненому вигляді, при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За таких обставин, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" на дії приватного виконавця Яцишина А.М. у виконавчому провадженні № 65772677.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 277 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуюче викладене, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" на дії приватного виконавця Яцишина А.М. у виконавчому провадженні № 65772677 відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 16.09.2021 у справі №910/15886/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов