Постанова

від 24.11.2021 по справі 922/1497/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/1497/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання за участю представників: позивач: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Зубченко І.В. (доповідач), Гребенюк Н.В. , Медуниця О.Є. Романенко С.А. Пазніков І.В. Ободовська Н.С., посвідчення серії ПТ №1407 від 21.03.2014р., ордер серії ВІ №1045092 від 04.06.2021р. Шевченко А.О., витяг Максимейко О.Ю., посвідчення №002381 від 25.09.2019р., ордер серія АХ №1075568 від 10.11.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків (вх.№2997 Х/3 від 04.10.2021р.) та заявуТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 , м.Харків (вх.№12987 від 09.11.2021р.) проприєднання до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р. у м.Харкові) у справі№922/1497/21 (суддя Калініченко Н.В.) за позовомФізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, м.Харків 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 , м.Харків; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Джондир , м.Харків

провизнання відсутності права на здійснення діяльності та про визнання договорів суборенди недійсними

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа ОСОБА_1 , м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, м.Харків, про:

- визнання відсутності у суб`єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича права на здійснення за адресою: АДРЕСА_1 діяльності в якості суб`єкта надання ринкових послуг підприємцям та населенню, а саме послуг з утримання та обслуговування торгівельних місць на ринку;

- визнання недійсними договорів суборенди №0581/а-20 від 01.01.2020р. та №0580/а-20 від 01.01.2020р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 11.05.2021р. та від 03.06.2021р., зокрема, залучено до участі у справі №922/1497/21 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5", м.Харків, (далі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Джондир", м.Харків, (далі - третя особа-2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. В основу рішення щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання відсутності у суб`єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича права на здійснення за адресою: АДРЕСА_1 діяльності в якості суб`єкта надання ринкових послуг підприємцям та населенню, а саме послуг з утримання та обслуговування торгівельних місць на ринку, покладено висновки суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсними договорів суборенди №0581/а-20 від 01.01.2020р. та №0580/а-20 від 01.01.2020р. місцевий господарський суд зазначив про недоведеність позивачем відповідно до вимог законодавства факту порушення його прав або охоронюваного законом інтересу при укладанні названих договорів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (один примірник апеляційної скарги надійшов на електронну адресу суду 04.10.2021р., другий примірник апеляційної скарги отримано засобами поштового зв`язку 05.10.2021р.), згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. у справі №922/1497/21 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи Пазнікова Ігора Володимировича до Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича.

Апелянт, разом з іншим, просить винести окрему ухвалу щодо здійснення відповідачем, Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Олегом Володимировичем, діяльності з надання ринкових послуг на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , без створення Харківською міською радою на даній території ринку, як суб`єкту господарювання, у зв`язку з наявністю ознак шахрайства в таких діях та направити її для відповідного реагування до Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Апелянт в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення називає наступні:

- суд першої інстанції, встановивши ряд обставин, що мають значення у справі, допустив спрощений підхід до оформлення судового рішення, не відобразивши в ньому практично жодної з тих дійсних обставин, які були встановлені ним при розгляді справи та які мали значення для прийняття правильного рішення, що по суті характеризує таке судове рішення як формальне;

- місцевий господарський суд не надав жодної оцінки обставинам, що мають відношення до матеріально-правової сутності спору, як результат, проігнорував необхідність наявності у судовому рішенні зробленої судом оцінки тих фактичних даних, які підтверджують позовні вимоги, що заявлялись апелянтом;

- суд першої інстанції не надав правової оцінки всім аргументам, які було викладено позивачем у заявах по суті справи;

- оскаржуване судове рішення зводиться виключно до проведення судом аналізу обраного позивачем способу захисту його порушеного права та не зачіпає при цьому сутність спірних матеріально-правових відносин;

- судом не аргументовано висновок про неефективність обраного позивачем способу судового захисту, відсутнє посилання на конкретні встановлені ним обставини;

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не посилається на докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення та не зазначає підстав, з яких відповідні докази не були прийняті до уваги;

- у рішенні наявна недостовірна інформація щодо ненадання позивачем інформації стосовно негативного впливу оскаржуваних договорів на сферу його прав. Воля позивача при укладанні договорів була направлена на отримання у користування саме торгівельних місць на ринку, а не на отримання у користування частин земельної ділянки.

Для розгляду апеляційної скарги згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2021р. поновлено Фізичній особі Пазнікову Ігорю Володимировичу пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, зобов`язано учасників справи у строк до 25.10.2021р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.10.2021р. призначив справу №922/1497/21 до розгляду на 10.11.2021р.

На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 26.10.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 25.10.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. Згідно резолютивної частини відзиву відповідач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому за коротким змістом відзиву відповідач наголошує на наступному:

- усупереч твердженням апелянта, в оскаржуваному судовому рішенні викладено обґрунтування факту обрання позивачем неефективного способу захисту та не доведення останнім наявності порушеного права, яке може бути відновлено у разі задоволення позовних вимог. Апелянтом відповідних висновків місцевого господарського суду не спростовано;

- висновки суду щодо відсутності порушеного права в контексті вимоги про визнання недійсними договорів є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з практикою Верховного Суду. Апелянтом не наведено інших судових рішень Верховного Суду, з яких убачалося б відмінне правове регулювання від того що було застосоване господарським судом Харківської області.

26.10.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Джондир надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 25.10.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. Згідно резолютивної частини відзиву третя особа-2 просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. За текстом відзиву заявник звертає увагу судової колегії на те, що Фізична особа-підприємець Матвєєв Олег Володимирович правомірно надавав у суборенду торгівельні місця Фізичній особі ОСОБА_1 , оскільки законодавчих обмежень щодо надання майна в оренду немає. Оскільки договори були діючими і реальними, а майно, визначене в предметі оспорюваних договорів, використовувалось позивачем, відсутнє порушене право у позивача. На переконання заявника, вимога про визнання відсутності у відповідача права на здійснення діяльності не є ефективним способом захисту для поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин. Третя особа-2 у відзиві також стверджує, що місцевим господарським судом винесене обґрунтоване рішення, в якому зазначені підстави та наведене правове підґрунтя для такого рішення.

На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 28.10.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 25.10.2021р. (згідно поштового штемпеля, наявного на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. За змістом відзиву третя особа-1 заявляє про відсутність заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 .

09.11.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5" надійшла заява (вх.№12987 від 09.11.2021р.) про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21.

Згідно резолютивної частини заяви про приєднання до апеляційної скарги третя особа-1 просить, зокрема, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. у справі №922/1497/21; постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5", разом з іншим, просить винести окрему ухвалу щодо здійснення відповідачем, Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Олегом Володимировичем, діяльності з надання ринкових послуг на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 без створення Харківською міською радою на даній території ринку, як суб`єкту господарювання, у зв`язку з наявністю ознак шахрайства в таких діях та направити її для відповідного реагування до Головного управління Національної поліції в Харківській області.

За змістом заяви про приєднання до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5" зазначає, що не погоджується з рішенням місцевого господарського суду з огляду на наступне:

- судом проігноровано ряд фактичних обставин, які мали значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які містилися в матеріалах справи. Судом не зазначено обставин, які стосуються сутності спірних матеріально-правових відносин, які було встановлено судом у ході розгляду справи;

- щоб прийти до висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, суду необхідно викласти у рішенні не лише висновки щодо ефективності способу, а й обставини, які були встановлені в ході судового розгляду справи та висновки суду щодо розгляду справи по суті, чого судом виконано не було;

- подією, яка порушувала права та охоронювані законом інтереси Фізичної особи ОСОБА_1 , є та подія, результатом якої стало укладення оспорюваних угод, за якими позивач отримав у користування не ті об`єкти, які мав намір отримати та на які розрахував. Судом не враховано, що позивач фактично оплачував орендну плату відповідачеві за неіснуючі об`єкти;

- позовна вимога, сформульована позивачем у п.1 прохальної частини позовної заяви, є необхідною процесуальною передумовою для можливості задоволення позовної вимоги про визнання договорів суборенди недійсними з урахуванням тих підстав, з яких заявляється така позовна вимоги, яка є похідною стосовно першої позовної вимоги;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що відповідає характеру порушеного права та сутності спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5" про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21, Східний апеляційний господарський ухвалою від 10.11.2021р. прийнято її до розгляду та постановив розгляд заяви здійснювати в рамках розгляду апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 . Вищевказаною ухвалою запропоновано іншим учасникам справи протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали надати суду письмові пояснення з приводу заяви третьої особи-1 про приєднання до апеляційної скарги позивача.

У судове засідання 10.11.2021р. з`явились позивач, представник відповідача та представник третьої особи-1. Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію Східного апеляційного господарського суду 10.11.2021р. надав клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване, зокрема, тим, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю Джондир - Максимейко О.Ю. є єдиним, який здійснював представництво інтересів третьої особи-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте не може з`явитись у судове засідання, яке призначене на 10.11.2021р. о 12:00год., через погане самопочуття, виражене у підвищеній температурі, слабкості, що відповідають ознакам простудного захворювання.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення судового засідання з метою реалізації права учасників справи на надання письмових пояснень з приводу заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 . Учасники справи проти відкладення судового засідання не заперечили.

Керуючись приписами ч.2 ст.202, ч.1 ст.216, ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Джондир , з метою реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні та подання письмових пояснень з приводу заяви про приєднання до апеляційної скарги, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 24.11.2021р.

11.11.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду надійшов паперовий екземпляр заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 .

23.11.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення (з накладенням кваліфікованого електронного підпису) щодо заяви третьої особи-1 про приєднання до апеляційної скарги, за змістом яких позивач зазначив про підтримання вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 про приєднання до апеляційної скарги та просить задовольнити названу заяву.

У судовому засіданні 24.11.2021р. позивач підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, та вимоги заяви третьої особи-1 про приєднання до апеляційної скарги. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 та заяви про приєднання до названої апеляційної скарги. Представники відповідача та третьої особи-2 проти задоволення вимог апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того, у судовому засіданні представником Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. подано пояснення щодо заяви третьої особи-1 про приєднання до апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 24.11.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заяву про приєднання до апеляційної скарги, письмові пояснення щодо неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2020р. між Фізичною особою-підприємцем Пазніковим Ігорем Володимировичем (суборендар) та Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Олегом Володимировичем (суборендодавець) укладено договори оренди №0580/а-20 та №0581/а-20, за умовами яких суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнані торгівельні місця для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання позивача, названі договори оренди укладено з грубим порушенням вимог законодавства, оскільки відповідач не міг здійснювати діяльність у сфері послуг з обслуговування та утримання торгівельних місць, а відтак - передавати в суборенду торгівельні місця, у зв`язку з відсутністю у нього статусу "Ринку".

Зазначене стало підставою звернення Фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду з розглядуваним позовом.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині першої позовної вимоги - вимоги про визнання відсутності у суб`єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича права на здійснення за адресою: АДРЕСА_1 діяльності в якості суб`єкта надання ринкових послуг підприємцям та населенню, а саме послуг з утримання та обслуговування торгівельних місць на ринку, судова колегія зазначає наступне.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вищевказаної позовної вимоги мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним. У свою чергу, за змістом апеляційної скарги Фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення зводиться виключно до проведення судом аналізу обраного позивачем способу захисту порушеного права та не зачіпає при цьому сутність спірних матеріально-правових відносин. Крім того, згідно тверджень апелянта, судом не аргументовано висновок про неефективність обраного позивачем способу судового захисту, відсутнє посилання на конкретні встановлені ним обставини.

Згідно з приписами ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 ст.4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1). Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2).

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту, та самостійно визначається зі способом захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018р. у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц).

У контексті приписів ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Спосіб захисту права, який не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин, не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції.

Згадана норма (ст.13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства").

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. При цьому судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №910/3009/18.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з вимогою про визнання відсутності у суб`єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича права на здійснення за адресою: АДРЕСА_1 діяльності в якості суб`єкта надання ринкових послуг підприємцям та населенню, а саме послуг з утримання та обслуговування торгівельних місць на ринку, Фізична особа Пазніков Ігор Володимирович прагне встановити факт, з яким пов`язуються певні дії - визнання недійсним договору. Тобто, зазначена позовна вимога за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача. Розглядаючи таку вимогу суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, а відтак вищевказана вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача. Більше того, у разі задоволення відповідна вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

За змістом усталеної судової практики, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Харківської області про відмову у задоволенні позовної вимоги Фізичної особи Пазнікова Ігора Володимировича про визнання відсутності у суб`єкта господарювання Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича права на здійснення за адресою: АДРЕСА_1 діяльності в якості суб`єкта надання ринкових послуг підприємцям та населенню, а саме послуг з утримання та обслуговування торгівельних місць на ринку, як такої, що не є ефективним способом захисту прав позивача внаслідок її невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

З огляду на те, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не виявлено порушення законодавства або недоліки в діяльності фізичної особи-підприємця, що у контексті приписів ч.1 ст.246 ГПК України є підставою для постановлення окремої ухвали, Східний апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення викладеної в апеляційній скарзі та ідентичній викладеній у позовній заяві вимоги Фізичної особи Пазнікова Ігора Володимировича про винесення окремої ухвали щодо здійснення Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Олегом Володимировичем діяльності з надання ринкових послуг на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , без створення Харківською міською радою на даній території ринку, як суб`єкту господарювання, у зв`язку з наявністю ознак шахрайства в таких діях та направлення її для відповідного реагування до Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Переглядаючи рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсними договорів суборенди №0581/а-20 від 01.01.2020р. та №0580/а-20 від 01.01.2020р., судова колегія враховує наступне.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Згідно зі ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст.3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Таким чином, визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення станом на момент звернення до господарського суду прав та інтересів позивача (обов`язок доказування покладений саме на позивача) і у випадку відсутності такого порушення у позові має бути відмовлено. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №916/1411/19, від 19.02.2020р. у справі №916/1408/19, від 11.02.2021р. у справі №922/109/19.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020р. у справі №910/6091/19 та від 04.12.2019р. у справі №910/15262/18.

Тобто, гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №752/900/15-ц).

Отже, саме на Фізичну особу ОСОБА_1 покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту шляхом визнання недійсними договорів суборенди №0581/а-20 від 01.01.2020р. та №0580/а-20 від 01.01.2020р.

Крім того, необхідними умовами застосування судом певного способу захисту є наступні: наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, звертаючись з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, будучи обізнаним про те, що останній не є власником майна, заявляє вимогу про визнання правочинів недійсним не по суті, а за формою, оскільки висування вимоги щодо визнання правочинів недійсними до відповідача не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав Фізичної особи ОСОБА_1 на майно за оспорюваними договорами суборенди.

При цьому судова колегія погоджується з висновками господарського суду Харківської області про те, що позивачем не обґрунтовано, чим саме порушені його права при укладенні оспорюваних правочинів, не наведено жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних договорів на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, а також не визначено, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу.

За змістом апеляційної скарги Фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що у оскаржуваному рішенні наявна недостовірна інформація щодо ненадання позивачем інформації стосовно негативного впливу оскаржуваних договорів на сферу його прав. Воля позивача при укладанні договорів була направлена на отримання у користування саме торгівельних місць на ринку, а не на отримання у користування частин земельної ділянки.

Разом з тим, за висновками судової колегії, оскільки оспорювані договори були діючими і реальними, а майно, визначене в предметі оспорюваних договорів, використовувалось позивачем, відсутнє порушене право останнього. Позивачем також не зазначено, яким чином та які його права будуть реально поновлені або захищені у разі задоволенні позову.

За таких обставин відсутність порушеного або оспорюваного права Фізичної особи ОСОБА_1 незалежно від інших встановлених судом обставин є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсними договорів суборенди №0581/а-20 від 01.01.2020р. та №0580/а-20 від 01.01.2020р.

В обґрунтування апеляційної скарги Фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, встановивши ряд обставин, що мають значення у справі, допустив спрощений підхід до оформлення судового рішення, не відобразивши в ньому практично жодної з тих дійсних обставин, які були встановлені ним при розгляді справи та які мали значення для прийняття правильного рішення, що по суті характеризує таке судове рішення як формальне. На переконання скаржника, місцевим господарським судом не надано правової оцінки всім аргументам, які було викладено позивачем у заявах по суті справи та не надано жодної оцінки обставинам, що мають відношення до матеріально-правової сутності спору, як результат, проігноровано необхідність наявності у судовому рішенні зробленої судом оцінки тих фактичних даних, які підтверджують позовні вимоги, що заявлялись апелянтом.

Однак, зазначені твердження є абстрактними, оскільки апелянт конкретно не вказує, які обставини по справі не були з`ясовані під час судового розгляду, яким доказам не була надана оцінка, які аргументи були проігноровані.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_1 з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 про приєднання до апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та на рахунок третьої особи-1 - витрат за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5 , м.Харків, про приєднання до апеляційної скарги - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021р. (повний текст складено та підписано 02.09.2021р.) у справі №922/1497/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 24.11.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2021р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця