Постанова

від 10.11.2021 по справі 431/5316/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 431/5316/19

провадження № 61-14223св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лугань , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року у складі судді Ткач О. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю БОСФОРА АГРО (далі - ТОВ БОСФОРА АГРО ) в особі ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, який в ході розгляду справи уточнив та остаточно просив стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лугань (далі - СТОВ Агрофірма Лугань (10 квітня 2019 року СТОВ Агрофірма Лугань змінило назву на ТОВ БОСФОРА АГРО , а 20 грудня 2019 року з ТОВ БОСФОРА АГРО на СТОВ Агрофірма Лугань )) в особі директора ОСОБА_7 заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 6 344 200,00 грн (а. с. 143-144, т. 1).

Позивач в ході розгляду справи у судовому засіданні 03 березня

2021 року відмовився від позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 15 травня 2019 року між ним та ТОВ БОСФОРА АГРО укладено договір позики № 1, за умовами якого позивач надав товариству позику у розмірі 50 000,00 грн зі сплатою винагороди у розмірі 10 000,00 грн строком до 01 серпня

2019 року.

26 червня 2019 року між ним та ТОВ БОСФОРА АГРО укладено договір позики № 2, за умовами якого позивач надав товариству позику в розмірі 600 000,00 грн зі сплатою винагороди за користування грошовими коштами у розмірі 50 000,00 грн строком до 01 серпня 2019 року.

На забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань між ним та ОСОБА_2 укладено договори поруки № 1 від 15 травня 2019 року та № 2 від 26 червня 2019 року.

Посилаючись на неналежне виконання СТОВ Агрофірма Лугань (колишня назва ТОВ БОСФОРА АГРО ) своїх зобов`язань, а також умови договору позики щодо стягнення штрафу у розмірі 100 % від суми основного зобовязання та 3 % пені, ОСОБА_1 просив стягнути з СТОВ Агрофірма Лугань заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 6 344 200,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт передачі грошових коштів відповідачу. Надані ним прибуткові касові ордери були оцінені, але не взяті до уваги судом, оскільки вони не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наданими відповідачем доказами спростовано отримання ним коштів за вказаними договорами позики, а позивач не надав розписки чи будь-які інші документи, які б підтверджували факт передачі коштів у борг саме відповідачу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження

№ 14-465цс18, від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження

№ 12-17гс19, від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17, провадження

№ 61-10789св18, у постанові Верховного Суду України від 18 вересня

2013 року у справі № 6?63цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір позики № 1 від 15 травня 2019 року не долучений до матеріалів справи, оскільки він був доданий позивачем до уточненої позовної заяви від 14 лютого 2020 року, а в подальшому оригінал цього договору досліджувався судом. Також суд не розглянув його клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , а, навпаки, зазначив, що позивач відмовився від його виклику й допиту в якості свідка. Суди попередніх інстанцій не врахували відомості з ДПС у Луганській області, які підтверджують, що за період з квітня по серпень 2019 року ТОВ БОСФОРА АГРО працювало та здійснювало господарську діяльність, а також не взяли до уваги та не надали правової оцінки листу ТОВ БОСФОРА АГРО від

29 жовтня 2019 року, підписаному директором ОСОБА_3, та відзивам ОСОБА_2 , які підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів за договорами позики.

Вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 38 ЦПК України, оскільки секретар Кустова О. О. мала взяти самовідвід від участі у даній справі, так як дружина її сина працює інспектором відділу кадрів СТОВ Агрофірма Лугань та є підлеглою директора відповідача ОСОБА_4 .

Також зазначав, що апеляційний суд належним чином не повідомив його про розгляд справи, призначений на 20 липня 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ БОСФОРА АГРО в особі директора

ОСОБА_3 укладено договір позики № 1, за умовами якого позивач надав ТОВ БОСФОРА АГРО позику у розмірі 50 000,00 грн зі сплатою винагороди у розмірі 10 000,00 грн строком до 01 серпня 2019 року.

26 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ БОСФОРА АГРО в особі директора ОСОБА_3 укладено договір позики № 2, за умовами якого позивач надав ТОВ БОСФОРА АГРО позику в розмірі 600 000,00 грн зі сплатою винагороди за користування грошовими коштами у розмірі

50 000,00 грн строком до 01 серпня 2019 року.

На забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2

від 26 червня 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Позивач зазначав, що передав 650 000,00 грн відповідачу не одноразово під час укладення договору, а рівними частинами по 50 000,00 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами за період з 15 травня по 11 липня 2019 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01 серпня 2019 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ БОСФОРА АГРО , ОСОБА_5 , про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства задоволено повністю. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 100% частки у статутному капіталі ТОВ БОСФОРА АГРО (попередня назва СТОВ Агрофірма Лугань ), вартість якої становить 174 930,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_4 був власником 100% частки у статутному капіталі СТОВ Агрофірма Лугань (ТОВ БОСФОРА АГРО ) й вказана частка вибула з його власності поза його волею та переоформлена на ОСОБА_6 , змінена назва підприємства з СТОВ Агрофірма Лугань на ТОВ БОСФОРА АГРО , змінена юридична адреса підприємства.

16 квітня 2019 року Старобільським ВП ГУНП в Луганській області до Єдиного державного реєстру кримінальних розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12019130580000236 за частиною третьою статті 190 КК України.

18 квітня 2019 року ухвалою Старобільського районного суду Луганської області у вищевказаному кримінальному провадженні накладено арешт на рухоме й нерухоме майно СТОВ Агрофірма Лугань (ТОВ БОСФОРА АГРО ).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2019 року СТОВ Агрофірма Лугань у зв`язку із зміною власника змінило назву на ТОВ БОСФОРА АГРО , а 20 грудня 2019 року у зв`язку з визнанням такої зміни незаконною - з ТОВ БОСФОРА АГРО на СТОВ Агрофірма Лугань .

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач надав суду довідку про рух грошових коштів від 12 лютого 2020 року № 3, відповідно до якої в період з 01 травня до 01 вересня 2019 року в касовій книзі СТОВ Агрофірма Лугань рух грошей не відображено; довідку від 12 лютого 2020 року № 4, згідно з якою в період з 01 травня до 01 вересня 2019 року не зафіксований облік прибуткових чи видаткових касових ордерів у бухгалтерії СТОВ Агрофірма Лугань ; довідку про наявність рахунків СТОВ Агрофірма Лугань , з якої вбачається, що 14 травня 2019 року ОСОБА_3 внесено на рахунок у АТ КБ ПриватБанк 1 000,00 грн, а 15 травня 2019 року - 700,00 грн; довідку від 12 лютого 2020 року № ВАЧ/42-018 про те, що на всі рахунки в період з 01 травня до 01 вересня 2019 року грошові кошти не надходили у зв`язку з їх арештом на підставі ухвали ЄУН 431/2440/19 - 0482814 від 18 квітня 2019 року; касову книгу на 2019 рік, де не відображено надходження на підприємство грошових коштів від ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій було встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ БОСФОРА АГРО було укладено два договори позики:

- від 15 травня 2019 року договір позики № 1, за умовами якого позивач надав позику у розмірі 50 000,00 грн зі сплатою винагороди у розмірі 10 000,00 грн строком до 01 серпня 2019 року.

- від 26 червня 2019 року договір позики № 2, за умовами якого позивач надав ТОВ БОСФОРА АГРО позику в розмірі 600 000,00 грн зі сплатою винагороди за користування грошовими коштами у розмірі

50 000,00 грн строком до 01 серпня 2019 року. Грошові кошти за цим договором передавалися не одноразово, а рівними частинами по 50 000 грн.

Оригінали вказаних договорів були оглянуті під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому позивачем підтверджувався факт підписання вказаних договорів ним особисто та ОСОБА_3 з проставлянням печатки ТОВ БОСФОРА АГРО , підпис ОСОБА_3 не оспорювався.

Вказані договори в силу дії презумпції правомірності правочинів є дійсними.

Оцінюючи зміст вказаних договорів, суди виходили з того, що СТОВ Агрофірма Лугань , директор ОСОБА_4 не є сторонами даних договорів.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком, оскільки, як було встановлено та не оспорюється сторонами, 10 квітня

2019 року СТОВ Агрофірма Лугань у зв`язку зі зміною власника змінило назву на ТОВ БОСФОРА АГРО , а 20 грудня 2019 року у зв`язку з визнанням такої зміни незаконною - з ТОВ БОСФОРА АГРО на СТОВ Агрофірма Лугань . З наведеного випливає, що СТОВ Агрофірма Лугань , хоча і не зазначено стороною в договорі позики № 1 від 15 травня 2019 року та договорі позики № 2 від 26 червня 2019 року, разом з тим, є стороною вказаних правочинів як правонаступник ТОВ БОСФОРА АГРО через зміну назви юридичної особи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17 гс 19), на яку посилається заявник в касаційній скарзі.

При цьому посилання на те, що директор ОСОБА_4 також не є стороною даних договорів юридичного значення не має, оскільки договори укладалися з юридичною особою, від імені якої діяла фізична особа, що виконувала функції директора на момент їх підписання.

На підтвердження факту передачі грошових коштів позивачем були надані прибуткові касові ордери на суму по 50 000 грн, а саме: № 1 від 15 травня 2019 року, № 37 від 26 червня 2019 року, № 41 від 01 липня 2019 року, № 43 від 02 липня 2019 року, № 45 від 03 липня 2019 року, № 47 від 04 липня

2019 року, № 49 від 05 липня 2019 року, № 51 від 06 липня 2019 року, № 53 від 08 липня 2019 року, № 55 від 09 липня 2019 року, № 57 від 10 липня 2019 року, № 59 від 11 липня 2019 року, оригінали яких досліджувалися судами.

Оцінюючи вищевказані прибуткові ордери, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не можуть слугувати доказами внесення ОСОБА_1 грошей ТОВ БОСФОРА АГРО в рахунок виконання зобов`язань за договором позики, оскільки згідно з Положеннями про ведення касових операцій у національній валюті України , затвердженого постановою правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 48, особі, яка передає товариству готівку за прибутковими касовими ордерами, видається відривна частина прибуткового касового ордеру, що завіряється підписом головного бухгалтера, касира та печаткою. В той же час позивачем не були надані в якості доказів корінці квитанцій - прибуткових касових ордерів про прийняття грошей ОСОБА_3 . При цьому позивач відмовився від виклику й допиту в якості свідка ОСОБА_3 , з заявою до поліції про можливе привласнення грошових коштів, отриманих від позивача, позивач на звертався.

Крім того, суд виходив з того, що довідкою про рух грошей № 3

від 12 лютого 2020 року, довідкою № 4 від 12 лютого 2020 року, довідкою про наявність рахунків СТОВ Агрофірма Лугань , довідкою № ВАЧ/42-018

від 12 лютого 2020 року, касовою книгою на 2019 рік спростовуються твердження позивача про надання коштів за договорами позики.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди помилково посилалися на те, що вказані ордери не можуть бути доказами. В обґрунтування своєї позиції він вказує, що на кожному прибутковому касовому ордері вказано код юридичної особи - 30332770, назву підприємства - ТОВ БОСФОРА АГРО , П. І. Б. касира та головного бухгалтера - ОСОБА_3 , є два підписи ОСОБА_3 з печаткою ТОВ БОСФОРА АГРО , та конкретно вказано, що підстава отримання грошей: договори позик № 1 від 15 травня 2019 року та № 2 від 26 червня 2019 року (на кожному відповідно своя на суму 50 000грн). Будь-яких клопотань чи заяв від відповідача щодо недопустимості цих доказів, в тому числі щодо неправомірності їх отримання мною не надходило . Крім того, судами не взято до уваги, що факт невідображення в касовій книзі підприємства

з 01 травня 2019 року по 01 вересня 2019 року руху грошей не свідчить, що його не було.

Колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої - другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані підтверджуються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини. які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З системного аналізу норм статті 1046, 1047 ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 , 1047 ЦК Українисуд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465св18), на яку посилається заявник в касаційній скарзі.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами договору позики, його умови, передання та повернення грошових коштів, то наявні в матеріалах справи копії договорів позики та прибуткові ордери є належними доказами. При цьому апеляційний суд помилково виходив з недопустимості останніх, оскільки в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті України , затвердженому постановою правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 48, встановлений порядок їх оформлення, разом з тим не міститься імперативного припису, що його порушення, тобто помилкове надання особі, яка передає в касу підприємства готівку, іншої частини прибуткового касового ордеру, свідчить про його недійсність.

В той же час відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З наведеного випливає, що якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики. Разом з тим, відповідачами по даній справі вказані вимоги з наданням підтверджуючих доказів до суду не пред`являлися.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що висновки апеляційного суду про те, що у спірний період господарська діяльність ТОВ БОСФОРА АГРО , правонаступником якого є СТОВ Агрофірма Лугань не велась, є припущенням, оскільки матеріали справи містять податкові розрахунки сум доходу за спірний період, з яких вбачається виплата сум доходу. Разом з тим, вказані докази судом апеляційної інстанції належним чином не оцінювалися.

Таким чином, апеляційним судом належним чином не перевірено доводи сторін щодо реальності договору позики, враховуючи, що у позивача наявні оригінали спірних договорів та прибуткові касові ордери , що свідчать про передачу грошових коштів.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення з урахуванням вимог статей 1046, 1047, 1051 ЦК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович