Ухвала

від 22.11.2021 по справі 638/19411/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 638/19411/19

провадження № 61-17809ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Манерко Лариси Миколаївни, про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня

2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із

касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року визнано неподаною та повернуто (№ 61-19209ск20).

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду із

касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Убачається, що касаційну скаргу ОСОБА_1 подано до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, відповідно до вимог якої касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів

з дня його проголошення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що про існування ухвал Верховного Суду від 25 січня 2021 року та від 13 квітня 2021 року вона дізналася лише після підписання 18 жовтня 2021 року додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 08 листопада 2019 року та акта приймання-передачі, за якими їй були передані засвідчені судом копії ухвал Верховного Суду від 13 квітня 2021 року, від 25 січня 2021 року разом із супровідними листами та конвертами. При цьому, як убачається зі змісту касаційної скарги її представником було вказано адресу для листування між нею та судом: 61057, м. Харків, пров. Театральний, 4, офіс 13, в особі адвоката АО АртКейс Репеті В. О., що позбавило її можливості своєчасно отримувати від суду поштові відправлення та виконувати процесуальні обов`язки.

Наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними .

З матеріалів касаційного провадження № 61-19209ск20 убачається, що копію ухвали Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року було надіслано

ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 , проте вказану поштову кореспонденцію було повернуто на адресу Верховного Суду з відміткою поштової служби за зазначеною адресою не проживає .

Отже, копію ухвали Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року було надіслано

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Репеті В. О., на іншу поштову адресу: пров. Театральний, 4, офіс 13, м. Харків, 61057.

Та обставина, що про існування ухвал Верховного Суду від 25 січня

2021 року та від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 дізналася лише після підписання додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2019 року, не можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки заявниця мала знати про існування касаційної скарги та про її подання до Верховного Суду, проте більше ніж десять місяців з моменту її подання не цікавилася рухом справи, а згідно

з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, за інформацією, яка міститься на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвали Верговного Суду від 25 січня

2021 року та від 13 квітня 2021 року було оприлюднено 03 лютого 2021 року та 16 квітня 2021 року.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Тому, заявник зобов`язаний довести, що перешкоджало вчасно подати касаційну скаргу та виконати вимоги ухвали Верховного Суду.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження

у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник