Ухвала

від 20.12.2021 по справі 638/19411/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 638/19411/19

провадження № 61-17809ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Манерко Лариси Миколаївни, про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня

2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із

касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме, для надання належним чином оформленої касаційної скарги, сформулювавши

в ній прохальну частину відповідно до повноважень касаційного суду, передбачених статтею 409 ЦПК України, та долучення доказів щодо сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року визнано неподаною та повернуто (№ 61-19209ск20).

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду із

касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 30 листопада 2020 року, а касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду

28 жовтня 2021 року, тобто майже через 1 рік після ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції .

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушила питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що про існування ухвал Верховного Суду від 25 січня 2021 року та від 13 квітня 2021 року вона дізналася лише після підписання 18 жовтня 2021 року додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 08 листопада 2019 року та акта приймання-передачі, за якими їй були передані засвідчені судом копії ухвал Верховного Суду від 13 квітня 2021 року та від 25 січня 2021 року разом із супровідними листами та конвертами.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 листопада 2021 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення процесуального строку неповажними, касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року залишено без руху для усунення недоліків та запропоновано навести інші підстави пропуску строку на касаційне оскарження. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання .

У наданий судом строк ОСОБА_1 направила до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що не відстежувала рух справи через Єдиний державний реєстр судових рішень та винесені судовими органами процесуальні судові рішення, оскільки сподівалася на належне виконання адвокатським об`єднанням АртКейс своїх прав та обов`язків щодо повідомлення довірителю про стан розгляду справи. Адвокатське об`єднання АртКейс , яке представляло її інтереси у суді, не повідомило про стан розгляду її касаційної скарги та не передало їй процесуальні документи про залишення її касаційної скарги без руху та про її повернення. Також вказала, що адвокатське об`єднання АртКейс зазначало адресу для листування виключно: 61057, м. Харків, пров. Театральний, 4, офіс 13,

в особі адвоката АО АртКейс Репеті В. О. Вважає зазначені обставини поважними і просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

Однак наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку не можна визнати поважними з огляду на таке.

З матеріалів касаційного провадження № 61-19209ск20 убачається, що копію ухвали Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року було надіслано

ОСОБА_1 на поштову адресу, яка вказана у повторно поданій касаційній скарзі , а саме: АДРЕСА_1 , проте вказану поштову кореспонденцію було повернуто на адресу Верховного Суду з відміткою поштової служби за зазначеною адресою не проживає .

Також копію ухвали Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року було надіслано

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Репеті В. О., на іншу поштову адресу: пров. Театральний, 4, офіс 13, м. Харків, 61057.

Таким чином, є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що адвокатське об`єднання АртКейс зазначало адресу для листування виключно: 61057,

м. Харків, пров. Театральний, 4, офіс 13, в особі адвоката АО АртКейс

Репеті В. О.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав

і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято 30 листопада 2020 року, повний текст складено 03 грудня 2020 року, а останнім днем на касаційне оскарження було 04 січня 2021 року. 22 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яку було повернуто. 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вдруге подала касаційну скаргу на вищевказані судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу .

У справі Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише

з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа Рябих проти Росії ).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України , та Трух проти України (ухвала

від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь

у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані

з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Постанова Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року була оприлюднена 07 грудня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень .

ОСОБА_1 не навела обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого нею безпідставно пропущено строк на касаційне оскарження судового рішення, а тому наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними.

Верховний Суд вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини для поновлення пропущеного на значний термін процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень направлено виключно на створення штучних доводів для збільшення цього строку.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху

у судовому процесі.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 15 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Манерко Лариси Миколаївни, про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Г. В. Коломієць