Постанова
від 24.11.2021 по справі 479/392/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 479/392/20

провадження № 61-14493 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство Вінавтозапчастина ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року у складі судді Климчука С. В.

та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року приватне підприємство Вінавтозапчастина (далі -

ПП Вінавтозапчастина , підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що підприємство є власником транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 ,

2013 року випуску. 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, перевозив вантаж за маршрутом: місто Одеса,

вулиця Дальницька, 46, де отримав вантаж від товариства з обмеженою відповідальністю Ательє Кераміки (далі - ТОВ Ательє Кераміки ), до місця отримання вантажу: місто Київ, вулиця Панельна, 1. Керуючи транспортним засобом, на автодорозі М-05 Київ-Одеса 283 км+200 м водій ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну та допустив зіткнення з напівпричепом В lumgardt , номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілем Daf, номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) працівниками патрульної поліції відносно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року у справі № 127/33995/19 встановлено, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення вимог пунктів 2.36, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), а тому дії останнього охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у цій судовій справі було закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП), проте дана обставина не є реабілітуючою.

Підприємство вказувало, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

(частина перша статті 1166 ЦК України).

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 213Е-12/19

від 13 грудня 2019 року встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , у цінах, станом на час виконання дослідження, склала

434 188,51 грн, а в силу положень частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням наведеного, підприємство просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь майнову шкоду у розмірі 434 188,51 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня

2021 року позов ПП Вінавтозапчастина задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Вінавтозапчастина матеріальну шкоду у розмірі 434 188,51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПП Вінавтозапчастина судовий збір у розмірі 6 512,83 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок скоєння ДТП відповідач заподіяв шкоду позивачу, розмір якої - 434 188,51 грн, підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом приватного підприємства експертно-науково-дослідного центру Експертиза № 213Е-12/19 від 13 грудня 2019 року.

Районний суд надав оцінку письмовим доказам у справі, показанням свідків і встановив, зокрема, що саме позивач є власником транспортного засобу, яким керував відповідач у момент скоєння ДТП, як водій автомобільного перевізника Лаі Транс ТОВ , що підтверджено товарно-транспортною накладною від 05 грудня № 11083. При цьому транспортний засіб передавався в оренду іншим фізичним особам-підприємцям (далі - ФОП).

Судом першої інстанції враховано, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року у справі № 127/33995/19 встановлено, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення вимог пунктів 2.36, 12.1, 13.1 ПДР України, а тому дії останнього охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, хоча справа

й була закрита у зв`язку із закінченням строку притягнення

до адміністративної відповідальності, проте з не реабілітуючої обставини.

Суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав доказів на спростування вини, та, як наслідок, спростування завдання збитків майну юридичної особи. Крім того, він не надав доказів на підтвердження факту його перебування

у трудових відносинах з позивачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд указав, що вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджена преюдиційним судовим рішенням та не підлягає доказуванню

(частина четверта статті 82 ЦПК України). При цьому сторонами

не оспорюється сам факт ДТП та право власності ПП Вінавтозапчастина

на транспортний засіб Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , правомірність керування ним у момент ДТП ОСОБА_1 .

Відповідач, який не перебував у трудових відносинах із позивачем, є особою, яка завдала позивачеві майнової шкоди, і, як наслідок, має нести цивільно-правову відповідальність, встановлену нормами 1166, 1192 ЦК України.

Крім того, відповідач не заперечує факт заподіяння майнової шкоди позивачу, свою вину у заподіяні такої шкоди та її розміру ним не спростовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,

що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином

не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження в указаній справі . Витребувано цивільну справу № 479/392/20 із Оратівського районного суду Вінницької області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року задоволено частково. Зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення

його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди фактично визнали його володільцем транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , хоча він не є його власником і не використовував його на умовах іншого права, що свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 1187 ЦК України.

При цьому у тексті оскаржуваних судових рішень зазначено, що допитувана

у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила в суді першої інстанії, що транспортний засіб передавався власником -

ПП Вінавтозапчастина , в оренду ФОП ОСОБА_5 з 01 червня 2019 року

по 30 вересня 2019 року та ФОП ОСОБА_4 (інший співвласник

ПП Вінавтозапчастина ) з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, а відповідач виконував роботу за вказівками ФОП на підставі усних домовленостей, отримуючи за такі дії відповідну винагороду. Тобто суд першої інстанції встановив факт того, що на час скоєння ДТП володільцем джерела підвищеної небезпеки виступала ФОП ОСОБА_4 на підставі чинного на той час договору оренди, проте не надав цьому належної правової оцінки. Апеляційний суд безпідставно залишив оскаржуване судове рішення без змін.

Крім того, пославшись на товарно-транспортну накладну від 05 грудня № 11083 водій, суди вказали, що відповідач здійснював перевезення вантажу як водій перевізника Лаі Транс ТОВ . Тобто, виходячи із цієї встановленої обставини, володільцем джерела підвищеної небезпеки виступало саме вказане товарство, яке й може бути відповідачем у справі, а він,

ОСОБА_1 , у будь-якому випадку міг бути лише водієм володільця транспортного засобу. Вищезазначеному суди також не надали належної правової оцінки.

Вказує, що суди не з'ясували у повному обсязі питання перебвання сторін

у трудових відносинах, оскільки сумнівним є те, що підприємство надало йому автомобіль без оформлення будь-яких документів. По суті він,

ОСОБА_1 , як водій/експедитор у період з 16 вересня 2019 року

по 05 грудня 2019 року значився перевізником вантажу

ПП Вінавтозапчастина , а тому був з ним у трудових відносинах і може нести лише відповідальність за правилами КЗпП України. У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПП Вінавтозапчастина ,

в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що позов пред'явлено на підставі частини першої статті 1166 ЦК України, а тому відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану ним підприємству. Відповідач використовував транспортний засіб, переданий йому позивачем, на законних підставах, що прямо передбачено положеннями

ПДР України. До перевезення вантажу 05 грудня 2019 року ПП Вінавтозапчастина не мало жодного відношення.

Крім того, сторони не перебували у трудових відносинах, що також підтверджується результатами розгляду судової справи № 127/29392/20

за позовом відповідача у цій справі до підприємтсва про встановлення факту перебування у тродових відносинах (відмова позивача від позову).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2012 року серії ОБ № 031275 05 грудня 2019 року о 19 год 30 хв на автодорозі М-05 Київ-Одеса , 283 км + 200 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не вибрав безпечну швидкість руху, не стежив за дорожньою обстановкою

та відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції

та допустив зіткнення з напівпричепом Вlumgardt, номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілем Daf, номерний знак НОМЕР_3 , що призвело

до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями

ОСОБА_1 порушив пункти 2.3 б , 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП

(а. с. 8, т.1).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року у справі № 127/33995/19 провадження у справі відносно

ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення

до адміністративної відповідальності. У постанові зазначено, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення вимог пунктів 2.36, 12.1, 13.1

ПДР України, а тому дії останнього охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 7, т. 1).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження

№ 213Е-12/19, складеного 08 січня 2020 року експертом приватного підприємства експертно-науково-дослідного центру Експертиза , вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, у цінах, станом на час виконання даного дослідження, складає 434 188,51 грн (а. с. 9-36, т. 1).

Власником автомобіля Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 ,

є ПП Вінавтозапчастина , що підтверджується копією свідоцтва

про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а. с. 37, 43, т. 1).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3180368 страхувальник ПП Вінавтозапчастина застрахувало автомобіль Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 . У пункті 2 цього полісу зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована

за договором (полісом) (а. с. 44, т. 1).

З товарно-транспортної накладної № 11083 від 05 грудня 2019 року встановлено, що водій автомобільного перевізника Лаі Транс ТОВ

ОСОБА_1 здійснював автоперевезення вантажу на транспортному засобі Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , за маршрутом:

АДРЕСА_1 , де отримав вантаж від ТОВ Ательє Кераміки , до місця отримання вантажу: місто Київ, вулиця Панельна, 1

(а. с. 45, т. 1).

З книги реєстрації наказів по особовому складу ПП Вінавтозапчастина , розпочатої 27 квітня 2011 року, не встановлено наявності записів стосовно ОСОБА_1 (а. с. 214-218, т. 1).

Відповідно до відомостей про нарахування та виплату винагороди за договором цивільно-правового характеру за листопад 2019 року,

ОСОБА_1 на підставі договору № 30-К від 01 листопада 2019 року отримав винагороду у розмірі 4 300,00 грн (а. с. 207, т. 1).

Вищевказане також встановлено зі звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

на загальнообов`язкове державне страхування за листопад 2019 року

та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого)

на користь платників податку, і сум утримання з них податку (а. с. 170-

175, т. 1).

Цивільно-правовий договір від 01 листопада 2019 року № 30-к, укладений між ОСОБА_1 та ПП Вінавтозапчастина в особі директора Редько В. М., строком дії до 30 листопада 2019 року, та акт № 1 здачі-прийняття робіт (наданих послуг - експедиційних послуг загальною вартістю 4300,00 грн) ОСОБА_1 не підписано (а. с. 189-190, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-

і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки

в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків .

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду),

так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду .

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною

за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13,

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження

№ 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі

534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності

за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17) .

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року у справі № 127/33995/19 провадження у справі відносно

ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення

до адміністративної відповідальності. У постанові зазначено, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення вимог пунктів 2.36, 12.1, 13.1

ПДР України, а тому дії останнього охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 7, т. 1).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ПП Вінавтозапчастина , виходив із того,

що транспортний засіб (джерело підвищеної небезпеки) є власністю позивача, а ОСОБА_1 , не перебуваючи у трудових відносинах

з позивачем, скоїв ДТП, внаслідок якої транспортний засіб підприємства отримав механічні пошкодження, чим завдав майнову шкоду підприємству.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, судами встановлено фактичні обставини

на підставі, зокрема, поданих сторонами письмових доказів, а також показань свідків.

Суди попередніх інстанцій, зробивши висновок про відсутність факту перебування позивача й відповідача у трудових відносинах, одночасно встановили факт того, що згідно з товарно-транспортної накладної

від 05 грудня 2019 року № 11083 водій автомобільного перевізника

Лаі Транс ТОВ , тобто іншого підприємства, ОСОБА_1 (відповідач) на час скоєння ДТП здійснював автоперевезення вантажу

за відповідним маршрутом (а. с. 45, т. 1).

Разом із тим, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач і відповідач не були у трудових відносинах, оскільки належна правова оцінка наданих відповідачем доказів у порядку статті 89 ЦПК України судами не надана.

Так, підприємство, як власник транспортного засобу, допустило відповідача, як фізичну особу, до керування транспортним забом для перевезення вантажу. У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що по суті він

як водій/експедитор у період з вересня 2019 року по грудень 2019 року значився перевізником вантажу ПП Вінавтозапчастина , що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Роботодавцю заборонено засосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин (пункт 2 частини п`ятої статті 50 Закону України

Про зайнятість населення ).

При цьому цивільно-правові відносини між сторонами відсутні, оскільки цивільно-правовий договір від 01 листопада 2019 року № 30-К та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 не підписані відповідачем. Тобто посилання позивача на наявність фінансової звітності в податкові органи

з питань укладення цивільно-правового договору не можуть бути враховані, оскільки у матеріалах спарви відсутні первинні документи для подання такої звітності, а саме укладений належним чином між сторонами цивільно-правовий договір.

Крім того, як зазначено у тексті оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, допитувана в районному суді свідок ОСОБА_4 пояснила, що транспортний засіб Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , передавався власником - ПП Вінавтозапчастина , в оренду ФОП ОСОБА_5

з 01 червня 2019 року по 30 вересня 2019 року та ФОП ОСОБА_4

з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року . Тобто із показань свідка випливає, що на час скоєння ДТП володільцем джерела підвищеної небезпеки виступала інша особа - ФОП ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено правовий висновок про те, що володілець транспортного засобу має нести обов`язок

з відшкодування шкоди, завданої її працівником .

Таким чином, зроблені судами попередніх інстанцій висновки щодо вирішення спору по суті є передчасними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив усіх фактичних обставин справи

та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи

на новий розгляд є порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищевикладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня

2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення24.11.2021
Оприлюднено26.11.2021
Номер документу101361021
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —479/392/20

Ухвала від 27.04.2022

Цивільне

Іллінецький районний суд Вінницької області

Шелюховський М. В.

Ухвала від 29.12.2021

Цивільне

Іллінецький районний суд Вінницької області

ШЕЛЮХОВСЬКИЙ М. В.

Постанова від 24.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 15.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 18.10.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 08.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 12.08.2021

Цивільне

Оратівський районний суд Вінницької області

Климчук С. В.

Постанова від 20.07.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Якименко М. М.

Постанова від 20.07.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Якименко М. М.

Ухвала від 05.07.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Якименко М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні