Постанова

від 22.11.2021 по справі 755/10013/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

постанова

Іменем України

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 755/10013/16-к

провадження № 51-3665км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора

ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від

21 квітня 2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року

ОСОБА_6 виправдано та визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за

ч. 2 ст. 367 КК, оскільки не доведено у її діянні складу кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачено у тому, що вона 27 червня 2014 року о 16:24, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, перебуваючи в службовому кабінеті у приміщенні реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за адресою: м. Київ,

вул. Марії Раскової, 15, м. Київ, достовірно знаючи про покладені на неї обов`язки, неналежно виконуючи їх через несумлінне ставлення до них, розглядаючи заяву ОСОБА_9 , яка є представником ОСОБА_10 , про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , ознайомившись із наданими документами (договором від 17 березня 2010 року № 868), усвідомлюючи, що ОСОБА_10 через представника ОСОБА_9 не надав для державної реєстрації права власності довідки про виконання ним платіжних зобов`язань, а також не настав термін, передбачений договором, ? 1 квітня 2020 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них: не зупинила розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не повідомила про це заявника; не витребувала довідки у ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» про виконання ОСОБА_10 платіжних зобов`язань, незаконно прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 та о 16:24 внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто незаконно визнала і підтвердила перехід права власності на вищевказану квартиру від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» (код ЄДРПОУ 33405927) до ОСОБА_10 , унаслідок чого ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» було заподіяно шкоду в розмірі

240 341,89 грн, який у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК, як службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що під час прийняття рішення істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. На думку прокурора, суд необґрунтовано не дав оцінки ряду доказів. Вказує, що ОСОБА_10 звернувся до реєстраційної служби до настання 1 квітня 2020 року, не виконавши платіжних зобов`язань, що суперечить договору. Сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_10 міг набути права власності на квартиру за двох умов: у разі повної сплати її вартості не пізніше

1 квітня 2020 року та з настанням 1 квітня 2020 року, проте він порушив умови договору. Зазначає, що на час державної реєстрації ? 27 червня 2014 року вартість квартири не було сплачено. Також не надано оцінки ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року, за якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу новий розгляд до суду першої інстанції. На думку прокурора, порушення закону під час реєстрації підтверджується повідомленням Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від

24 листопада 2014 року № 31942/0 11-14/5.5, яка визнала незаконною реєстрацію об`єкта нерухомості. Суд не надав належної оцінки показанням свідків

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що узгоджуються з умовами договору, відповідно до якого ОСОБА_10 повинен працювати на підприємстві до 2020 року.

Виправдана ОСОБА_6 подала заперечення, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни. Посилається, що судом взято до уваги всі фактичні дані, надана належна оцінка доказам та прийняте обґрунтоване рішення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Виправдана та її захисник просили залишити рішення суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та виправданої, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи викладені у скарзі і запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за змістом вона має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Як передбачено ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

За статтею 370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Як вбачається з обвинувального акта, що міститься у матеріалах кримінального провадження, дії ОСОБА_6 орган досудового розслідування кваліфікував за

ч. 2 ст. 367 КК, як службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Районний суд постановив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що недоведено наявність у її діянні складу кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачувалась. Вирок залишено без зміни за ухвалою апеляційного суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими й вмотивованими з огляду на положення статей 370, 373 КПК, містять належні, достатні мотиви й підстави їх ухвалення, а доводи прокурора в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Висновок суду про виправдання ОСОБА_6 ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом згідно з приписами ст. 94 КПК з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності.Свої висновки щодо дослідження й оцінки доказів суд необхідним чином мотивував у вироку.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора і представника потерпілого, ретельно перевірив викладені в них доводи та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Апеляційний суд погодившись з висновками районного суду та взяв до уваги:

показання обвинуваченої, яка вказала, що під час ознайомлення з архівним матеріалом реєстраційної справи № 3954455680000 у слідчого УП ГУНП в м. Києві, яку прокурор надав до суду як доказ у справі, встановила, що вона не містить її підпису та печатки, хоча справа, котру вона здавала у архів за актом приймання-передачі, була належним чином прошита і пронумерована, нею підписана та скріплена печаткою державного реєстратора з її ПІБ. Не заперечує, що реєструвала квартиру за ОСОБА_10 . Станом на 17 березня 2010 року законодавство пов`язувало перехід права власності щодо договорів, які підлягають державній реєстрації лише з державною реєстрацією правочину. Договір від 17 березня 2010 року був нотаріально посвідчений та зареєстрований у державному реєстрі правочинів, про що приватний нотаріус ОСОБА_14 надав витяг від 17 березня 2010 року. У вказаному витягу зазначено, що відчужувачем нерухомого майна є ПАТ «Граніт-Інвест», а набувачем ? ОСОБА_10 . Таким чином, на момент подання відповідної заяви для реєстрації останній вже набув право власності на квартиру за договором згідно з імперативним приписом ст. 334 Цивільного кодексу України. А наявність суперечностей між нормою договору та чинним законодавством відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень» не могли бути підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії, оскільки перелік таких підстав чітко встановлено. Можливість вилучення у нього цього майна, розірвання договору та повернення майна потерпілому в договорі не передбачено, ОСОБА_10 повністю сплатив кошти за договором, що підтверджувалось копією платіжного доручення від 23 червня 2014 року № 10672 та випискою з банка, а отже, зобов`язання між сторонами було виконано та припинено. Повернення коштів ОСОБА_10 було виключно вільним волевиявленням ПАТ, за які вона не може нести відповідальність та бути притягнутою до кримінальної відповідальності;

показання представника потерпілого ОСОБА_15 , що згідно з умовами договору право власності на квартиру в покупця ОСОБА_10 виникає за настання двох обставин:

1 квітня 2020 року і сплати покупцем суми в повному обсязі, яка зазначена у договорі. Покупець повинен надати документи на реєстрацію свого права власності на житло лише після повного розрахунку з підприємством і лише після 1 квітня 2020 року. ОСОБА_6 не могла не знати, що реєстрація можлива тільки після 1 квітня

2020 року. Збори наглядової ради прийняли рішення про повернення коштів на рахунок ОСОБА_10 , оскільки не були надані відповідні документи, в платіжці було зазначено прізвище ОСОБА_9 і не було надано належним чином завіреної довіреності на неї;

показання свідка ОСОБА_13 , який підтвердив, що після сплати ОСОБА_10 коштів за квартиру, останні були йому повернуті у зв`язку з тим, що він не відпрацював на підприємстві певну кількість років.

показання свідка ОСОБА_16 , який указав, що кошти, які надійшли на рахунок підприємства в «Укргазбанк» були повернуті, оскільки таке рішення прийняла наглядова рада на проведеному засіданні. До цього часу кошти надіслані

ОСОБА_10 і направлені назад, не повернулись. Збитки підприємства полягають у тому, що підприємство мало у своїй власності квартиру і повинно було зареєструвати перехід права власності лише за настанням певних умов;

показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які зазначили, що підприємство продало ОСОБА_10 квартиру за собівартістю, а він повинен був пропрацювати ще 10 років і в 2020 році міг вже перереєструвати її на себе. Однак, у 2014 році вони дізнались, що ОСОБА_10 продав квартиру, тому в липні 2014 року відбулось засідання наглядової ради, на якій було прийнято рішення повернули отримані від ОСОБА_10 кошти.

показання свідка ОСОБА_17 , який зазначив, що займався формуванням архіву (складання справ, зберігання, приймання). Для прийняття на реєстраційній справі повинна ставитись печатка на місці скріплення, там, де справа прошита, також вона має бути пронумерована і на описі повинна ставитись печатка і підпис.

Суд з матеріалів кримінального провадження установив, що 24 червня 2014 року до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було подано заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та додано до неї пакет документів, того ж дня ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» довідкою

№ 69.в.07./2406-2 підтвердив здійснення оплати згідно з платіжним дорученням

від 23 червня 2014 року № 10672.

За результатами вивчення поданого 24 червня 2014 року пакету документів,

ОСОБА_6 27-го прийняла рішення № 14098865 про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_2 , за ОСОБА_10 .

1 липня 2014 року ОСОБА_9 , яка є представником ОСОБА_10 , отримала договір, витяг і технічний паспорт.

Для проведення державної реєстрації ОСОБА_6 був наданий укладений 17 березня 2010 року між ОСОБА_10 і ПАТ «Граніт-Інвест» договір купівлі-продажу квартири.

Договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 17 березня 2010 року за реєстровим номером 8338495, про що надав витяг приватний нотаріус ОСОБА_14 від 17 березня 2010 року за реєстраційним номером 3862099. Указаний витяг наявний у матеріалах провадження та був досліджений як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції. У ньому зазначено, що відчужувачем нерухомого майна є ВАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест», а набувачем є ОСОБА_10 .

Крім цього, суди вказали, що посилання сторони обвинувачення на наявну в матеріалах провадження реєстраційну справу як на доказ винуватості ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки реєстраційна справа № 395455680000 (долучена за клопотанням прокурора до матеріалів справи) і архівна реєстраційна справа

№ 395455680000, яку ОСОБА_6 здавала до архіву за актом приймання-передачі, є різними, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_17 та копіями першого й останніх аркушів реєстраційних справ наданих на адвокатський запит архівним відділом реєстраційної служби.

Лист Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києва від 4 березня

2015 року, наявний у матеріалах справи, не має доказового значення, адже неможливо установити, на підставі дослідження яких документів державний орган надав відповідь.

ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, а саме услужбовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

З об`єктивної сторони службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюванимзакономправам, свободам, інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб характеризується несумлінним ставленням службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльності) або у неналежному виконанні (дії) та спричиненні внаслідок цього тяжких наслідків. Між діянням особи і наслідками, що настали, повинен бути необхідний і достатній причинний зв`язок.

Отже, службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який визнається закінченим із моменту спричинення тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.

Що стосується суспільно небезпечних наслідків дій ОСОБА_6 , зокрема у виді шкоди передбаченої ст.367 КК, то на момент подання документів на державну реєстрацію ОСОБА_10 намагався добросовісно виконати умови договору та сплатити всю суму, а в державного реєстратора були всі підстави вважати платіжне доручення про перерахування коштів за реквізитами, вказаними в договорі, належним підтвердженням виконання умов договору.

Так, ОСОБА_10 перерахував кошти на зазначений у договорі рахунок.

Відповідно до матеріалів провадження 24 червня 2014 року ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» довідкою № 69.в.07./2406-2 підтвердив здійснення оплати згідно з платіжним дорученням від 23 червня 2014 року № 10672.

У подальшому кошти повернулись, оскільки рахунок був закритий, а ПАТ «Граніт-Інвест» свої зобов`язання не виконало і не повідомило про зміну реквізитів. А після перерахування коштів на новий рахунок товариства наглядова рада ПАТ «Граніт-Інвест» з власної ініціативи повернула кошти на рахунок платника.

Суди дійшли правильного висновку про виправдання ОСОБА_6 та визнання її невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК, оскільки не доведено наявність у її діянні складу кримінального правопорушення, не встановлено, що саме її діяннями ПАТ «Граніт-Інвест» була заподіяна істотна шкода або тяжкі наслідки як необхідна умова складу правопорушення передбаченого ст.367 КК.

Із таким висновком також погоджується і колегія суддів.

Посилання прокурора на недопустимість та неврахування судом доказів є неконкретним, прокурор не вказує, які докази не враховано, як вони вплинули на законність прийнятого рішення, як їх не було оцінено в сукупності та яким чином це вплинуло на законність і обґрунтованість прийнятого рішення та чому вони є підставою для скасування судового рішення.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд неналежним чином врахував показання свідківОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у тому числі їх доводи, що ОСОБА_10 за домовленістю повинен був пропрацювати на підприємстві до

2020 року, однак ці умови не виконав, є необґрунтованими, оскільки, як убачається із судового рішення, суд ретельно проаналізував показання вказаних свідків, звернув увагу на наявні в них протиріччя та невідповідність сукупності інших доказів.

Посилання сторони обвинувачення на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року є неспроможними, оскільки цим рішенням суд скасував постанову Окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, якими було визнано протиправними дії Реєстраційної служби щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ? квартиру АДРЕСА_2 за громадянином ОСОБА_10 , а справу направив на новий розгляд.

За таких обставин, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, надавши кожному з них і їх у сукупності належну оцінку з точки зору допустимості й достатності, тлумачачи всі сумніви, в тому числі й щодо протиріч у показаннях свідків, на користь обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 .

Суд касаційної інстанції не виявив таких порушень норм матеріального або процесуального права, які би тягнули за собою зміну чи скасування оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_6 , а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 ? без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3