Вирок

від 14.02.2018 по справі 755/10013/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10013/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритомусудовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12016100020004484 від 22 квітня 2016 року, відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, із вищою освітою, офіційно непрацюючої, незаміжньої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно формулювання обвинувачення,досудовим розслідуванням ОСОБА_9 обвинувачується, що 27.06.2014 о 16 год. 24 хв. перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, знаходячись в службовому кабінеті в приміщенні реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Марії Раскової, 15, достовірно знаючи про покладені на неї обов`язки, неналежно виконуючи через несумлінне ставлення до них, розглядаючи заявупредставника ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , ознайомившись з наданими документами (договором № 868 від 17.03.2010) усвідомлюючи, що ОСОБА_10 через представника ОСОБА_11 не було надано для державної реєстрації права власності довідку про виконання ним платіжних зобов`язань і настання 1 квітня 2020 року згідно договору, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них: не зупинила розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не повідомила про це заявника; не витребувала довідку у ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт - Інвест» про виконання ОСОБА_10 платіжних зобов`язань, незаконно прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 та о 16 год. 24 хв. внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто незаконно визнала і підтвердила перехід права власності на квартиру АДРЕСА_2 від ВАТ «закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт - Інвест» (код ЄДРПОУ 33405927) до ОСОБА_10 , внаслідок чого ВАТ «закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт - Інвест» заподіяно шкоду в розмірі 240341,89 гривень що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_9 своїми умисними діями, яківиразилися в службовій недбалості, тобто в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, вчинила кримінальні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_9 слід ухвалити виправдувальний вирок.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 суду показала, що вона працювала на посаді державного реєстратора станом на 2014 рік майже два роки,в її посадові обов`язки входила перевірка документів, що подаються до державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлення факту відсутності підстав для відмови у реєстрації, або зупинення державної реєстрації, внесення запитів до державного реєстру прав, видача свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вона як державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав та поданих документів, приймає рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, також приймає рішення про відмову. Відповідно до абзацу першому п. 6 ст. 1 Постанови кабінету міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 від 17 жовтня 2013 року, який діяв на той час, відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, котрі подані для реєстрації державних прав, несе заявник. 27 квітня 2016 року їй було вручено повідомлення про підозру, де вказано, що її підозрюють у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку з проведенням реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . При ознайомленні з архівним матеріалом реєстраційної справи №3954455680000 у слідчого УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_12 , яка надана до суду прокурором як доказ у справі, встановлено, що вона не містить її підпису та печатки, хоча справа, котру вона здавала у архів по акту приймання - передачі була належним чином прошита та пронумерована, нею підписана та скріплена печаткою державного реєстратора з її ПІБ. Вона виконувала свої обв`язки добросовісно, належним чином, з її боку не було порушення посадових обов`язків та закону, вона не може дати свідчення, а саме виходячи з яких мотивів, було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_10 у 2014 році, оскільки не пам`ятає саме цей випадок та документи, що подавались. Не заперечує, що реєструвала квартиру за ОСОБА_10 , а заперечує той факт, що ця реєстраційна справ була сформована та здана нею. Вважає, що рішення про державну реєстрацію прийнято відповідно до закону. П. 9 Договору містить дві обставини, оплату та настання 01.04.2020 року. В п. 14 Договору міститься умова до якої право власності на квартиру покупець набуває з дня державної реєстрації цього договору з урахуванням викладеного в п. 9. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації. Вказаний припис є імперативним, і не передбачає можливості зміни відповідних умов за домовленістю сторін. Таким чином станом на 17.03.2010 року законодавство пов`язувало перехід права власності щодо договорів, які підлягають державній реєстрації лише з державною реєстрацією правочину. Договір від 17.03.2010 року був нотаріально посвідчений та зареєстрований в державному реєстрі правочинів, про що надано витяг приватним нотаріусом ОСОБА_13 від 17.03.2010 року, вказаний витяг був долучений прокурором до матеріалів кримінального провадження. У вказаному витягу зазначено, що відчужувач нерухомого майна є «Граніт-Інвест», а набувачем є ОСОБА_10 . Таким чином, на момент подання відповідної заяви для реєстрації ОСОБА_10 вже набув право власності на квартиру за договором в силу імперативного припису ст. 334 ЦК України. Наявність суперечностей між нормою договору та чинним законодавством відповідно до ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень» не могли бути підставою для відмови проведення реєстраційної дії, оскільки чітко встановлено перелік підстав для відмови. Можливість вилучення у нього цього майна, розірвання договору та повернення майна потерпілому у договорі не передбачено, ОСОБА_10 повністю сплатив кошти за договором, а отже зобов`язання між сторонами було виконано та припинено. Повернення коштів ОСОБА_10 було виключно вільним волевиявленням ПАТ, за які обвинувачена не може нести відповідальність та бути притягнутою до кримінальної відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 показав суду, що ПАТ «ЗНВКІФ «Грант-Інвест» входить в корпорацію «Граніт», туди входить ще ряд інших підприємств. Вид діяльності підприємства полягає в тому числі в будівництві, оренді, фінансуванні. Квартира АДРЕСА_2 належала підприємству на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.2008 року, оригінал видавався покупцю і залишався у нотаріуса. В 2010 році, може 2009 році керівництвом корпорації було прийнято рішення про заохочення працівників, які тривалий час працювали на підприємстві і сумлінно можуть працювати протягом ще 10 років. Було визначено коло осіб, яким продавалось житло за собівартість, в тому числі ОСОБА_10 . Згідно умов договору право власності на квартиру у покупця ОСОБА_10 виникає за настання двох обставин: 01.04.2020 року і сплати покупцем суми у повному обсязі, яка зазначена у договорі. Покупець повинен надати документи на реєстрацію свого права власності на житло лише після повного розрахунку з підприємством і тільки після 01.04.2020 року. Вважає, що договір на даний час дійсний.

Зазначив, що ОСОБА_9 не могла не знати, що реєстрація можлива тільки після 01.04.2020 року та тільки після повного розрахунку, бо це було чітко прописано у договорі, була надана довідка банку про те, що сума внесена, але в договорі прописано, що підприємство повинно надати таку довідку про повну сплату для реєстрації. Суду надано платіжні доручення, банківські виписки, з яких видно, що кошти в банк надійшли 26 червня 2014 року, але згідно виписок кошти надійшли до підприємства вже 01 липня 2014 року, тобто на момент реєстрації права власності, кошти підприємству не надійшли. 02 липня 2014 року під час проведення зборів наглядової ради було прийнято рішення про повернення цих коштів на рахунок ОСОБА_10 , оскільки не були надані відповідні документи, він не звертався до ПАТ, в платіжці було зазначено прізвище ОСОБА_11 , також не була надана належний чином завірена довіреність на неї.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що станом на 02.07.2014 року він працював директором або заступником директора ПАТ «ЗНВКІФ «Грант-Інвест». 02 липня 2014 року він був членом наглядової ради Фонду ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд», вказав що з обвинуваченою ОСОБА_9 він не знайомий. ОСОБА_10 у них працював прорабом на будівельному майданчику. Засновниками було прийнято рішення про передачу йому квартири, зазначив, що на той час квартиру надали не тільки ОСОБА_10 , а й іншим працівникам, які себе гарно зарекомендували. Договір укладався між «Граніт-Інвест» та ОСОБА_10 ..

Підтвердив, що після спати ОСОБА_10 коштів за квартиру, останні були йому повернуті у зв`язку з тим, що він не відпрацював на підприємстві певну кількість років. Також вказав, що йому невідомо від кого саме надходили кошти за цю квартиру, також не відомо яким чином їх повертали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав суду, що він станом на 2014 рік працював старшим юрисконсультом в компанії «Граніт-Інвест», йому стало відомо, що у 2014 році було встановлено факт відчуження ОСОБА_10 квартири, яка належала підприємству. Пояснив, що кошти, які надійшли на рахунок підприємства в «Укргазбанку» були повернуті, бо було проведено засідання наглядової ради, на котрому було прийнято таке рішення, на той час підприємство вело певні переговори з ОСОБА_10 з приводу врегулювання цієї ситуації та отримання платежу. В той час гроші надійшли від особи, яка не являлась ОСОБА_10 . До цього часу кошти, які надсилались ОСОБА_10 і потім були направлені назад, не повернулись. Збитки підприємства полягають в тому, що підприємство мало в своїй власності квартиру і повинно було зареєструвати перехід права власності лише за настанням певних умов, а на теперішній час квартири немає і підприємство не отримало кошти за неї.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав суду, що він працює генеральним директором ПАТ «ЗНВКІФ «Грант-Інвест» та 02 липня 2014 року був головою наглядової ради. Гарним робітникам надавали премію, продавали квартири за пільговою ціною. В 2010 році було надано таку можливість ОСОБА_10 . Підприємство продало йому квартиру по собівартості, він повинен був пропрацювати ще 10 років і в 2020 році міг вже перереєструвати квартиру на себе. В 2014 року вони дізнались, що ця квартира була продана ОСОБА_10 , тому у липні 2014 року відбулось засідання Наглядової ради та було прийнято рішення, що відбуваються шахрайські дії та прийнято рішення повернули ці кошти. Другою причиною повернення коштів, було те, що ОСОБА_10 повинен сплатити гроші у 2020 році.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав аналогічні ОСОБА_16 покази.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав суду, що він з червня 2015 року по травень 2016 року працював головним спеціалістом ГУ Реєстраційної служби, пояснив що коли він почав працювати, обвинувачена ОСОБА_9 вже була звільнена.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що не дуже добре пам`ятає договір-купівлі продажу, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 . Коли підписували договір купівлі-продажу вона досліджувала договір, на підставі котрого ОСОБА_10 набув право власності, вона вилучила його оригінал, який вона не ставила під сумнів, сторони підтвердили, що перерахунок проведений повністю, що в продавця немає претензій щодо суми, тому вона й посвідчила договір.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав суду, що зтравня по жовтень 2014 року працював у Реєстраційній службі м. Києва та займався формуванням архіву (складання справ, зберігання, приймання), котрі були надіслані державними нотаріусами, або здавались реєстраторами, безпосередньо. Реєстраційна справа повинна бути прошита, пронумерована, скріплена печаткою реєстратора, він керувався тоді загальним наказом Міністерства юстиції. ОСОБА_9 неодноразово приїжджала особисто та здавала справи, на той час здавались справи до архіву за адресою: пр. Повітрофлотський 76-г в м. Києві. ОСОБА_9 та інші реєстратори приїжджали як правило зі своїми печатками, ноутбуками, бо якщо щось в справі не було проставлено, вони на місці доробляли, якщо справа здавалась в архів і приймав по актам справу він, то вона повинна бути прошита та пронумерована. На реєстраційній справі повинна ставитись печатка на місці скріплення, там де справа прошита, також вона повинна бути пронумерована та на описі повинна ставитись печатка та підпис.

У відповідності до вимог ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексупокладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК Українизазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

З реєстраційної справи №395455680000 вбачається, що 24 червня 2014 року ОСОБА_11 на підставі довіреності звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та надала разом із заявою, в тому числі, наступні документи:

-договір купівлі-продажу квартири № 226 від 17 березня 2010 року між ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест»» (продавець) та ОСОБА_10 (покупець, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 в реєстрі за № 868, згідно з умовами якого продавець продає покупцю, а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_3 та сплачує за неї обумовлену цим договором суму.

Згідно з п. 3 цього договору продаж квартири вчинено за ціною 240341,89 грн. Вказану суму грошових коштів у загальному розмірі покупець зобов`язується сплатити до 01 квітня 2020 року шляхом перерахування на поточний рахунок продавця згідно з реквізитами, зазначеними у цьому договорі.

П. 9 договору встановлено, що право власності на придбану квартиру згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України виникає у покупця 01 квітня 2020 року та за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором, та згідно ст. 334 ЦК України з моменту державної реєстрації покупець вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру лише після повного розрахунку з продавцем і після 01 квітня 2020 року.

Моментом належного виконання покупцем платіжних зобов`язань за цим договором є факт надходження коштів у повному обсязі на рахунок продавця, та продавець не пізніше наступного робочого дня після проведення покупцем повного розрахунку згідно з пунктом 3 цього договору після 01 квітня 2020 року зобов`язується надати покупцю довідку про виконання покупцем платіжних зобов`язань за цим договором в повному обсязі.

Згідно з п. 14 цього ж договору право власності на квартиру покупець набуває з дня державної реєстрації цього договору з врахуванням викладеного в пункті 9 договору.

23 червня 2014 року представником ОСОБА_10 на виконання вимог договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2010 року № 868 було перераховано на користь ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест»» грошові кошти в сумі 240341,89 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 23 червня 2014 року № 10672 та випискою з банку.

24 червня 2014 року ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» довідкою від № 69.в.07./2406-2 підтверджено здійснення оплати згідно з платіжним дорученням від 23 червня 2014 року № 10672.

24 червня 2014 року представник ОСОБА_10 звернулась до Реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додала: копію платіжного доручення № 10672 від 23 червня 2014 року; договір купівлі-продажу від 17 березень 2010 року зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за № 868; витяг про реєстрацію в державному реєстрі правочинів, серія та номер: 8338495, виданий 17 березень 2010 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 ; нотаріально засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1348, виданий 23 червня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22 ; нотаріально засвідчена копія витягу про реєстрацію в державному реєстрі правочинів, серія та номер: 1350, виданий 23 червня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22 ; нотаріально засвідчена копія довіреності, серія та номер: 1266, виданий 23 червеня 2014 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22 ; копії паспортів громадян України ОСОБА_10 та представника; технічний паспорт та його копія, серія та номер: б/н, виданий 13 серпня 2009 року, видавник: Київське міське БТІ.

27 червня 2014 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_23 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14098865, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «КБ «Фінансова Інінціатива», клієнтом банку - ОСОБА_10 , вбачається що 23 червня 2014 року ОСОБА_10 із свого рахунку перерахував на поточний рахунок ВАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест» № НОМЕР_2 в АТ «БМ Банк», МФО 380913, кошти в сумі 240341, 89 грн, призначення платежу: оплата зг. Договору купівлі-продажу від 17.03.2010 року №868.

Враховуючи, що вказаний рахунок було закрито кошти 24 червня 2014 року повернулись на рахунок ОСОБА_10 .

Далі, 01 липня 2014 року грошові кошти були повторно перераховані на поточний рахунок ПАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест» в АБ «Укргазбанк», кошти в сумі 240341, 89 грн, призначення платежу: оплата зг. Договору купівлі-продажу від 17.03.2010 року №868.

Проте, 03.07.2014 року вказані кошти були повернуті ПАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест» на розрахунковий рахунок ОСОБА_10 , як помилково зараховані згідно протоколу №12/7-2014 від 02.07.2014 року (т. 1 а.с. 161-173).

У судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 , надала суду ряд копій внутрішнього опису реєстраційних справ та остатнього аркушу, які містять підпис особи, яка їх склала, а також засвідчені печаткою реєстратора ОСОБА_24 (т. 2 а.с 1-55) та просила визнати надані стороною обвинувачення докази, а саме реєстраційну справу недопустимими.

Даючи оцінку реєстраційній справі №395455680000 щодо проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_2 суд вважає її належним та допустимим доказом, оскільки її вилучення відбулось на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11 червня 2015 року про що складений опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т. 1 а.с.132-139).

Крім того, захисником обвинуваченої ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_8 , було надано суду Ухвалу ВАС України від 26 вересня 2017 року, згідно якої Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року, якими було визнано протиправними дії Реєстраційної служби щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 за громадянином ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та скасовано рішення Реєстраційної служби від 27 червня 2014 року (індексний номер 14098865, з відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна) щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 за громадянином ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - скасовано.

Також, захисником обвинуваченої ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_8 , було надано суду Ухвалу ВССУ від 28 жовтня 2015 року, згідно якої касаційну скаргу ОСОБА_10 було задоволено частково та рішення Дарницького районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року, яким було розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 скасовано.

Вказаним вище судовим рішенням колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції встановила що, посилання позивача (ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест») на порушення покупцем квартири істотних умов договору, щодо виконання останнім обов`язків, передбачених договором купівлі-продажу, що є підставою для розірвання цього договору, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки договором купівлі-продажу не визначено заборону на реєстрацію права власності за умови сплати в повному обсязі ціни майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час прийняття рішення обвинуваченою; далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок № 868).

Відповідно до п. 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Змістом п. 37 Порядку № 868 передбачено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

У п. 39 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв`язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - службовій недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки

З об`єктивної сторони службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам, інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб характеризується несумлінним ставленням службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльності) або у неналежному виконанні (дії) та спричиненні внаслідок цього тяжких наслідків.

Отже, службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який визнається закінченим із моменту спричинення тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.

В судовому засіданні стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів, що діями обвинуваченої ОСОБА_9 , ПАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест» завдано тяжких наслідків, а саме заподіяно шкоду в розмірі 240341 грн 89 коп.

Довідки ПАТ ЗНВКІФ «Граніт-Інвест» від 22.03.2016 року, згідно яких вартість квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 станом на 22 березня 2016 року не сплачена суд вважає недопустимими доказами з наступних міркувань (т. 1 а.с.146-147).

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Так, відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, якою позов задоволено частково та було визнано протиправними дії Реєстраційної служби щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 за громадянином ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та скасовано рішення Реєстраційної служби від 27 червня 2014 року (індексний номер 14098865, з відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна) щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 за громадянином ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаному вище рішенні суду , касаційної інстанції зазначено, що для правильного вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно дослідити обставини справи, встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року щодо умов спірного договору купівлі-продажу квартири і його виконання, та надати цим обставинам відповідну правову оцінку.

В свою чергу, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції встановила що, посилання позивача (ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест») на порушення покупцем квартири істотних умов договору, щодо виконання останнім обов`язків, передбачених договором купівлі-продажу, що є підставою для розірвання цього договору, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки договором купівлі-продажу не визначено заборону на реєстрацію права власності за умови сплати в повному обсязі ціни майна (т. 1 а.с. 227-231).

Крім того, позивач не довів, що сплатою позивачем повної вартості квартири в строк до 1 квітня 2020 року, відповідно, й реєстрацією права власності на придбане нерухоме майно завдано шкоду позивачу. Таким чином, розірвання договору купівлі-продажу з підстав непередбачених умовами договору не є можливим.

Більш того, вказаним вище судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_10 повністю погашена існуючав нього заборгованість з платежів за спірну квартиру та зареєстровано права власності на зазначений об`єкт нерухомості, а отже дія договору припинилась (т.1 а.с. 230).

Зважаючи на викладене, враховуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року, якою встановлено що дія договору купівлі-продажу на спірну квартиру припинилась, оскільки заборгованість ОСОБА_10 повністю погашена, суд враховує, що грошові кошти були фактично зараховані на поточний рахунок потерпілого після їх перерахування 01 липня 2014 року, та 03 липня 2014 року повернуті на розрахунковий рахунок ОСОБА_10 , як помилково зараховані та таке повернення відбулось саме за рішенням потерпілого - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт - Інвест».

На підставі вищевикладеного ОСОБА_9 підлягає виправданню у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідкі.

Речові докази відсутні. Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та виправдатиу зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя