Рішення

від 21.07.2021 по справі 592/18342/19

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/18342/19

Провадження №2/592/35/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

представника позивача за довіреністю: Касьяненка Д. С. ,

відповідачки: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, -

В С Т А Н О В И В :

05.12.2019 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» Кіріченко Євген Сергійович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, в якому він зазначив про те, що на підставі рішень загальних зборів учасників товариства, прийнятих 12.07.2016 року, оформлених протоколами № 13 та № 14, було вирішено питання щодо продажу двох автомобілів GREAT WALL HAVAL Н3 (реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) за ціною 50000 грн. кожний. 13.07.2016 року на підставі вищевказаних рішень між ТОВ «Агрофірма Лан» (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець) були укладені два договори купівлі-продажу транспортних засобів № 0692/04/5946/2016 та № 0692/04/5946/2016. У відповідності до вказаних договорів продавець був зобов`язаний передати у власність покупця автомобілі GREAT WALL HAVAL Н3 (реєстраційний номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) за ціною 50000 грн. кожний, а покупець, в свою чергу, повинен був на підставі п. 2.2. договору оплатити готівкою вартість вищевказаних автомобілів. Крім того рішенням від 20.01.2005 року, оформленим протоколом № 1, було вирішено продати автомобіль КАМАЗ 65115 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) за ціною 102000,00 грн. та рішення від 24.02.2005 року, оформленим протоколом № 3, було вирішено продати навантажувач телескопічний марки DIECI ZEUS 37.7 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) за ціною 549569,96 грн. (копії надаються) . Вищевказаний автомобіль та навантажувач було знято з реєстрації ТОВ «Агрофірма Лан» , що підтверджується довідками-розрахунками (копії додаються)та обліковими картками (копії додаються) . Підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про розірвання вищевказаних договорів стало невиконання відповідачем зобов`язання щодо передачі готівки за договорами, що підтверджується довідкою товариства за № 79 від 08.05.2019 року (копія додається) . На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) . Вказані порушення є істотними порушеннями умов договорів, вчинення яких значною мірою позбавляє позивача, того, на що він розраховував при укладенні цього договору, і можуть мати своїм юридичним наслідком розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він підтверджує те, що інший позов з цих самих підстав і тим самим предметом не поданий. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України; ст. ст. 1, 4, 5, 175, 184 ЦПК України, він просив: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Розірвати договори купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 та № 0692/04/5946/2016 від 13.07.2016 року щодо продажу автомобілів GREAT WALL HAVAL Н3 (реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) , договори купівлі-продажу автомобіля КАМАЗ 65115 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та навантажувача телескопічного марки DIECI ZEUS 37.7 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) . 3. Судові витрати покласти на відповідача (вхідний № 61203/19 від 05.12.2019 року) (а. с. 1) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.12.2019 року у справі № 592/18342/19, провадження № 2/592/5225/19 було відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі було постановлено надіслати позивачеві не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому ст. 272 ЦПК України. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається позивачеві, було ухвалено додати позовні матеріали. Копію заяви було ухвалено залишити в суді. Ухвала не набрала законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86173100) (а. с. 20, 21) .

Постановою Сумського апеляційного суду від 04.02.2020 року у справі № 592/18342/19, провадження № 22-ц/816/369/220 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» було задоволено. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.12.2019 року про відмову у відкритті провадження у даній справі було скасовано та справу було направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження. Постанова набрала законної сили 04.02.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87342563, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87342520) (а. с. 41-43) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.02.2020 року у справі № 592/18342/19, провадження № 2/592/1203/20 було прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» (Сумська обл. , Сумський р-н, с. Кіндратівка, вул. Центральна, буд. 4) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області (м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1) , товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» (м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 20) , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» (Сумська обл. , Сумський р-н, с. Токарі, пров. Польовий, буд. 29) про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Було ухвалено призначити по справі підготовче судове засідання на 09.04.2020 року на 11 годину 00 хвилин за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12, зал судових засідань № 11, про що повідомити учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження у справі було постановлено надіслати учасникам справи разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів - відповідачу. Було ухвалено роз`яснити відповідачу право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набрала законної сили 10.02.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87690358) (а. с. 48) .

09.04.2020 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву про розірвання договорів транспортних засобів, в якому вона зазначила про те, що вимоги позовної заяви директора товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів нею не визнаються, тому що є безпідставними, виходячи з наступного. На протязі 2015-2016 років товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» знаходилось в скрутному фінансовому становищі, оскільки грошових коштів, наявних на рахунках підприємства в банківських установах, було недостатньо для організації проведення сезонних польових робіт. У зв`язку з цим загальними зборами засновниками товариства були прийняті рішення про відчуження деяких транспортних засобів. Їй, як фізичній особі-підприємцю, вкрай були необхідні транспортні засоби для здійснення підприємницької діяльності. І тому вона разом із чоловіком вирішили придбати телескопічний фронтальний навантажувач марки DIECI ZEUS 37.7, вантажний автомобіль марки КАМАЗ 65115 та два легкові автомобіля марки GREAT WALL HAVAL Н3. Згода засновників на придбання нею вищезазначеної техніки надавалась. У 2015 році нею були куплені дві одиниці транспорту, а саме: телескопічний фронтальний навантажувач марки DIECI ZEUS 37.7 та вантажний автомобіль марки КАМАЗ 65115. У 2016 році вона придбала два вищезазначених легкових автомобіля. Дані транспортні засоби були куплені нею за договорами купівлі-продажу, укладеними між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Договори укладалися нею в органах МРЕО в м. Суми. Зобов`язання за договорами купівлі-продажу сторонами були виконанні в повному обсязі, про що свідчать підписи сторін в договорах. Щодо оплати вартості транспортних засобів, то, відповідно до умов договорів, вона повинна здійснюватись в готівковій формі. Грошові кошти за договорами купівлі-продажу передавались нею в присутності її чоловіка ОСОБА_2 , в сумі вартості транспортних засобів, зазначеної в договорах, безпосередньо директору ОСОБА_3 , який був мажоритарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Фактично переоформлення транспортних засобів в органах МРЕО проводилось після здійснення повної оплати. Зі слів ОСОБА_3 , їй, як засновнику товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , та іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» відомо про те, що кошти від продажу транспортних засобів були витрачені на виробничі потреби. Про те, за які саме послуги здійснювалася оплата, могло знать керівництво товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . На протязі 2015-2016 років ОСОБА_3 (її батько) тяжко хворів, а в січні 2017 року він помер. Це і стало причиною того, що кошти не були списані бухгалтерією із-за відсутністю звіту. Таким чином, вона вважає, що дебіторська заборгованість, яка утворилася після смерті ОСОБА_3 , повинна бути списана як безнадійна, тим більше, що вже минуло більше чотирьох років. Куплені нею транспортні засоби перейшли у її власність на законних підставах і про це знали і всі учасники товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , і керівництво товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , тим більше, що вона, як власник, передала їх у позичку товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» за укладеними договорами позички. Вона вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а причиною їх є лише суперечки майнового характеру між нею, як учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , та іншими учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Виходячи з викладеного, вона просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову, в тому числі і з підстав спливу строків позовної давності. Копія відзиву надана стороні відповідача в судовому засіданні, у зв`язку з неотриманням копії позовної заяви (вхідний № 16612 від 09.04.2020 року) (а. с. 55, 56) .

20.04.2020 року представник третьої особи - голова ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області Дишковець Юрій Миколайович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.02.2020 року було відкрито провадження у справі про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів та було залучено Регіональний сервісний центр МВС в Сумській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у справі № 592/18342/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач просить розірвати договори купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 та № 0692/04/5946/2016, а також договори купівлі-продажу транспортного засобу КАМАЗ 65115, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та навантажувача телескопічного марки DIECI ZEUS 37.7, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Згідно п. 1 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації) , зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі по тексту - Порядок № 1388) , встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації) , зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби) , оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Згідно ст. 181 ЦПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був перереєстрований на ОСОБА_1 13.07.2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 від 13.07.2016 року. GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був перереєстрований на ОСОБА_1 13.07.2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 0693/04/5946/2016 від 13.07.2016 року. В позовній заяві по даному транспортному засобу зазначено інший договір, як підставу для державної реєстрації. Зазначені вище договори були укладені безпосередньо в територіальному сервісному центрі № 5946 РСЦ МВС в Сумській області. Відповідно до п. 8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність) , а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Одними з документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу транспортних засобів. П. 1. 5. договорів, укладених в ТСЦ МВС в Сумській області, визначено, що право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладення договору. Таким чином, автомобіль GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , були перереєстровані 13.07.2016 року в ТСЦ № 5946 РСЦ МВС в Сумській області на нового власника у відповідності до норм чинного законодавства. Автомобіль марки КАМАЗ, модель 65115, реєстраційний номер НОМЕР_3 не реєструвався за товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Також він повідомляє про те, що сервісні центри МВС не проводять державної реєстрації тракторної техніки, до якої відноситься навантажувач телескопічний марки Dieci ZEUS 37.7. Враховуючи вищенаведене Регіональний сервісний центр МВС в Сумській області не підтримує позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 181 ЦПК України, він просив: 1. Розгляд справи провести з урахуванням даних пояснення. 2. При вирішення питання по суті покладатись на розсуд суду (вхідний № Еп-4540/20 від 20.04.2020 року) (а. с. 82, 83) .

18.05.2020 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» за нотаріально посвідченою довіреністю юрисконсульт товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» Недведський Олег Олександрович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення на відзив, в якому він зазначив про те, що, вивчивши відзив відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , повністю заперечує проти викладених в ньому обставин, виходячи з наступного. Рішення прийняті загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» щодо продажу автомобілів та техніки, що є предметом розгляду цієї справи, жодного відношення до скрутного фінансового становища не мають. Більш того якщо навіть припустити, що продаж і відбувався для підвищення фінансового становища товариства, то чому колишнім заступником директора товариства ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_1 кошти не були внесені в момент оформлення спірних договорів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» або в касу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» для стабілізації фінансового становища. Крім того, вся техніка була одразу передана товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» у позику. Твердження щодо продажу та купівлі зазначеної техніки та авто теж не відповідають дійсності. Так, згідно з інформацією з держреєстру, основні напрямки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пов`язані з торгівлею продуктами цигарками та іншим. Проте, як йому відомо, всю організацію робочого та підприємницького процесу виконують інші люди у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . І автомобілі, і техніка, що є предметом розгляду справи, в підприємницькій діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не використовується. Більш того, навантажувач та КАМАЗ незрозуміло яким чином можуть використовуватись в діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Щодо тверджень відповідачки ОСОБА_1 стосовно передачі коштів за спірними договорами, слід пояснити про те, що ОСОБА_2 - колишній заступник директора та чоловік відповідачки ОСОБА_1 не мав права передавати кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» ОСОБА_3 - померлому батьку ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку кошти повинні були бути передані товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» з безпосереднім оформленням квитанції до прибуткового касового ордеру або повинні були бути внесенні на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» через установу банку. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити про те, що вищевказані автомобілі та техніка, після укладення договорів купівлі-продажу, були передані відповідачем в позику товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» , тому нею вони використовуватись у власній підприємницькій діяльності не могли. Враховуючи викладене, він просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заперечення на відзив не підписане (вхідний № 20732/20 від 18.05.2020 року) (а. с. 74) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.06.2020 року у справі № 592/18342/19, провадження № 2/592/1203/20 було клопотання представника позивача за довіреністю Недведського О. О. про витребування доказів було задоволено. Було ухвалено зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» (40013, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 20, код ЄДРПОУ 37186902) надати завірену належним чином копію договору купівлі-продажу КАМАЗ 65115 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) , який належав товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Було ухвалено зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехстандарт» (42334, Сумська обл. , Сумський р-н, с. Токарі, провул. Польовий, буд. 29, код ЄДРПОУ 36719637) надати завірену належним чином копію договору купівлі-продажу навантажувача телескопічного марки DIECI ZEUS 37.7 (реєстраційний номер) , який належав товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» . Зазначені докази було ухвалено подати до 18.08.2020 року до 15 години 00 хвилин. У разі неможливості подати докази, які вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, було ухвалено зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехстандарт» повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. Ухвала набрала законної сили 16.06.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89983160) (а. с. 91) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.10.2020 року у справі № 592/18342/19, провадження № 2/592/5225/19 було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів до судового розгляду по суті на 07.12.2020 року на 14 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони, представників сторін, представників третіх осіб. Ухвала набрала законної сили 28.10.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92494712) (а. с. 111) .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Касьяненко Денис Сергійович надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Він просив ухвалити судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вона просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача адвоката Касьяненка Дениса Сергійовича, пояснення відповідачки ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, враховуючи заяву відповідачки ОСОБА_1 , викладену письмово у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності, суд дійшов наступного висновку (а. с. 55, 56) .

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Дана стаття встановлює порядок визначення факту закінчення строку, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Як відомо, різні роки, та місяці можуть мати неоднакову кількість днів. Крім того, існують неробочі, вихідні та святкові дні. В зв`язку з цим законодавцем встановлено, що строк, який визначається роками, закінчується у відповідні місяць та число останнього року строку; місяцями - закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Законодавець також встановив, що половина місяця складається з п`ятнадцяти днів. У випадку відсутності у певному місяці дати, на яку припадає закінчення строку, визначеного роками або місяцями, вважається, що закінчення строку припадає на останній день такого місяця. Правила визначення строку, встановлені для місяців, застосовуються також щодо строків тривалістю у півроку та квартал. Відлік кварталів починається з початку року. Дія строку, що визначається тижнями, закінчується у відповідний день останнього тижня строку. У випадку, якщо останній день строку припадає на офіційний вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, якому передували вихідні, неробочі або святкові дні. Святкові, вихідні та неробочі дні визначаються у відповідності до ст. 73 КЗпП України. Законодавець виявляє певну непослідовність при визначенні принципів, які застосовуються для встановлення факту закінчення строку, оскільки фактично вводить у даній статті нові строки, які не передбачені ч. 1 ст. 252 ЦК України, - півроку, квартал року, півмісяця. Введення законодавцем строку тривалістю у півроку або квартал року, викликане та обумовлене скоріше строками подання господарюючими суб`єктами податкової, фінансової, статистично та/або бухгалтерської звітності і застосування цих строків у більшості випадків не видається доцільним. Пропонується юристам-практикам, які працюють у сфері господарської діяльності, «обмежити» себе у доборі періодів, які застосовуються при визначенні закінчення строку і визначати ці періоди роками (для довгострокових договорів) і днями (робочими або банківськими) , для договорів меншої тривалості, зазначаючи в договорі одночасно і термін (календарну дату) , як останню дату строку для виконання зобов`язань за договором. Подібний «подвійний» механізм встановлення факту закінчення строку дозволяє уникнути розбіжностей у тлумаченні договору сторонами. Норма ст. 531 ЦК України не забороняє дострокового виконання зобов`язань, встановлюючи лише ряд обмежень щодо цього. Таким чином, якщо сторони за договором дійсно зацікавлені у найшвидшому виконанні зобов`язань за договором, доцільно застосовувати формулювання «не пізніше» при визначенні строку у вигляді певного періоду часу або дати, наприклад: «не пізніше (дата) » , або « ...не пізніше... (кількість календарних, робочих або банківських) днів» .

Згідно ч. 1 ст. 257 УК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Дана стаття встановлює загальний строк позовної давності як трирічний строк, який підлягає застосуванню щодо усіх цивільних та/або господарських вимог, крім ряду вимог, щодо яких законом встановлюються спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Норма ч. 4 ст. 267 ЦК України покладає на сторону у справі обов`язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився) , календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд імперативно зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що починаючи саме з 13.07.2016 року (дати укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу легкових автомобілів) починається перебіг позовної давності, відтак, починаючи з 14.07.2019 року до моменту звернення позивача до суду, а саме: до 05.12.2019 року строк позовної давності щодо договорів купівлі-продажу легкових автомобілів, укладених 13.07.2016 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» ОСОБА_1 , за вказаними договорами сплив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» звернулося до суду за захистом своїх прав лише 29.11.2019 року. Проте отримана та зареєстрована позовна заява судом була лише 05.12.2019 року (а. с. 1, 2) .

Дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судовим розглядом було встановлено, що 13.07.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» в особі заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» Чепуренка Максима Івановича та фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено: - договір № 0692/04/5946/2016 щодо продажу автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - договір № 0694/04/5946/2016 щодо продажу автомобілів GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 3, 4) .

Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поширеним способом розірвання договору є його розірвання за рішенням суду. Ч. 2 даної статті визначає підставу для зміни або розірвання договору - «істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом» . Практично ч. 2 даної статті визначає одну підставу для розірвання або зміни договору, а саме: «істотне порушення договору другою стороною» . Водночас ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання або зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. «Істотність порушення договору» є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки «істотності» у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді «істотності порушення договору» суб`єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 даної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду. Висновок про те, хто має бути суб`єктом оцінки можна зробити із того, який спосіб розірвання або зміни договору передбачений законодавцем. У спеціальних нормах у разі істотності порушень договору може передбачатися інший спосіб розірвання договору, а саме: одностороння відмова від договору (ч. 2 ст. 678 ЦК України) . Визначаючи такий спосіб розірвання договору як одностороння відмова від договору, законодавець опосередковано визначає і суб`єкта оцінки «істотності порушення» - особу, що здійснює відмову від договору. Проте, у названому прикладі, така оцінка у будь-якому випадку може бути переглянута судом у разі виникнення спору щодо законності відмови від договору. Відповідно до ч. 3 ст. 858 ЦК України, якщо відступи у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунуті, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Положеннями ст. 858 ЦК України також визначено, що суб`єктом оцінки є особа, яка вчиняє односторонню відмову від договору. Визначення «істотності порушення договору» у ч. 2 даної статті надано через іншу оцінну категорію «значна міра» позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, має визначатися, посилаючись на об`єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об`єктивно, погоджуючи його умови. Ч. 2 даної статті передбачає лише загальну підставу - «істотність порушення договору» без можливості вказівки на об`єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об`єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у пойменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету. Так, ч. 2 ст. 678 ЦК України істотність порушення щодо якості у договорі купівлі-продажу визначає через ознаки: «виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язано із непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення» . Ст. 858 ЦК України істотність недоліків у роботі визначає через ознаки: «такі, що не можуть бути усунені, або не були усуненні у встановлений замовником розумний строк» . Як вбачається, можливість вказівки на об`єктивні ознаки істотності порушення договору, існування яких може вказувати на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, дозволяє суб`єкту оцінки застосувати інший спосіб розірвання договору - односторонню відмову від договору, а не його розірвання за рішенням суду. Названі об`єктивні ознаки істотності порушення договору можуть бути зазначені сторонами у договорі, які дозволять, у разі порушення договору, вирішити питання «кваліфікації» порушення договору з метою встановлення чи можна його віднести до «істотних порушень» . З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Ч. 2 даної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішення суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує в ч. 2 даної статті, що інші підстави розірвання або зміни договору, мають обов`язкового ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, можна зробити висновок, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від «істотності порушення договору» , як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки «неістотного порушення договору» , що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту «істотності його порушення» , вказуючи на інші обставини розірвання або зміни договорів. Названі положення, що не передбачаючи «істотність порушення договору» у якості підстави зміни або розірвання, виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки «істотність порушення договору» в них не передбачена (ст. 727, ч. 3 ст. 730, ст. ст. 739, 740, 755 ЦК України) . У інших спеціальних нормах підстава розірвання може бути визначена, такого змісту, що не виключає можливість встановлення істотності порушення договору та відповідно розірвання договору або його зміни. Такі норми не виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 726 ЦК України у разі порушення обдарованим обов`язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості. Іншим прикладом можуть бути положення п. 4 ч. 2 ст. 768 ЦК України, які визначають, що якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Оцінна категорія «істотність» , що міститься в ч. 2 даної статті, має функцію отримання таких оцінних результатів як «істотність порушення» або навпаки «неістотність порушення» . У свою чергу оцінні результати «істотність порушення» або «неістотність порушення» має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення в ч. 2 ст. 651 оцінної категорії «істотність порушення договору» , суб`єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оцінного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об`єкту оцінки суб`єкт оцінки має визначити «міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору» . В даному випадку результат оцінки, зокрема, «істотність порушення» не є об`єктивно існуючим даним, як наприклад юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оцінний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини) , що на момент їх встановлення є існуючими. Оцінний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об`єктивації його існування, зокрема, у спосіб встановлення його рішенням суду. При об`єктивації оцінного факту, зокрема, істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об`єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першої об`єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про «істотність порушення договору» є «значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору» .

Разом з тим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . Ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін. При цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України) . Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) .

Таким чином, перебіг позовної давності має обчислюватись з 13.07.2016 року, який відповідно сплив 14.07.2019 року, а до суду позивач звернувся лише 05.12.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих або витребуваних доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету позову, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісності здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, вимоги про розірвання договорів є недоведеними, внаслідок чого необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Із змісту п/п «а» п/п 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 ПК України вбачається, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно абз. 2 п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 року за № 725/4018, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року по справі № 761/12553/15-ц, згідно якій перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу) , то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66118768) .

Згідно ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До того ж, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Згідно ч. ч. 2, 5, 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях) , повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Із змісту п. 8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України вбачається, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) ; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 6 ст. 177 ЦПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Ані представниками позивача, ані відповідачкою, ані представниками третіх осіб не були надані до суду оригінали: - договору № 0692/04/5946/2016 щодо продажу автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - договору № 0694/04/5946/2016 щодо продажу автомобілів GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а суд ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналів, відтак такі докази не беруться судом до уваги (а. с. 3, 4) .

Крім того, ані представниками позивача, ані відповідачкою, ані представниками третіх осіб не були надані до суду ані оригінали, ані копії договору купівлі-продажу автомобіля КАМАЗ 65115, реєстраційний номер НОМЕР_3 , договору купівлі-продажу навантажувача телескопічного фронтального марки DIECI ZEUS 37.7, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що взагалі робить неможливим ухвалити судом рішення щодо можливості/неможливості їхнього розірвання, оскільки суд не переконаний взагалі в їх існуванні.

Крім того, суд бере до уваги наступне.

В прохальній частині позовної заяви директор товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» Кіріченко Євген Сергійович просить суд розірвати, в тому числі, договір купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 від 13.07.2016 року щодо продажу легкового автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та договір купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 від 13.07.2016 року щодо продажу легкового автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 2) .

В додатках до позовної заяви директором товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» Кіріченком Євгеном Сергійовичем додано ксерокопію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0694/04/5946/2016 від 13.07.2016 року щодо продажу легкового автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він взагалі не просить розірвати, у відповідності до прохальної частини його позовної заяви (а. с. 4) .

Як вбачається з письмових пояснень представника третьої особи - голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області Дишковця Юрія Миколайовича легковий автомобіль GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був перереєстрований на ОСОБА_1 13.07.2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 0692/04/5946/2016 від 13.07.2016 року, а легковий автомобіль GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був перереєстрований на ОСОБА_1 13.07.2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 0693/04/5946/2016 від 13.07.2016 року. В позовній заяві по даному транспортному засобу зазначено інший договір, як підставу для державної реєстрації. Зазначені вище договори були укладені безпосередньо в територіальному сервісному центрі № 5946 РСЦ МВС в Сумській області (а. с. 82, 83) .

Враховуючи вищезазначені суперечності, які не можуть бути усунуті судом в результаті судового розгляду, відтак, на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України, такий доказ, а саме: ксерокопія договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0694/04/5946/2016 від 13.07.2016 року щодо продажу легкового автомобіля GREAT WALL HAVAL Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не береться судом до уваги, у зв`язку з ненаданням оригіналу такого доказу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» , заява № 4909/04, від 10.02.2010 року) .

Отже, враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідачки ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональний сервісний центр МВС в Сумській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми автомаксимум» , товариство з обмежною відповідальністю «Автотехстандарт» про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков