Ухвала

від 27.10.2021 по справі 761/3333/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/2759/2021 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч. 1 ст.172 КК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження відносно обвинуваченого за ч. 1 ст. 172 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 залишено без розгляду.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у грубому порушенні законодавства про працю, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.172 КК України, оскільки він 04 січня 2017 року, в невстановленому місці, перебуваючи на посаді директора Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України», будучи службовою особою, якій надано право приймати працівника на роботу, звільняти його з роботи або документально оформляти таке прийняття, діючи з прямим умислом, в порушення вимог Статуту підприємства №13/32 від 01 грудня 2016 року та контракту №23-н від 17 грудня 2012 року, видав наказ від 04.01.2017 №4 про переведення ОСОБА_10 на неповний робочий день з оплатою праці згідно відпрацьованого часу на 0,25 посадового окладу, про що не повідомив останню більш ніж за 2 місяці, оскільки виникла істотна зміна умов праці останньої.

Також ОСОБА_6 , в порушення вимог п.п. 6.15, п. 15 Статуту підприємства №13/32 від 01 грудня 2016 року та п.п. 7.1.8 контракту № 23-н від 17 грудня 2012 року, не здійснив контроль щодо дотримання трудових прав працівниці ОСОБА_10 , що призвело до порушення ч. 2 ст. 30, ч.ч. 1, 2 ст. 115 КзпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці».

Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 30 КЗпП України, адміністрацією Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» у розрахунковому листку наукового працівника ОСОБА_10 за січень 2017 року зазначена кількість робочих днів 20, у той час як у табелю обліку робочого часу за січень 2017 року зазначено 10 робочих днів по 1 годині 48 хвилин.

Суд 1-ї інстанції встановив, що в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України», допустив грубе порушення законодавства про працю, що призвело до порушення трудових прав, в тому числі прав працівника ОСОБА_10 .

При цьому, як вказав суд, стороною обвинувачення не доведено, що дії ОСОБА_6 , які полягали у виданні наказу № 4 від 04 січня 2017 року, мають кримінально караний характер, і прокурором не спростовано доводи сторони захисту щодо відсутності умислу в обвинуваченого на порушення трудових прав ОСОБА_10 , а отже відсутність у суду підстав для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі прокурор просить дослідити матеріали кримінального провадження, вирок Шевченківського районного суду від 15 березня 2021 року скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в редакції станом на 04.01.2017 та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в будь-яких організаціях, підприємствах, установах, строком на 2 роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.284 цього Кодексу, тобто коли встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, судом 1-ї інстанції оцінено кожний доказ наданий стороною обвинувачення на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 з точки зору належності, допустимості, достовірності, в тому числі копію акту головного управління Держпраці у Київській області про перевірку додержання Державною установою «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування № 26-99/1429, відповідно до якого встановлено порушення з боку адміністрації ДУ «ІГТ НАМН», ЗУ «Про оплату праці» ОСОБА_10 , який обґрунтовано визнано судом 1-ї інстанції недопустимим доказом у розумінні ст. 87 КПК України, оскільки перевірка проводилась на підставі листа слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 щодо можливого порушення вимог законодавства про працю відносно ОСОБА_10 , однак під час судового розгляду оригінал акту перевірки надано не було, а з його копії неможливо встановити на підставі яких вихідних даних здійснювалась перевірка та чи проводилась перевірка щодо дотримання ОСОБА_6 , як директором ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України», законодавства про працю щодо інших працівників, в тому числі тих, стосовно яких ним було видано наказ № 4 від 04 січня 2017 року про те, що у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України у І кварталі 2017 року та з метою недопущення утворення заборгованості із заробітної плати перевести підрозділ «Охорона здоров`я» на неповний робочий день з оплатою праці відпрацьованого часу з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу, в тому числі переведення ОСОБА_10 .

Як правильно вказав у вироку суд 1-ї інстанції, вказаний доказ лише підтверджує позицію сторони захисту, що ОСОБА_6 вимушений був перевести 28 працівників ДУ Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» в тому числі і ОСОБА_10 на неповний робочий день, на 0,25 посадового окладу, у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України, і вказаний наказ був доведений до відома колективу на загальній нараді працівників, а тому об`єктивних даних, які б переконливо свідчили про те, що ОСОБА_10 не була повідомлена про істотні зміни умов праці щодо розмірів оплати праці, відповідно до вимог КЗпП України, не встановлено.

Суд 1-ї інстанції правильно встановив, що надані суду докази лише засвідчують факт перебування ОСОБА_6 на керівній посаді ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» та містять обсяг правил, які регулюють правовий стан Державної установи, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадянами, тощо.

Оцінюючи на предмет належності копію контракту з науковим працівником № 18 від 23 грудня 2015 року, суд встановив, що ОСОБА_10 продовжує роботу на посаді завідувача лабораторії імунного типування з посадовим окладом згідно штатного розпису з 02 січня 2016 року до 02 січня 2017 року і інститут залишає за собою право при неналежному фонді на оплату праці, а працівник зобов`язується виконувати вимоги керівництва по економії фонду заробітної плати (переведення працівника на неповний робочий день, відпустка без збереження заробітної плати тощо), якого буде повідомлено наказом про істотні зміни умов оплати праці.

Також суд дослідив копію наказу директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» ОСОБА_6 № 128-вк від 29 грудня 2016 року про продовження роботи, в тому числі, ОСОБА_10 , на умовах контракту до 31 жовтня 2017 року на посаді завідувача лабораторії імунного типування, і правильно встановив, що вказані докази лише засвідчують правове регулювання трудових відносин між ОСОБА_10 , як завідувача лабораторії імунного типування з ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

При цьому, суд 1-ї інстанції обґрунтовано вказав у вироку, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12017100100006621 від 03 червня 2017 року; доручення про проведення досудового розслідування від 03 червня 2017 року; постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні; постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 175 КК України на ч. 1 ст. 172 КК України, не підтверджують обставин, на які посилається сторона обвинувачення та не містять даних, що мають доказове значення у кримінальному провадженні саме в сенсі встановлення наявності або відсутності у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Інші докази сторони обвинувачення, зокрема, довідка за формою ОК-5 про застраховану особу ОСОБА_10 від 15 червня 2017 року; виписка про надходження по картці/рахунку ОСОБА_10 за період з 01 травня 2016 року по 13 червня 2017 року; копія табелів обліку робочого часу, в тому числі ОСОБА_10 з 01 червня 2017 року по 15 червня 2017 року, з 01 липня 2017 року по 12 липня 2017 року, з 01 серпня 2017 року по 15 серпня 2017 року, 01 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року, 01 жовтня 2017 року по 15 жовтня 2017 року; 01 квітня 2017 року по 15 липня 2017 року; 01 травня 2017 року по 15 травня 2017 року; копії платіжних доручень на перерахування грошових коштів ДУ «ІГТ НАМНУ» через Держказначейську службу у м. Києві; копії звітів із праці за січень, серпень, липень, червень, травень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»; копія пояснення начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» - ОСОБА_13 ; копія штатного розпису на 2017 рік з 01 січня 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», правильно виключені судом з числа належних доказів, оскільки вони підтверджують те, що умови праці ОСОБА_10 дійсно істотно змінились, однак не свідчать про те, що ОСОБА_6 не вживав усіх заходів, передбачених КЗпП України, для забезпечення дотримання трудових прав ОСОБА_10 , і з таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 , існувала проблема з фінансуванням Інституту гематології та трансфузіології НАМН України у січні лютому 2017 року, а з платіжних доручень, якими перерахована заробітна плата для працівників Інституту вбачається, що до березня 2017 року ОСОБА_6 не міг здійснювати розрахунок по оплаті праці своїх підлеглих в належному обсязі.

За таких обставин, суд 1-ї інстанції правильно встановив, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, як грубе порушення ОСОБА_6 законодавства про працю, що призвело до порушення трудових прав, в тому числі працівника ОСОБА_10 , відсутній, і такий висновок суду доводами апеляційної скарги прокурора не спростовується.

Натомість, судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», 04 січня 2017 року у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України на І квартал 2017 року та з метою недопущення утворення заборгованості по заробітній платі, перевів підрозділ «Охорона здоров`я» у кількості 28 чоловік, в тому числі і ОСОБА_10 , на неповний робочий день з оплатою праці згідно відпрацьованого часу з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу і вказаний наказ був доведений працівникам на загальних зборах ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», на якому була присутня і ОСОБА_10 та, в подальшому, був розміщений на дошці оголошень ДУ «Інституту гематології та трансфузіології НАМН України», і жоден із 28 працівників не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення по відношенню до них у зв`язку із грубим порушенням законодавства про працю, та і сама ОСОБА_10 продовжувала працювати на посаді заступника лабораторії імунного типування до 31 жовтня 2017 року, і не зверталась із заявою чи повідомленням на адресу ДУ «Інституту гематології та трансфузіології НАМН України» про відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Доводи апеляційної скарги прокурора вказаних висновків суду не спростовують.

Отже, при перевірці кримінального провадження істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 без задоволення, а вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Таким чином, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Ухвалу суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4