Вирок

від 15.03.2021 по справі 761/3333/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3333/18

Провадження №1-кп/761/486/2021

В И Р О К

іменем України

15 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, кримінальне провадження № 12017100100006621 від 03 червня 2017 року щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкент Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілої ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у грубому порушенні законодавстві про працю, з огляду на наступне.

Наказом від 17 грудня 2012 року № 37-ос Національної академії медичних наук України з 18 грудня 2012 року призначено директором Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України - ОСОБА_5 , на умовах контракту.

Відповідно до контракту № 23-н від 17 грудня 2012 року, укладеного між ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» та науковою установою Національної академії медичних наук України, затвердженого Президентом Національної академії медичних наук України ОСОБА_13 , - керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво науковою, клінічною, адміністративно - господарською, фінансовою, соціально-побутовою та іншою діяльністю наукової установи, забезпечує виконання завдань установи, передбачених законодавством, статутом Уповноваженого органу управління, статутом наукової установи та цим контрактом.

Керівник, з метою вирішення покладених на нього завдань, зобов`язаний: забезпечувати належний стан нормування праці наукової установи; у випадках не виконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контактом; спір між сторонами вирішується у порядку, встановленому законодавством.

Керівник несе особисту відповідальність за діяльність наукової установи.

Відповідно до Статуту ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», затвердженого постановою Президента Національної академії медичних наук України від 01 грудня 2016 року № 13/32, - керівник Установи у межах наданих йому повноважень організовує діяльність ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України».

Керівник Установи відповідає перед НАМН України за виконання обов`язків, передбачених законодавством, статутом ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» та контрактом.

Керівник установи зобов`язаний забезпечувати створення належних умов праці відповідно до вимог законодавства, дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю.

Відповідно до Акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 26-99/1429, Головним управлінням Держпраці у Київській області, на виконання службових обов`язків, проведено перевірку дотримання вимог законодавства про працю у Державній установі «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02011924), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Максима Берлінського, 12.

При проведенні інспекційного відвідування встановлені порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» - заробітна плата науковому працівнику ОСОБА_14 виплачена з порушенням термінів здійснення нарахування.

Відповідно до п. 3.1 контракту від 23.12.2015 №18, який укладений ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» з науковим працівником ОСОБА_14 , Інститут, діючи на підставі Статуту, залишає за собою право при обмеженому фонді на оплату праці, а працівник зобов`язується виконувати вимоги керівництва по економії фонду заробітної плати (переведення працівника на неповний робочий день на 0,5 ставки, 0,75 ставки, відпустки без збереження заробітної плати), при цьому працівника буде повідомлено наказом по Інституту про істотні зміни умов оплати праці.

Наказом директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» від 04.01.2017 №4, ОСОБА_14 з 01.01.2017 по 31.01.2017 переведена на неповний робочий день з оплатою праці згідно відпрацьованого часу на 0, 25 посадового окладу.

При цьому, у порушення вимоги ч. 3 ст. 32 КЗпП України, ОСОБА_14 не повідомлена більше ніж за 2 місяці про зміну істотних умов праці.

У свою чергу, з порушенням вимог ч. 2 ст. 30 КЗпП України, адміністрацією Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» у розрахунковому листку наукового працівника ОСОБА_14 за січень 2017 року зазначена кількість робочих днів 20, проте, відповідно до табелю обліку робочого часу за січень 2017 року, зазначено 10 робочих днів по 1 годині 48 хвилин.

Крім того, заробітна плата науковому працівнику ОСОБА_14 нарахована з урахуванням 20 днів з окладу 0,25 ставки, але по табелю обліку робочого часу науковий працівник ОСОБА_14 працювала лише 10 днів по 1 годині 48 хвилин.

Таким чином, ОСОБА_5 , 04 січня 2017 року, в невстановленому місці, перебуваючи на посаді директора Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України», будучи службовою особою, якій надано право приймати працівника на роботу, звільняти його з роботи або документально оформляти таке прийняття, діючи з прямим умислом, в порушення вимог Статуту підприємства №13/32 від 01 грудня 2016 року та контракту №23-н від 17 грудня 2012 року, видав наказ від 04.01.2017 №4 про переведення ОСОБА_14 на неповний робочий день з оплатою праці: згідно відпрацьованого часу на 0,25 посадового окладу, про що не повідомив останню більш ніж за 2 місяці.

Також ОСОБА_5 , в порушення вимог п.п. 6.15, п. 15 Статуту підприємства №13/32 від 01 грудня 2016 року та п.п. 7.1.8 контракту № 23-н від 17 грудня 2012 року, не здійснив контроль щодо дотримання трудових прав працівника ОСОБА_14 , що призвело до порушення ч. 2 ст. 30, ч.ч. 1, 2 ст. 115 КзпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці».

Так, через умисні протиправні дії директора Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» ОСОБА_5 , а саме видачі наказу від 04.01.2017 № 4 та не здійснення контролю щодо дотримання трудових прав працівника ОСОБА_14 , виникла істотна зміна умов праці останньої.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Надавши можливість обвинуваченому дати показання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не знайшла свого підтвердження у судових засіданнях та не доведена обвинуваченням.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи допитаним в судовому засіданні 25 вересня 2020 року, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 172 КК України, не визнав та надав показання згідно яких він у період з 18 грудня 2012 року по 18 грудня 2017 року працював на посаді директора Державної установи «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» за контрактом. В їхній установі працювала його давня знайома ОСОБА_14 на посаді завідувача лабораторії імунного типування. На початку 2017 року йому, як директору, необхідно було нарахувати заробітну плату працівникам, однак, оскільки їх установа є державною та кошти не були виділені Національною академією медичних наук України, ним був виданий наказ про переведення працівників підрозділу «Охорона здоров`я», в тому числі і ОСОБА_14 у період з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу, який був доведений до працівників на загальних зборах інституту та вченої ради. Крім того, вказаний наказ відділом кадрів був вивішений для ознайомлення на дошку оголошень, розміщену між першим та другим поверхом. Згодом, 07 березня 2017 року були перераховані кошти на їхню державну установу та ним, як директором, була здійснена виплата всім працівникам. Табель обліку робочого часу працівників установи, робила заступник ОСОБА_14 , а він, як керівник, затверджував його. Крім того, стверджує, що ОСОБА_14 була повідомлена про зміну істотних умов праці на загальних зборах, а видача наказу про переведення працівників на неповний робочий день на 0,25 посадового окладу, було вимушеною мірою, пов`язаною з відсутністю фінансування від Держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Також саме прокурор, слідчий, згідно з вимогами ст.25 КПК України, зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:

копія акту головного управління Держпраці у Київській області про перевірку додержання Державною установою «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування № 26-99/1429, відповідно до якого встановлено порушення з боку адміністрації ДУ «ІГТ НАМН», щодо не повідомлення ОСОБА_14 за 2 місяці про зміну істотних умов праці в частині оплати праці (переведення на 0, 25 ставки); встановлено порушення ч. 2 ст. 30 КЗпП України щодо виплати ОСОБА_14 за січень 2017 року 0,5 ставки за 10 робочих днів, однак у табелі робочого часу за січень 2017 року зазначено 10 робочих днів по 1 годині 48 хвилин часу; встановлено порушення ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», тобто заробітна плата ОСОБА_14 була виплачена з порушенням термінів виплати заробітної плати;

Однак, наданий доказ стороною обвинувачення, суд не може покласти в основу обвинувального вироку, та визнає його недопустимим у розумінні ст. 87 КПК України, оскільки перевірка проводилась на підставі листа слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 , щодо можливого порушення вимог законодавства про працю відносно ОСОБА_14 .

Крім того, вказана копія акту перевірки є документом у розумінні ст. 93 КПК України та сторона кримінального провадження зобов`язана надати до суду оригінал такого документу.

При цьому, в ході судового розгляду оригінал акту перевірки про додержання Державною установою «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 26-99/1429, суду не надано, при цьому, стороною обвинувачення не обґрунтовано з яких причин.

Більш того, з вказаної копії акту перевірки неможливо встановити на підставі яких вихідних даних державним інспектором Головного управління Держпраці у Київській області здійснювалась перевірка та чи проводилась перевірка щодо дотримання ОСОБА_5 , як директором ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» законодавства про працю щодо інших працівників, в тому числі тих, стосовно яких ним було видано наказ № 4 від 04 січня 2017 року про переведення на неповний робочий день з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України.

копія наказу ДУ «Інституту гематології та трансфузіології НАМН України» № 4 від 04 січня 2017 року, відповідно до якого директор ОСОБА_5 наказує у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України на І квартал 2017 року, та з метою недопущення утворення заборгованості із заробітної плати, перевести підрозділ «Охорона здоров`я» на неповний робочий день з оплатою праці відпрацьованого часу з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу, в тому числі і про переведення ОСОБА_14 ;

Вказаний доказ, наданий стороною обвинувачення, лише підтверджує позицію сторони захисту щодо того, що ОСОБА_5 вимушений був перевести 28 працівників ДУ Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» в тому числі і ОСОБА_14 на неповний робочий день на 0,25 посадового окладу у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України та, враховуючи, що стороною обвинувачення не спростовано доводів сторони захисту, що вказаний наказ був доведений до відома членів колективу на загальній нараді працівників, суд приходить до висновку, що відсутні об`єктивні дані, які б переконливо свідчили про те, що ОСОБА_14 не повідомлено про істотні зміни умов праці,щодо розмірівоплати праці,відповідно довимог КЗпПУкраїни.

копія контракту № 23-н від 17 грудня 2012 року, відповідно до якого НАМН України в особі президента ОСОБА_13 призначає ОСОБА_5 на посаду директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» терміном на 5 років з 18 грудня 2012 року по 18 грудня 2017 року;

копія статуту ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», затвердженого 01 грудня 2016 року постановою № 13/32 Президії НАМН України, зокрема відповідно до якого фінансове забезпечення ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», здійснюється за рахунок Державного бюджету України;

копія наказу № 37-06 від 17 грудня 2012 року президента НАМН України ОСОБА_16 про призначення з 18 грудня 2012 року строком на п`ять років ОСОБА_5 на посаду директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», на умовах контракту;

копія колективного договору ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» між адміністрацією та трудовим колективом ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» на 2013-2017 роки;

копія наказу НАМН України № 26-сс від 18 грудня 2017 року про звільнення з посади директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» ОСОБА_5 з 18 грудня 2017 року;

копія особової картки за формою № П-2 працівника ОСОБА_5 ;

копія наказу в.о. директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» ОСОБА_17 про звільнення ОСОБА_5 з посади директора, у зв`язку із закінченням строку дії контракту п. 2 ст. 36 КЗпП України з 18 грудня 2017 року;

копія виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до якої «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» є державною організацією;

Надані стороною обвинувачення докази лише засвідчують факт перебування ОСОБА_5 на керівній посаді ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» та містять обсяг правил, які регулюють правовий стан Державної установи, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадянами, тощо.

Статутом ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» встановлено, що фінансове забезпечення діяльності Установи здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а керівник Установи має право розпоряджатися майном та коштами у межах та у спосіб, що передбачені контрактом, статутом наукової установи НАМН України та законодавством.

копія контракту з науковим працівником № 18 від 23 грудня 2015 року, відповідно до якого ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» в особі директора ОСОБА_5 та з другого боку ОСОБА_14 , уклали контракт, відповідно до якого ОСОБА_14 продовжує роботу на посаді завідувача лабораторії імунного типування з посадовим окладом згідно штатного розпису з 02 січня 2016 року до 02 січня 2017 року; крім того, інститут залишає за собою право при неналежному фонді на оплату праці, а працівник зобов`язується виконувати вимоги керівництва по економії фонду заробітної плати (переведення працівника на неповний робочий день на 0,5 ставки, 0,75 ставки, відпустка без збереження заробітної плати), а працівника буде повідомлено наказом про істотні зміни умов оплати праці;

копія наказу директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» ОСОБА_5 № 128-вк від 29 грудня 2016 року про продовження роботи, в тому числі, ОСОБА_14 на умовах контракту до 31 жовтня 2017 року на посаді завідувача лабораторії імунного типування;

зазначені докази у своїй сукупності з вказаними вище доказами засвідчують правове регулювання трудових відносин між ОСОБА_14 , як завідувача лабораторії імунного типування ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

довідка за формою ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_14 від 15 червня 2017 року;

виписка про надходження по картці/рахунку ОСОБА_14 за період з 01 травня 2016 року по 13 червня 2017 року;

копія табелів обліку робочого часу, в тому числі ОСОБА_14 з 01 червня 2017 року по 15 червня 2017 року, з 01 липня 2017 року по 12 липня 2017 року, з 01 серпня 2017 року по 15 серпня 2017 року, 01 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року, 01 жовтня 2017 року по 15 жовтня 2017 року; 01 квітня 2017 року по 15 липня 2017 року; 01 травня 2017 року по 15 травня 2017 року;

копії платіжних доручень на перерахування грошових коштів ДУ «ІГТ НАМНУ» через Держказначейську службу у м. Києві від 11 жовтня 2017 року заробітна плата за 1 половину жовтня 2017 року, від 28 вересня 2017 року заробітна плата за 1 половину вересня 2017 року, від 22 вересня 2017 року заробітна плата за 1 поливну вересня 2017 року, від 30 серпня 2017 року заробітна плата за серпень 2017 року; від 14 серпня 2017 року заробітна плата за 1 половину серпня 2017 року; від 28 липня 2017 року заробітна плата за липень 2017 року; від 07 липня 2017 року заробітна плата за 1 половину липня 2017 року; від 23 червня 2017 року заробітна плата за червень 2017 року; від 13 червня 2017 заробітна плата за 1 половину червня 2017 року; від 12 травня 2017 заробітна плата за 1 половину травня 2017 року; від 27 квітня 2017 року заробітна плата за квітень 2017 року;

копія звіту із праці за січень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

копія звіту із праці за серпень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

копія звіту із праці за липень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

копія звіту із праці за червень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

копія звіту із праці за травень 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»;

копія пояснення начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» - ОСОБА_18 на ім`я головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_19 , відповідно до якого, під час проведення аналізу заробітної плати за січень 2017 року щодо ОСОБА_14 встановлено, що заробітна плата була нарахована з урахуванням 20 днів з окладу 0,25 ставки, так як по табелю вона працювала 10 днів по 1,48 часу, та таким чином, їй було оплачено 0,5 ставки за 10 робочих днів;

копія штатного розпису на 2017 рік з 01 січня 2017 року ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», відповідно до якого завідувачу лабораторії імунного типування ОСОБА_14 , встановлено посадовий оклад з доплатами у розмірі 5883 грн. 84 коп.;

Зазначені документи суд також не покладає в обґрунтування доводів сторони обвинувачення та виключає з числа належних доказів, оскільки вони лише підтверджують ті обставини, що умови праці ОСОБА_14 дійсно істотно змінилися, проте вони не свідчать про те, що безпосередньо ОСОБА_5 не було вжито усіх заходів, передбачених КЗпП України, для забезпечення усієї повноти трудових прав ОСОБА_14 .

Також судом не можуть бути взяті до уваги, перелічені нижче докази, надані стороною обвинувачення, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12017100100006621 від 03 червня 2017 року; доручення про проведення досудового розслідування від 03 червня 2017 року; постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні; постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 175 КК України на ч. 1 ст. 172 КК України; оскільки зазначені, надані стороною обвинувачення докази, не підтверджують обставини, на які посилається сторона обвинувачення про те, що ОСОБА_5 шляхом видачі наказу від 04 січня 2017 року № 4 та не здійснення контролю щодо дотримання трудових прав ОСОБА_14 , здійснив грубе порушення законодавства про працю, крім того вказані матеріали та процесуальні документи не містять даних, що мають доказове значення для розгляду кримінального провадження саме в сенсі встановлення наявності або відсутності у діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Будь-яких інших доказів на підтвердження позиції сторони обвинувачення, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, суду не було надано.

При цьому, за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні 10 січня 2020 року, допитана свідок ОСОБА_20 , яка надала показання, відповідно до яких, вона з 2005 року і по теперішній час працює на посаді начальника відділу кадрів ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України». Так, на початку 2017 року було погане фінансування їхньої установи та директором ОСОБА_5 видано наказ про переведення працівників на 0,25 ставки заробітної плати, в тому числі і ОСОБА_14 . Таке рішення було прийнято ОСОБА_5 за порадою представників профспілок, щоб хоч якось їх установа могла працювати. На загальних зборах працівників, на яких була присутня і ОСОБА_14 , ОСОБА_5 було оголошено про вказаний наказ, який в подальшому було вивішено на дошку оголошень між 1 та 2 поверхами. Стверджує, що ОСОБА_14 знала та повідомлена про цей наказ, оскільки вона з нею його не один раз обговорювала.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_20 , які узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , суд їх визнає такими, які відповідають фактичним обставинам подій, що відбувались на початку 2017 року у ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» та такими, які вказують, що потерпіла ОСОБА_14 була у встановленому законом порядку повідомлена про зміну істотних умов праці. Більш того, показання свідка ОСОБА_20 цілком узгоджуються також і з іншими доказами дослідженими в ході судового розгляду, наведеними вище.

При цьому, судом не була допитана потерпіла ОСОБА_14 , у зв`язку з її неявкою в судові засідання.

Однак, обов`язок з`являтися потерпілого в судове засідання встановлений ст. 57 КПК України.

Вказане кореспондується і з рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року заява №3236/03, відповідно до якого на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, оскільки учасниками судового розгляду було повідомлено про те, що потерпіла ОСОБА_14 померла, судом вживалися заходи, щодо підтвердження зазначених обставин. Однак на запити суду, Міністерством юстиції України не встановлені актові записи про державну реєстрацію смерті ОСОБА_14 , та у зв`язку з неодноразовою неявкою потерпілої у судові засідання, за клопотанням сторони обвинувачення, судом 25 вересня 2020 року, в порядку ст. 333 КПК України, ухвалено встановити місце проживання (знаходження) потерпілої ОСОБА_14 , з метою її явки в судове засідання, виконання якого доручено слідчому відділу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві. При цьому, вказана ухвала суду не була виконана органом досудового розслідування.

Так, об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 КК України є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю. Під іншим грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти будь-яке інше, крім незаконного звільнення працівника з роботи, порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило чи могло порушити право громадянина на працю.

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 172 КПК України характеризується виною у вигляді прямого умислу.

Прямий умисел-це усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; передбачення його суспільне небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.

Частиною 3ст.32КЗпП України,встановлено,що узв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці допускаєтьсязміна істотнихумов праціпри продовженніроботи затією жспеціальністю,кваліфікацією чипосадою.Про змінуістотних умовпраці -систем тарозмірів оплатипраці,пільг,режиму роботи,встановлення абоскасування неповногоробочого часу,суміщення професій,зміну розрядіві найменуванняпосад таінших -працівник повиненбути повідомленийне пізнішеніж задва місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється запунктом 6 статті 36цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України» 04 січня 2017 року, у зв`язку з недостатнім фінансуванням НАМН України на І квартал 2017 року та з метою недопущення утворення заборгованості по заробітній платі, перевів підрозділ «Охорона здоров`я», у кількості 28 чоловік, в тому числі і ОСОБА_14 на неповний робочий день з оплатою праці згідно відпрацьованого часу з 01 січня 2017 року до 31 січня 2017 року на 0,25 посадового окладу.

Вказаний наказ був доведений працівникам на загальних зборах ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», на якому була присутня і ОСОБА_14 та, в подальшому, був розміщений на дошці оголошення ДУ «Інституту гематології та трансфузіології НАМН України».

Крім того, ОСОБА_14 продовжувала працювати на посаді заступника лабораторії імунного типування до 31 жовтня 2017 року та не зверталась із заявою чи повідомленням на адресу ДУ «Інституту гематології та трансфузіології НАМН України» про відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Більш того, вказаний наказ про зміну істотних умов праці, виданий ОСОБА_5 стосувався ще і інших працівників ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», однак жоден із них не звертався до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення по відношенню до них, у зв`язку із грубим порушенням законодавства про працю, що в сукупності з переліченими вище доказами також свідчить про те, що наказ № 4 від 04 січня 2017 року, доведений ОСОБА_5 до відома усіх співробітників, в тому числі і ОСОБА_14 .

Іншого стороною обвинувачення не доведено та не встановлено в ході судового розгляду.

Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора ДУ «Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України» допустив грубе порушення законодавства про працю, що призвело до порушення трудових прав, в тому числі працівника ОСОБА_14 .

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 ознак як об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, оскільки він не допустив, на переконання суду, грубого порушення законодавства про працю, так і суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 172 КК України, а саме в діях обвинуваченого не встановлено прямого умислу на порушення законодавства про працю, що переконливо свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

При вирішенні даного кримінального провадження по суті враховано також, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 2 статті 94 КПК визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК.

Принцип законності, який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений у ст. 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Оцінюючи при цьому матеріали судового провадження щодо ОСОБА_5 , суд за своїм внутрішнім переконанням, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності, аналізуючи їх у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, з урахуванням процедури отримання таких доказів, дійшов стійкого переконання, що належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в рамках розгляду даного судового провадження не надано.

Тобто, прокурором не доведено що дії ОСОБА_5 , що полягали у виданні наказу № 4 від 04 січня 2017 року, несуть кримінально караний характер, крім того прокурором не спростовано доводи сторони захисту щодо відсутності умислу в обвинуваченого на порушення трудових прав ОСОБА_14 , що в свою чергу свідчить про відсутність у суду підстав для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

З урахуванням того, що суд відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень, він приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Отже, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим, не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в перебігу судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 1 ст. 172 КК України, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_5 .

У зв`язку з виправданням ОСОБА_5 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 підлягає залишенню без розгляду.

Даних щодо речових доказів у кримінальному провадженні, суду не надано.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосований.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та виправдати, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 , залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1