Постанова

від 23.11.2021 по справі 759/2075/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/2075/2016 Головуючий у І інстанції - Кириленко Т.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/15780/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство ТММ-Енергобуд про стягнення заборгованості,

встановив:

У лютому 2016 року ПАТ Державний ощадний банк України звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ ТММ-Енергобуд про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2009 року №289/31/6, укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України та ПАТ ТММ-Енергобуд , яка складається з: основного боргу та відсотків за користування кредитом.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням ПАТ ТММ-Енергобуд зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21 січня 2016 року виникла вказана заборгованість.

У зв`язку з дією договорів поруки, укладених з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з поручителів.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ляшко О.В. в судовому засіданні суду першої інстанції заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що предметом розгляду в даній справі є стягнення з поручителів за договорами поруки заборгованості внаслідок невиконання ПрАТ ТММ-Енергобуд зобов`язань за кредитним договором, укладеним між юридичними особами, а тому справа в силу ст. 19 ЦПК України, ст. 20 ГПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року, провадження у справі за позовом АТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ ТММ-Енергобуд про стягнення заборгованості - закрито.

Роз`яснено позивачу, що розгляд вказаного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ Державний ощадний банк України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов`язку, та до боржника за основним зобов`язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147- VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Цивільна справа за позовом АТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ ТММ-Енергобуд про стягнення заборгованості перебуває в провадженні Святошинського районного суду м. Києва з 29 лютого 2016 року.

Отже, на час пред`явлення Банком зазначеного позову до суду, були дотримані правила підсудності та юрисдикції.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що АТ Державний ощадний банк України як кредитор звернулось із позовом в порядку цивільного судочинства до фізичних осіб, як поручителів за договорами поруки, що укладені на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочинів, укладених для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вважає, що суд першої інстанції правомірно, з дотриманням норм процесуального права, постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Просив залишити апеляційну скаргу АТ Державний ощадний банк України без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі між позивачем та відповідачами виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч.1 ст.18 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до положень ст.15 ЦПК України (у редакції, чинній на час пред`явлення позову), у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 1 ГПК України, (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам, згідно з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України (у редакції, яка діяла на час пред`явлення позову), підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 діючого ГПК України.

За змістом п.1 ч.1 цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таким чином, позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов`язку, та до боржника за основним зобов`язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 №2147-VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №910/1733/18), постанові Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа №344/14987/15-ц), постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року (справа №389/1800/17), постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року (справа №652/328/15-ц), постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року (справа №426/3506/15) та ін.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі за позовом АТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відкрито Святошинським районним судом м. Києва 29 лютого 2016 року (т.2 а.с.60), тобто до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відтак, на час пред`явлення АТ Державний ощадний банк України вищезазначеного позову, останнім були дотримані правила підсудності та юрисдикції.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367,369,374,379,381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба