Ухвала

від 16.11.2021 по справі 923/69/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 923/69/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Грищенко М. А.,

відповідачів - Мороз А. С.,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (судді: Бєляновський В. В. - головуючий, Богатир К. В., Філінюк І. Г.) у справі

за позовом заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури

до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України та державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Херсонська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Херсонський планетарій ім. Ю. Гагаріна",

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2020 року заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України (далі - Товариство "Знання") та державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича (далі - державний реєстратор) (з урахування заяви про зміну предмета спору) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.08.2019 індексний номер 48153188 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю планетарію та кінолекторію за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14.

2. Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та відсутністю у відповідача (Товариства "Знання") будь-яких прав на нерухоме майно.

Прокурор з посиланням на статтю 19 Конституції України та статті 6, 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначав, що на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради 13.06.2018 (протокол № 44) прийнято рішення про прийняття до комунальної власності будівлі планетарію за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14 та рекомендовано управлінню комунальної власності Херсонської міської ради (далі - управління комунальної власності) підготувати проект рішення на розгляд сесії міської ради. Однак, управління комунальної власності рекомендацій постійної комісії не виконало, проект рішення про прийняття до комунальної власності спірного майна не підготовило, у зв`язку з чим питання на сесії міської ради не розглядалося. Отже, неналежне здійснення посадовими особами управління комунальної власності своїх повноважень призвело до переходу будівлі планетарію у приватну власність.

Прокурор на підставі статті 131 1 Конституції України, частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначав, що оскільки у цьому випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду як позивач, у зв`язку із незаконним оформленням відповідачем права власності на майно, яке підлягає передачі у комунальну власність, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду.

3. У відзиві на позовну заяву Товариство "Знання" просило залишити позов прокурора без розгляду, акцентуючи увагу на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для самостійного звернення з позовом недостатньо, отже у цьому випадку позов заявлено особою, яка не має підстав та достатніх повноважень для звернення до суду, а позов підлягає залишенню без розгляду.

4. У травні 2020 року Товариство "Знання" подало до Господарського суду Херсонської області зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати право власності на нерухоме майно: нежилі будівлі -будівлю планетарію та кінолекторію за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, яку ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.05.2020 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. Згідно з ухвалою суду від 19.01.2021 зустрічний позов залишено без розгляду.

5. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Херсонський планетарій ім. Ю. Гагаріна", а також відмовлено прокурору у задоволенні заяви про зміну предмета та підстав позову.

6. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.02.2021 позовні вимоги задоволено, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.08.2019 індексний номер 48153188 на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі планетарію та кінолекторію, за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Воронцовська, 14.

Суд першої інстанції установив, що на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради 13.06.2018 прийнято рішення про прийняття до комунальної власності будівлі планетарію, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14 та рекомендовано управлінню комунальної власності підготувати проект рішення на розгляд XXII сесії міської ради.

Однак управління комунальної власності рекомендації постійної комісії не виконало, проект рішення про прийняття до комунальної власності міста Херсон нерухомого майна не підготувало, у зв`язку з чим питання на розгляд сесії не винесено.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що неналежне здійснення посадовими особами управління комунальної власності своїх повноважень призвело до переходу будівлі планетарію у приватну власність, що стало підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду.

При цьому суд першої інстанції, з посиланням на положення статті 131 1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначив, що предметом позову у цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна. З урахуванням того, що ініціювання питання скасування рішення має лише власник, а ним на час звернення прокурора із позовом є відповідач - Товариство "Знання", то територіальна громада в особі Херсонської міської ради позбавлена права витребування майна до комунальної власності, тому позов подано прокурором як позивачем, а орган місцевого самоврядування залучено до участі у справу як третю особу.

7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 23.02.2021 скасовано, залишено без розгляду позов прокурора.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган, а тому суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про підписання позову особою, яка не має права її підписувати та є підставою для залишення позову без розгляду згідно зі статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

8. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, заступник керівника Одеської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що в силу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав звертатися з позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, попередньо дотримавшись вимог зазначеної норми щодо повідомлення про виявлення порушення та надавши час для самостійного реагування, не відповідає фактичним обставинам справи, такий висновок суду є помилковим та не узгоджується з правовими висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 02.03.2021 у справі № 922/3014/19, від 15.03.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Прокурор зазначає, що право комунальної власності міста Херсон на будівлю планетарію не було оформлено у встановленому законом порядку і будівля залишилася на балансі орендного культурно-просвітницького підприємства України "Херсонський планетарій ім. Ю. А. Гагаріна", що потягло за собою можливість реєстрації права власності на будівлю планетарію та кінолекторію за відповідачем - Товариством "Знання".

Таким чином для переходу майна у комунальну власність міста Херсона необхідно прийняти рішення Херсонської обласної ради у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311.

На час звернення до суду спірна будівля не є комунальною власністю Херсонської міської ради, у встановленому законодавством порядку до комунальної власності міста Херсона не передавалася, а тому Херсонська міська рада не може бути позивачем у цій справі, оскільки наразі її право власності не порушується. Враховуючи, що внаслідок вжиття ряду заходів та прийняття рішень будівля, яка відноситься до об`єктів культури може (має) перейти у комунальну власність, Херсонську міську раду правомірно залучено до участі у справі як третю особу.

9. У відзиві на касаційну скаргу Товариство "Знання" просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на постанови Верховного Суду у справах № 912/2385/18, № 469/1044/17, № 587/430/16-ц, наголошуючи на помилковості висновків прокурора про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, оскільки відповідно до частини 5 статті 60 та частин 1, 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Херсонська міська рада має право самостійно здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності та звертатися з позовами до суду у разі порушення її прав.

Товариство зазначає, що в позовній заяві не зазначено загальнодержавні інтереси якого саме органу держави захищає прокурор, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність захисту таких інтересів, та які норми права були порушені відповідачами, а також не зазначено хто, на думку прокурора, є власником спірного майна, як це передбачено положеннями статті 131 1 Конституції України, частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 53, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, прокурор не обґрунтував наявність визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді в цьому випадку, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції, а висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 910/1972/17, № 920/301/18, № 922/1500/18, № 902/377/19, на які посилається прокурор, щодо обрання способу захисту не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки такі норми не відносяться до фактичних обставин справи та можуть розглядатися як такі, що можуть бути застосовані з урахуванням їх змісту виключно у разі підтвердження повноважень на звернення до суду.

10. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

11. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

12. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

13. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з інформаційною довідкою від 12.08.2019 № 177158251 державним реєстратором 08.08.2019 було прийнято рішення № 48153188 про державну реєстрацію права власності Товариства "Знання" на нежитлову будівлю планетарію та кінолекторію, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14. Підставою виникнення права власності зазначено акт державного приймання будівлі споруди від 07.05.1960, виданий державним архітектурно-будівельним контролем Української РСР.

14. Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що державну реєстрацію проведено державним реєстратором з порушенням вимог закону.

При цьому, у позовній заяві прокурор зазначав, що будівля планетарію не увійшла до Переліку державного майна, яке передається до складу обласної комунальної власності та Переліку державного майна, яке передається до складу комунальної власності міст обласного підпорядкування, які є додатками до рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 20.03.1992 № 32 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області", прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративних одиниць". Крім того, прокурор зазначав, що право комунальної власності міста Херсон на будівлю планетарію не було оформлено у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави у суді прокурор зазначав, що неналежне здійснення посадовими особами управління комунальної власності своїх повноважень щодо виконання рекомендацій постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради про прийняття спірної будівлі до комунальної власності, свідчить про наявність підстав для звернення прокурора до суду.

15. Статтями 316, 328, 329 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Cистему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 2 якого визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина 1 статті 11 Закону).

За змістом статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частини 1, 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено таке: "45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

46. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

47. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно."

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77- 83)).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнав помилковими, а прокурор у касаційній скарзі зазначеного не спростував, доводи прокурора стосовно того, що оскільки державний реєстратор незаконно оформив право власності на майно, яке підлягає передачі до комунальної власності, чим порушив законні інтереси територіальної громади міста, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, тому порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку, і прокурор звертається до суду як позивач, тому що у цьому випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Товариства "Знання".

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутися до Херсонської міської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. І невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Однак, як установив суд апеляційної інстанції, прокурор до Херсонської міської ради із таким зверненням не звертався, відповідно і відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

17. Прокурор, звертаючись з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та ухвалення оскаржуваного судового рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 02.03.2021 у справі № 922/3014/19, від 15.03.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, в яких схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15- ц (провадження № 14-737цс19).

18. Однак, колегія суддів з приводу наведених заявником касаційної скарги підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі вважає за необхідне зазначити, що судові рішення у справах, наведених прокурором у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, не є подібними, а застосування судами положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

19. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

20. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини у цій справі щодо недоведення прокурором підстав для представництва держави в цьому випадку, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, на які прокурор посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції.

21. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 923/69/20.

22. Оскільки підстав для скасування постанови, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 923/69/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак