Постанова

від 15.07.2021 по справі 923/69/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/69/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ящекно В.Ю.

за участю представників:

від прокурора: Немашкало Р.М.

від 1 відповідача: Мороз А.С.

від 2 відповідача: не з`явився

від Херсонської міської ради: не з`явився

від ПП "Херсонський планетарій ім. Ю.Гагаріна": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України

на рішення господарського суду Херсонської області від 23.02.2021, суддя в І інстанції Ярошенко А.П., повний текст якого складено 05.03.2021 в м. Херсоні

у справі № 923/69/20

за позовом: заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури

до відповідачів:

1. Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України

2. Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Херсонської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Херсонський планетарій ім. Ю.Гагаріна", м. Херсон

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України та Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича, і з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.12.2020 просив скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію за Всеукраїнською громадською організацією товариство "Знання" України державним реєстратором проведена з порушенням вимог закону, оскільки відповідачем не було надано державному реєстратору достатніх документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в судовому порядку.

Прокурор зазначав, що постановою бюро Херсонського обласного комітету комуністичної партії України та виконкому обласної Ради депутатів трудящих № 2-1/22-3 від 04.01.1958 "Про передачу приміщень Будинку санітарної культури та Будинку політичної освіти Херсонського міськкому КП України" в зв`язку з необхідністю відкриття у м. Херсоні планетарію та лекторію передано Будинок санітарної культури з балансу Херсонського міського відділу охорони здоров`я на баланс Херсонського обласного відділення Товариства з розповсюдження політичних та наукових знань. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративних одиниць", виконавчим комітетом Херсонської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 20.03.1992 № 32 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області", проте будівля Херсонського планетарію не увійшла до Переліку державного майна, яке передається до складу обласної комунальної власності, та Переліку державного майна, яке передається до складу комунальної власності міст обласного підпорядкування, і таким чином право комунальної власності міста Херсон на будівлю планетарію не було оформлено у встановленому законом порядку.

На засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради 13.06.2018 (протокол № 44) прийнято рішення про прийняття до комунальної власності будівлі Планетарію, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, і з цією метою рекомендовано Управлінню комунальної власності підготувати проект рішення на розгляд XXII сесії міської ради. Однак Управлінням комунальної власності рекомендації постійної комісії не виконано, проект рішення про прийняття до комунальної власності міста Херсон будівлі планетарію не підготовлено, у зв`язку з чим питання на розгляд сесії не винесено. Таким чином, неналежне здійснення посадовими особами Управління комунальної власності Херсонської міської ради своїх повноважень призвело до переходу будівлі планетарію у власність відповідача.

З урахуванням того факту, що ініціювання питання скасування запису права власності на об`єкт нерухомого майна має лише власник, а ним на цей час є ВГОТ "Знання", то територіальна громада в особі Херсонської міської ради позбавлена права на витребування майна до комунальної власності громади. Враховуючи, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду в якості позивача, оскільки відповідач незаконно оформив право власності на майно, яке підлягає передачі до комунальної власності, чим порушив законні інтереси територіальної громади міста, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, тому порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.02.2021 позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі Планетарію та Кінолекторію, за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Воронцовська, 14.

Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України на користь прокуратури Херсонської області суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1051 грн.

Стягнуто з Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича на користь прокуратури Херсонської області суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1051 грн.

Рішення суду мотивовано посиланнями на приписи ст.ст. 2, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України , на підставі яких суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, розташовану у м. Херсоні по вул. Воронцовській, 14, за Всеукраїнською громадською організацією товариство "Знання" України державним реєстратором виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. проведена з порушенням вимог закону, тому підлягає скасуванню.

Щодо повноважень прокурора по даній справі, суд з посиланням на положення ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 6, 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України зазначив про те, що з урахуванням того факту, що ініціювання питання скасування рішення має лише власник, а ним на час звернення прокурора із позовом є відповідач ВГОТ "Знання", то територіальна громада в особі Херсонської міської ради позбавлена права витребування майна до комунальної власності, позов подано прокурором як позивачем, а орган місцевого самоврядування залучено до участі у справу в якості третьої особи.

Всеукраїнська громадська організація товариство «Знання» України у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові прокурора в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує те, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області є незаконним та необґрунтованим, постановленим з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 41, 92 Конституції України, Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991р., оскільки судом було застосовано вказаний Закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, так як майно - нежитлова будівля Планетарію та Кінолекторію ніколи не перебувало в союзному підпорядкуванні на момент проголошення незалежності України, та, відповідно, ніколи не було в силу вказаного закону державною власністю України, таке майно не перебувало у віданні будь-якого всесоюзного органу, та в подальшому не перебувало у віданні будь-якого державного органу України. Тобто суд застосував до спірних правовідносин Закон від 10.09.1991р., але при цьому ні прокурор як позивач, ані суд в оскаржуваному рішенні не вказали у віданні якого ж всесоюзного органу перебувало спірне майно, що виключає застосування до спірних правовідносин вказаного Закону.

Крім того, оскаржуване рішення господарського суду винесено з порушенням норм процесуального права щодо участі прокурора в якості позивача, а саме: ст. 53 ГПК України, так як відповідно до Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991р., уповноваженим на реалізацію цього Закону від Держави органом є Кабінет Міністрів України, а відповідно - прокурор, який єдиною підставою позову зазначає цей Закон, не має самостійного процесуального статусу позивача, який заявляє позов без зазначення органу, в інтересах якого пред`являється позов з посиланням на відсутність такого органу, та позов прокурора підлягає відмові з огляду на відсутність процесуального права на його пред`явлення без вказівки на орган, в інтересах якого пред`явлено такий позов. Не відповідає дійсності висновок суду про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки з самої підстави позову прокурора - Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України таким органом держави прямо визначено Кабінет Міністрів України, у віданні якого спірне майно ніколи не перебувало, що лише додатково підтверджує помилковість застосування даного Закону до спірних правовідносин.

Скаржник зауважує, що висновки суду в частині органу, в інтересах якого прокурором пред`явлено позов, в самому оскаржуваному рішенні є суперечливими, оскільки позов задоволено в інтересах держави, однак в мотивувальній частині суд вказує, що власником є Херсонська міська рада, яка виступає третьою особою, а не позивачем, та яка начебто не має можливості пред`явити позов щодо спірного майна, однак при цьому суд не надав оцінки доводам відповідача-1 про те, що спірне майно ніколи не належало міській раді та не відносилось до комунальної власності. В даній справі відсутня сторона спору, права якої порушено, а прокурор є неналежним позивачем, оскільки не має права виступати стороною спору, не має обґрунтованих підстав для звернення із позовом. В позовній заяві не зазначається, інтереси якого саме органу держави захищає прокурор, в чому полягає порушення її інтересів, яка необхідність їх захисту, які норми права були порушені відповідачами, хто є власником спірного майна на думку прокурора, як того вимагає ст. 131-1 Конституції України, ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 53, 162, 164 ГПК України.

Окрім зазначеного, скаржник стверджує, що оскаржуване рішення суду винесено з грубим порушенням норм матеріального права, джерел міжнародного права, а саме: ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справі Фонд Батьківська турбота проти, України №5876/15 від 09.10.2018 р., рішення ЄСПЛ у справі "Мартіні проти Франції" № " 58675/00 від 12.04. 200 бр., рішення ЄСПЛ у справі Кресс проти Франції п. 72 заява № 39594/98 від 07.06.2_.001 р., рішення ЄСПЛ у справі Івон проти Франції заява № 44962/98 від 24.04.2003 р., рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії від 23.10.1990 р. №12794/87, п. З Рекомендації CM/Rec (2012) 11) та грубим порушення норм процесуального права передбаченого ст. ст. 2, 13, 14, 53, 76 - 78, 162, 164, 209, 210, 236, ч. 2 ст. 237 ГПК України, принципів рівності, змагальності, диспозитивності, ст. 131-1 Конституції України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , оскільки суд не надав об`єктивної оцінки тій обставині, що у прокурора у даній справі взагалі відсутня процесуальна дієздатність на пред`явлення позову в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. За 30 років незалежності в Україні встановилася чітко визначена, розгалужена система державних органів та органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження на представництво та захист їх інтересів та прав у судовому порядку. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Також скаржник зазначає, що судом виключно на припущеннях позивача, які не були підтверджені жодним доказом, було сформовано висновок про здійснення відповідачем-2 державної реєстрації права власності на підставі неповного комплекту документів, що не перевірялося ні прокурором, ані судом, та не відповідає дійсності. Скаржник зауважує, що відповідно до законодавства, яке регулює державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, державний реєстратор зобов`язаний вказати в графі підстава державної реєстрації документ, який є правовстановлюючим і таким єдиним правовстановлюючим документом є акт державного приймання будівлі споруди від 07.05.1960р. (дані про який і є в загальному доступі в Реєстрі речових прав на нерухоме майно), весь інший перелік документів, який вимагає закон для здійснення державної реєстрації, державний реєстратор зобов`язаний лише перевірити та долучити до матеріалів реєстраційної справи, а не вказувати весь перелік документів (серед яких може бути, зокрема, квитанція за вчинення реєстраційних дій, довіреність на представника тощо) в даних Реєстру. Суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, так як прокурор ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну предмета позову, яку суд прийняв до провадження, не вказував серед підстав позову порушення відповідачем-2 вимог ст. 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , про таку підставу не зазначалось прокурором в підготовчому провадженні, а було усно припущено виключно під час розгляду справи по суті. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що державний реєстратор після подання йому повного комплекту документів на здійснення державної реєстрації навіть додатково перевіряв та направляв відповідні запити до архіву та бюро технічної інвентаризації, після отримання відповідей від яких здійснив державну реєстрацію.

Задовольнивши вимогу прокурора про скасування державної реєстрації права власності, суд також порушив норму ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, згідно яких скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду допускається виключно з одночасним визнанням, зміною або припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Зазначене кореспондується з позицією Верховного Суду у постанові від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, в якій зазначено, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи без заявлення основної вимоги щодо визнання права власності, не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

З огляду на викладене, скаржник не погоджується з висновками суду, вважає їх необґрунтованими, невмотивованими, такими, що суперечать верховенству права, принципам рівності, змагальності, диспозитивності і не відповідають меті правосуддя, а саме рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і порушує усі фундаментальні засади та принципи дослідження доказів, передбачені нормами ГПК України, оскільки всі докази додані до відзиву, якими відповідач-1 спростовував позовні вимоги і підтверджував аргументи наведені у відзиві, були належним чином засвідчені, прийняті судом до розгляду, і кожному з них мала бути надана належна правова оцінка, як того вимагають норми ГПК України та рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 Справа Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 ).

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте державний реєстратор та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні іншого відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з інформаційною довідкою № 177158251 від 12.08.2019, державним реєстратором виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. 08.08.2019 було прийнято рішення № 48153188 про державну реєстрацію права власності Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14. Підставою виникнення права власності зазначено акт державного приймання будівлі споруди від 07.05.1960, виданий державним архітектурно - будівельним контролем Української РСР.

Предметом даного спору є вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14.

Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення посиланнями на приписи ст.ст. 2, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України , на підставі яких дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, розташовану у м. Херсоні по вул. Воронцовській, 14, за Всеукраїнською громадською організацією товариство "Знання" України державним реєстратором виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. проведена з порушенням вимог закону, тому підлягає скасуванню.

Щодо повноважень прокурора по даній справі, суд з посиланням на положення ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 6, 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України зазначив про те, що з урахуванням того факту, що ініціювання питання скасування рішення має лише власник, а ним на час звернення прокурора із позовом є відповідач ВГОТ "Знання", то територіальна громада в особі Херсонської міської ради позбавлена права витребування майна до комунальної власності, позов подано прокурором як позивачем, а орган місцевого самоврядування залучено до участі у справу в якості третьої особи.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Отже, цей Закон було прийнято до набрання чинності наведених вище положень статті 131-1 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.

Разом з тим статтею 53 ГПК України у редакції, чинній із 15.12.2017, тобто такої, що введена у дію після набрання чинності вказаними положеннями Конституції України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5).

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент подання позову) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), зазначивши, що системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19 (пункт 70)) зазначено, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 2, 18, 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України , ст. ст. 2, 6, 10, 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні і ст. 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтовано тим, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію за Всеукраїнською громадською організацією товариства "Знання" України державним реєстратором проведена з порушенням вимог закону, оскільки відповідачем не було надано державному реєстратору достатніх документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в судовому порядку.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що постановою бюро Херсонського обласного комітету комуністичної партії України та виконкому обласної Ради депутатів трудящих № 2-1/22-3 від 04.01.1958 "Про передачу приміщень Будинку санітарної культури та Будинку політичної освіти Херсонського міськкому КП України" в зв`язку з необхідністю відкриття у м. Херсоні планетарію та лекторію передано Будинок санітарної культури з балансу Херсонського міського відділу охорони здоров`я на баланс Херсонського обласного відділення Товариства з розповсюдження політичних та наукових знань. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративних одиниць", виконавчим комітетом Херсонської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 20.03.1992 № 32 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області", проте будівля Херсонського планетарію не увійшла до Переліку державного майна, яке передається до складу обласної комунальної власності, та Переліку державного майна, яке передається до складу комунальної власності міст обласного підпорядкування, і таким чином право комунальної власності міста Херсон на будівлю планетарію не було оформлено у встановленому законом порядку.

На засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради 13.06.2018 (протокол № 44) прийнято рішення про прийняття до комунальної власності будівлі Планетарію, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, і з цією метою рекомендовано Управлінню комунальної власності підготувати проект рішення на розгляд XXII сесії міської ради. Однак Управлінням комунальної власності рекомендації постійної комісії не виконано, проект рішення про прийняття до комунальної власності міста Херсон будівлі планетарію не підготовлено, у зв`язку з чим питання на розгляд сесії не винесено. Таким чином, неналежне здійснення посадовими особами Управління комунальної власності Херсонської міської ради своїх повноважень призвело до переходу будівлі планетарію у власність відповідача.

З урахуванням того факту, що ініціювання питання скасування запису права власності на об`єкт нерухомого майна має лише власник, а ним на цей час є ВГОТ "Знання", то територіальна громада в особі Херсонської міської ради позбавлена права на витребування майна до комунальної власності громади. Враховуючи, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду в якості позивача, оскільки відповідач незаконно оформив право власності на майно, яке підлягає передачі до комунальної власності, чим порушив законні інтереси територіальної громади міста, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, тому порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду щодо зазначених доводів прокурора та відповідних висновків суду першої інстанції зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 цього Закону).

Положеннями ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18 наведено правовий висновок про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Як встановлено судом, прокурор звернувся до суду із позовом про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України на зазначене нерухоме майно. Позовні вимоги прокурор, зокрема, обґрунтовував тим, що на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин Херсонської міської ради від 13.06.2018 (протокол № 44) прийнято рішення про прийняття до комунальної власності будівлі Планетарію, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, і з цією метою рекомендовано Управлінню комунальної власності підготувати проект рішення на розгляд XXII сесії міської ради. Однак Управлінням комунальної власності рекомендації постійної комісії не виконано, проект рішення про прийняття до комунальної власності міста Херсон будівлі планетарію не підготовлено, у зв`язку з чим питання на розгляд сесії не винесено. Таким чином, неналежне здійснення посадовими особами Управління комунальної власності Херсонської міської ради своїх повноважень призвело до переходу будівлі планетарію у власність відповідача.

Тому у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, -Херсонська міська рада.

Щодо доводів прокурора про те, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду в якості позивача, оскільки відповідач незаконно оформив право власності на майно, яке підлягає передачі до комунальної власності, чим порушив законні інтереси територіальної громади міста, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, тому порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) вказала, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи (пункт 51 постанови).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45, 47 постанови).

Крім того, у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77- 83)).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що хибними є доводи прокурора про те, що оскільки відповідач незаконно оформив право власності на майно, яке підлягає передачі до комунальної власності, чим порушив законні інтереси територіальної громади міста, а виконавчі органи Херсонської міської ради не вжили заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду, тому порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку, і прокурор звертається до суду в якості позивача, тому що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в силу положень статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України.

Разом з тим прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , мав до подання позову звернутись до Херсонської міської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

І не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, прокурор до Херсонської міської ради із таким зверненням не звертався, відповідно і відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку про не доведення прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Як наслідок, доводи скаржника про відсутність спростування судом першої інстанції належним чином обставин ненадання прокурором позивачу розумного строку для самостійного звернення з позовом з метою захисту інтересів держави, заслуговують на увагу.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18).

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, при цьому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про підписання позову особою, яка не має права її підписувати та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

З огляду на зазначене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 23.02.2021 року у даній справі скасуванню з залишенням позовної заяви заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України та Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, - без розгляду.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 253, 269, 270, 275, 278, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року у справі № 923/69/20 скасувати повністю та залишити позовну заяву заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України та Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48153188 від 08.08.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю Планетарію та Кінолекторію, за адресою: м. Херсон, вул. Воронцовська, 14, - без розгляду.

Справу № 923/69/20 повернути до господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 16.07.2021.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.