Постанова

від 17.11.2021 по справі 911/2801/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2801/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Г.АРТ

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2020 (суддя Заєць Д. Г.) у справі

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Г.АРТ

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Покутнього О. М. (адвокат),

прокурор - Скрипка М. В.

СУТЬ СПОРУ:

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Г.АРТ (далі - ТОВ ТВФ Г.АРТ ) та Київською обласною державною адміністрацією (далі - Київська ОДА) укладено договір оренди земельної ділянки від 31.10.2003, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузміченко А. П., зареєстрований в реєстрі за № 6533) (далі - договір оренди земельної ділянки).

2. Договір оренди земельної ділянки укладений з метою організації кар`єру яружного піску.

3. Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки ТОВ ТВФ Г.АРТ використовує земельну ділянку з порушенням вимог земельного та екологічного законодавства, чим створена небезпека для довкілля та державі завдано збитки в особливо великих розмірах.

4. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, позов задовольнив повністю. ТОВ ТВФ Г.АРТ не погодилося із вказаними судовими рішеннями та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду

5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

6. 06.11.2019 Прокурор в інтересах держави в особі Київської ОДА звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ ТВФ Г.АРТ про розірвання договору оренди земельної ділянки.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ТВФ Г.АРТ використовувало орендовану земельну ділянку з порушенням вимог земельного і екологічного законодавства, внаслідок розробки піщаного кар`єру та видобування піску створена небезпека для довкілля, а державі завдані збитки.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 31.10.2003 між Київською ОДА (за договором - орендодавець) та ТОВ ТВФ Г.АРТ (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендар отримав в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Глибоцька сільрада) за межами с. Глибокого, Бориспільського району, Київської області, загальною площею 28,985 га для організації кар`єру яружного піску строком на 49 років.

9. 11.07.2012 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру для організації кар`єру яружного піску ТОВ ТВФ Г.АРТ на території Глибоцької сільради, розробленої Приватним підприємством Земля-2009 (далі - ПП Земля-2009 ), вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220882200:03:006:0132.

10. У жовтні 2015 року проведено планову перевірку ТОВ ТВФ Г.АРТ , під час якої встановлено низку порушень, у тому числі відсутність гірничого відводу.

11. Наказом Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) від 02.12.2015 № 404 дію спеціального дозволу на користування надрами від 30.10.2003 № 3275 (далі - спеціальний дозвіл) зупинено та станом на день звернення Прокурора до суду з позовом не відновлено.

12. Незважаючи на те, що дію спеціального дозволу зупинено, ТОВ ТВФ Г.АРТ продовжувало видобування корисної копалини з 31.12.2015 по 08.09.2017, в результаті чого згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-інженерно-екологічної експертизи від 29.03.2018 № 5790/18-48 розмір збитків, заподіяних державі внаслідок видобутку піску будівельного на Гартівському родовищі в період зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами (з 02.12.2015 по 08.09.2017), становить 71 428 761,60 грн.

13. Головним управлінням Національної поліції у Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості від 26.03.2019 № 12019110000000182 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 240, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364-1 Кримінального кодексу України.

14. У ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову інженерно-екологічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: Чи є небезпека довкіллю внаслідок розробки піщаного кар`єру та видобування піску ТОВ ТВФ Г.АРТ (код ЄДРПОУ 31722996) на Гартівському родовищі яружного піску, що розташоване за адресою: Київська область Бориспільський район, 3 км на південь від м. Бориспіль в межах Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3220882200:03:006:0132)? .

15. Згідно з висновком експертизи від 30.10.2018 № 21237/18-48 за результатами огляду місця події та проведення експертних досліджень виявлено ознаки небезпечних для довкілля явищ та процесів, які виникли в результаті видобування піску в кар`єрі, яким на підставі договору оренди земельної ділянки володіє ТОВ ТВФ Г.АРТ . Під час огляду території кар`єру та прилеглих до неї земельних ділянок виявлено ознаки водної ерозії ґрунтів, яка призвела до зсувів ґрунту та екологічної породи в нижні горизонти кар`єру. Також виявлено руйнування захисного обвалування кар`єру внаслідок недотримання безпечної відстані від місця видобутку піску до вказаного захисного обвалування. Зазначається про необхідність у проведенні спеціальних робіт з метою запобігання подальшому розвитку водної ерозії, зсувів ґрунту та руйнуванню захисного обвалування.

16. 17.05.2019 посадовим особам ТОВ ТВФ Г.АРТ повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364-1, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 240 Кримінального кодексу України.

17. Листом від 27.09.2019 № 20024/03/04-19 Держгеонадра повідомило Прокурора, що комісією з питань надрокористування прийнято рішення від 16.09.2019 № 11/2019 щодо рекомендацій стосовно анулювання спеціального дозволу в судовому порядку, що унеможливить використання ТОВ ТВФ Г.АРТ земельної ділянки відповідно до мети договору.

18. У відповідь на лист Бориспільської місцевої прокуратури від 26.07.2019 № 34-8878вих19 Департаментом екології та природних ресурсів Київської ОДА направлено лист від 01.08.2019 № 03-02.2-07/1143/1644, згідно з яким Київська ОДА не має можливості звертатись до суду у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. При цьому стосовно того, чи скеровувались відповідні листи з вимогою вжити заходів з метою усунення таких порушень, відповіді не надано.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Господарський суд Київської області рішенням від 16.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, позов задовольнив.

20. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що:

- ТОВ ТВФ Г.АРТ всупереч наказу, яким зупинено дію спеціального дозволу, продовжувало незаконно провадити господарську діяльність з видобування піску, в результаті чого відповідачем заподіяно збитки державі у розмірі 71 428 761,60 грн та створено небезпеку для довкілля;

- окремі матеріали кримінального провадження № 42017111100000015 та кримінального провадження № 12019110000000182 є доказами у кримінальному провадженні та зберігають доказову силу в господарському судочинстві як письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (стаття 91 Господарського процесуального кодексу України);

- рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 Про надання гірничого відводу ТОВ Торгівельно-виробнича фірма Г.АРТ підтверджує те, що у період з 02.12.2015 до 06.11.2019 (момент пред`явлення позовної заяви) у відповідача були відсутні дозвільні документи, які надавали право на проведення робіт на земельній ділянці площею 28,9998 га для організації кар`єру яружного піску;

- рішення про надання гірничого відводу ТОВ ТВФ Г.АРТ , прийняте 19.12.2019, не спростовує порушення відповідачем законодавства під час провадження господарської діяльності за відсутності спеціального дозволу протягом 2015- 2017 років;

- факт користування земельною ділянкою для видобутку корисних копалин без поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами, відсутності гірничого відводу підтверджується наявними у справі матеріалами та доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ ТВФ Г.АРТ , в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2020 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

22. Підставами касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

23. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ ТВФ Г.АРТ посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування частини першої статті 23, пункту 2 частини першої статті 24, статей 42, 44, Кодексу України про надра, статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , пункту б частини першої статті 143 Земельного кодексу України, Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 № 303 (далі - Методика), пункту 23 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 (далі - Положення), статей 77, 80, 86, 91, 119, 269 Господарського процесуального кодексу України.

24. Скаржник також вважає, що суди неналежно дослідили наявні в матеріалах справи докази, суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

25. У судовому засіданні представник ТОВ ТВФ Г.АРТ підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

26. У відзивах на касаційну скаргу Прокурор та Київська ОДА просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

27. У судовому засіданні Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача у справі, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

30. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

31. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

32. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

33. Предметом позову у даній справі № 911/2801/19 є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки через її використання з порушенням вимог земельного та екологічного законодавства, створення небезпеки для довкілля внаслідок розробки піщаного кар`єру та видобування піску, а також завдання державі збитків.

34. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини першої статті 23 Кодексу України про надра у подібних правовідносинах.

35. Відповідно до вказаної норми права (у редакції, чинній на момент зупинення дії спеціального дозволу) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

36. З 01.01.2016 частина перша статті 23 Кодексу України про надра викладена в такій редакції: землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

37. Скаржник в касаційній скарзі стверджує, що він після призупинення дії спеціального дозволу здійснював видобування корисної копалини загальною глибиною розробки до двох метрів, а враховуючи значну площу орендованої земельної ділянки, видобування здійснювалося по її периметру.

38. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про наявність порушення у землекористуванні в період призупинення дії спеціального дозволу (з 02.12.2015 по 08.09.2017) та про відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра відповідач у спірному періоді здійснював видобування корисної копалини загальною глибиною розробки до двох метрів.

39. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, Прокурор в позовній заяві зазначає про використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного та екологічного законодавства.

40. Виходячи зі змісту вказаної норми матеріального права, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що для застосування положень частини першої статті 23 Кодексу України про надра необхідно встановити потреби землевласника або ж землекористувача, на які буде використовуватися добута корисна копалина місцевого значення (в редакції вказаної норми до 01.01.2016), а також глибину розробки такої корисної копалини.

41. Як вже зазначено, суд апеляційної інстанції встановив відсутність належних доказів того, що ТОВ ТВФ Г.АРТ відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра використовувавло добуту корисну копалину для власних потреб, а глибина розробки становила не більше двох метрів.

42. Натомість доводи касаційної скарги про дотримання ТОВ ТВФ Г.АРТ вимог частини першої статті 23 Кодексу України про надра не спростовують встановленої апеляційним господарським судом обставини.

43. ТОВ ТВФ Г.АРТ у касаційній скарзі посилається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 24 Кодексу України про надра у подібних правовідносинах.

44. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

45. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що зі змісту вказаної норми вбачається, що вона не містить жодних заборон щодо розпорядження на власний розсуд користувачем надр корисною копалиною, видобутою до зупинення дії спеціального дозволу.

46. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що звітність форми 5-ГР, яка надана ТОВ ТВФ Г.АРТ , не свідчить про відсутність у період з 02.12.2015 по 08.09.2017 реального видобування піску будівельного на Гартівському родовищі та вчинення відповідачем дій виключно з розпорядження корисною копалиною, видобутою до моменту зупинення дії спеціального дозволу.

47. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також зазначив, що для з`ясування питань про фактичну зміну рельєфу і ґрунтового покриву Гартівського родовища після зупинення дії спеціального дозволу в межах кримінального провадження № 42017111100000015, з якого виділено матеріали кримінального провадження № 12019110000000182, було залучено спеціаліста-маркшейдера гірничого інженера, фахівця з просторово-геометричних зйомок в надрах землі та на її поверхні з наступним зображенням результатів зйомки на планах, картах і розрізах, яким проведено маркшейдерські роботи із заміру та підрахунку об`ємів видобутку на Гартівському родовищі піску за період з 31.12.2015 по 10.02.2018.

48. Відповідно до Інструкції з виконання маркшейдерських робіт НПАОП 74.2-5.01-85 спеціалістом Халімончуком С. В. 10.02.2018 виконано маркшейдерські роботи шляхом проведення тахеометричної зйомки Гартівського родовища піску (кар`єру), польових вимірів та визначено об`єм видобувних робіт. За результатами проведених робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Геотехпромпроект складено Технічний звіт по виконаним маркшейдерським роботам з проведення заміру та підрахунку об`ємів видобутку на Гартівському родовищі піску в період з 31.12.2015 по 10.02.2018 , з якого вбачається, що об`єм видобутку піску на Гартівському родовищі в період з 31.12.2015 по 10.02.2018 становить 132 866 куб. м.

49. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що всі дані у маркшейдерському звіті, який використовував експерт при складанні висновку від 29.03.2018 № 5790/18-48, є неправдиві, визнав належною оцінку вказаних доводів відповідача під час прийняття рішення в суді першої інстанції та зазначив, що при дослідженні доказів у їх сукупності судом першої інстанції правильно відзначено, що лист Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області від 26.05.2020 та лист Українського гідрометеорологічного центру від 13.05.2020 № 01-18/594 не можуть бути доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які спростовують огляд експертом земельної ділянки.

50. В оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд також зазначив, що не спростовують результатів проведеної судово-інженерно-екологічної експертизи від 29.03.2018 № 5790/18-48 та від 30.10.2018 №21237/18-48 надані відповідачем акт Державної екологічної інспекції столичного округу від 28.01.2019 № 02-03/48, складений за результатами планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин від 30.01.2019 № 06-03/22/2019-10/п, складений Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного екологічного контролю, згідно з якими на Гартівському родовищі не проводяться роботи з видобування піску, оскільки предмет перевірки зазначених уповноважених органів стосувався лише періоду з 28.01.2019 по 08.02.2019.

51. Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що ТОВ ТВФ Г.АРТ здійснювало видобування піску в період з 31.12.2015 по 10.02.2018. Відповідачем не спростовано факт видобування піску в зазначений період, викладений у висновку експерта від 29.03.2018 № 5790/18-48.

52. Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо вчинення ТОВ ТВФ Г.АРТ дій з видобування корисної копалини в період зупинення дії спеціального дозволу, доводи касаційної інстанції про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 2 частини першої статті 24 Кодексу України про надра є необґрунтованими.

53. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду про застосування статей 42, 44 Кодексу України про надра.

54. Відповідно до статті 42 Кодексу України про надра родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

55. Згідно зі статтею 44 Кодексу України про надра державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин щодо родовищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин. Державний баланс запасів корисних копалин ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

56. Як випливає зі змісту статей 42, 44 Кодексу України про надра, у них передбачено порядок обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин та відомості, що містить державний баланс запасів корисних копалин.

57. У касаційній скарзі ТОВ ТВФ Г.АРТ не вказує, яким чином вказані норми матеріального права неправильно застосовані судами попередніх інстанцій з урахуванням фактичних обставин справи № 911/2801/19 та предмета доказування в ній.

58. Натомість доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться лише до переоцінки наданого у справі доказу - звіту 5-ГР, який він подавав до Держгеонадр.

59. ТОВ ТВФ Г.АРТ у касаційній скарзі зазначає, що судами не враховано статтю 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , що встановлює, які саме відомості включаються до Державного земельного кадастру.

60. Додатково стверджує, що в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882200:03:006:0132 відсутні, судовий експерт не мав можливості при проведенні судової експертизи користуватися інформаційними джерелами (кадастровою та супутниковою картами).

61. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив наступне. Матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2012 спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220882200:03:006:0132 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру для організації кар`єру яружного піску ТОВ ТВФ Г.АРТ на території Глибоцької сільради, розробленої ПП Земля-2009 , в якій містяться координати вказаної ділянки.

62. До позовної заяви долучено копії проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для організації кар`єру яружного піску ТОВ ТВФ Г.АРТ на території Глибоцької сільради, на титульному аркуші якого міститься позначка про визначення кадастрового номера земельної ділянки 3220882200:03:006:0132, що також зазначено і в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 25.11.2019 № 310-10-0.332-15169/2-19.

63. ГУ Держгеокадастру зазначено, що в архіві та місцевому фонді документації із землеустрою відділу у Бориспільському районі ГУ Держгеокадастру обліковується другий примірник договору оренди земельної ділянки ТОВ ТВФ Г.АРТ з кадастровим номером 3220882200:03:006:0132, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі від 03.11.2003 № 9 та документації із землеустрою, яка стала підставою для формування вищезазначеної земельної ділянки.

64. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані докази належно оцінені судом першої інстанції, та зроблено правильний висновок, що посилання експерта у висновку судової інженерно-екологічної експертизи на кадастровий номер земельної ділянки 3220882200:03:006:0132 з урахуванням проведення огляду місця події - вказаної земельної ділянки, експертних досліджень, фотофіксації піщаного кар`єру є обґрунтованими.

65. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій встановили, що доданими до справи належними доказами підтверджується факт наявності сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3220882200:03:006:0132 із визначеною площею 28,985 га та місцем розташування - територія Глибоцької сільради, яка передана в оренду ТОВ ТВФ Г.АРТ .

66. Відповідно до статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

67. З аналізу змісту вказаної норми права вбачається, що нею встановлюється перелік відомостей про земельні ділянки, які включаються до Державного земельного кадастру. Серед таких відомостей вказано, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки.

68. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що необхідність у викладенні висновку Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр викликана тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги відсутність, на думку ТОВ ТВФ Г.АРТ , у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882200:03:006:0132.

69. Проте, як зазначив суд апеляційної інстанцій, у справі № 911/2801/19 належними доказами підтверджується факт наявності сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3220882200:03:006:0132.

70. Скаржник у касаційній скарзі не спростував вказані обставини, встановлені апеляційним господарським судом.

71. Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

72. ТОВ ТВФ Г.АРТ у касаційній скарзі не заперечує, що наданій йому земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220882200:03:006:0132.

73. Ураховуючи положення статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр та факт присвоєння кадастрового номера спірній земельній ділянці, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не знайшли підтвердження.

74. У касаційній скарзі ТОВ ТВФ Г.АРТ зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Методики у подібних відносинах.

75. Скаржник стверджує, що дана Методика прямо вказує на необхідність проведення відповідних вимірювань безпосередньо на об`єкті та може бути використана при проведенні експертизи для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, а не для встановлення шкоди довкіллю внаслідок видобування корисних копалин.

76. Колегія суддів суду касаційної інстанції з цього приводу зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

77. Натомість у касаційній скарзі ТОВ ТВФ Г.АРТ не вказує норми права Методики, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

78. У касаційній скарзі ТОВ ТВФ Г.АРТ також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 23 Положення.

79. Пункт 23 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає заявку місцевому органу державного гірничого нагляду або Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській чи Севастопольській міській Раді народних депутатів. Заявка включає в себе: заяву, в якій зазначаються найменування підприємства чи відомості про громадянина, що мають намір одержати гірничий відвід, місцезнаходження гірничого відводу та мета, для якої він одержується; проект гірничого відводу у двох примірниках, складений відповідно до додатка № 2. Інвестори, з якими укладено угоду про розподіл продукції, подають до заяви зазначену угоду.

80. З аналізу змісту вказаного пункту 23 Положення вбачається, що ним встановлено перелік документів, які підприємство або громадянин подають до органу державного гірничого нагляду або іншого відповідного органу для одержання гірничого відводу.

81. Відповідно до пункту 1 Положення воно встановлює порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

82. Предметом позову в даній справі № 911/2801/19 є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки.

83. У судах першої та апеляційної інстанцій не заявлялися та не розглядалися вимоги про надання гірничих відводів на території України, а звідси в межах цієї справи між сторонами не виникли правовідносини, які регламентуються вказаним Положенням.

84. За таких обставин пункт 23 Положення щодо переліку документів, які підприємство або громадянин подають до органу державного гірничого нагляду або іншого відповідного органу для одержання гірничого відводу, до спірних правовідносин в цій справі застосуванню не підлягають.

85. ТОВ ТВФ Г.АРТ в касаційній скарзі також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту б частини першої статті 143 Земельного кодексу України.

86. На момент укладення договору оренди земельної ділянки пункт б частини першої статті 143 Земельного кодексу України передбачав, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

87. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції як на підставу для задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на пункт б частини першої статті 143 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки).

88. Так, суд першої інстанції в рішенні послався на пункт 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , відповідно до якого у разі встановлення порушення, передбаченого статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі .

89. У той же час в оскаржуваних судових рішеннях правовими підставами задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки були визначені частина третя статті 291 Господарського кодексу України, статті 31, 32 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких договір оренди може бути розірваний за згодою сторін та на вимогу однієї із сторін (з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України), а також частина друга статті 651 Цивільного кодексу України.

90. За таких обставин доводи касаційної скарги ТОВ ТВФ Г.АРТ в частини неправильного застосування судами положення пункту б частини першої статті 143 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) не знайшли підтвердження.

91. Зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 77, 80, 86, 91, 119, 296 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі стверджує про порушення даних норм процесуального права судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання ТОВ ТВФ Г.АРТ про приєднання до матеріалів справи доказів, які не були подані ним до суду першої інстанції.

92. З цього приводу судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові заначено таке.

93. 08.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи письмових доказів, в якому відповідач просить приєднати до матеріалів справи наступні докази: копію висновку від 25.09.2020 № 11873/11874/11966/11967/12868, складеного Харківським науково-дослідних інститутом судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса; копію спеціального дозволу на користування надрами від 14.08.2020 № 3275; копію супровідного листа Головного управління Держпраці у Київській області від 08.09.2020; копію акта про надання гірничого відводу від 08.09.2020; копію листа Держгеонадр б/н та б/д щодо оплати збору за продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 260 906,00 грн; копію платіжного доручення від 11.08.2020 № 1775 на суму 260 906,00 грн.

94. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ ТВФ Г.АРТ про приєднання доказів у справі №911/2801/19 з наступним обґрунтуванням.

95. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

96. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

97. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

98. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та у пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

99. Також ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

100. Щодо долучення до матеріалів справи копії висновку від 25.09.2020 № 11873/11874/11966/11967/12868, складеного Харківським науково-дослідних інститутом судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса, суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, однак представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїми правами щодо призначення експертизи, а посилання відповідача на некоректні дії його попереднього представника під час розгляду справи в суді першої інстанції колегією суддів апеляційного господарського суду не взято до уваги.

101. Щодо долучення копій спеціального дозволу на користування надрами від 14.08.2020 № 3275, супровідного листа Головного управління Держпраці у Київській області від 08.09.2020, акта про надання гірничого відводу від 08.09.2020, листа Держгеонадр б/н та б/д щодо оплати збору за продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 260 906,00 грн, платіжного доручення від 11.08.2020 № 1775 на суму 260 906,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не існували на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 16.06.2020, не були і не могли бути предметом судового розгляду, а тому не підлягають прийняттю як нові докази під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

102. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх обґрунтованими.

103. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування частини першої статті 23, пункту 2 частини першої статті 24, статей 42, 44, Кодексу України про надра, статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , пункту б частини першої статті 143 Земельного кодексу України, Методики, пункту 23 Положення, статей 77, 80, 86, 91, 119, 269 Господарського процесуального кодексу України.

104. Звідси касаційна скарга ТОВ ТВФ Г.АРТ в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

105. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

106. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання ТОВ ТВФ Г.АРТ на підставу касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим.

107. ТОВ ТВФ Г.АРТ також зазначає, що спір вирішений на підставі недопустимих доказів, оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на факт засвідчення копій відповідних висновків експерта не учасником справи, а слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Зінченком К. В., а також копія маркшейдерського звіту не була засвідчена належним чином.

108. Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

109. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

110. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

111. Отже, під час розгляду справи у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

112. У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

113. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

114. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що долучені до справи копії висновків за результатами проведення судово-інженерно-екологічної експертизи від 29.03.2018 № 5790/18-48 та від 30.10.2018 № 21237/18-48 судом оцінені як документи, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а надані відповідачем документи не спростували таких обставин.

115. Посилаючись на безпідставне прийняття вказаних документів через їх недопустимість як доказів, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про підробку висновків від 29.03.2018 № 5790/18-48 та від 30.10.2018 № 21237/18-48, непроведення таких експертиз чи нескладання вказаних висновків за результатами проведених досліджень.

116. У зв`язку з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки за результатами проведення судово-інженерно-екологічної експертизи від 29.03.2018 № 5790/18-48 та від 30.10.2018 № 21237/18-48 підтверджують обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для вирішення спору по суті, а саме, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою з порушенням вимог земельного та екологічного законодавства, яке полягає у використанні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, у період призупинення дії спеціального дозволу, у зв`язку із чим державі завдано збитки у розмірі 71 428 761,60 грн та створено небезпеку для довкілля.

117. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками апеляційного суду та зазначає, що доводи скаржника в касаційній скарзі їх не спростовують та зводяться до намагання спонукати суд до переоцінки доказів у справі.

118. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

119. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Щодо інших доводів касаційної скарги

120. ТОВ ТВФ Г.АРТ у касаційній скарзі, серед іншого, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 915/1022/18 у подібних правовідносинах.

121. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

122. Так, у справі № 915/1022/18 прокурор звернувся до суду з позовом до управління комунального майна міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору про внесення змін та повернення майна. Позов обґрунтовано тим, що поза межами своїх повноважень та процедури, встановленої законодавством України, управління комунального майна міської ради спірним наказом скасувало своє попереднє рішення про припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю, та уклало спірний договір, яким фактично поновлено дію попереднього договору оренди цілісного майнового комплексу без дотримання порядку передачі в оренду комунального майна.

123. Натомість у справі № 911/2801/19 предметом позову є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з використанням орендованої земельної ділянки з порушенням вимог земельного і екологічного законодавства.

124. Таким чином, правовідносини у справі № 915/1022/18 не є подібними до правовідносин у справі № 911/2801/19 за предметом та підставами позову, встановленими фактичними обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

126. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

127. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ ТВФ Г.АРТ необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

128. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ ТВФ Г.АРТ без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Г.АРТ залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2020 у справі № 911/2801/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил