Постанова

від 24.11.2021 по справі 910/19741/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/19741/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 .0 9.2021 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1). Київської міської ради

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРИРОДИ"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю:

відповідача-1: Баранов М.С. (самопредставництво)

відповідача-2: Петриченко А.П. (адвокат)

прокурора: Скрипка М.В. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРИРОДИ" (далі - відповідач - 2) згідно з яким, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача - 1 від 13.02.2020 № 119/8289 "Про передачу відповідачу - 2 для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва" (далі - Рішення);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053), площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва (далі - земельна ділянка), який укладений 16.09.2020 між відповідачами.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - 1 приймаючи Рішення діяв всупереч інтересам територіальної громади, оскільки спірна земельна ділянка призначена для задоволення загальних потреб населення у галузі оздоровлення, розваг, спорту та масового відпочинку, проте в супереч інтересів територіальної громади передана для використання у приватних цілях. Прокурор також вказував, що не врахувавши правовий статус майна та особливий статус земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, відповідач - 1 неправомірно надав земельну ділянку відповідачу - 2 на підставі спірного правочину фактично під розміщення об`єктів самочинного будівництва.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, в позові відмовлено повністю.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що Рішення та спірний договір відповідають вимогам законодавства, оскільки нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці не є самочинним будівництвом та набуто відповідачем - 2 правомірно, його розміщення відповідає режиму господарювання в прибережних захисних смугах, відсутні докази зміни цільового призначення земельної ділянки та її використання відповідачем - 2 не за призначенням. Крім того, апеляційний суд послався на те, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення його позовних вимог не призведе до поновлення прав територіальної громади.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 22.06.2021 у справі № 910/8288/20, від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16. При цьому заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо надання земельної ділянки у користування для рекреаційних цілей відповідно до частини четвертої статей 59, 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частин 3, 4 статті 85 Водного кодексу України (далі - ВК України).

3.3 Відповідач - 2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

3.4 18.11.2021 відповідачем - 2 до суду касаційної інстанції подані пояснення на касаційну скаргу, які не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на таке.

3.5 Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.6 У даній справі ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.11.2021. Проте відповідачем - 2 подано 18.11.2021 пояснення, тобто поза межами зазначеного строку. Вказані пояснення стосуються правильності вирішення судами спору у даній справі та зводяться до того, що судові рішення у справі прийняті без порушень норм права. Отже, такі пояснення за своєю суттю є доповненням до відзиву на касаційну скаргу.

3.7 Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9 Отже, поза межами вказаного строку право на подачу письмових пояснень, які за своєю суттю є доповненням до відзиву на касаційну скаргу, відсутнє.

3.10 На підставі викладеного, письмові пояснення відповідача - 2 залишені судом без розгляду, оскільки вони були подані після закінчення строку, наданого для їх подання, без наявності поважних причин.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням відповідача - 1 від 23.05.2002 № 23/23 тимчасово до затвердження планів зонування та/або детальних планів території Труханового острова і визначення у таких планах територій, придатних для вибору і надання земель для здійснення містобудівної діяльності, зупинено надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність, а також передачу (надання) земельних ділянок в користування або у власність, крім випадків передачі (надання) земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будинків та споруд спорту охорони здоров`я та відпочинку.

4.2 Рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу - 2 та передано її в оренду на 10-ть років, для рекреаційних цілей із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

4.3 16.09.2020 між відповідачем - 1 (орендодавець) та відповідачем - 2 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, площею 0,5849 га, за кадастровим номером - 8000000000:66:438:0053, яка розташована за адресою: вул. Труханівська, 1 у Дніпровському районі міста Києва; з цільовим призначенням - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; категорія земель - землі водного фонду; вид використання - для рекреаційних цілей, строком на 10-ть років. Зазначений договір був посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

4.4 Також встановлено, що згідно рішень Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31, від 21.03.2005 у справі № 24/109, які набрали законної сили, відповідач - 2 є власником нежилої будівлі, загальною площею 911 кв.м, гаражних боксів, площею 303,10 кв.м, барбекю, площею 30,10 кв.м, які знаходяться у місті Києві по вул. Труханівська, буд.1.

4.5 Суди встановили, що земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

4.6 Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 19.09.2011 № КВ 14211042873 із реконструкції нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого комплексу, приміщень гаражних боксів, барбекю на вул. Труханівській, 1 в Дніпровському районі м. Києва, вважати закінченим будівництво, об`єкт готовий до експлуатації.

4.7 Відповідно до технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації 1996 року, розпорядження Дніпровської райдержадміністрації м. Києва від 30.08.2001 № 779 домоволодінню присвоєна поштова адреса: м. Київ, вул. Труханівська, 1.

4.8 Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із основних видів діяльності відповідача - 2 є функціювання спортивних споруд.

4.9 Суди встановили, що відповідач - 2 здійснив реконструкцію нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого комплексу, який збудований у 1953 році, первинна реєстрація права власності якого здійснена у 1996 році.

4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.11 Суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 дійшов висновку про те, що у даній справі, задоволення позовних вимог прокурора не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження землею, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

4.12 Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.13 Отже, метою господарського судочинства є таке вирішення судом спорів, яке має наслідком ефективного захисту порушених, або оспорюваних прав і законних інтересів.

4.14 Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

4.15 Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

4.16 Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.17 Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

4.18 У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

4.19 Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, п. 75)).

4.20 При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

4.21 Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

4.22 При цьому метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

4.23 Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України у частині 2 статті 16 виокремлює, зокрема, такий спосіб, як примусове виконання обов`язку в натурі (п.5).

4.24 Згідно ж статті 216 цього Кодексу у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1).

4.25 Виходячи із обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про повернення спірної земельної ділянки за результатами визнання незаконним та скасувати Рішення, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.09.2020 між відповідачами, оскільки лише у такому випадку можливо відновити права на розпорядження земельною ділянкою, а задоволення заявлених прокурором позовних вимог не призведе до поновлення прав територіальної громади.

4.26 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

4.27 Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

4.28 Отже, слід дійти висновку, що у даному спорі, ефективним, а відтак і належним способом захисту має бути звернення із позовними вимогами про визнання незаконним та скасувати Рішення, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки одночасно із вимогами про повернення спірної земельної ділянки із оренди, оскільки лише у такому випадку можливе досягнення потрібних результатів, наслідків, досягається найбільший ефект, та унеможливлюється необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

4.29 З урахування наведеного, оцінка правомірності прийняття спірного Рішення та укладення спірного договору є передчасним, а тому у судів не було правових підстав врегульовувати спірні правовідносини сторін у частині спору про визнання незаконним та скасувати Рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки без вимог про застосування наслідків недійсності правочину визначений прокурором спосіб захисту є не ефективним, не призведе до досягнення тих результатів, які визначені прокурором у позові - можливості задоволення загальних потреб населення у галузі оздоровлення, розваг, спорту та масового відпочинку.

4.30 Таким чином суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність виключення із мотивувальної частини судових рішень мотивів та висновків про те, що Рішення та спірний договір відповідають вимогам законодавства.

4.31 З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вважає за необхідне надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

4.32 Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.33 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.34 Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.35 Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

4.36 Ураховуючи викладене, суд вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4.37 Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 .0 9.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 91 0 /19741/20 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 .0 9.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Ю.Я. Чумак

В.Ю. Уркевич