Рішення

від 18.05.2021 по справі 910/19741/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/19741/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРИРОДИ"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

прокуратури: Биховцова О.А.

від відповідача-1: Баранов М.С.

від відповідача-2: Петриченко А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРИРОДИ".

У своїх позовних вимогах, позивач просить суд:

Визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва ;

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Природи , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі 16.09.2020 за № 3512.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19741/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.01.2021.

19.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на те, що вимоги прокурора ґрунтуються на неповному дослідженні матеріалів проекту землеустрою, а саме щодо самочинно збудованої будівлі. Також, відповідач-1 зазначає, що прокурором не обґрунтовано, яким чином оскаржуване рішення порушує саме інтереси держави.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти позову заперечив посилаючись на те, що після укладення договору оренди земельної ділянки на виконання Рішення від 13.02.2020 № 119/8289, ТОВ "СВІТ ПРИРОДИ" набуло статусу суб`єкта рекреаційної діяльності, оскільки отримало у користування (підпорядкування) земельну ділянку в межах природно-заповідного фонду (о. Труханів). Також, відповідач-2 заперечує проти доводів позивача, що нерухоме майно не можливо віднести до існуючих будинків та споруд спорту, охорони здоров`я та відпочинку в контексті існуючих обмежень на землевідведення встановлених рішенням Київської міської ради від 23.05.2002 № 23/23 Про деякі питання діяльності комунального підприємства Труханів острів , оскільки в Рішенні № 23/23 виокремлені дві категорії нерухомого майна, щодо якого не існує обмежень в відведенні земельної ділянки на о. Труханів: існуючі будинки та споруди спорту, охорони здоров`я та відпочинку. Водночас, відповідач-2 звертає увагу, що відповідно до Декларації КВ 14211042873 про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого комплексу, приміщень гаражних боксів, барбекю на вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, категорія 2, ТОВ "СВІТ ПРИРОДИ" встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці є спортивно-оздоровчим комплексом.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірений проект землеустрою.

26.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач повідомив, що останнім з дотриманням вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру , пред`явлено позов в інтересах держави про скасування незаконного рішення відповідача-1. Позивач зазначає, що з огляду на особливий статус території острову Труханів , а також про розміщення на земельній ділянці споруд, які не відповідають встановленому режиму господарювання в прибережних захисних смугах, Київською міською радою всупереч ст.ст. 10, 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2. Також, позивач вказав про відсутність погодження щодо намірів використання відповідачем-2 земельної ділянки для рекреаційних цілей.

26.01.2021 у підготовчому засіданні суд оголосив про перерву в підготовчому засіданні до 09.02.2021.

02.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, за змістом якої вбачається, що на час прийняття вказаного рішення право власності чи користування земельною ділянкою за будь-якими фізичними чи юридичними особами в установленому порядку зареєстровано не було, а тому відповідач-2 не міг набути право на спірну земельну ділянку на підставі ст. 120 Земельного кодексу України.

08.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій відповідач-2 зокрема, зазначив, що нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 0000:66:438:0053, яка є предметом спірного договору оренди не є самочинним будівництвом в розумінні приписів статті 376 Цивільного кодексу України. Відповідач-2 вважає, що доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

09.02.2021 у підготовчому засіданні суд оголосив про перерву в підготовчому засіданні до 02.03.2021.

01.03.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 02.03.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/19741/20 до судового розгляду по суті на 30.03.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні 30.03.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач-1 та відповідача-2 у судовому засіданні 30.03.2021 надали пояснення по суті заперечень на позовну заяву, проти позову заперечили.

30.03.2021 у судовому засіданні на стадії дослідження доказів судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 13.04.2021.

12.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.04.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача-2 та оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 18.05.2021.

21.04.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 18.05.2021 суд продовжив розгляду справи по суті, заслухав заключні слова представників сторін.

У судовому засіданні 18.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами: юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі утворення), які є юридичними особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через opгани місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З огляду на зазначені норми законодавства, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви, прокурором зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться на острові Труханів , територію якого рішенням Київради віднесено до об`єктів природно-заповідного фонду та до цінної природної території.

Відповідно до преамбули Закону України Про природно-заповідний фонд України , природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Отже, прокурор зазначає, що прибережено-захисні смуги річки Дніпро та території природно-заповідного фонду острову Труханів , мають особливий статус та є важливою цінністю, захист та збереження яких покладається на державні органи.

Як вбачається з позовної заяви, необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям Київською міською радою незаконного рішення щодо передання земельної ділянки в оренду, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів. і

Спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належать до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у даному випадку не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності.

За поясненнями позивача, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Таким чином, прокуратура діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі державного органу, що виконує функції контролю за дотриманням земельного законодавства, а тому має право на звернення до суду із даним позовом.

Окрім того, частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У даній справі прокурор звернувся до суду з метою захисту інтересів держави щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №119/8289, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, оскільки предметом оскарження є рішення Київської міської ради, яка визначена прокурором в якості відповідача-1 та не може бути визначена позивачем у даній справі, а тому відсутні підстави для направлення прокурором листа Київській міській раді в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

На підставі рішення Київської міської ради (надалі - відповідач-1) від 13.02.2020 №119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва (надалі - Рішення) затверджено проект землеустрою та передано Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи (надалі - відповідач-2) в оренду на 10 років земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:66:438:0053, площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва для рекреаційних цілей.

На виконання рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва 16.09.2020 між Київською міською радою (відповідач-1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Природи (відповідач-2, орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди).

Вказаний договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим номером 3512.

Відповідно до умов договору оренди, об`єктом оренди є земельна ділянка, за кадастровим номером - 8000000000:66:438:0053, розташована за адресою: вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва; з цільовим призначенням - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; категорія земель - землі водного фонду; вид використання - для рекреаційних цілей, розмір (площа) - 0,5849 га.

У відповідності до п. 3.1. договору, договір укладений на 10 (десять) років.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що відповідно до акту перенесення в натуру (на місцевість) меж зони обмежень щодо використання земельної ділянки від 23.09.2014, висновку Державного агентства водних ресурсів України від 25.03.2016 № 1436/9/11-16, висновку Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 28.10.2015 № 064/989-60, висновку Головного управління Держземагентства у м. Києві від 05.06.2015 № 19-26-0.3-8471/2-15 спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Зі змісту пояснювальної записки №ПЗ-18314 від 24.05.2016 вбачається, що спірна земельна ділянка забудована. На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2004 та від 21.03.2005 у ТОВ Світ Природи перебувають у власності нежила будівля загальною площею 911 кв.м, гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30,10 кв.м.

За доводами прокуратури, матеріали кадастрової справи не містять жодних підтверджуючих документів щодо відношення розташованих на земельній ділянці будівель до гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, розміщення та будівництво яких дозволено законом в межах прибережної захисної смуги, або того, що вже розташовані на земельній ділянці споруди відносяться до вище перелічених об`єктів, будівництво яких дозволено.

Також, прокурор посилається на те, що будівництво невизначених нежитлових будівель, гаражних боксів, гаражів та барбекю в межах прибережних захисних смуг заборонено в силу ст. 61 Земельного кодексу України.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно відповідача-2 (нежитлову будівлю площею 911 кв.м, гаражні бокси площею 303, 10 кв.м та барбекю площею 30, 10 кв.м), здійснено КП Київське міське бюро технічної інвентаризації на виконання рішень Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31 та від 21.03.2005 у справі № 24/109.

Однак, спірна земельна ділянка площею 0,5849 га в установленому порядку до прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення нікому не відводилась, а тому, на думку позивача, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України зазначені об`єкти нерухомого майна вважаються самочинним будівництвом.

Таким чином, за доводами позивача Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення про відведення земельної ділянки відповідачу-2, діяла всупереч інтересів територіальної громади, не врахувавши правовий статус майна та особливий статус земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, неправомірно надала спірну земельну ділянку відповідачу-2 фактично під розміщення об`єктів самочинного будівництва.

З урахуванням наведеного, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва ; визнання недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Природи , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі 16.09.2020 за № 3512.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Природи до Київського міського бюро Технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна задоволено повністю, зобов`язано Київське міське бюро Технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна провести державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 911,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, буд. 1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.12.2003 за ТОВ Світ Природи та видати відповідне реєстраційне посвідчення на вищевказане нежиле приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2005 у справі № 24/109 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Природи до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна задоволено, визнано за ТОВ Світ Природи право власності на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, буд. 1, а саме гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30, 10 кв.м. та корт площею 817,80 кв.м.; зобов`язано Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію прав власності ТОВ Світ Природи на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, буд. 1, а саме гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30, 10 кв.м. та корт площею 817,80 кв.м. та видати на них відповідні реєстраційні посвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, на підставі рішень Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31 та від 21.03.2005 у справі № 24/109 відповідач-2 набув право власності на нежилу будівлю загальною площею 911,00 кв.м, гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30,10 кв.м. Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Як підтверджено матеріалами справи, 13.02.2020 Київською міською радою прийнято рішення №119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва , в якому вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей на вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі м. Києва (категорія земель - землі водного фонду, заява №01104-000211304-014 від 19.05.2016, справа №Д-7375); передати ТОВ Світ Природи за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,5849 га (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000286742016) для рекреаційних цілей на вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 №21/31 та від 21.03.2005 №24/109).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №119/8289 між Київською міською радою та ТОВ Світ Природи укладений договір оренди земельної ділянки від 06.09.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим номером 3512, Відповідно до умов якого, об`єктом оренди є земельна ділянка, за кадастровим номером - 8000000000:66:438:0053, розташована за адресою: вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва; з цільовим призначенням - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; категорія земель - землі водного фонду; вид використання - для рекреаційних цілей, розмір (площа) - 0,5849 га.

Судом встановлено, що спірним рішенням Київської міської ради визначено категорію земель як землі водного фонду.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (акт перенесення в натуру (на місцевість) меж зони обмежень щодо використання земельної ділянки від 23.09.2014, висновок Державного агентства водних ресурсів України від 25.03.2016 № 1436/9/11-16, висновок Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 28.10.2015 № 064/989-60, висновок Головного управління Держземагентства у м. Києві від 05.06.2015 № 19-26-0.3-8471/2-15) земельна ділянка за кадастровим номером - 8000000000:66:438:0053, за адресою: вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва, розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Частиною 4 ст. 60 Земельного кодексу передбачено, що у межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування , крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Земельного кодексу України об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 85 Водного кодексу України у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей , а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 13.02.2020 №119/8289 передано ТОВ Світ Природи в оренду спірну земельну ділянку для рекреаційних цілей.

Так, відповідно до Декларації КВ 14211042873 про готовність об`єкта до експлуатації із реконструкції нежитлових приміщень спортивно-оздоровчого комплексу , приміщень гаражних боксів, барбекю на вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі м. Києва, встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці є спортивно-оздоровчим комплексом .

Отже, з вищевикладеного слідує, що відповідачем-1 надано відповідачу-2 земельну ділянку у користування для рекреаційних цілей, що відповідає положенням ч. 4 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 Земельного кодексу України, а тому твердження прокурора щодо неправомірності прийнятого Київською міською радою рішення у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці споруд, які не відповідають режиму господарювання в прибережних захисних смугах - безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Водночас, судом враховано, що з метою вдосконалення організації рекреаційної діяльності установ природно-заповідного фонду України та відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1524, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.06.2009 № 330 затверджено Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України (надалі - Положення).

За змістом ст.7 Закону України Про природно-заповідний фонд України , Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до вказаного вище Положення рекреація - відновлення за межами постійного місця проживання у визначених згідно із законодавством місцях природно-заповідних територій та об`єктів розумових, духовних і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоровчого, культурно-пізнавального відпочинку, туризму, оздоровлення, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо.

Рекреаційна діяльність - діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо.

Рекреаційна інфраструктура - сукупність засобів забезпечення організації та здійснення рекреаційної діяльності (шляхи сполучення, заклади/місця розміщення і харчування, транспортні засоби, еколого-освітні центри, елементи рекреаційного благоустрою тощо).

Рекреаційні території (акваторії) - ділянки суші (водного простору), які призначені для здійснення рекреаційної діяльності та відпочинку рекреантів.

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3. Положення дія цього Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти рекреаційної діяльності), діяльність яких пов`язана з наданням усіх видів рекреаційних послуг на територіях ПЗФ, та громадян - споживачів цих послуг (далі - рекреанти).

Суб`єкти рекреаційної діяльності на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду здійснюють свою діяльність відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства та інших нормативно-правових актів та нормативних документів.

Таким чином, суд відзначає, що після укладення спірного договору оренди земельної ділянки відповідач-2 набув статусу суб`єкта рекреаційної діяльності, оскільки рішенням Київської міської ради від 13.02.2020 №119/8289 отримав в оренду спірну земельну ділянку для рекреаційних цілей в межах природно-заповідного фонду.

Отже, відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, після спірного рішення відповідача-1 доповнено вид діяльності, який є одним із основних видів діяльності ТОВ Світ Природи - 93.11 функціювання спортивних споруд.

В обґрунтування позовних вимог прокурор також посилається на п. 2.5. Положення, водночас суд зазначає, що п. 2.5. містить лише перелік основних видів рекреаційної діяльності у межах територій та об`єктів ПЗФ України та не містить виключний перелік напрямів і видів рекреаційної діяльності, а тому доводи прокурора в цій частині судом відхиляються.

Доводи прокурора про те, що на виконання п. 3.4. Положення відповідачем-2 не було погоджено наміри здійснення рекреаційної діяльності на спірній земельній ділянці, судом не приймаються до уваги, оскільки п. 3.4. Положення не зобов`язує підприємства на отримання дозволу на здійснення рекреаційної діяльності.

Також, судом враховано, що статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що встановлене цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:66:438:0053 - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей відповідає призначенню у спірному договорі оренди.

Поряд з тим, доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки або використання її відповідачем-2 не за призначенням матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, вказані норми права прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.

Як вже встановлено судом, на спірній земельній ділянці, наданій у користування відповідачу-2, знаходиться нерухоме майно загальною площею 911,00 кв.м, гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30,10 кв.м., яке належить відповідачу-2 на праві власності на підстав рішень Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31 та від 21.03.2005 у справі № 24/109, а тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оскарження правомірності виникнення права власності відповідача-2 на об`єкт нерухомого майна, суд вважає, що спірна земельна ділянка була правомірно передана відповідачу-2 в користування.

Позицію прокурора про те, що об`єкт нерухомого майна є самочинним в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка до прийняття спірного рішення Київською міською радою нікому не відводилась, - суд сприймає критично, оскільки такі доводи ґрунтуються на переоцінці рішень Господарського суду м. Києва, якими визнано право власності відповідача-2 на об`єкти нерухомості.

Окрім того, відповідно до Технічного паспорту БТІ 1996 року поштова адреса домоволодінню за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 1 була присвоєна згідно Розпорядження Дніпровської райдержадміністрації м. Києва № 779 від 30.08.2001 року.

У 2003 році Головним управлінням архітектури та містобудування міста Києва погоджено Паспорт опорядження фасадів будинку по вулиці Труханівській 1 у Дніпровському районі міста Києва. Відповідно до змісту Паспорту, виготовленого AT КИЇВПРОЕКТ на замовлення ТОВ РУМБ в травні 2003 році Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва виданий Ордер на тимчасове порушення благоустрою № 03040078 для поточного ремонту адмінбудинку за адресо: м. Київ, вул. Труханівська, 1.

Суд не приймає доводи прокурора відносно того, що право користування на спірну земельну ділянку площею не було зареєстровано попереднім власником нерухомого майна, а тому прийняте рішення Київською міською радою на підставі ст. 120 Земельного кодексу України є незаконним, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Так, у відповідності до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 11.04.1950 №706 Про відвод Досфлоту земельної ділянки на Трухановому острові під будівництво водної станції була надана Київському обласному комітету Досфлот .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.10.1951 №2058 Про закріплення Дорожній Раді ДСТ Локомотив частина земельної ділянки площею 0,19 га, на якій знаходиться нерухоме майно в Подільському районі під будівництво водної станції була надана Дорожній Раді ДСТ Локомотив ПЗЗ.

У відповідності до Плану земельної ділянки в м. Києві на Трухановому острові Подільського району за проектом Управління в справах Архітектури міста Києва відведено в користування Київського Обласного комітету Досфлот під будівництво водної станції зафіксована площа земельної ділянки в розмірі 5 845 кв.м. (площа земельної ділянки згідно спірного рішення - 0,5849 га).

Разом з тим, відпровідач-2 набув право власності на нерухоме майно загальною площею 911,00 кв.м, гаражні бокси площею 303, 10 кв.м, барбекю площею 30,10 кв.м. на підстав рішень Господарського суду міста Києва від 04.02.2004 у справі № 21/31 та від 21.03.2005 у справі № 24/109.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на момент звернення відповідача-2 до Київської міської ради про надання в оренду спірної земельної ділянки, на даній земельній ділянці вже були розташовані об`єкти нерухомого майна, які належали на праві власності відповідачу-2 .

За таких обставин, враховуючи передачу в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки на підставі технічної документації, яка погоджена з відповідачем-1, ТОВ Світ Природи стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі вищенаведених норм та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою.

Щодо посилання на рішення Київської міської ради від 23.05.2002 № 23/23 Про деякі питання діяльності комунального підприємства Труханів острів , судом враховано наступне.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 23.05.2002 № 23/23 тимчасово до затвердження планів зонування та/або детальних планів території Труханового острова і визначення у таких планах територій, придатних для вибору і надання земель для здійснення містобудівної діяльності, зупинено надання дозволів на розроблення проектів землеустрою шодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою до встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність, а також передачу (надання) земельних ділянок в користування або у власність, крім випадків передачі (надання) земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будинків та споруд спорту охорони здоров`я та відпочинку.

Однак, зі змісту рішення № 23/23 вбачається про відсутність обмеження існуючих будинків, розміщених на острові Труханів. Зокрема в рішенні № 23/23 вказано окрім випадків передачі (надання) земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будинків та споруд спорту охорони здоров`я та відпочинку .

Таким чином, оскільки відповідно до матеріалів справи спірне нерухоме майно існувало з 1953 року та з огляду на відомості, вказаних в Декларації КВ 14211042873, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці є спортивно- оздоровчим комплексом, суд відхиляє доводи прокурора щодо наявності заборони у рішенні Київської міської ради від 23.05.2002 № 23/23 надання земельних ділянок на острові Труханів.

Також, судом враховано, що позивачем не надано жодних доказів звернення територіальної громади м. Києва до уповноважених органів зі скаргами щодо порушення законодавства чи інтересів територіальної громади у зв`язку з орендою спірної земельної ділянки відповідачем-2, а також відсутні будь-які докази використання відповідачем-2 спірної земельної ділянки не за призначенням або порушення чинного законодавства при користуванні спірною земельною ділянкою.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача на те, що рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва прийнято з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Київською міською радою рішення від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва .

Обґрунтованих підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 про передачу відповідачу-2 земельної ділянки прокурором не наведено.

Обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва , суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Природи , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі 16.09.2020 за № 3512, суд зазначає наступне.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Про місцеве самоврядування в Україні власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

Однак, як встановлено судом позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами в підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Природи для рекреаційних цілей земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва , що унеможливлює визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним з цих підстав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРИРОДИ" про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 13.02.2020 № 119/8289 та визнання недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:438:0053) площею 0,5849 га по вул. Труханівській, 1 у Дніпровському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Природи .

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.05.2021

Суддя О.В. Гулевець