Постанова

від 10.11.2021 по справі 381/1256/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 381/1256/19-ц

провадження № 61-12276св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житлово-будівельний кооператив Машинобудівник , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник (далі - ЖБК Машинобудівник ), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійними договорів та визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 жовтня 2015 року він подав заяву про вступ до складу членів ЖБК Машинобудівник . Рішенням позачергових зборів ЖБК Машинобудівник від 19 жовтня 2015 року, оформленим протоколом № 42, його прийнято до членів ЖБК Машинобудівник зі сплатою вступного внеску в розмірі 100 000,00 грн.

Цього ж дня між ним та ЖБК Машинобудівник укладений договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, за умовами якого кооператив приймає члена кооперативу у дольове будівництво 105-ти квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , на квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 . Із квитанцій до прибуткових касових ордерів ЖБК Машинобудівник від 20 та 21 жовтня 2015 року вбачається, що він вніс оплату за придбані квартири. На підтвердження відсутності заборгованості видані довідки про те, що ним внесено в повному обсязі грошові кошти, заборгованість відсутня. Право власності на вказані квартири зареєстровані за ОСОБА_1

ЖБК Машинобудівник , дізнавшись про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , подав позов до суду про витребування майна, скасування його реєстрації.

17 травня 2018 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позову ЖБК Машинобудівник до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено в повному обсязі, проте постановою Апеляційного суду Київської області вказане рішення скасовано, витребувано квартиру АДРЕСА_4 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передано його на користь ЖБК Машинобудівник , скасовано державну реєстрацію квартири. Ухвалою Верховного суду відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Апеляційного суду. Так само подано позов ЖБК Машинобудівник щодо квартири АДРЕСА_3 .

Оскільки спірні договори не визнано недійсним, лише скасовано реєстрацію його права власності, то він, маючи дійсні договори, звернувся до державного реєстратора для повторної реєстрації його права власності на квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , проте дізнався, що вказані квартири оформлені на ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійними договори на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі від 15 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 та від 14 квітня 2014 року на квартиру АДРЕСА_2 , укладеними між ОСОБА_4 та ЖБК Машинобудівник , а також визнати за ним право власності на вказані квартири.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року в складі судді Соловей Г. В., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів про те, що на момент укладення договорів на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі від 15 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_3 та від 14 квітня 2017 року на квартиру АДРЕСА_2 між ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_5 , належала на праві власності позивачу. Відповідно до постанов Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року та від 12 жовтня 2015 року, юридична особа - позивач (ЖБК Машинобудівник) на свій розрахунковий рахунок не отримував грошових коштів у вигляді вступного внеску за членство у кооперативі та не отримував грошових коштів у вигляді оплати за квартиру.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір на придбання загальної площі в порядку членства в кооперативі від 15 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ЖБК Машинобудівник . Визнано недійсним договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі від 14 квітня 2017 року на квартиру АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_2 та ЖБК Машинобудівник . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у суді апеляційної інстанції позивачем надано оригінали квитанції до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року, за якими ОСОБА_1 сплатив вартість квартири АДРЕСА_3 згідно з договором від 19 жовтня 2015 року у розмірі 94 769,00 грн; квитанції до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року, за яким ОСОБА_1 сплатив вартість квартири АДРЕСА_2 згідно з договором від 19 жовтня 2015 року у розмірі 94 769,00 грн. Ці докази не були надані у суді першої інстанції, оскільки їх надання об`єктивно не залежало від волі позивача, так як оригінали квитанцій випадково віднайдено ним у реєстраційній службі, в зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України ці докази прийняті як винятковий випадок, як такі, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з висновком комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи судового експерта МВС України Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бойка Д. С. від 09 листопада 2018 року № 8-4/1657 підписи на договорах на придбання житла від 19 травня 2015 року, підписи на квитанціях до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року - виконані ОСОБА_5 .

Відповідно до витягу з протоколу № 42 позачергових зборів ЖБК Машинобудівник від 19 жовтня 2015 року, ухвалено: Прийняти до складу кооперативу ОСОБА_1 , із вступним внеском 100 000,00 (сто тисяч гривень) (а. с.26) і ця обставина не підлягає доказуванню, оскільки встановлена постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у справі № 381/2958/17.

У цій справі позивач виконав свої грошові зобов`язання за договорами купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість, установлену вказаними договорами, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва, а відповідач ухилився від надання необхідних для оформлення права власності позивача документів на майно, чим порушив умови договорів, укладених між сторонами.

Обґрунтованими є вимоги щодо визнання договорів недійсними, оскільки у ЖБК Машинобудівник були відсутні права на відчуження спірних квартир, оскільки власником майнових прав на них був позивач і таке відчуження відбулося без його згоди.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року ЖБК Машинобудівник подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій просить скасувати її та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 березня 2020 року у справі № 234/5040/17.

Також, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що позивач, належним чином виконавши умови договорів, є власником немайнових прав на спірні квартири, оскільки презумпція цих договорів відповідачем не спростована.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Обставини, встановлені судами

19 жовтня 2015 року між ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 укладений договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято у дольове будівництво 105-ти квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_6 , кількість кімнат - 3, загальна площа 81,98 кв. м, житлова - 45,59 кв. м, вартість квартири складає 189 538,00 грн, розрахунок виконується до 31 грудня 2015 року.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 сплачено вартість квартири АДРЕСА_3 згідно з договором від 19 жовтня 2015 року у розмірі 94 769,00 грн.

19 жовтня 2015 року між ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 укладений договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято у дольове будівництво 105-ти квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_7 , кількість кімнат 3, загальна площа 81,94 кв. м, житлова - 45,53 кв. м, ціна квартири складає 189 538 грн, розрахунок виконується до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 сплачено вартість квартири АДРЕСА_2 згідно з договором від 19 жовтня 2015 року 94 769,00 грн.

27 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 .

У серпні 2017 року ЖБК Машинобудівник звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року у справі № 381/2958/17 позовну заяву залишено без задоволення.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року скасовано, витребувано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та передано його на користь ЖБК Машинобудівник . Скасовано державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.

Постановою Верховного суду від 04 вересня 2019 року постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із наявності підстав для витребування у добросовісного набувача спірної квартири, яку придбано у особи за відплатним договором, яка не довела правомірності набуття права власності на неї.

Враховуючи принцип змагальності сторін, ненадання ОСОБА_1 суду оригіналів фінансових документів (прибуткових касових ордерів ЖБК Машинобудівник від 22 жовтня 2015 року та 23 жовтня 2015 року), які б підтверджували сплату у повному обсязі вартості квартири, а також акта на передачу житлового приміщення й довідки про відсутність заборгованості по внесках за квартиру, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що у постанові про закриття кримінального провадження від 12 лютого 2018 року, внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 12016110310000606 від 14 березня 2016 року, старшим слідчим СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітаном поліції Тхоржевським В. С. встановлено, що під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження оригіналів документів, на підставі яких здійснювалася реєстрація права власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 , не надалося можливим. Також при вирішенні спору судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 не підписував від імені ЖБК Машинобудівник довідки про відсутність заборгованості на внесення коштів, а також акт приймання-передачі квартири від 23 грудня 2015 року. З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування квартири у добросовісного набувача, яка, в свою чергу, наділена правом заявити вимоги про відшкодування збитків до особи, яка продала їй квартиру, не маючи права на вчинення таких дій, або до ЖБК Машинобудівник про відшкодування витрат на поліпшення квартири (у випадку їх наявності).

Оскільки право власності на новостворену квартиру, яка підлягає витребуванню, не було зареєстроване за позивачем, скасування запису про проведену державну реєстрацію права, за обставин цієї справи, необхідно вважати ефективним способом захисту права, що відновлює попередній стан, який існував до моменту порушення права.

У вересні 2017 року ЖБК Машинобудівник звернувся до Фастівського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі № 381/3165/17 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ЖБК Машинобудівник задоволено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Витребувано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передано його на користь ЖБК Машинобудівник . Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухома майно - квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 , номер запису про власність № 13427024, внесений 19 лютого 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ЖБК Машинобудівник на свій розрахунковий рахунок не отримувало грошових коштів у вигляді вступного внеску в членство у кооперативі, та не отримувало грошових коштів у вигляді оплати за квартиру. ОСОБА_5 , як посадова особа кооперативу, не підписував від імені ЖБК Машинобудівник ані довідку про відсутність заборгованості, ані акта приймання-передачі квартири, підпис на вказаних документах належить іншій невідомій особі.

Постановою Верховного суду у складі Об`єднаної Палати касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року скасовано, та залишено в силі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року.

Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, виходив із безпідставності вимог про витребування майна шляхом віндикації, оскільки вона застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину. Установивши, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 , поверх № 1, під`їзд 3, загальна площа 81,94 кв. м, житлова - 45,53 кв. м на підставі укладеного між ним та ЖБК Машинобудівник договору на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, який не оспорений та недійсним не визнавався (положення статті 204 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України, у зв`язку із чим правильно відмовив у задоволенні позову.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року № 381/2958/17 (провадження № 61-38754св18), оскільки у цій справі на відміну від справи, яка переглядається, судом встановлено відносини речово-правового характеру, які підлягали захисту у спосіб, обраний позивачем.

Отже, у вказаних судових рішеннях встановлено, що ЖБК Машинобудівник на свій розрахунковий рахунок не отримував грошових коштів у вигляді вступного внеску за членство у кооперативі та не отримував грошових коштів у вигляді оплати за квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо майна, право власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , станом на 01 лютого 2019 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

У суді апеляційної інстанції позивачем надано оригінали квитанції до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 сплачено вартість квартири АДРЕСА_3 за договором від 19 жовтня 2015 року у розмірі 94 769,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 сплачено вартість квартири АДРЕСА_2 за договором від 19 жовтня 2015 року у розмірі 94 769,00 грн.

Ці докази не були надані раніше, оскільки їх надання об`єктивно не залежало від волі позивача, оригінали квитанцій випадково віднайдено ним у реєстраційній службі, в зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України ці докази прийняті як винятковий випадок, як такі, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з висновком комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи судового експерта МВС України Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бойка Д. С. від 09 листопада 2018 року № 8-4/1657 підписи на договорах на придбання житла від 19 травня 2015 року, підписи на квитанціях до прибуткового касового ордеру від 23 жовтня 2015 року - виконані ОСОБА_5 .

Таким чином, оскільки пунктами 3.1 договорів передбачено, що розрахунок поміж обома сторонами виконується до 31 грудня 2015 року, позивачем вказані зобов`язання виконані в повному обсязі.

Згідно з витягом із протоколу № 42 позачергових зборів ЖБК Машинобудівник від 19 жовтня 2015 року, ухвалено: Прийняти до складу кооперативу ОСОБА_1 , із вступним внеском 100 000,00 грн (а. с.26) і ці обставини встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I -III категорії складності, виданого Департаментом ДАБІ у Київській області 23 грудня 2015 року ЖБК Машинобудівник багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації і ця обставина визнана сторонами.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання недійними договорів та визнання за позивачем права власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , виходив із того, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем надані оригінали квитанцій до прибуткових ордерів, що підтверджують виконання ним умов договорів на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі. Ці оригінали випадково віднайдені в реєстраційній службі, і не могли бут подані до суду першої інстанції.

При цьому, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог шляхом визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки, установивши, що позивачем вчинені дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт завершеного будівництва, а відповідач цього права позивача не визнає та вже не може надати необхідних для оформлення права власності позивача документів на нерухоме майно, тому цей спосіб захисту порушених прав позивача буде ефективним.

Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ЦК України та Закон України Про кооперацію .

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України Про кооперацію ).

Відповідно до статті 11 Закону України Про кооперацію вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Статтею 384 ЦК України, положення якої кореспондують статті 19-1 Закону України Про кооперацію , передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення у кооперативу, право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина друга статті 19-1 Закону України Про кооперацію ).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; аналогічний припис закріплений у частині першій статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Із матеріалів справи убачається, що протоколом від 19 жовтня 2015 року № 42 позачергових зборів ЖБК Машинобудівник ОСОБА_1 прийнято до складу кооперативу з вступним внеском 100 тис. грн.

19 жовтня 2015 року між кооперативом та ОСОБА_1 укладений договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, відповідно до умов якого кооператив приймає члена кооперативу у дольове будівництво 105-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_6 , кількість кімнат 3, площа 81,98 кв. м, загальна вартість квартири складає 189 538, 00 грн.

Цього ж дняЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 уклали договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, предметом якого є квартира АДРЕСА_4 , поверх № 1, під`їзд 3, загальна площа 81,94 кв. м, житлова - 45,53 кв. м, загальна вартість квартири складає 189 538,00 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, виданого 19 жовтня 2015 року серія та номер: б/н, видавник: ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 ; акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 23 грудня 2015 року, видавник: ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 ; довідки, серія та номер: б/н, виданого 23 грудня 2015 року, видавник: ЖБК Машинобудівник .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 53967839 від 25 лютого 2016 року квартира АДРЕСА_5 , була зареєстрована за ОСОБА_1 .

Отже, квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , після виконання ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 умов договорів на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, були зареєстровані за позивачем на праві власності.

Вказані договори на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі ніким не оспорені та є дійсними.

Членство ОСОБА_1 у кооперативі ніким не оспорене.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи за позивачем право власності на вказані квартири, вказав на те, що цей спосіб захисту є ефективним, з огляду на те, що предметом договорів є майнові права на нерухоме майно; позивач виконав свої грошові зобов`язання за договорами купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість, установлену вказаними договорами, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва, а відповідач ухилився від надання необхідних для оформлення права власності позивача документів на майно, чим порушив умови договорів, укладених між сторонами.

Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що майнові права позивача вже трансформувалися в речові права на спірні квартири, і ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на спірні квартири.

Разом з тим, за результатами розгляду судових спорів між ЖБК Машинобудівник та ОСОБА_1 встановлено таке.

Так, рішенням Верховного суду у складі Об`єднаної Палати касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17 ЖБК Машинобудівник до ОСОБА_1 про витребування майна (квартири АДРЕСА_2 ) з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року залишено в силі. Цим рішенням відмовлено ЖБК Машинобудівник у витребовуванні квартири АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 , поверх № 1, під`їзд 3, загальна площа 81,94 кв. м, житлова - 45,53 кв. м, на підставі укладеного між ним та ЖБК Машинобудівник договору на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, який не оспорений та недійсним не визнавався (положення статті 204 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребовування спірної квартири АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 .

У іншій справі, постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 381/2958/17 за позовом ЖБК Машинобудівник до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року про витребування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та передачу його на користь ЖБК Машинобудівник ; скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_7 , номер запису про власність № 13466500, внесений 27 лютого 2016 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Федорякою О. С., на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 476, залишено без змін.

Верховний Суд погодився з тим, що ОСОБА_1 не надано суду оригіналів фінансових документів (прибуткових касових ордерів ЖБК Машинобудівник від 22 жовтня 2015 року та 23 жовтня 2015 року), які б підтверджували сплату у повному обсязі вартості квартири, а також акта на передачу житлового приміщення й довідки про відсутність заборгованості за внесками за квартиру.

За відсутності вказаних доказів, та тих обставин, що ОСОБА_1 відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 , Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для витребування квартири АДРЕСА_5 у ОСОБА_3 на користь ЖБК Машинобудівник .

Отже, за результатами розгляду справи № 381/3165/17 спірна квартира АДРЕСА_2 залишена у власності ОСОБА_1 .

За результатами розгляду справи № 381/2958/17 спірна квартира АДРЕСА_3 витребувана у власністьЖБК Машинобудівник .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо майна, право власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , станом на 01 лютого 2019 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

Оскільки ЖБК Машинобудівник відчужив ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , яка на праві власності належала ОСОБА_1 , то ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є витребовування цієї квартири у останнього власника порядку статті 388 ЦК України, з огляду на те, що ця квартира була зареєстрована за ОСОБА_1 на праві власності, а ЖБК Машинобудівник без належних правових підстав відчужив її на користь третьої особи. При цьому, вказане відчуження відбулося в порушення ухваленого судом рішення про відмову ЖБК Машинобудівник у витребуванні цієї квартири.

Таким чином, доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 березня 2020 року у справі № 234/5040/17, знайшли своє підтвердження.

У вказаних постановах сформульовано висновки про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387та 388 ЦК України .

Щодо квартири АДРЕСА_5 , то склалася така ситуація, коли існує рішення суду, що набрало законної сили, а саме постанова Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року в якій встановлено, що саме ЖБК Машинобудівник є власником цієї квартири з огляду на відсутність доказів придбання цієї квартири ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що підтверджують виконання ОСОБА_1 умов договору щодо придбання квартири АДРЕСА_5 .

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2016 року відчужив її ОСОБА_3 і саме у неї на підставі постанови Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року витребувано квартиру АДРЕСА_5 , та скасовано державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_7 , тому відсутні підстави для висновку, що порушені права ОСОБА_1 щодо спірної квартири АДРЕСА_3 .

Отже, рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним договору на придбання загальної площі в порядку членства в кооперативі від 15 березня 2017 року на квартиру АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ЖБК Машинобудівник та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_5 , підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові за необґрунтованістю.

У своїй касаційній скарзі заявник також стверджує про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Оскільки Верховний Суд вже сформулював висновки у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє доводи заявника в цій частині касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання чи додаткової перевірки доказів, обставини справи судом встановлено повно і всебічно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ЖБК Машинобудівник необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 264,00 грн.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник задовольнити частково.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійним договорів та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник (адреса місцезнаходження: вул. Орджонікідзе, 50, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 23572785) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 264,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко