Ухвала

від 24.11.2021 по справі 154/3107/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/3107/20 Провадження №11-сс/802/590/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника володільця

майна ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалипровадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 листопада 2021 року (кримінальне провадження №42020030220000024),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 листопада 2021 року відмовлено взадоволенні клопотанняпрокурора про накладення арешту на майно, а саме двох самовільно захоплених ділянок військового містечка № НОМЕР_1 військового полігону військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 площею 18, 1241 га та 43, 8659 га.

Слідчий суддя, обґрунтовуючи свої висновки про відмову в накладенні арешту на вищезазначене майно, послався на те, що в матеріалах кримінального провадження та клопотання слідчого відсутні докази, які б давали підстави вважати, що вищезазначене майно (земельні ділянки) відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України, окрім як визнання цього майна речовим доказом відповідною постановою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Володимир-Волинськогоміського судуВолинської області прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу.

Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання прокурора, оскільки не враховано те, що подані до слідчого судді матеріали кримінального провадження прямо вказують на відповідність земельних ділянок критеріям, встановленим ст. 98, ч.2 ст. 167 КПК України, доведеність мети застосування арешту майна забезпечення збереження речових доказів, і на нього слід було накласти арешт.

На переконання апелянта, слідчий судя формально підійшов до розгляду поданого прокурором клопотання, та прийшов до хибного висновку про відмову в накладенні арешту на майно.

Прокурор просить скасувавши ухвалу слідчого судді, прийняти нову ухвалу, якою повністю задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на пропоноване майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представника володільця майна, котрий її заперечив, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Так, ч.2 ст.170КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2ст.170 КПК України.

Відповідно до ст.98КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вищевказані вимоги процесуального закону, а зміст ухвали слідчого судді повністю відповідає вимогам ч.5ст.173 КПК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування не доведено наявність підстав для накладення арешту на пропоновані земельні ділянки, оскільки фактично не підтверджено, що таке майно має значення речового доказу в даному провадженні, тобто, що воно зберегло на собі сліди протиправної діяльності, є засобами або знаряддями його вчинення або ж у ньому містяться відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування, що свідчить про безпідставність клопотання прокурора.

З аналізу клопотання, поданого до слідчого судді вбачається що прокурором не доведено належними доказами визначення меж земельних ділянок, оскільки вони не підтверджені кадастровими номерами. Крім того з моменту внесення відомостей до ЄРДР (15.04.2020) пройшов значний проміжок часу, і жодній особі не було повідомлено про подозру.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту майна допускається з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. Однак, стороною обвинувачення не обґрунтовано необхідність накладення арешту на земельні ділянки для реалізації завдань кримінального провадження, з огляду на можливість фіксування речових доказів та збереження відповідних зразків для проведення подальших експертних досліджень, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, з висновками, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора .

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405,407,422 КПК України,

Волинський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу у кримінальному провадженні прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 листопада 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді