Рішення

від 19.11.2021 по справі 242/4683/20

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/4683/20

Провадження № 2/242/415/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретаріГандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька нафтова компанія до ОСОБА_1 , Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень і записів про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень і записів про державну реєстрацію права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Донецька нафтова компанія , згідно договору купівлі-продажу будівлі АЗС від 07 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального кругу Скакун A.B., є власником будівлі АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначене майно також є предметом договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07 грудня 2012 року, укладеного між ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку . Відповідно до п. 7 Договору Іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за кредитним договором та зобов`язань за цим договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно, а саме: будівлі АЗС ДАНС загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29 січня 2014 року ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку уклали договір про внесення змін № 1 до Договору іпотеки, відповідно до якого уточнили предмет іпотеки та означили загальну вартість предмета іпотеки. Станом на 29.01.2014 року вона склала 1 987 200 грн. 00 коп., решта умов договору іпотеки залишилась без змін. 20 квітня 2015 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було прийняте заочне рішення, згідно якого задоволено позовні вимоги ПАТ Всеукраїнський банк розвитку про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ТОВ Донецька нафтова компанія на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованість за Кредитним договором № MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року у розмірі 203 766 грн. 24 коп., що складається з:простроченої заборгованості по тілу кредиту - 166666 грн. 60 коп.;простроченої заборгованості за процентами - 34392 грн. 19 коп.;суми пені - 2707 коп. 45 коп. 16.03.2018 року Будьонівським PB ДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області було відкрито виконавче провадження за №56005138 щодо примусового виконання виконавчого листа у розмірі 203 766 грн. 24 коп., виданого на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2015 року у справі №235/1532/15-ц. 06 жовтня 2020 року позивач вирішив узяти витяг з реєстру стосовно свого майна та звернувся до приватного нотаріуса Авдіївського міського нотаріального округу Василенко В.А. Після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясувалось, що 06 липня 2018 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення прав за Кредитним договором №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року та Договором Іпотеки . За договором про відступлення прав первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права за договором іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, укладеному між ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Качур А.В та зареєстрованому у реєстрі за № 3187. На підставі витягу,сформованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. 15.08.2018 року відповідно до заяви ОСОБА_4 , видно, що Іпотекодержателем за Договором Іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07 грудня 2012 року є ОСОБА_4 31.08.2018 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області по провадженню № 6/235/172/18 (єдиний унікальний номер 235/1532/15-ц) була прийнята ухвала, згідно якої заяву ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Було ухвалено про заміну сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №235/1532/15-ц про стягнення солідарно з ТОВ Донецька нафтова компанія на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованості за кредитним договором №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року в розмірі 203766 грн. 24 коп., а саме: стягувача ПАТ Всеукраїнський банк розвитку на правонаступника ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_4 стала стягувачем у виконавчому провадженні №56005138, щодо примусового виконання виконавчого листа у розмірі 203766 грн. 24 коп., виданого на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2015 року у справі №235/1532/15-ц. Натомість, позивач не був обізнаний про переуступлення права вимоги за кредитним договором №MKLVU 1.73504.001 від 07.12.2012 року та Договором Іпотеки з ПАТ Всеукраїнський банк розвитку на користь ОСОБА_4 , оскільки ані первісний кредитор, ані наступний кредитор йому про уступку права вимоги не повідомили.

Крім того, 06 жовтня 2020 року після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також з`ясувалося, що майно йому вже не належить, воно відчужене на користь ШевцовоїІ.Ю.. Переоформлення прав власності було проведено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області -в особі реєстратораЧинник Ю.І.. Підставою для державної реєстрації слугувало: засвідчена іпотекодержателем паперова копія електронного листа, який за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно- телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, серія та номер: б/н, виданий 13.07.2020, видавник: ОСОБА_1 ; довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 12.08.2020 року, видавник: ОСОБА_1 ; договір іпотеки, серія та номер: ZXR039523.73504.002 від 07 грудня 2012 року видавник: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Качур A.B.; дублікат Договору про відступлення прав за Договором Іпотеки серія та номер:772, виданий 06.08.2018 видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 13.07.2020, видавник: ОСОБА_1 .

28.10.2020 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_2 , згідно якого останній набув право власності на будівлю АЗС ДАНС загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає неправомірним та безпідставним набуття ОСОБА_1 та відповідно ОСОБА_2 прав власності на спірне іпотечне майно з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 при укладанні договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки отримав лише право на отримання (стягнення) грошових коштів, при умові неналежного виконання позивачем умов кредитного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки могло бути тільки у випадках передбачених п.п. 19.6, 19.8, 19.9 вищевказаного договору іпотеки, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу або згідно Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Позивач на виконання п. 26 договору іпотеки не укладав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що могло бути підставою звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачу не відомо існування будь-якого рішення суду, відповідно до якого він позбавлений свого майна.

Крім того позивач зазначає, що в документах до позовної заяви немає договору іпотеки, а є не аутентична, неналежна копія договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07 грудня 2012 року без підписів сторін, яка не може бути доказом наявності застереження задоволення вимог шляхом набуття права власності на об`єкт іпотеки. Саме ця неналежна копія договору, на думку позивача, знаходиться в матеріалах справи державного реєстратора і на підставі нього було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 . Для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не було надано жодного документа. У зв`язку із чим, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень № 53632724 від 17.08.2020 року про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 , позивач вважає неправомірним. Просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ТОВ Донецька нафтова компанія майно, а саме: будівлю АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.11.2020 року заяву ТОВ Донецька нафтова компанія про забезпечення позову було повернуто заявникові.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.11.2020 року цивільну справу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14.12.2020 року задоволено клопотання представника позивача, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14.01.2021 року заяву ТОВ Донецька нафтова компанія про забезпечення позову було повернуто заявникові.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12.02.2021 року продовжено строку підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.02.2021 року в задоволенні заяви ТОВ Донецька нафтова компанія про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Донецька нафтова компанія ,будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та в якому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що доводи позивача щодо неналежного повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами не заслуговують на увагу, оскільки, як видно з ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31.08.2018 року, представник ТОВ Донецька нафтова компанія був належним чином повідомлений про розгляд справи про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі та, більш того, надав заяву про розгляд справи без його участі. Щодо набуття права власності на предмет іпотеки зазначила, що відповідно п. 27 договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07 грудня 2012 року, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку; шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах; іншим незабороненим чинним законодавством способом. Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону. Тоді як, відповідно до ст. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Вважає, що твердження позивача про відсутність договорів на передання прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, та відповідно безпідставного набуття нею права власності на предмет іпотеки, не відповідає ані умовам договору іпотеки, ані умовам договору про відступлення прав за договором іпотеки, ані чинному, на момент подачі документів реєстратору, законодавству. Вважає, що набуття нею права власності на предмет іпотеки було вчинено правомірно та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ Донецька нафтова компанія .

Представник відповідач Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області не є належним відповідачем у справі, оскільки державна реєстрація здійснювалася державним реєстратором Чинник Ю.І., яка самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та втручання в її діяльність тягне за собою відповідальність згідно із законом. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Донецька нафтова компанія до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що 28.10.2020 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого він набув право власності на будівлю АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В.. В день укладання договору купівлі-продажу, нотаріусом ОСОБА_8 було перевірено та підтверджено зареєстроване право власності продавця ОСОБА_1 на відчужувану будівлю АЗС ДАНС , а також перевірена відсутність будь-яких актуальних обтяжень на дане майно, що підтверджується відповідними витягами з державних реєстрів і що відповідно було відображено в п. 1.2-1.5 Договору купівлі-продажу від 28.10.2020 року. Таким чином, придбаючи вищевказане майно, яким ОСОБА_1 володіє на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності № 220484476 від 17.08.2020 року, виданого Чинник Ю.І., державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області на ім`я ОСОБА_1 про належність останній на праві власності будівлі АЗС ДАНС ; право власності № 37783254 від 13.08.2020 року; реєстраційний номер нерухомого майна: 214384714102, мав усі підстави вважати, що він є законним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що ОСОБА_9 відчужуючи йому нерухоме майно має право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна, матиме змоги мирно ним володіти. У зв`язку із чим, вважає себе добросовісним набувачем та просить відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ Донецька нафтова компанія .

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12, 81 ЦПК України).

Ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 5 ст. 655 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно договору купівлі-продажу будівлі АЗС від 07 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального кругу Скакун A.B., ТОВ Донецька нафтова компанія придбала у ТОВ ВІВ у власність будівлю АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ТОВ Донецька нафтова компанія на будівлю АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 12.06.2007 року зареєстровано КП Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 4657604.

Відповідно до договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, ТОВ Донецька нафтова компанія надало в іпотеку будівлю АЗС ДАНС , загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року, укладеного між ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , по поверненню кредиту наданого у вигляді поновлювальної кредитної лінії, в сумі 1 000 000 грн. 00 коп. на строк з 07.12.2012 року по 05.12.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00 процентів на рік.Сторони визначили вартість предмета іпотеки, яка складає 2 338 800 грн. 00 коп. Договір 07.12.2012 року посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Качур Г.В.

29.01.2014 року між ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, внесено зміни до пункту договору щодо опису предмета іпотеки та визначення вартості предмета іпотеки, яка складає 1 987 200 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 6ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами не заперечується той факт, що 20 квітня 2015 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було прийняте заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ Всеукраїнський банк розвитку про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ТОВ Донецька нафтова компанія на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованість за Кредитним договором № MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року у розмірі 203 766 грн. 24 коп., що складається з: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 166 666 грн. 60 коп.; простроченої заборгованість за процентами - 34 392 грн. 19 коп.; сума пені - 2707 коп. 45 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.06.2021 року у справі № 346/1305/19 наголосила на тому, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

06.07.2018року між ОСОБА_4 та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВБР Міхно С.С., укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року. Згідно п. 1. договору, у зв`язку з укладенням між Первісним іпотекодержателем та Новим іпотеко держателем Договору про відступлення права вимоги № 142 від 06.07.2018 року, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Кредитним договором №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року між ТОВ Донецька нафтова компанія та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всіх прав іпотекодержателя за договором іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 134479275 від 15.08.2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року та заяви ОСОБА_4 від 06.07.2018 року.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 31.08.2018 року по провадженню № 6/235/172/18 (єдиний унікальний номер 235/1532/15-ц) замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №235/1532/15-ц про стягнення солідарно з ТОВ Донецька нафтова компанія , на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку заборгованості за кредитним договором №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 року в розмірі 203766 грн. 24 коп., а саме - стягувана ПАТ Всеукраїнський банк розвитку на правонаступника ОСОБА_4 . Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, судом досліджувався наданий заявником реєстр договорів, права вимогами за якими відступаються, та боржників за такими договорами, наведеному в Додатку № 1 до Договору, кредитний договір №MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012 рокута відповідні договори іпотеки з ТОВ ДНК та поруки включені до реєстру.

Зі змісту ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 31.08.2018 року вбачається, що представник ТОВ Донецька нафтова компанія був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду і надав заяву про розгляд справ без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несеризикнастаннянаслідків, пов`язанихізвчиненнямчиневчиненням нею процесуальнихдій.

Поміж іншим, з даних Єдиного реєстру судових рішень та відомостей сайту Судової влади України встановлено, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/1763/18за позовом ТОВ Донецька нафтова компанія до Військово - цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 , про визнання права власності, яка закінчена ухваленням рішення від 21.12.2018 року.

З тексту вищевказаного рішення Господарського суду Донецької області видно, що ТОВ Донецька нафтова компанія посилалося на те, що станом на теперішній час існує необхідність врегулювати спір в позасудовому порядку з новим іпотекодержателем майна ОСОБА_10 шляхом звернення стягнення на майно іпотекодавця (позивача), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKLVU1.73504.001 від 07.12.2012,однак втрачено оригінал договору купівлі-продажу від 07.06.2007 за реєстровим №1014, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Сакун А.В., у зв`язку з чим, на думку позивача, відсутня можливість це зробити, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо необізнаності про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ОСОБА_1 , є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом ч. 1 ст. 33та ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України Про іпотеку .

Вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послугпоштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17 звернула увагу на те, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до ч. 1ст. 35 Закону України Про іпотеку іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог ч. 1. ст. 35 Закону України Про іпотеку щодо належного надсиланняіпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателеміпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 226954406 від 06.10.2020 року підставою для державної реєстрації державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. права власності ОСОБА_11 на будівлі АЗС ДАНС загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 стали документи, а саме: засвідчена іпотекодержателем паперова копія електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу серія та номер: б/н, виданий 13.07.2020 року, видавник ОСОБА_1 ; довідка іпотеко держателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням, серія та номер: б/н, виданий 12.08.2020 року, видавник ОСОБА_1 ; договір іпотеки, серія та номер: № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, видавник: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Качура Г.В.; дублікат Договору про відступлення прав за Договором іпотеки серія та номер: 772, виданий 06.08.2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н.; засвідчена іпотекодержателемкопія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 13.07.2020 року, видавник: ОСОБА_1 17.08.2020 року державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 11Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до п. 61 постанови Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 9 в редакції станом на 17.08.2020 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателеміпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту відсутності письмовоївимоги ОСОБА_1 про усунення порушення основного зобов`язання та оригіналу під час державної реєстрації та доказів не отримання ним такої вимоги.

Натомість суд акцентує свою увагу на тому, що позивач в своїй позовній заяві зазначає про надання ОСОБА_1 державному реєстратору Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. копії листа з назвою вимога, який було адресовано адресату: ІНФОРМАЦІЯ_1 , але під час судового розгляду копія вказаного листа жодною із сторін суду не надавалася, в матеріалах справи відсутня та відповідно судом не досліджувалася.

Слід також зауважити, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відомостях про керівника юридичної особи ТОВ Донецька нафтова компанія зазначається ОСОБА_12 , який є представником підприємства та може вчиняти від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори.

Таким чином, зазначення самим же позивачем електронної адреси, на яку було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, тотожність даної електронної адреси з прізвищем та ім`я представника юридичної особи - позивача, викликає у суду розумний сумнів щодо доводів про неотримання ТОВ Донецька нафтова компанія вищевказаної вимоги.

Зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 року видно, що судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.18 у справі № 905/1763/18, досліджувалися умови договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, який було надано позивачем ТОВ Донецька нафтова компанія .

Зокрема, в мотивувальній частині постанови встановлено, що відповідно до п. 18.1 договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, іпотекодержатель має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки.

Згідно п. 27 договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах; іншим незабороненим чинним законодавством способом. Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Аналогічні пункти містить копія договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року, яку досліджено судом і в даній справі.

Таким чином, суд критично відноситься до доводів позивача, що надана копія договору іпотеки № ZXR039523.73504.002 від 07.12.2012 року без підписів сторін, не може бути доказом наявності застереження про задоволення вимог шляхом набуття права власності на об`єкт іпотеки.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку ).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 цього Закону), а саме на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із ч. 3 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати такі способи задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 цього ж Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38 цього ж Закону.

Судом встановлено, що 28.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого останній набув право власності на будівлю АЗС ДАНС загальною площею 70,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В.

Згідно із ч. 5 ст. 38 Закону України Про іпотеку дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Таким чином, судом встановлено, що сторони досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах; іншим незабороненим чинним законодавством способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку ,якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, у разі дотримання іпотекодержателем вимог ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

За змістом ст. 38 Закону України Про іпотеку неповідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки є підставою для відповідальності іпотекодержателя перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Неналежне повідомлення іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними чи витребування майна, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України Про іпотеку обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17

Схожі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 643/8134/16-ц (провадження № 61-224св17) та від 20 листопада 2019 року у справі № 345/2217/17 (провадження № 61-9606св19).

Отже, неналежне повідомлення іпотекодавця про намір іпотекодержателя вчинити правочин щодо предмета іпотеки, за умови направлення вимоги згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку , не є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28.10.2020 року, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та витребування майна.

В даному випадку суд також звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.11.2019 року у справі № 645/4220/16-ц.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 330 ЦК Україниякщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Суд також врахував і позицію Європейського суду з прав людини в іншій справі, де суд вказує, що заявниця втратила право власності на квартиру після того, як в ході судового розгляду було встановлено, що Яр., який продав квартиру заявниці, набув її на підставі підробленого заповіту. Існувало, як мінімум, два рівня гарантій в справі перед тим, як квартира перейшла до Яр. як спадкоємця Р. , відповідно до внутрішньодержавного законодавства. По-перше, існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на квартиру Яр. стався відповідно до закону при розгляді і задоволенні заяви Яр. про визнання його спадкоємцем Р.

По-друге, міський комітет розглянув документи, представлені Яр. для реєстрації його права власності на квартиру, з метою забезпечення дотримання відповідного законодавства та законності правочину, а також видав свідоцтво про право власності Яр. Влада держави не надала жодних пояснень щодо нездатності нотаріуса або міського комітету виявити шахрайство в діях Яр. В своїх доводах влада держави нічого не вказувала про те, коли і як обман був виявлений, або коли кримінальну справу стосовно дій Яр. було порушено. З огляду на, що Яр. був визнаний винним в шахрайстві 06 червня 2001 року, і його засудженню передувало розслідування у цій справі і судовий розгляд, представляється, що кримінальну справу про шахрайство про набуття Р. квартири Яр. практично збіглося з його визнанням як спадкоємця Р. і реєстрацією правочину щодо квартири, яка відбулася в червні 2000 року. Той факт, що влада розслідувала дії Яр. і в той же час дозволила йому продати квартиру заявниці, є приводом для занепокоєння Європейського Суду.

Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, № 31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року)

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.

Отже, задоволення позовних вимог за позовом ТОВ Донецька нафтова компанія про витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_2 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не становить підставу недійсності вказаних правочинів, оскільки за змістом ч. 6 ст.38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька нафтова компанія до ОСОБА_1 Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень і записів про державну реєстрацію права власності, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька нафтова компанія до ОСОБА_1 , Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень і записів про державну реєстрацію права власності - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька нафтова компанія , юридична адреса - 86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, буд. № 2 а , код за ЄДРПОУ 35127358.

Відповідачі:

1) ОСОБА_1 , зазначена адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;

2)Бахмутська районна державна адміністраціяДонецької області, юридична адреса - 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, буд. № 33, код ЄДРПОУ 04052896.

3) ОСОБА_2 , зазначена адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2021 року

Суддя І.М. Владимирська