Ухвала

від 26.11.2021 по справі 643/20482/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/20482/21

Провадження № 2/643/6373/21

УХВАЛА

про залишення позову без руху

26.11.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В ., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіанта2018

про зміну формування звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіанта2018 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- змінити формулювання звільнення з звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України вказавши формулювання звільнення - звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпЗПУкраїни ;

- стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по заробітної платі в сумі 23 181, 68 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки в сумі 6 000, 00 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму вихідної допомоги в сумі 17 999, 52 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 727, 20 грн.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Всупереч вказаній норми позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмових доказів поданого в копіях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

При цьому, ч. 2 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

З аналізу вищенаведеного, суд зазначає, що позивач звільнений лише від обов`язку надання копій додатків для відповідача, однак не від обов`язку подання копії самої позовної заяви для направлення відповідачу.

Проте, всупереч ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не надано до суду примірників позовної заяви для відповідача.

Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України Про судовий збір ).

Статтею 2 Закону України Про судовий збір передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір перебачено, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Положеннями статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270, 00 грн.

В силу приписів п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір з 01.01.2020 року ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, положеннями частини 2 статті 9 Закону України Про судовий збір на суд покладено обов`язок перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У позовній заяві позивачем заявлені три вимоги майнового характеру та одна вимога немайнового характеру, а саме:

- змінити формулювання звільнення з звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України вказавши формулювання звільнення - звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України ;

- стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по заробітної платі в сумі 23 181, 68 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки в сумі 6 000, 00 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму вихідної допомоги в сумі 17 999, 52 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 727, 20 грн.

У позовній заяві позивач посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, суд вказані доводи позивача вважає безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц визначено правову позицію, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

Крім того, пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги щодо зміни формулювання звільнення, стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки та стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку Законом України Про судовий збір не передбачено.

З огляду на зазначене, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимоги про зміну формулювання звільнення, стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки в сумі 6 000, 00 грн., стягнення з відповідача суми вихідної допомоги в сумі 17 999, 52 грн. та стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в сумі 2 727, 20 грн. у розмірі 1 816, 00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- примірника позовної заяви для відповідача;

- письмових пояснень із зазначенням наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- подання оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення тощо) про сплату судового збору у розмірі 1 816, 00 грн.

4. Роз`яснити позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя Н.В. Новіченко