Ухвала

від 01.02.2022 по справі 643/20482/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/20482/21

Провадження № 2/643/2201/22

УХВАЛА

01.02.2022 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

представника позивача: Булавацького К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіанта2018

про зміну формування звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіанта2018 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- змінити формулювання звільнення з звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України вказавши формулювання звільнення - звільнити з посади страхового агента за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України ;

- стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по заробітної платі в сумі 23 181, 68 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки в сумі 6 000, 00 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь суму вихідної допомоги в сумі 17 999, 52 грн.;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 727, 20 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.11.2021 року позовну заяву залишено без руху.

14.12.2021 року до Московського районного суду м. Харкова надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.12.2021 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 645/20482/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 01.02.2022 року.

У судовому засіданні 01.02.2022 року представником позивача подано клопотання, відповідно до змісту якого він просить суд витребувати у відповідача наступні документи:

- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 ;

- довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 ;

- довідку про заборгованість при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням компенсації за невикористану відпустку і індексацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з розшифровкою по сумам і періодам.

Одночасно представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

У судове засідання відповідач не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причину неявки суду не повідомив.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку та витребування додаткових доказів у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту статті 127 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він відновленню.

Відтак, при зверненні особи до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, заявником повинно бути доведено наявність поважних причин пропуску такого строку. Суд зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Цивільний процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

В даному випадку, оцінивши викладені представником позивача в обґрунтування вказаного клопотання обставини, через які він був позбавлений можливості своєчасно подати клопотання про витребування доказів, суд вважає їх поважними, у зв`язку з чим вважає за необхідне на підставі частини 1 статті 127 Цивільного процесуального кодексу України клопотання представника позивача задовольнити та поновити пропущений строк.

Так, відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін.

Положення частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1, 2 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частини 1-3 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України).

Слід звернути увагу на те, що приписи статті 84 Цивільного процесуального кодексу України не обмежують суд в праві витребувати необхідні для розгляду справи докази колом учасникiв даного судового процесу, тобто суд наділений правом витребувати такі докази також від iнших підприємств, установ та організацій, державних та інших органів чи посадових осіб, незалежно від їх участі у справі.

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів статей 89, 263, 376 Цивільного процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до пункту 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити та витребувані додаткові докази у справі.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13-15 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 84, 127, 240, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відкласти розгляд справи на 10.03.2022 року о 09 год. 30 хв. у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є, каб. № 48 .

2. Поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

3. В порядку статті 84 Цивільного процесуального кодексу України витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Медіанта2018 наступні документи:

- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 ;

- довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 ;

- довідку про заборгованість при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням компенсації за невикористану відпустку і індексацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з розшифровкою по сумам і періодам.

4. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю Медіанта2018 , що відповідно до частини 7 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

5. Явку учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

6. Звернути увагу учасників справи на положення статей 81, 83, 84 Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

7. Попередити учасників справи, що відповідно до частини 2 статті 126 Цивільного процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог статті 95 Цивільного процесуального кодексу України.

9. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її проголошення і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

10. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі Судова влада України за веб-адресою: https://ms.hr.court.gov.ua/sud2027/ .

Повний текст ухвали складено та підписано 01.02.2022 року.

Суддя Н.В. Новіченко