Постанова

від 25.11.2021 по справі 916/1134/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1134/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Головея В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Глущенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Максимович В.Я., витяг з ЄДР дата видачі : 08.12.20; Сопільняк В.Ю., ордер серія ОД № 258613, дата видачі : 04.08.21;

від відповідача - Варбаногло Г.А. , посвідчення № 849.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ентерпрайз"

на рішення Господарського суду Одеської області від „14» липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „20» липня 2021р.

у справі № 916/1134/21

за позовом Приватного підприємства "Ентерпрайз"

до відповідача Одеської міської ради

про визнання договору дійсним,

головуючий суддя - Петренко Н.Д.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 25.11.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Приватне підприємство "Ентерпрайз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування вказаного позову Приватне підприємство "Ентерпрайз" зазначає, що легітимне очікування на отримання позивачем у власність земельної ділянки, є майном в розумінні ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. Нездійснення Одеською міською радою дій щодо укладення з ПП Ентерпрайз договору купівлі-продажу земельної ділянки, становить втручання у право позивача на мирне володіння майном. Неукладення Одеською міською радою з ПП Ентерпрайз договору купівлі- продажу земельної ділянки на тій підставі, що відсутнє рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, а тому порушує право позивача на мирне володіння майном, яке гарантовано статтею першою Протоколу № 1 до Конвенції. Неукладення Одеською міською радою з ПП Ентерпрайз договору купівлі-продажу земельної ділянки з підстав закінчення терміну дії висновку про оцінку земельної ділянки є порушенням принципу належного урядування та вимог пропорційності, які гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції. Визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки є ефективним способом юридичного захисту порушеного права позивача, який відповідає змісту порушеного права; характеру порушення; наслідкам, до яких призвело порушення.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 15, 16, 220,626, 628, 657 ЦК України, ст.ст. 122, 128, 132 ЗК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , з посиланням на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/1134/21 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Ентерпрайз» до Одеської міської ради про визнання договору дійсним - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог ПП «Ентерпрайз» .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Ентерпрайз» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021р. у справі №916/1134/21, ухвалити у цій справі нове рішення, яким позов Приватного підприємства «Ентерпрайз» до Одеської міської ради задовольнити та визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням права особи на справедливий суд та права на мирне володіння майном, а також всупереч норм процесуального права і неправильним застосуванням матерального праваз огляду на наступне:

- обов`язок належного обґрунтування судового рішення;

- суд першої інстанції невірно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно визначив предмет спору та факти, що підлягають доказуванню, і як наслідок ухвалив необгрунтоване по суті рішення;

- скасувавши по суті висновки, які були зроблені в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року, господарський суд порушив вимоги справедливого судового розгляду, гарантовані п.1 ст.6 Конвенції;

- господарський суд невірно витлумачив положення ст. 220 ЦК України;

- ігнорування судом важливих аргументів позивача, які не були розглянуті та оцінені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ентерпрайз" на рішення Господарського суду Одеської області від „14» липня 2021р. у справі № 916/1134/21; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Ентерпрайз" до розгляду на 07 жовтня 2021 року об 12:00 год.

06.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості тертьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на сторні позиваач по справі №916/1134/21 за позовом Приватного підприємства "Ентерпрайз" до відповідача Одеської міської ради про визнання договору дійсним.

Обгрунтовуючи вказану заяву Управління посилається на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №325/В - 8 з виконання виконавчого листа №2а-2604/06 від 12.01.2015, виданого Приморським районним судом м.Одеси про зобов`язання Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 530 кв.м. за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога,12 з ПП "Ентерпрайз" на підставі рішення №5312-IV від 06.03.2006 Одеської міської ради Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарських призначень, що підлягають продажу в 2006 році , звіту центру земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПП "Ентерпрайз", розташованої за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога,12 та Висновка Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзема України №22/М від 25.05.2006 Про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення що підлягають продажу на без конкурентному ринку .

Рішенням Примосрького районного суду м. Одеси від 08.07.2019 по справі №522/15971/18 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №49740574 від 10.08.2018р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 17.06.2020 ВП №49740574 було відновлено.

На даний час вимоги виконавчого документу боржником не виконані.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) вчинено всі дії, передбачені ЗУ Про виконавче провадження , щодо зобов`язання боржника у виконавчому повадженні №325/в-8 виконати вимоги виконавчого листа №2а-2604/06 від 12.01.2015, виданого Приморським районним судом м.Одеси.

А тому, посилаючись на ст.50 ГПК України, Управління просить залучити його до участі у справі.

В судовому засіданні 07.10.2021 було відмовлено у задоволенні вказаної заяви з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Крім того, 07.10.2021 в судовому засіданні Одеською міською радою надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остння просила залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/1134/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Ентерпрайз" на рішення Господарського суду Одеської області від „14» липня 2021р. у справі №916/1134/21 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Ентерпрайз" відкладено на 25.11.2021 об 11:00.

В судовому засіданні 25.11.2021р. представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення господарського суду залишити без змін.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.11.2002р. приватне підприємство Ентерпрайз отримало свідоцтво №022843 про право власності на нежитлову будівлю (кафе Мілан ), розташовану в м. Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 12.

28.01.2005р. Одеська міська рада прийняла рішення №3637-ІV Про затвердження проекту відведення та надання приватному підприємству Ентерпрайз в оренду земельної ділянки площею 0,0530 га за адресою: м. Одеса. Фонтанська дорога, 12, для експлуатації та обслуговування нежилої будівлі кафе з літнім майданчиком та благоустрою прилеглої території . Цим рішенням також затверджено договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами строком на 50 років.

01.04.2005р між Одеською міською радою (орендодавцем) та ПП Ентерпрайз (орендарем) підписано договір оренди землі, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований 15.04.2005р. в Державному реєстрі земель за №040550500310.

Висновком Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради №51/3092 від 05.11.2002р. погоджено продаж земельної ділянки ПП Ентерпрайз за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12.

29.04.2005р. Одеською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру складено Звіт Про експертну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватного підприємства Ентерпрайз для експлуатації її обслуговування нежилої будівлі кафе з літнім майданчиком та благоустрою прилеглої території, розцінюваної за адресою: м. Одеса, Малиновський район, Фонтанська дорога, 12 .

Відповідно до цього звіту ринкова вартість земельної ділянки становила 163 457,30 гривень.

06.06.2005р. Одеське обласне головне управління земельних ресурсів Держкомзему України провело державну землевпорядну експертизу, результати якої викладено у висновку №965.

30.06.2005р. Центром інженерних досліджень Академії інженерних наук України складено Рецензію № 881 на вказаний звіт про експертну оцінку від 29.04.2005р.

Листом №1062 від 08.08.2005р. Одеське міське управління земельних ресурсів погодило продаж земельних ділянок (кадастровий номер 5110137300:51:007:0002 та 5110137300:51:007:0003 ) загальною площею 0,0530 га, розташованих за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12.

Як встановлено судом, позивач звертався до Одеського міського голови та начальника Одеського міського управління земельних ресурсів з листами від 15.09.2005, 06.03.2006, 30.03.2006, 09.01.2007, 26.01.2009, 03.02.2010, 03.10.2012, 02.02.2013, 05.10.2013. 13.11.2013 року, в яких просив включити до порядку денного сесії Одеської міської ради питання про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та її продаж.

06.03.2006р. Одеською міською радою прийнято рішення №5312-IV Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році , яким земельну ділянку площею 0,0530 га, розташовану за адресою: м. Одеса. Фонтанська дорога, 12, вирішено продати ПП Ентерпрайз .

Листом №03-10 893 від 22.05.2006 Виконавчий комітет Одеської міської ради повідомив позивача, що за законодавством термін чинності звіту про експертну оцінку земель складає один рік. Тому чинність оцінки, яка була проведена 29.04.2005, закінчилася, у зв`язку з чим необхідно провести актуалізацію звіту про експертну оцінку.

25.05.2006р. Одеською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, з метою актуалізації грошової оцінки земельної ділянки загальної площі 0,0530 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12, на замовлення ПП Ентерпрайз , складено новий Висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу на безконкурентному ринку.

Відповідно до цього висновку ринкова вартість зазначеної земельної ділянки складає 192 183,30 грн.

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 2а-2604/06 за адміністративним позовом приватного підприємства Ентерпрайз до Одеської міської ради в особі управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року задоволено вказаний позов ПП Ентерпрайз та, зокрема, зобов`язано Одеську міську раду укласти із ПП Ентерпрайз договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 530 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12, на підставі:

1)рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5312-VI Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році ;

2)звіту Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства Ентерпрайз , розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12 ;

3)висновку Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України від 25.05.2006 року № 22/М Про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягає продажу на безконкурентному ринку .

25.01.2007р. Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист на виконання своєї постанови від 19.10.2006р.

В межах виконавчого провадження № 49740574 з примусового виконання вказаної вище постанови суду Одеська міська рада повідомила державного виконавця про відсутність у комунальній власності територіальної громади м. Одеси земельної ділянки площею 530 кв. м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12, що унеможливлює виконання зазначеного судового рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2017 року вирішено встановити порядок виконання судового рішення шляхом зобов`язання Одеської міської ради укласти два договори купівлі-продажу щодо двох земельних ділянок площею 211 кв. м та 319 кв. м (кадастрові номери: 5110137300:51:007:0002 та 5110137300:51:007:0003 відповідно), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року задоволено апеляційну скаргу Одеської міської ради, скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2017 року про встановлення порядку виконання судового рішення, прийнято нову ухвалу, якою:

-відмовлено у задоволенні заяви представника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про встановлення або зміну способу і порядку виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року у справі Хе 2а-2604/06;

-за ініціативою суду встановлено порядок виконання вказаної вище постанови шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.053 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога. 12, яка в цілому складається з земельних ділянок площею 0,0211 га, кадастровий номер: 5110137300:51:007:0003, та площею 0,0319 га, кадастровий номер: 5110137300:51:007:0002.

Постановою Верховного Суду від 19.04.2019 року у справі № 2а-2604/06 касаційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року без змін.

У той же час, за наслідками розгляду заяви приватного підприємства Ентерпрайз про встановлення порядку виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року у вищенаведеній справі ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 року задоволено вищевказану заяву позивача та встановлено порядок виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року у справі № 2а-2604 за адміністративним позовом приватного підприємства Ентерпрайз до Одеської міської ради про спонукання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з якою Одеський міський голова як повноважний представник територіальної громади м. Одеси зобов`язаний на підставі рішення Одеської міської ради № 5312-ІУ від 06.03.2006 року Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році , звіту Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства Ентерпрайз , розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12, та висновку Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України від 25.05.2006 року № 22/М Про експертну грошову оцінку на безконкурентному ринку підписати від імені Одеської міської ради як продавця земельної ділянки з приватним підприємством Ентерпрайз договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0530 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12, й вчинити всі дії, необхідні для посвідчення такого договору у будь-якого нотаріуса за місцезнаходженням цієї земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін цього правочину.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 року у справі № 2а-2604/06 скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства Ентерпрайз про встановлення порядку виконання рішення суду. Вищевказане рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що, встановлюючи спосіб виконання постанови від 19.10.2006 року шляхом визначення обов`язку міського голови щодо підписання від імені Одеської міської ради як продавця договору купівлі-продажу земельної ділянки та вчинення усіх дій, необхідних для посвідчення такого договору у будь-якого нотаріуса за місцезнаходженням цієї земельної ділянки або однієї зі сторін правочину, суд помилково залишив поза увагою відсутність у міського голови повноважень щодо здійснення зазначених дій без прийняття Одеською міською радою рішення щодо продажу ПП Ентерпрайз спірної земельної ділянки та погодження тексту відповідного договору, внаслідок чого фактично зобов`язав міського голову вчинити дії, які є порушенням вимог чинного законодавства та перевищенням наданих йому повноважень, які визначені статтею 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 року залишено без змін ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 року.

18.12.2013 року Юридичний департамент Одеської міської ради листом №3623вих повідомив позивача про неможливість продажу земельної ділянки у зв`язку зі змінами положень сі. 128 ЗК України, які слалися після прийняття 19.10.2006р. судом постанови, а також через закінчення терміну дії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного 29.04.2005 та актуалізованого 11.05.2006р.

Разом з листом №3 від 06.02.2014 ПП Ентерпрайз подало виконуючому обов`язки Одеського міського голови виконаний 24.01.2014 року звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (з метою актуалізації) та рецензію на нього від 05.02.2014,за якими вартість земельної ділянки склала 167 932,79 грн.

16.04.2014 позивач звернувся до виконуючого обов`язки Одеського міського голови з листом такого ж змісту.

12.05.2014 Виконавчий комітет Одеської міської ради листом №02.2-10/327 повідомив позивача про відсутність підстав для виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 у зв`язку з закінченням трирічного терміну для подачі виконавчого листа до виконання.

24.06.2014 позивач подав Одеському міському голові лист №40 з проханням виконати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006.

Листом від 23.07.2014 №2372вих юридичний департамент Одеської міської ради повідомив ПП Ентерпрайз про неможливість виконати постанову суду у зв`язку з закінченням строку дії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яку виконано 29.04.2005р. Відповідно до платіжного доручення №532 від 07 жовтня 2014 року, на виконання рішення Одеської міської ради №5312-IV від 06.03.2006 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006р.

Колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зазначає наступне. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відтак вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12, належить до компетенції Одеської міської ради.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі", визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 Земельного кодексу України).

Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Аналогічні за змістом норми були закріплені й частиною першою статті 123 та частиною першою статті 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, відсутність рішення Одеської міської ради про передачу позивачеві в оренду спірної земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) ПП Ентерпрайз шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 року по справі № 12-172гс18.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів статті 116 і частини першої статті 124 Земельного кодексу України при вирішенні спору про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 17 січня 2011 року у справі N 35/390 (провадження N 3-66г10).

За таких обставин надання Одеською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки не може свідчити про наявність волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу цієї земельної ділянки у користування (оренду), оскільки, надаючи дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування дозволяє особі здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу в подальшому визначити предмет користування (оренди).

Надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору.

Аналогічнийй правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 826/5737/16 (провадження N 11-475апп18).

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами першою, другою цієї статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Судом першої інстанції не встановлено передачі відповідачем спірної земельної ділянки, належної до земельних ділянок комунальної власності, у власність чи в користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам, тому відсутні й підстави для переходу відповідного права власності чи користування (оренди) такою земельною ділянкою до власника зазначеного нерухомого майна (ПП Ентерпрайз ).

Таким чином, спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна (ПП Ентерпрайз ) у порядку, визначеному, зокрема статтями 116, 124 Земельного кодексу України, - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, господарський суд обгрунтовано зазначив, що в разі відмови ради у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність до суду.

Відповідно до частини сьомої статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

На підставі ч. 3 ст. 24 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та 'їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міського голови відноситься укладення від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подання їх на затвердження відповідної ради.

В свою чергу, положенням ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено, серед іншого: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п. 30 ч. 1 наведеної статті); вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ч. 1 наведеної статті).

Вказана норма узгоджується з положеннями частини 1 статті 127 Земельного кодексу України, згідно якої, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Порядок продажу земельних ділянок комунальної форми власності регламентовано положенням статті 128 Земельного кодексу України. Частиною 6 вказаної статті встановлено, що підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про її продаж.

Згідно пункту 7 Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» , посилання на який міститься у преамбулі рішення Одеської міської ради від 6 березня 2006 року № 5312-V „Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році » земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, щорічно визначаються у переліку, який затверджується радами або уповноваженими ними органами, місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Пунктом 8 Указу встановлено, що громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності та юридичні особи України, заінтересовані у купівлі земельних ділянок несільськогосподарського призначення, подають до відповідної сільської\ селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації\ Ради міністрів Автономної Республіки Крим заяву (клопотання) установленого зразка.

Сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган, місцева державна адміністрація, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у місячний строк від дня надходження заяви (клопотання) приймає рішення про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення або про відмову в ньому.

За таких обставин, рішення Одеської міської ради від 06 березня 2006 року № 5312-IV ,,Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році » не є рішенням про продаж таких земельних ділянок у розумінні частини 6 статті 128 Земельного кодексу України, а у відповідності до пункту 7 Указу є правовою передумовою для вирішенням радою питання продажу земельної ділянки та укладання відповідного договору.

У зв`язку із чим колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що Одеською міською радою не приймалось рішення щодо продажу приватному підприємству Ентерпрайз спірних земельних ділянок, та, відповідно, не погоджувався текст договору купівлі-продажу та не визначалось уповноваженої особи для підписання відповідного договору, тобто Сторони не досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також ч. 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 року Одеською міською радою не виконано. Вказана обставина не заперечувалася сторонами.

Таким чином колегія суддів погоджується в висновком господарського суду, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 530 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12 сторонами не укладено. Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Ентерпрайз" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 року у справі № 916/1134/21 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ентерпрайз"залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021р. у справі №916/1134/21 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „29» листопада 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк