Постанова

від 16.11.2021 по справі 911/3323/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа№ 911/3323/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчиннікової Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Янішевский А.В. (особисто), Коваленко Ю.А.;

від відповідача: Забуга В.Г.;

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року (повний текст складено 23.03.2021 року)

у справі №911/3323/20 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Білоцерківський ДБК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат"

про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Білоцерківський ДБК" (далі - ТОВ "КП Білоцерківський ДБК"), в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (далі - КП "Білоцерківський ДБК") від 18.11.2009, оформленого протоколом №3;

- скасувати реєстраційну дію №1353105001001219 від 20.11.2009;

- визнати недійсним рішення загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" від 30.09.2010, оформленого протоколом №4;

- скасувати реєстраційну дію №13331270012001589 від 30.09.2010;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КП Білоцерківський ДБК" від 23.12.2010, оформленого протоколом №1;

- скасувати реєстраційну дію №1333112 0013 001589 від 23.12.2010;

- скасувати реєстраційну дію №13331450000001697 від 23.12.2010.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення його прав як члена засновника КП "Білоцерківський ДБК" - трудового колективу під час скликання та проведення загальних зборів, що позбавило його можливості взяти участь у таких зборах, на яких прийнято рішення про зміну адреси підприємства та перетворення КП "Білоцерківський ДБК" у ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що на момент прийняття рішень зборів трудового колективу КП Білоцерківський ДБК від 18.11.2009, оформленого протоколом №3, від 30.09.2010, оформленого протоколом №4 та рішення загальних зборів ТОВ "КП Білоцерківський ДБК" від 23.12.2010, оформленого протоколом №1, позивач вже був звільнений з КП "Білоцерківський ДБК", отже, не був членом підприємства, оскільки припинив трудову діяльність шляхом переведення до ТОВ "Білоцерківський домобудівний комбінат" і перестав бути членом його трудового колективу. За таких обставин, посилання у позовній заяві на порушення прав позивача на управління відповідним підприємством при прийнятті такого рішення, оскільки його не було повідомлено про скликання таких зборів, судом визнано як безпідставне.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року у справі №911/3323/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що із системного аналізу норм законодавства та статуту Колективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат" випливає, що якщо співвласник колективного підприємства має право на отримання дивідендів з прибутку, а також на отримання частки з колективної власності при виході із співвласників підприємства та у разі його ліквідації - то він є носієм корпоративних справ, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача суб`єктивного права на оскарження рішень підприємства є помилковими.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що трудова участь є обов`язковою умовою членства у колективному підприємстві, оскільки такий висновок є припущенням та побудований всупереч нормам законодавства та статуту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Барсук М.А. (Дідиченко М.А.), судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року) відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3323/20 та призначено до розгляду на 14.07.2021.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

Так, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, 08.09.2021 відкладено розгляд справи на 08.09.2021 та 15.09.2021 відповідно, а ухвалами суду від 15.09.2021, 22.09.2021, 12.10.2021, 26.10.2021, 02.11.2021, 09.11.2021 оголошено перерву до 22.09.2021, 12.10.2021, 26.10.2021, 02.11.2021, 09.11.2021 та 16.11.2021 відповідно.

Позиції представників сторін

10.06.2021 представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

09.11.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про визнання явки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" ОСОБА_2 (керівника) та ОСОБА_3 (кінцевого бенефіціарного власника).

У судовому засіданні 09.11.2021 колегією суддів відмовлено у задоволені вказаного клопотання, оскільки заявником не доведено, які саме обставини можуть повідомити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з огляду на предмет даного спору та вимоги ст. 77 ГПК України, яка передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Більше того, колегією суддів враховано подану 08.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" заяву, в якій останній просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи.

Явка представників сторін

Представник третьої особи у судове засідання 16.11.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.11.2021 за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.09.1993 на конференції трудового колективу Білоцерківського домобудівного комбінату, на якому були присутні 593 делегата, вирішено, зокрема: створити КП "Білоцерківський ДБК", затвердити його статут, обрати раду колективного підприємства; затвердити Положення про конференцію трудового колективу, Раду колективного підприємства, ревізійну комісію, Положення про розподіл прибутку тощо.

Статут вказаного підприємства зареєстровано 02.09.1993 виконавчим комітетом міської ради народних депутатів у м. Біла Церква. З матеріалів реєстраційної справи КП "Білоцерківський ДБК" вбачається, що до відповідного статуту неодноразово вносились зміни та доповнення.

Позивач у справі - ОСОБА_1 на момент створення КП "Білоцерківський ДБК" був членом трудового колективу підприємства, що підтверджується копією приватизаційного платіжного доручення №2785 від 10.08.1993, відповідно до якого позивачем - ОСОБА_1 переведено належну йому суму майнового сертифікату - 30 000 крб. організації орендарів орендного Домобудівного комбінату.

15.02.2008 рішенням загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", оформленого протоколом №1, вирішено створити шляхом виділення з складу частки майна підприємства (в активах і пасивах) відповідно до розподільчого балансу (але не менш ніж 90 %) ТОВ "Білоцерківський ДБК".

Відповідно до п. 2.9 даного рішення установлено, що ТОВ "Білоцерківський ДБК" є правонаступником майнових прав та обов`язків КП "Білоцерківський ДБК", пов`язаних з діяльністю останнього, згідно з розподільчим балансом.

Як вбачається з витягу з протоколу №2 від 25.04.2008 загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", такими зборами затверджено розподільчий баланс виділу зі складу КП "Білоцерківський ДБК" ТОВ "Білоцерківський ДБК", акт приймання-передачі майнових прав та зобов`язань, статут товариства, а також у зв`язку з виділом внесено зміни до статуту КП "Білоцерківський ДБК" - зменшено статутний фонд підприємства з 5 145 100,00 грн до 52 500,00грн.

18.11.2009 рішенням загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", яке оформлено протоколом №3, вирішено внести зміни до статуту у зв`язку зі зміною місцезнаходження.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1353105001001219 від 20.11.2009 щодо відповідних змін.

Протоколом № 4 від 30.09.2010 загальних зборів членів трудового колективу КП Білоцеківський ДБК вирішено припинити юридичну особу - КП Білоцеківський ДБК шляхом перетворення його у ТОВ КП Білоцерківський ДБК .

Таке рішення прийнято, як вказано у протоколі, за присутності всіх членів трудового колективу у кількості 3 осіб, про припинення КП "Білоцерківський ДБК" шляхом перетворення його у ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

Пунктами 6,7 вказаного рішення визначено, що ТОВ "КП Білоцерківський ДБК" є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків КП "Білоцерківський ДБК".

На підставі відповідного рішення проведено реєстраційну дію №13331270012001589 від 30.09.2010 щодо внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, яке пов`язано з реорганізацією.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "КП Білоцерківський ДБК", оформлених протоколом №1 від 23.12.2010, вирішено шляхом перетворення КП "Білоцерківський ДБК" створити ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

Також вказаним рішенням затверджено передавальний акт, акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань, затверджено статут ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

На підставі відповідного рішення вчинено реєстраційні дії 23.12.2010 за №13331120013001589, №13331450000001697.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що він, як працівник, перебував у трудових відносинах із ТОВ Білоцерківський ДБК , при цьому залишився його співвласником, оскільки не виходив із членів трудового колективу як засновника колективної власності КП Білоцерківський ДБК , яке являлось засновником ТОВ Білоцерківський ДБК .

Позивач наголошує на порушені вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів 18.11.2019, 30.09.2010, 23.12.2010, що призвело до позбавлення члена колективного підприємства можливості взяти участь у загальних зборах.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства в України"(який був чинний на момент створення колективного підприємства) підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України, є самостійним господарюючий статутним суб`єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

В силу ст.2 такого Закону до видів підприємства віднесено, зокрема, колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про підприємства в Україні у редакції, чинній на час створення підприємства, підприємство діє на підставі статуту, який затверджує власник (власники) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Частиною 1 ст.15 вказаного Закону (який діяв на момент створення колективного підприємства) унормовано, що трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу (частина перша статті 65 ГК України, з набранням чинності яким втратив чинність Закон України Про підприємства в Україні ). Установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання (частина перша статті 57 ГК України).

Статутом КП Білоцерківський домобудівельний комбінат (у редакції від 02.09.1993) визначено, що: підприємство є юридичною особою, має незалежний баланс, круглу печатку і штамп, рахунки у банках (п.1.2), діє на підставі статуту(п.3.1), вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори (конференція) трудового колективу, а у період між загальними зборами працівників управління справами виконує Рада, а у період між засіданнями - генеральний директор підприємства (п.8.1). Як визначено п.8.5 статуту, загальні збори, або конференція, правомочні, якщо присутні більше половини обраних на конференцію, за винятком, коли кількість учасників конференції визначена Радою.

Як визначено п.6.1 Статуту підприємства (в редакції від 02.09.1993), членами підприємства можуть бути робітники Білоцерківського ДБК, які досягли 16-ти річного віку, виявили бажання і здібності приймати участь в здійснені завдань колективу, а також пропрацювали один рік після реєстрації підприємства. Питання про прийняття до членів підприємства вирішується Радою підприємства протягом місяця після надходження письмової заяви (п.6.5 статуту), а суперечки з питань прийняття до членів підприємства розв`язуються загальними зборами (п.6.6 статуту).

З огляду на зазначені положення статуту підприємства, його членом міг бути виключно працівник Білоцерківського ДБК, за умови відповідності визначеним п.6.1 ознакам та щодо якого прийнято відповідне рішення органом відповідного підприємства - Радою (у разі суперечки - вищим органом - загальними зборами).

Із положень статуту підприємства вбачається, що: на підприємстві створюється фонд накопичення (колективна власність) для підвищення зацікавленості членів підприємства у формуванні і розвитку виробничих фондів (п.5.1); вартість колективної власності (фонд накопичення) розподіляється проміж членів колективу пропорційно трудовому внеску, стажу роботи на підприємстві та зараховується на їх особисті рахунки (п.5.2 статуту); на частку колективної власності кожного члена підприємства та акції трудового колективу щорічно або щоквартально в прибутку нараховуються дивіденди, розмір яких визначається Радою такого підприємства за підсумками роботи (п.5.2 статуту).

З огляду на положення п.6.3 статуту підприємства (в редакції від 02.09.1993), кожен член підприємства має право приймати участь у його діяльності, обирати і бути обраним в органи управління, на отримання заробітної плати згідно з трудовим вкладом та кінцевим результатом, а також на отримання частки долі прибутку у вигляді дивідендів.

Отже, з огляду на положення вищевказаних норм та статуту КП "Білоцерківський ДБК" (в редакції на момент його створення) можна дійти висновку, що до складу засновника - трудового колективу підприємства, який створив відповідне підприємство, входили особи, які перебували у трудових відносинах з відповідним підприємством на момент створення, які стали членами такого підприємства.

При цьому, у подальшому членом підприємства міг стати не будь-який робітник відповідного підприємства, а той, який досяг 16 років, виявив бажання і здібності приймати участь в здійснені завдань колективу, відпрацював 1 рік після реєстрації підприємства і щодо якого прийнято відповідне рішення.

На момент прийняття оскаржуваних рішень статут КП "Білоцерківський ДБК" діяв у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) 02.03.2004, яке оформлено протоколом №1 та зареєстрований 15.03.2004 за №68 відділом державної реєстрації Виконкому Білоцерківської міської ради, у якій вносились зміни відповідними рішеннями загальних зборів трудового колективу підприємства у подальшому - 03.03.2006, 28.11.2006, 02.03.2007, 25.04.2008.

Так, п.6.1 статуту підприємства (тут і далі в редакції статуту, вказаного вище) визначено, що членом підприємства вважається особа, зарахована на роботу згідно відповідного наказу. Співвласниками підприємства можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку, виявили бажання і підтвердили здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на підприємстві не менше одного року.

Член підприємства має право на участь в управлінні справами підприємства (на загальних зборах, у виборних органах управлення і контролю тощо) (п.6.5 статуту); член підприємства зобов`язаний, зокрема, брати участь в управлінні справами Підприємства (п.6.4 статуту).

Також, до прав членів підприємства належало право на вихід із підприємства у порядку, визначеному статутом та одержання частки колективної власності і дивідендів по ній у разі виходу з підприємства (п.6.5 статуту).

Однак, статутом в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних рішень не було визначено порядок виходу членів із колективного підприємства.

Колегія суддів відзначає, що статут є актом, в якому закріплені локальні норми матеріального права, що врегульовують відносини, зокрема, стосовно управління юридичною особою та можуть визначати особливості стосовно виходу учасника (співвласника) колективного підприємства.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

На основі об`єднання майна, підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) діють корпоративні підприємства, до числа яких віднесені, зокрема, кооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства (частина п`ята статті 63 ГК України).

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України Про кооперацію , чинного на час прийняття оскаржуваних рішень, саме виробничий кооператив утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 163 ЦК України виробничим кооперативом як різновидом підприємницького товариства (стаття 84 ЦК України) є добровільне об`єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об`єднанні його членами майнових пайових внесків.

Оскільки Колективне підприємство "Білоцерківський домобудівельний комбінат" за його ознаками відповідає вказаному визначенню, то до спірних правовідносин слід застосувати правове регулювання, передбачене для виробничих кооперативів.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про кооперацію (тут і далі в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Згідно з ст. 10 Закону України Про кооперацію членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється, у разі: припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Аналогічні положення містяться також у статті 98 ГК України, згідно з якою членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності кооперативу; виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених статутом; незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена кооперативу. Виключення з виробничого кооперативу (звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства) може бути оскаржено до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що з 13.05.2008 позивач припинив трудову участь у діяльності колективного підприємства, що підтверджується наказом КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" від 13.05.2008 №105-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади в КП Білоцерківський домобудівний комбінат у зв`язку з переведенням в ТОВ "Білоцерківський домобудівний комбінат", а також випискою із його трудової книжки.

Твердження апелянта стосовно того, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади в КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" не означає втрату позивачем членства у колективному підприємстві та припинення трудової участі останнього в діяльності такого кооперативу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про кооперацію" основним принципом кооперації є безпосередня участь члена кооперативної організації у її діяльності.

Отже, трудова участь, з огляду на положення відповідних законодавчих положень, є обов`язковою умовою членства у відповідному підприємстві, яке у свою чергу надає право на управління колективним підприємством.

В силу приписів ст. 98 ГК України, ст. ст. 12, 13 Закону України "Про кооперацію" обов`язковою умовою членства у виробничому кооперативі є трудова участь у його діяльності та у разі припинення трудової участі у діяльності виробничого кооперативу (зокрема у зв`язку із припиненням трудових відносин на підставі ст. 36 Кодексу законів про працю України) припиняються і членство у кооперативі та, відповідно, і корпоративні права звільненої особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки 13.05.2008 позивач був звільнений з колективного підприємства, а тому з цієї дати він перестав бути членом кооперативу, оскільки у відповідності до положень діючого на той час законодавства припинив своє членство у кооперативі у зв`язку із припиненням трудової участі в діяльності КП "Білоцерківський домобудівний комбінат".

Твердження позивача стосовно відсутності рішення загальних зборів Ради трудового колективу про виключення його із членів колективного підприємства колегією суддів відхиляються, оскільки підстави та порядок відповідних дій загальних зборів ради трудового колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" статутом не було врегульовано.

В той же час, у даному випадку позивач припинив своє членство у колективному підприємстві на підставі прямої норми Закону України Про кооперацію , а саме через припинення своєї трудової участі в діяльності виробничого кооперативу у зв`язку із звільненням з колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат".

Колегією суддів враховано, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про кооперацію" у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Проте, Статут КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" ні в редакції станом на момент створення підприємства, ні в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, не передбачав можливість участі на засадах членства у діяльності підприємства, зокрема у загальних зборах працюючих співвласників, інших осіб, ніж його співвласники.

Більше того, матеріали справи не містять рішень загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" про прийняття ОСОБА_1 після 13.05.2008 (дату припинення трудової участі в діяльності КП "Білоцерківський домобудівний комбінат") в якості асоційованого члену Кооперативу.

Твердження позивача, що він є засновником КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" на підставі платіжного доручення № 2785 від 10.08.1993 не є свідченням та підтвердженням його членства у колективному підприємстві на момент прийняття оскаржуваних рішень, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач з 13.05.2008 припинив трудову участь у діяльності колективного підприємства.

Стосовно посилання позивача на заяву свідка ОСОБА_4 від 17.12.2020, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов. Так, процесуальний закон встановлює, що обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах не можуть встановлюватись на показаннях свідків.

Враховуючи, що обставини стосовно припинення членства у колективному підприємстві, обґрунтованості та законності рішень загальних зборів учасників трудового колективу (що є предметом даного спору) мають доказуватися іншими засобами доказування, аніж показання свідків, апеляційний господарський суд не бере до уваги показання свідка, викладені у заяві від 17.12.2020.

Колегія суддів відзначає, що учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства, зокрема, рішень загальних зборів членів підприємства, мають лише учасники такого підприємства, які були його членами на дату прийняття рішення, що оскаржується.

При цьому суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 904/24/19).

Оскільки на момент прийняття рішень загальних зборів трудового колективу від 18.11.2009, які оформлені протоколом № 3, та від 30.09.2010, які оформлені протоколом № 4, позивач вже не був членом КП "Білоцерківський домобудівний комбінат", тобто не мав корпоративних прав на управління колективним підприємством, а тому вказаними рішеннями загальних зборів не порушено його корпоративні права та законні інтереси саме як члена колективного підприємства.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2018 у справі № 922/1856/17 та від 19.12.2018 у справі № 906/812/17.

Посилання апелянта на те, що якщо співвласник колективного підприємства має право на отримання дивідендів з прибутку, а також на отримання частки з колективної власності при виході із співвласників підприємства - то він є носієм корпоративних справ, які наділяють останнього на участь та управління колективним підприємством, є помилковим та таким, що зроблений без врахування норм ст. 21 Закону України Про кооперацію , яка регулює випадки одержання членом кооперативу своєї частки у випадках виходу або виключення з кооперативу.

Крім того, питання щодо виплати частки колективної власності разом з дивідендами у разі виходу співвласника із підприємства також врегульована нормами Статуту КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" (п. 5.2.), в якій також відсутні норми щодо можливості здійснювати управління підприємством його членом до виплати останньому належної йому частки.

Більше того, право на отримання частки колективної власності і дивідендів у зв`язку із виходом або виключенням з кооперативу не наділяє особу, яка припинила членство у кооперативі, права на подальшу участь в управлінні таким кооперативом відповідно до вимог ст.ст. 10, 12, 15 Закону України Про кооперацію , оскільки таке право у особи припиняється на підставі ст. 13 Закону України Про кооперацію .

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, під час розгляду даної справи судом не встановлено чи виплачена позивачу частка у колективній власності при звільнені з підприємства, однак, відповідна обставина не входить до предмету дослідження у даній справі, враховуючи предмет та підстави заявленого позову.

З вказаних вище підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів членів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", оформлених протоколом від 18.11.2009 та №4 від 30.09.2010, та скасування проведених на підставі відповідних рішень реєстраційних дій.

Оскільки, як вже було встановлено вище, позивач з 13.05.2008 припинив своє членство у колективному підприємстві у зв`язку із припиненням трудової участі у діяльності виробничого кооперативу, він не був членом трудового колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат", яке прийняло рішення про перетворення відповідного підприємства у ТОВ "КП Білоцерківський ДБК", а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КП Білоцерківський ДБК", оформлених протоколом №1 від 23.12.2010, та скасування проведених на підставі даного рішення реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю у позивача порушеного права, з метою якого був заявлений даний позов.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до пред`явлених позивачем вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року у справі № 911/3323/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року у справі № 911/3323/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року у справі № 911/3323/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 року у справі № 911/3323/20.

4. Матеріали справи № 911/3323/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.11.2021

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко