Постанова

від 22.02.2022 по справі 911/3323/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 911/3323/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Забуги В.Г.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Ейвазова А.Р.)

від 12.03.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

від 16.11.2021,

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Білоцерківський ДБК"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат"

про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат" від 18.11.2009, оформленого протоколом № 3; скасування реєстраційної дії №1353105001001219 від 20.11.2009; визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" від 30.09.2010, оформленого протоколом № 4; скасування реєстраційної дії № 13331270012001589 від 30.09.2010; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КП Білоцерківський ДБК" від 23.12.2010, оформленого протоколом №1; скасування реєстраційних дій №13331120013001589, № 13331450000001697 від 23.12.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як працівник перебував у трудових відносинах із ТОВ "Білоцерківський ДБК" і є його співвласником, адже не виходив із членів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", яке є засновником ТОВ "Білоцерківський ДБК". Посилається на порушення вимог закону і установчих документів під час скликання і проведення загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" від 18.11.2019, загальних зборів членів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" від 30.09.2010, загальних зборів учасників ТОВ "КП "Білоцерківський ДБК" від 23.12.2010, внаслідок чого було порушено його права як члена підприємства на участь у цих зборах. З урахуванням того, що спірні реєстраційні дії були проведені згідно з рішеннями загальних зборів трудового колективу, які є незаконними, просить задовольнити позов в частині їх скасування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

09.12.2021 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16. У касаційній скарзі посилається на п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 146/616/15-ц. Стверджує, що заява про звільнення за власним бажанням не є заявою про добровільний вихід з кооперативу; виплата паю та інших платежів членам кооперативу є правовим наслідком припинення статусу членства в кооперативі. Отже, на думку скаржника, припинення трудової участі у кооперативному підприємстві не може відбутися на підставі заяви про звільнення, а безумовним припиненням статусу членства в кооперативі є виплата паю та інших платежів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, вважає безпідставними посилання скаржника на те, що апеляційним господарським судом не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові суду касаційної інстанції від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16, адже апеляційний господарський суд прийняв судове рішення з урахуванням як висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 916/1550/16, так і у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 904/24/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. На підставі вказаних висновків судів касаційної інстанції, з урахуванням вимог законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що трудова участь є обов`язковою умовою членства у вказаному підприємстві, яке надає право на управління колективним підприємством, а з припиненням особистої трудової участі у діяльності колективного підприємства припиняється і право на управління цим колективним підприємством. Зазначає, що суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильно встановив, що позивач на момент прийняття оскаржуваних рішень припинив особисту трудову участь у діяльності КП "Білоцерківський ДБК", тобто не мав суб`єктивного права на управлінням підприємством, що стало підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.

23.02.2022 до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_2 про вступ його у справі представником особи, яка подала касаційну скаргу та про відкладення розгляду справи з огляду на те, що позивач та його представник адвокат Грибенников С.О. не мають можливості взяти участь у справі.

Суд вважає, що заяву ОСОБА_2 про вступ його у справі представником скаржника необхідно залишити без розгляду, оскільки за наявності ордеру серії АІ № 1223794 від 23.02.2022 на надання правової допомоги ОСОБА_1., його право брати участь у справі є безумовним в силу ст. 56 ГПК України і не потребує будь-яких процесуальних дій суду щодо залучення його представником особи, яка подала касаційну скаргу.

Клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неявкою позивача і адвоката Грибенникова С.О. необхідно відхилити, оскільки їх явка у судове засідання не є обов`язковою, а наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду касаційної скарги по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок, викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 916/3146/17).

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління підприємства, зокрема, рішень загальних зборів членів підприємства, мають або члени цього підприємства або особи, які були членами цього підприємства на момент прийняття рішення, яке оскаржується.

01.09.1993 на конференції трудового колективу Білоцерківського домобудівного комбінату, на якій були присутні 593 делегата, вирішено, зокрема: створити КП "Білоцерківський ДБК", затвердити його статут, обрати раду колективного підприємства, затвердити Положення про конференцію трудового колективу, раду колективного підприємства, ревізійну комісію, Положення про розподіл прибутку тощо.

Статут вказаного підприємства, до якого неодноразово вносилися зміни та доповнення, зареєстровано 02.09.1993 виконавчим комітетом міської ради народних депутатів у м. Біла Церква.

При цьому, як вбачається з реєстраційної картки, в ній вказано, що засновниками (інвесторами) вказаного підприємства є колектив підприємства у кількості 2 500 чоловік. Водночас, матеріали реєстраційної справи КП "Білоцерківський ДБК" списку колективу підприємства на момент його створення не містять.

Судами встановлено, що на момент створення підприємства, позивач був членом трудового колективу підприємства, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія приватизаційного платіжного доручення № 2785 від 10.08.1993, відповідно до якого позивач перевів належну йому суму майнового сертифікату - 30 000 крб Організації орендарів орендного домобудівного комбінату (а.с. 21, т. 1).

Також судами встановлено, що з 13.05.2008 позивач був звільнений з КП "Білоцерківський ДБК" згідно з наказом КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" № 105-к від 13.05.2008, про що також свідчить і витяг із трудової книжки (а.с. 70-71, т. 1).

15.02.2008 рішенням загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", оформленого протоколом № 1, вирішено створити шляхом виділення ТОВ "Білоцерківський ДБК", яке є правонаступником майнових прав та обов`язків КП "Білоцерківський ДБК", пов`язаних з діяльністю останнього згідно з розподільчим балансом (п. 2.9 рішення загальних зборів трудового колективу від 15.02.2008).

З витягу з протоколу № 2 від 25.04.2008 вбачається, що загальними зборами трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" затверджено розподільчий баланс виділу зі складу КП "Білоцерківський ДБК" ТОВ "Білоцерківський ДБК"; акт приймання-передачі на баланс ТОВ "Білоцерківський ДБК" майна, майнових прав та зобов`язань; статут товариства. Вирішено у зв`язку з виділом із складу КП "Білоцерківський ДБК" ТОВ "Білоцерківський ДБК" внести зміни до статуту КП "Білоцерківський ДБК" шляхом зменшення статутного фонду підприємства з 5 145 100,00 грн до 52 500,00 грн.

18.11.2009 рішенням загальних зборів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", оформленого протоколом № 3, на яких були присутні 53 делегати від трудового колективу, вирішено внести зміни до Статуту підприємства у зв`язку зі зміною його місцезнаходження та визначено його за адресою: 08630, Київська обл., Васильківський р-н., смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 53 (а.с. 39, т. 1).

До ЄДРПОУ внесено запис № 1353105001001219 від 20.11.2009 щодо відповідних змін.

30.09.2010 були проведені загальні збори членів трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК", прийняті на яких рішення, оформлені протоколом № 4 від 30.09.2010.

На вказаних зборах вирішено припинити юридичну особу - КП "Білоцерківський ДБК" шляхом перетворення його у ТОВ "КП Білоцерківський ДБК", ТОВ "КП Білоцерківський ДБК" є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків КП "Білоцерківський ДБК", а члени трудового колективу КП "Білоцерківський ДБК" є учасниками ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

Як вбачається із протоколу № 4 від 30.09.2010, вказане рішення прийняте у присутності членів трудового колективу у кількості 3 осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На підставі відповідного рішення проведено реєстраційну дію № 13331270012001589 від 30.09.2019.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "КП Білоцерківський ДБК", оформленим протоколом № 1 від 23.12.2010, вирішено шляхом перетворення КП "Білоцерківський ДБК" створити ТОВ "КП Білоцерківський ДБК". Також затверджено передавальний акт, акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань, затверджено статут ТОВ "КП Білоцерківський ДБК".

На підставі відповідного рішення 23.12.2010 вчинено реєстраційні дії за № 13331120013001589, № 13331450000001697.

На момент створення вказаного колективного підприємства (01.09.1993) діяв Закон України "Про підприємства в Україні", ст. 1 якою встановлено, що підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства України, є самостійним господарюючий статутним суб`єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

До видів підприємства віднесено, зокрема, колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства (ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні").

За ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на час створення підприємства) підприємство діє на підставі статуту, який затверджує власник (власники) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлено, що трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Статутом КП "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (у редакції від 02.09.1993) визначено, що підприємство є юридичною особою, має незалежний баланс, круглу печатку і штамп, рахунки у банках (п. 1.2 Статуту); діє на підставі статуту (п. 3.1 Статуту); вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори (конференція) трудового колективу, а у період між загальними зборами працівників управління справами виконує рада, а у період між засіданнями - генеральний директор підприємства (п. 8.1 Статуту); загальні збори, або конференція, правомочні, якщо присутні більше половини обраних на конференцію, за винятком, коли кількість учасників конференції визначена радою (п. 8.5 Статуту).

Пунктом 6.1 Статуту КП "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (в редакції від 02.09.1993) встановлено, що членами підприємства можуть бути робітники Білоцерківського ДБК, які досягли 16-ти річного віку, виявили бажання і здібності приймати участь в здійснені завдань колективу, а також пропрацювали один рік після реєстрації підприємства. Питання про прийняття до членів підприємства вирішується радою підприємства протягом місяця після надходження письмової заяви, а суперечки з питань прийняття до членів підприємства розв`язуються загальними зборами (п.п. 6.5, 6.6 Статуту).

Врахувавши умови Статуту підприємства (у редакції, чинній на момент створення підприємства), надавши належну їм оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що до складу засновника - трудового колективу підприємства, який створив відповідне підприємство, входили особи, які перебували у трудових відносинах з відповідним підприємством на момент створення, які стали членами такого підприємства. При цьому, у подальшому членом підприємства міг стати не будь-який член трудового колективу відповідного підприємства, а виключно той член трудового колективу, який досяг 16 років, виявив бажання і здібності приймати участь в здійснені завдань колективу, відпрацював 1 рік після реєстрації підприємства і щодо якого прийнято відповідне рішення органом підприємства - радою або вищим органом - загальними зборами (конференцією) (у разі суперечностей) про прийняття.

На момент прийняття оскаржуваних рішень діяв Статут підприємства в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів трудового колективу від 02.03.2004 (до якого вносились зміни згідно з рішень загальних зборів трудового колективу від 03.03.2006, від 28.11.2006, від 02.03.2007 та від 25.04.2008).

Статут (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) встановлював, що членом підприємства вважається особа, зарахована на роботу згідно з відповідним наказом. Співвласниками підприємства можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку, виявили бажання і підтвердили здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на підприємстві не менше одного року.

За п. 6.5 Статуту член підприємства має право на участь в управлінні справами підприємства (на загальних зборах, у виборних органах управлення і контролю тощо); на вихід із підприємства у порядку, визначеному статутом та одержання частки колективної власності і дивідендів по ній у разі виходу з підприємства.

При цьому, Статутом не було визначено порядку виходу членів із колективного підприємства.

На основі об`єднання майна, підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) діють корпоративні підприємства, до числа яких віднесені, зокрема, кооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства (ч. 5 ст. 63 ГК України).

За змістом ст. 163 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виробничим кооперативом є добровільне об`єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об`єднанні його членами майнових пайових внесків.

У ст. 2 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виробничий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 163 ЦК України виробничим кооперативом як різновидом підприємницького товариства (ст. 84 ЦК України) є добровільне об`єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об`єднанні його членами майнових пайових внесків. Якщо підприємство за його ознаками відповідає вказаному визначенню, то до спірних правовідносин необхідно застосувати правове регулювання, передбачене для виробничих кооперативів (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у п. 50 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 902/495/19).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що КП "Білоцерківський домобудівельний комбінат" за своїми ознаками відповідає виробничому кооперативу та, врахувавши висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, правильно застосував до спірних правовідносин правове регулювання, передбачене для виробничих кооперативів.

Підстави для припинення членства в кооперативі визначені безпосередньо ст. 13 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній станом на 13.05.2008 та на час прийняття спірних рішень зборів), відповідно до якої членство в кооперативі припиняється, у разі: припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Аналогічні положення містяться також і у ст. 98 ГК України (в редакції, чинній станом на 13.05.2008 та на час прийняття спірних рішень зборів), згідно з якою членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності кооперативу; виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених статутом; незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена кооперативу. Виключення з виробничого кооперативу (звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства) може бути оскаржено до суду.

З аналізу вказаних норм права, ст. 4 Закону України "Про кооперацію" вбачається, що трудова участь є обов`язковою умовою членства у відповідному колективному підприємстві, що надає право на управління цим колективним підприємством.

Надавши оцінку наявних у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, застосувавши правильно норми матеріального права, встановивши, що на момент проведення спірних загальних зборів і прийняття на них рішень - 18.11.2009, 30.09.2010, 23.12.2010 позивач вже не був членом трудового колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат", адже його членство припинилось шляхом припинення трудової участі в діяльності цього підприємства згідно з наказом КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" № 105-к від 13.05.2008, дійшли правильного висновку, що права позивача (зокрема, на управління колективним підприємством) не могли бути порушеними спірними рішеннями загальних зборів та вчиненими на підставі цих рішень реєстраційними діями.

Стаття 14 Закону України "Про кооперацію" встановлює, що у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Статут КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" (в редакції станом на момент створення підприємства, так і в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних рішень) не передбачав можливості участі на засадах членства у діяльності підприємства, зокрема, у загальних зборах працюючих співвласників, інших осіб, ніж його співвласники та, що загальними зборами трудового колективу КП "Білоцерківський домобудівний комбінат" не приймалось рішення про прийняття позивача після 13.05.2008 (дата припинення трудової участі в діяльності КП "Білоцерківський домобудівний комбінат") як асоційованого члену кооперативу.

Отже, встановивши відсутність порушеного права позивача спірними рішеннями загальних зборів, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правильно відмовив у задоволенні позову.

Щодо посилання позивача на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16, необхідно зазначити таке.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виплата паю та інших платежів членам кооперативу є правовим наслідком припинення статусу членства в кооперативі та, що існування відповідних обставин безумовно свідчить про припинення членства в кооперативі. На думку суду касаційної інстанції у справі № 916/1550/16, 10 осіб, які брали участь в зборах 17.09.2013, які припинили свої трудові відносини з кооперативом раніше, мали право брати участь в управлінні кооперативом шляхом голосування на загальних зборах як повноправні члени кооперативу, проте не були допущені до голосування.

Необхідно зазначити, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що якщо підприємство, яке є учасником спірних правовідносин, за своїми ознаками відповідає визначенню, наведеному ст. 163 ЦК України, яка визначає виробничий кооператив, то до цих правовідносин необхідно застосовувати правове регулювання, передбачене для виробничих кооперативів (такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 902/495/19), а ст. 13 Закону України "Про кооперацію" містить таку підставу для припинення членства в кооперативі як припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, які мають перевагу над висновками, зокрема, колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16.

Скаржник у касаційній скарзі посилається і на неврахування апеляційним господарським судом п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 146/616/15-ц, відповідно до якого співвласник (учасник) колективного підприємства має, зокрема, право на участь в управлінні останнім. На думку Великої Палати Верховного Суду, співвласники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними.

Суд апеляційної інстанції не викладав висновок всупереч вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 146/616/15-ц, а встановивши, що позивач на час прийняття оскаржуваних рішень вже не був членом КП "Білоцерківський домобудівний комбінат", тобто не мав корпоративних прав на управління колективним підприємством, дійшов висновку, що спірними рішеннями загальних зборів не порушено його корпоративні права та законні інтереси саме як члена колективного підприємства. Тобто суд апеляційної інстанції за інших фактичних обставин прийняв судове рішення у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки касаційна скарга не підлягає задоволенню, а позивач, який є особою з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить копія довідки до акта огляду МСЕК сер.КИО-1 № 0412222, звільнений від сплати судового збору в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то судовий збір згідно з вимог ст. 129 ГПК України не стягується.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12 березня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року у справі № 911/3323/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець