Постанова

від 22.11.2021 по справі 917/1776/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Харків Справа №917/1776/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання - Склярук С.І.;

та представників учасників справи - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області с.Великі Будища, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 (суддя-Погрібна С.В.)

за позовом - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Фіалка» с.Великі Будища, Полтавська область;

до - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області м.Полтава;

за участю - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області с.Великі Будища, Полтавська область;

про - про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до господарського суду Полтавської області звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Фіалка" с.Великі Будища, Полтавська область (далі-Позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі-Відповідач) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 року до участі у справі №917/1776/20 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Великобудищанську сільську раду Миргородського району (Гадяцького району) Полтавської області (далі-Третя особа).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009 року - задоволено.

Третя особа із вищезазначеним рішенням суду не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Третьою особою зазначено наступне:

- редакція додаткової угоди, яка міститься в резолютивній частині позовної заяви не відповідає редакції додаткової угоди, яка була направлена Позивачем на адресу Відповідача, що свідчить про невірно обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права;

- Позивачем пропущено передбачений Договором оренди земельної ділянки строк на повідомлення Відповідача про намір продовжити його дії на відповідний строк;

- надана Позивачем на підтвердження факту вчасного направлення на адресу Відповідача листа про поновлення договору (вих.№14 від 13 липня 2020 року) поштова квитанція має ознаки підробки, а тому такий документ не може бути належним доказом в даній справі;

- Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту здійснення орендних платежів за спірним договором оренди земельної ділянки;

- Відповідач обґрунтовано відмовив Позивачу у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки;

- директор Позивача не має законних повноважень щодо внесення змін до спірного договору оренди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи на рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 19.10.2021 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Відповідач підтримав заявлену Третьою особою апеляційну скаргу та просив суд здійснювати розгляд справи №917/1776/20 без участі представника Відповідача.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 19.11.2021 року від Третьої особи надійшла заява про здійснення розгляду справи №917/1776/20 призначеної на 22.11.2021 року о 10:00 год. без її участі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Представники учасників справи в судове засідання 22.11.2021 року не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скорилися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюється наступні обставини.

Між Позивачем та Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 29.04.2009 року було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), яка знаходиться на території Великобудищанської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, площею 5,0912га. з кадастровим №5320481400:00:002:0351 (далі-спірна земельна ділянка). Право оренди зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2009 року №040935900014 (а.с.13-15). Договір укладено до 31.12.2014 року (п.8 Договору).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.09.2016 року у справі №917/1141/16 визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах спірний Договір шляхом викладення пункту 8 в редакції пункту 2 додаткової угоди до вищевказаного договору оренди, яка була подана безпосередньо Позивачем до ГУ Держземагентства у Полтавській області 27.11.2014 року.

Відповідно до довідки Відповідача від 08.06.2017 року (вих.№181/103-17), у зв`язку із виявленим помилковим внесенням кадастрового номера та з метою уникнення подвоєння кадастрових номерів на спірну земельну ділянку, було здійснено переприсвоєння кадастрового номера із 5320481400:00:002:0351 на 5320481400:00:005:0121-земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі (а.с. 18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №91284634 від 06.07.2017 року щодо права оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 21250868 від 03.06.2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36006586 від 06.07.2017 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською Світланою Миколаївною (а.с.32-33).

Дію Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009 року було продовжено до 16 серпня 2020 року.

Позивач 13.07.2020 року звернувся до Відповідача з листом-повідомленням (вих.№14) від 13.07.2020 року про намір продовжити (поновити) дію Договору. До зазначеного листа доданий проект додаткової угоди, за змістом якої, Позивач пропонує Відповідачу продовжити дію спірного Договору (зі змінами) строком на 7 (сім) років до 16 серпня 2027 року, та зазначає максимальну ставку орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 10 987,80 грн в рік.

Вищезазначений лист отриманий Відповідачем 24.07.2020 року, на підтвердження чого Позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.07.2020 року (штрих кодовий ідентифікатор 3732015038693) з відміткою про вручення 24.07.2020 року (а.с.35-37).

У відповідь на лист Позивача про поновлення строку Договору Відповідач листом (вих.№4608/2/26-20) від 26.08.2020 року повідомив Позивача про відсутність правових підстав для поновлення Договору оренди (а.с.38-41).

В подальшому після звернення Позивача з позовом до суду, наказом Відповідача №26-ОТГ від 09.12.2020 року було передано Третій особі у комунальну власність земельні ділянки, зокрема спірну земельну ділянку, що підтверджується додатком до акту від 09.12.2020 року та наказу від 09.12.2020 року №№26-ОТГ (а.с.86) у зв`язку з чим зазначену особу було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про ухилення Відповідача від участі в передбаченому законом процесі врегулювання розбіжностей щодо умов продовження строку дії спірного Договору, що зумовлює порушення його законних прав та інтересів, як добросовісного землекористувача.

Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду щодо земельної ділянки з іншим кадастровим номером, ніж той, що зазначений в Договорі оренди землі. Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 126 1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі та договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідач наголошує, що повідомлення Позивача про намір укладання договору оренди землі на новий строк подані пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, а саме: 27.07.2020 року, що свідчить про неналежне виконання Позивачем свого обов`язку за Договором про вчасне повідомлення Відповідача про намір продовжити дію спірного Договору. Позивачем до заяви про продовження строку дії Договору не долучено витяги Державного земельного кадастру про земельні ділянки, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та агрохімічні паспорти земельних ділянок.

Третя особа, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в суді першої інстанції надала пояснення, про невідповідність наданої Позивачем додатковї угоди змісту редакції додаткової угоди, направленої на адресу Відповідача. Позивач належним чином не виконав умови Договору щодо строків звернення з листом про продовження дії Договору. На думку Третьої особи, Позивач є неналежним орендарем, а наданий останнім опис вкладення про направлення Відповідачу клопотання про поновлення Договору містить ознаки підробки та не містить дати та відбитку штампу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач належним чином виконував обов`язки за Договором та своєчасного звернувся до Відповідача з листом - повідомленням про поновлення строку дії Договору з наданням проекту додаткової угоди, а Відповідачем не надані обґрунтовані заперечення щодо поновлення договору у встановлений законом строк (1 місяць).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 цієї статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписами статей 13 та 14 Конституції України та статті 324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

За приписами частини другої статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1 - 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до матеріалів справи, з метою поновлення строку дії спірного Договору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-повідомлення (вих.№14) від 13.07.2020 року, за змістом якого Позивач запропонував Відповідачу продовжити дію Договору строком на 7 (сім) років - до 16.08.2027 року та максимальну ставку орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 10 987,80 грн в рік.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Відповідач всупереч частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , в листі-відповіді (вих.№4608/2/26-20) від 26.08.2020 року жодних обґрунтованих та законних заперечень стосовно поновлення строку дії Договору до 16.08.2027 року, а також зазначеного Позивачем розміру орендних платежів - не надав.

Так, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.09.2018 року у справі №920/739/17 зазначила, що за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

Заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомлення або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Так, Відповідач однією з підстав до відмови в поновлення спірного Договору зазначив про порушення Позивачем строку повідомлення Відповідача про намір поновлення Договору оренди на новий строк.

У матеріалах справи наявний відзив Відповідача (а.с.59-62), за змістом якого спірний лист-повідомлення Позивача про поновлення Договору був отриманий Відповідачем лише 27.07.2020 року за вх.№С-17442/0/25-20, що на думку останнього свідчить про не виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором в частині належного повідомлення Відповідача про намір поновити дії Договору на зазначений термін.

Проте, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено на тому, що вищезазначена інформація Відповідача про дату отримання листа-повідомлення не відповідає матеріалам справи, оскільки зазначений лист (вих.№14 від 13.07.2020 року) направлений Позивачем на адресу Відповідача 16.07.2020 року та отриманий останнім 24.07.2020 року, що підтверджується наданим Позивачем рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.07.2020 року (штрих кодовий ідентифікатор 3732015038693) з відміткою про вручення рекомендованого листа саме 24.07.2020 року (а.с.37).

Доводи Третьої особи про порушення Позивачем строку на звернення до Відповідача з листом про поновлення спірного Договору спростовуються вищенаведеними висновками судової колегії, з посиланнями на наявні в матеріалах справи докази.

Колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення заявника апеляційної скарги щодо факту підробки вищезазначеного документу, так як такі доводи базуються лише на припущеннях Третьої особи та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу свідчить про недоведеність Третьою особою такої обставини в передбаченому господарсько-процесуальним кодексом порядку.

Іншої підставою до відмови у поновленні спірного договору, Відповідачем зазначено про ненадання Позивачем разом з листом витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та агрохімічних паспортів земельних ділянок.

Вищезазначена підстава до відмови у поновленні Договору судом першої інстанції була відхилена за мотивів недовідності таких вимог Відповідача приписам Закону України «Про оренду землі» , які не передбачають подання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Зазначена судом першої інстанції правова позиція, викладена у постановах Верховного суду від 18.12.2018 року у справі № 924/1122/17 та від 29.11.2018 року у справі № 922/621/18.

Доводів на спростування вищенаведених висновків суду першої інстанції апеляційна скарга Третьої особи не містить.

Щодо доводів про порушення судом приписів статті 126 1 Земельного кодексу України, то такі доводи також є безпідставними, оскільки Позивач скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі, що передбачає направлення повідомлення про поновлення до закінчення дії договору оренди з проектом додаткової угоди до договору оренди, при цьому Позивач не подавав позов щодо автоматичного поновлення спірного Договору.

Відповідно до абзацу 4 Перехідних Положень Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126 1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Отже, враховуючи вищезазначене суд першої інстанції правомірно визнав безпідставним посилання Відповідача на вищезазначену норму Земельного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору оренди землі, оскільки це не має відношення до даної спірної ситуації в силу абзацу 4 Перехідних Положень Закону України «Про оренду землі» .

Судом першої інстанції правомірно відхилено твердження Відповідача про те, що Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду яка стосується іншого об`єкту, ніж той, щодо якого було укладено спірний Договір-земельної ділянки з іншим кадастровим номером, оскільки такі твердження спростовується довідкою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 08.06.2017 року (вих.№181/103-17), з якої вбачається, що у зв`язку із виявленим помилковим внесенням кадастрового номера на земельну ділянку площею 5,0912 га., було здійснено переприсвоєння кадастрового номера із 5320481400:00:002:0351 на 5320481400:00:005:0121-земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі (а.с.18).

Доводів на спростування вищезазначених висновків апеляційна скарга не містить.

Заперечення Третьої особи, щодо невідповідності змісту додаткової угоди, яка міститься в резолютивній частині позовної заяви - редакції додаткової угоди, яка була направлена Позивачем на адресу Відповідача - не приймаються колегією суддів до уваги, так як Третя особа в силу приписів ст. 74 ГПК України повинна довести таку обставину шляхом подання відповідних доказів, які в матеріалах справи відсутні.

Твердження заявника апеляційної скарги про ненадання Позивачем до суду першої інстанції доказів на підтвердження факту здійснення орендних платежів за Договором, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки правомірність поведінки Позивача презюмується, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, спір щодо належного виконання Позивачем відповідного обов`язку в межах даної справи відсутній.

Доводи Третьої особи про відсутність у директора Позивача законних повноважень щодо внесення змін до Договору шляхом підписання проекту додаткової угоди спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що Хурса В.В. є керівником Позивача та має відповідні повноваження.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними висновками колегії суддів в межах даної справи та наведеними приписами чинного законодавства.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 про задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді судом всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області с.Великі Будища, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 року у справі №917/1776/20 - залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Великобудищанськоу сільську раду Миргородського району Полтавської області с.Великі Будища, Полтавська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.11.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна