Рішення

від 16.11.2021 по справі 905/1252/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2021 Справа № 905/1252/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник», с. Урзуф, Донецька область

до відповідача-1: Урзуфської сільської ради, с. Урзуф, Донецька область

до відповідача-2: Мангушської селищної ради, смт. Мангуш, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область

про звільнення від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005

За участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рятувальник», с. Урзуф, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Урзуфської сільської ради, с. Урзуф, Донецька область, Мангушської селищної ради, смт.Мангуш, Донецька область (з урахуванням заяви позивача про залучення співвідповідача) про звільнення від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неможливість використання орендованих за договором від 16.12.2005 земельних ділянок з кадастровими номерами 1423985500:01:000:0198 та 1423985500:01:000:0199, які знаходяться за адресою: с.Урзуф, вул. Набережна, на яких розташована база відпочинку «Трубник», у зв`язку з тим, що за місцем розташування бази відпочинку «Трубник» дислокується підрозділ «Азов» Національної гвардії України. З огляду на вказані обставини позивач зазначає про наявність підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати в силу приписів ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1, Урзуфська сільська рада, правом на подання відзиву не скористався.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Урзуфська сільська рада (код ЄДРПОУ 04342878, вул.Центральна, буд.64, с.Урзуф, Мангушський р-н Донецької області, 87455) знаходиться в стані припинення за рішенням засновників.

Відповідно до рішення Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області №8/1-17 від 26.11.2020 «Про початок реорганізації Урзуфської сільскої ради шляхом приєднання до Мангушської селищної ради» встановлено вважати юридичну особу Мангушська селищна рада Маріупольского району Донецької області правонаступником всього майна, прав та обов`язків Урзуфської сільської ради.

Ухвалою суду від 31.08.2021 суд, виходячи з положень ч.ч. 1, 2 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, за заявою позивача залучив до участі у справі в якості співвідповідача Мангушську селищну раду (відповідач-2).

Відповідач-2 проти позову заперечує; зазначає, що умовами договору від 16.12.2005 не передбачено звільнення від сплати орендної плати за землю; разом з тим позивач з заявою про звільнення від сплати орендної плати до Мангушської селищної ради не звертався, відповідно рішення щодо цього питання не приймалось.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (залучена до участі у справі ухвалою суду від 31.08.2021) надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про відсутність у третьої осмобирозпорядчих документів, на підставі яких на базі відпочинку «Трубник» розміщений особовий склад підрозділу «Азов».

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.07.2021; розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження; підготовчі засідання проведені 22.07.2021, 31.08.2021, 21.09.2021 та 04.10.2021; підготовче провадження продовжено судом на 30 днів до 04.10.2021; ухвалою суду від 04.10.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.10.2021.

У судовому засіданні 20.10.2021 за клопотанням представника позивача, обґрунтованим необхідністю надання додаткових пояснень, суд в межах встановленого ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строку відклав розгляд справи до 17.11.2021.

У судове засідання 17.11.2021 учасники справи представників не направили; про місце, час та дату підготовчого засідання були повідомлені належним чином; підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено. Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами. Докази, що надійшли 17.11.2021 разом з клопотанням позивача від 15.11.2021, в силу приписів ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд до уваги не бере з причини відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.12.2005 між відповідачем-1, Урзуфською сільською радою, (орендодавець) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рятувальник», (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки; договір посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3276.

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для експлуатації існуючих будівель та споруд бази відпочинку та розміщення автостоянки, яка знаходиться у с. Урзуф по вулиці Набережній Першотравневого району Донецької області на території Урзуфської сільської ради; кадастрові номери земельних ділянок 1423985500:01:00:000:0198; 1423985500:01:000:0199. Загальна площа земельних ділянок 4,4467га (п.1.2 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючих будівель та споруд бази відпочинку та розміщення автостоянки (п.4.1 договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що договір укладено на строк сорок дев`ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата складає 6,2376 грн 1 м.кв на рік. Розмір орендної плати в місяць становить 23113,95грн, що складає 277367,35 грн на рік (п.3.1 договору в редакції додаткової угоди від 26.03.2013).

За змістом п.3.2 договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п.5.2 договору передача земельної ділянки за домовленістю сторін здійснюється за актом прийому передачі, який підписується сторонами в день нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.01.2014, індексні номери: 15870455 та 15909612, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 4,3337га га, кадастровий номер: 1423985500:01:00:000:0198, та земельної ділянки площею 0,1130га, кадастровий номер: 1423985500:01:000:0199 для експлуатації існуючих будівель та споруд бази відпочинку та розміщення автостоянки.

Між орендодавцем та орендарем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 16.12.2005, відповідно до якого орендодавець, Урзуфська сільська рада передає, а орендар, ТОВ «Рятувальник» приймає земельну ділянку площею 4,4467га, що розташована у с.Урзуф по вул. Набережній Першотравневого району Донецької області; кадастрові номери: 1423985500:01:00:000:0198; 1423985500:01:000:0199.

Матеріали справи свідчать, що на орендованих позивачем за договором від 16.12.2005 земельних ділянках розташована база відпочинку «Трубник», яка належить позивачу на праві власності на підставі рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 31.08.2009 у справі №2-649-09, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25058802 від 18.01.2010.

Разом з тим позивач зазначає, що з 2014 року фактично не користується земельними ділянками, оскільки за місцем розташування зазначеного об`єкту нерухомості на орендованих земельних ділянках, дислокований підрозділ «Азов» Національної гвардії України.

Позивач зазначає, що неможливість користування наданими в оренду на підставі договору оренди від 16.12.2005 земельними ділянками у зв`язку з використанням території бази відпочинку для розміщення підрозділу «Азов» Національної гвардії України є підставою для звільнення позивача від сплати орендної плати відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2, п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до п.3.1 договору на момент укладання договору річна орендна плата за один кв.м складає 1,0138грн, 3756,72грн в місяць. Договором про внесення змін від 06.03.2013 до договору оренди земельної ділянки від 16.12.2005 внесено зміни до п.3.1 договору та викладено в редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата складає 6,2376грн 1м.кв. на рік. Розмір орендної плати в місяць становить 23113,95грн, що складає 277367,35грн на рік».

Як встановлено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим згідно з положеннями ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже законодавчо визначеною підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату є неможливість орендаря використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає. При цьому означена підстава звільнення від сплати орендної плати встановлена прямою нормою закону та не потребує постановлення судом рішення з цього приводу.

Водночас позивач, посилаючись на положення ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України, просить саме суд звільнити його від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005 за реєстраційним номером 3276, укладеного між Урзуфською сільською радою та ТОВ «Рятувальник», за період з 01.06.2016 до закінчення дії обставин, за які позивач не відповідає.

Слід зазначити, що в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 Господарського кодексу України).

Підставою для захисту права чи охоронюваного законом інтересу позивача є його порушення, невизнання чи оспорення. Задоволення судом позову можливе лише за умов доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо: 1) наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), 2) порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем.

Розглядаючи справу суд також має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір не визначають іншого ефективного способу захисту, порушене право позивача підлягає захисту обраним позивачем способом.

Підставою для звернення до суду з позовом є те, що позивач позбавлений можливості використовувати орендовані земельні ділянки з кадастровими номерами 1423985500:01:000:0198 та 1423985500:01:000:0199, які знаходяться за адресою: с.Урзуф, вул. Набережна, та на яких розташована база відпочинку «Трубник», яка належить позивачу, у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки від 16.12.2005 через обставини, за які він не відповідає, а саме у зв`язку з тим, що за місцем розташування бази відпочинку «Трубник» дислокується підрозділ «Азов» Національної гвардії України.

Однак позивач не зазначає, які його права порушуються або оспорюються саме відповідачами, та не доводить, яким чином застосування обраного ним судового способу захисту звільнення від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005, може призвести до відновлення порушених прав ТОВ «Рятувальник» у спірних правовідносинах.

Викладене дозволяє дійти висновку, що метою звернення до суду з позовом про звільнення ТОВ «Рятувальник» від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005 є встановлення обставин використання третіми особами належних позивачу об`єктів, які розташовані на орендованих позивачем земельних ділянках, та встановлення обставин відсутності у позивача обов`язку за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005 здійснювати сплату орендної плати.

Вказана мета не відповідає завданню господарського судочинства, оскільки, як зазначалось, передумовою для захисту права є його порушення, а відсутність порушення права є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд повинен не тільки надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захист відновлення порушеного права позивача.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач при зверненні до суду з позовом має сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «ефективний засіб правого захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. При цьому метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

Згідно із ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Слід зазначити, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими. При цьому предмет позову, що являє собою матеріально - правову вимогу позивача та характеризується певним змістом, повинен бути спрямований на захист порушеного права та охоронюваного інтересу позивача та містити конкретний виклад позовних вимог.

Позивачем обраний спосіб захисту у вигляді звільнення від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005 за реєстраційним номером 3276, укладеного між Урзуфською сільською радою та ТОВ «Рятувальник», за період з 01.06.2016 до закінчення дії обставин,за які позивач не відповідає.

Обраний позивачем спосіб захисту звільнення від орендної плати є неналежним, оскільки не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення, з тих підстав, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного зменшення орендної плати за земельну ділянки.

Отже позивачем обрано неефективний спосіб захисту в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» про звільнення від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005.

Дійшовши такого вісновку, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на істотну зміну обставин суд до уваги не приймає, а обставини неможливості користування позивачем орендованими земельними ділянками при розгляді даної справи не досліджує, оскільки предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» є саме звільнення позивача від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.12.2005 за рішенням суду, а не внесення змін до вказаного договору оренди /або розірвання цього договору/ в судовому порядку у зв`язку із істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

З огляду на відмову у задоволенні позову за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Інших судових витрат до розподілу за наслідками розгляду спору учасниками справи не заявлено.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 17.11.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням пп.17.5 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова