Рішення

від 11.11.2021 по справі 540/1182/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1182/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Маланчук Л.С.,

за участю представників

відповідача - 2 - Рижова Ю.М.

відповідача - 3 - Радоуцької А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105", Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Гончаренко Антон Юрійович (далі - представник позивача), звернувся до суду з позовом до Державної установи "Білозерська виправна колонія (№105)" (далі - відповідач 1, ДУ "Білозерська виправна колонія (№105)"), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 2), Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі - відповідач 3), у якому просить стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 77 334,55 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідачів

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що при звільнені з Державної кримінально-виконавчої служби згідно наказу Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" від 27.03.2017 № 16 о/с йому не була виплачена одноразова грошова допомога. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі № 540/160/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 з Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" стягнуто на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 15 007,82 грн. Оскільки на день пред`явлення позову вказана одноразова грошова допомога не виплачена, тому відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України відповідачі повинні сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, який складає з дня коли Колонія № 105 визнала за позивачем право на одноразову грошову допомогу (16.01.2019) по день подання позову (08.05.2020) в сумі 77 334,55 грн.

14.08.2020 р. відповідачем-1 подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що під час розгляду справи № 540/160/19 ДУ "Білозерська виправна колонія (№105) не заперечувала щодо права позивача на одноразову грошову допомогу, проте не погоджувалась з її розміром. Враховуючи, що розгляд даної справи в апеляційному проваджені закінчився згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, тобто на початку 2020 року, у ДУ "Білозерська виправна колонія (№105) коштів на рахунку не було. При цьому, вказує, що кількість днів затримки у виплаті одноразової грошової допомоги складає 88 календарних днів, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 540/160/19 ( 10.02.2020) по день подання позову 08.05.2020 р., а сума, яка підлягає стягненню за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 14 207,60 грн.

12.06.2020 року представником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (постанова ВС КАС від 21.12.2018 у справі №803/1252/17). Оскільки позов ОСОБА_1 є таким, що поданий до неналежного відповідача, а тому відсутні підстави для його задоволення до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволені позову.

16.06.2020 року представником Департаменту з питань виконання кримінальних покарань подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що Департамент не є розпорядником бюджетних коштів та не нараховував і не виплачував позивачу заробітну плату, тому позовні вимоги позивача до Департаменту є безпідставними. Також вважає, що позивач звернувся з цим позовом до неналежного відповідача. Наведений позивачем приклад щодо визначення кола відповідачів, постановлений рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 540/302/20, в даному випадку не є обґрунтованим, оскільки суб`єктом призначення позивача є саме державна установа "Білозерська виправна колонія (№ 105)", яка здійснювала фінансове забезпечення позивача під час проходження ним служби.

В судовому засіданні представник відповідача-3 підтримала вказані заперечення та просила відмовити у задоволені позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 25 червня 2020 р.

25.06.2020 р. судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 10.07.2020 р. у зв`язку із встановленим карантином на всій території України.

Ухвалою суду від 10 липня 2020 р. відкладено розгляд справи у зв`язку з карантином, призначено судове засідання на 04.08.2020 р.

Ухвалою суду від 04.08.2020 р. відмовлено у задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гончаренко А.Ю. про заміну первісного відповідача-2 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відкладено судове засідання на 14.08.2020 р.

Ухвалою суду від 14.08.2021р. зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника державної установи "Білозерська виправна колонія (№105)" та зобов`язано державну установу "Білозерська виправна колонія (№105)" у найкоротші строки після визначення її правонаступника надати відповідну інформацію до суду, з посиланням на належні докази.

02.11.2021 р. судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання поновлено провадження у справі, відкладено судове засідання у зв`язку з хворобою представника відповідача-3, призначено судове засідання на 11.11.2021 р.

11.11.2021 р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" (далі - Колонія № 105) від 27.03.2017 № 16 о/с ОСОБА_1 (далі - позивач) було звільнено 27.03.2017 з Державної кримінально-виконавчої служби за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі № 540/160/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 - стягнуто з Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 15 007,82 грн.

Враховуючи, що на момент звернення до суду відповідачами не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, та керуючись ч. 1 ст. 117 КЗпП України позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

На момент звільнення позивача порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України були врегульовані "Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженою Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року №222.

При цьому, спеціальним законодавством, яке регулює виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, не передбачено порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

При цьому, непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Враховуючи, що спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення), до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України(далі - КЗпП), що не заборонено спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Оцінка суду

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. справа №821/1083/17 .

Аналізуючи вказані вище положення КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у справі №821/1083/17 виходила з того, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Стягнення повинно відповідати принципу розумності, справедливості та пропорційності.

Як зазначалось вище, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі № 540/160/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 з Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" стягнуто на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 15 007,82 грн.

Ураховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, а також те, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд вважає, що відповідач-1 повинен нести відповідальність, встановлену ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме: виплатити позивачу його середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби 27.03.2017 р.

На виконання вказаного рішення суду, Державна установа "Білозерська виправна колонія № 105" провела розрахунок з позивачем 16.12.2020 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи меморіальним ордером № 1 ( *109925748) (а.с. 6 т.2).

Таким чином, Державною установою "Білозерська виправна колонія № 105" з позивачем щодо виплати одноразової грошової допомоги проведено фактичний розрахунок поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України.

Враховуючи, що не проведення з вини відповідача-1 розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) зарплата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період.

Розраховуючи суму середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду ї Верховного Суду України, викладену в постанові від 26.02.2020 р. справа №821/1083/17 стосовно відповідності суми стягнення принципу розумності, справедливості та пропорційності. Так, роз`яснюючи наведені принципи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).

Відтак, для визначення суми, яку належить стягнути як середній заробіток за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги слід врахувати співмірність ймовірного розміру майнових втрат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача та заявлених ним до виплати сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тобто розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Згідно довідки ДУ "Білозерська виправна колонія № 105" від 11.11.2021 р., наданої на вимогу суду, а також копії довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 з період з 01.01.2017 р. по 27.03.2017 р., наданої позивачем, його грошове забезпечення за останні 2 місяці, що передували його звільненню складали у січні 2017 р. - 4 763,42 грн., у лютому 2017 р. - 4 762,52 грн. Середньоденне грошове забезпечення складає 161,45 грн. (4763,42 + 4762,52) : 59 днів.

Затримка у розрахунку становить 1360 днів (з 28.03.2017 р. ( наступний день після звільнення) по 15.12.2020 р. ( напередодні фактичного розрахунку).

Середній заробіток за час затримки розрахунку - 219 572,0 грн. (1360 днів х 161,45 грн.).

Виплачена за судовим рішенням у справі № 540/160/19 сума одноразової грошової допомоги складає 15 007,82 грн.

Водночас, суд зазначає, що сума одноразової грошової допомоги, яка не виплачена позивачу у день його звільнення, більш ніж у чотирнадцять разів є меншою, ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

Враховуючи, істотність частки складової грошового забезпечення (15 007,82 грн.) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку (219 572,0 грн.), яка складає 6,84 % ((15 007,82 грн. : 219 572,0 грн.) х 100), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням вказаної істотної частки становить 15 018,72 грн. ((219 572,0 грн. х 6,84) : 100 %) або ((161,45 грн. х 6,84) : 100 % х 1360 днів).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №260/348/19.

VII. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача-1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 15 018,72 грн., а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 804,80 грн., що підтверджується платіжним документом № 0.0.1699446464.1 від 08.05.2020 р.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам ( 19 %) в сумі 152,91 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" (місце знаходження 75032, Херсонська область, Білозерський район, с. Дар`ївка, код ЄДРПОУ 08564713), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місце знаходження 54020, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, буд. 104, код ЄДРПОУ 43315529), Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (місце знаходження 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 15 018,72 грн. ( п`ятнадцять тисяч вісімнадцять грн. 72 коп.).

В інший частині позову - відмовити.

Стягнути з Державної установи "Білозерська виправна колонія № 105" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 152,91 грн. ( сто п`ятдесят дві грн. 91 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 листопада 2021 р.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 106030000