Постанова

від 16.11.2021 по справі 300/3818/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3818/21 пров. № А/857/14865/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року про забезпечення позову у справі № 300/3818/21 (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення за № 1042 від 22.07.2021, -

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення ,,Про демонтаж огорожі» за № 1042 від 22.07.2021.

Ухвалою від 29 липня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суду відкрив провадження за вказаним позовом та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно із поданням даного адміністративного позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскарженого рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1042 від 22.07.2021 ,,Про демонтаж самовільно встановленої огорожі» .

Ухвалою від 29 липня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив повністю та постановив зупинити дію рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ,,Про демонтаж огорожі» за № 1042 від 22.07.2021 до набрання судовим рішенням в даній справі законної сили.

Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України суд допустив ухвалу до негайного виконання з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неповно з`ясував факти та обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, а також порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, за яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Проте в заяві про забезпечення позову висловлено тільки припущення про те, що існує потенційна небезпека заподіяння шкоди. При цьому позивач належним чином не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таких же обставин, мотивів чи обґрунтувань не наводить суд першої інстанції в оскарженій ухвалі суду. Тобто, не зазначено норм чинного законодавства, які могли бути порушені виконавчим комітетом при прийнятті оскарженого рішення.

Крім того, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Натомість, суд першої інстанції не перевірив матеріали, що стосуються прийнятого рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1042 від 22.07.2021 року ,,Про демонтаж огорожі» (демонтаж огорожі на вул.Івасюка,46 (навпроти), що в м. Івано- Франківську), шляхом витребування у виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради всіх наявних матеріалів.

Разом з тим, встановлення суперечностей є предметом адміністративного позову і вжиття заходів забезпечення позову з підстав невідповідності оскаржуваного рішення нормативно-правовим актам вищої юридичної сили фактично вирішуватиме спір по суті без розгляду справи, а якщо суд їх і встановив то він повинен в обов`язковому порядку зазначити їх у винесеній ухвалі.

З огляду на викладене, виконавчий комітет просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність ухвалу суду першої інстанції вимогам матеріального права.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з приписами ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому приписи ч.4 ст. 150 КАС України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України, зокрема, встановлених судом ще до розгляду відповідного позову по суті заявлених позовних вимог на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.

При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності (,,може» ) ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі ,,Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі ,,Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття ,,ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи ,,Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України ,, Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів також враховує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом позову.

Таким чином , інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покликатись на ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся.

Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже основна діяльність заявника є фактично припиненою і наслідком припинення такої основної діяльності є завдання позивачу збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до заявника контролюючими органами відповідних негативних наслідків.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.

Суд першої інстанції встановив, що підставою заявлених позовних вимог є той факт, що позивач є адвокатом ТзОВ ,,Газоілсервіс» , на земельній ділянці якого поставлено огорожу, а пунктом 1 оскарженого рішення виконавчий комітет зобов`язав саме позивача демонтувати огорожу на вулиці В. Івасюка, 46 (навпроти) у місті Івано-Франківську.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову, оскільки виконання оскарженого рішення виконавчого комітету призведе до неможливості забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 150, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року про забезпечення позову у справі № 300/3818/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов У зв`язку з тимчасовою відсутністтю судді Гудима Л.Я., постанова в повному обсязі складена 29 листопада 2021 року.