Постанова

від 10.04.2022 по справі 300/3818/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 рокуСправа № 300/3818/21 пров. № А/857/3454/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів -Большакової О.О., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (суддя Остап`юк С. В., м. Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконавчий комітет, Міська рада відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення «Про демонтаж огорожі» від 22.07.2021 №1042 (далі - Рішення).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційної скарги вказує, що зведення позивачем огорожі за адресою: вул. В.Івасюка, 46, а (навпроти) у м. Івано-Франківську (далі - Адреса) здійснено самовільно та без погодження, чим порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV), а також нормативних актів, прийнятих Міською радою. Відтак, вважає, що оскаржуване Рішення прийняте в межах повноважень та відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами та додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним вирішено питання про покладення обов`язку щодо вчинення певних дій на особу, яка не є суб`єктом правовідносин у сфері благоустрою.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та третьої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.07.2021 інспектор відділу благоустрою комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» Міської ради Дергун В. Є. (далі - Інспектор) склала протокол про адміністративне правопорушення № 815 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Протокол, КУпАП відповідно).

У Протоколі зафіксовано порушення позивачем пункту 15.1 розділу 15 Правил благоустрою м. Івано-Франківська, затверджених рішенням Міської ради від 25.12.2015 №68-2 (далі - Правила), а саме: встановлення огорожі за Адресою з порушенням вимог Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Виконавчого комітету від 05.02.2015 № 84 (далі - Порядок) (а. с. 6).

Постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті від 22.07.2021 №10/588 (далі - Постанова № 10/588) встановлено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн (а. с.47).

Окрім цього, Виконавчим комітетом прийнято Рішення, яким з метою протидії самовільному захопленню (зайняттю) земельних ділянок,позивача зобов`язано протягом двох календарних днів з моменту оприлюднення даного рішення на сайті демонтувати огорожу за Адресою, яка встановлена з порушенням відповідних норм.

Рішення було опубліковано на сайті Міської ради (доступ за посиланням: http://www.namvk.if.ua/dt/613595).

Не погоджуючись із Рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон № 280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать повноваження, а саме: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон № 2807-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Визначення поняття «благоустрій населених пунктів» наведено в частині першій статті 1 Закону № 2807-IV, а саме: комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 2807-IV встановлено, що благоустрій населених пунктів передбачає, зокрема, розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Частиною другою статті 17 Закону № 2807-IV встановлено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункт 1); дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів (пункт 2); не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів (пункт 3).

Вимоги щодо благоустрою території міста Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста Івано-Франківська встановлено Правилами (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 280/97-ВР акти ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 15.1 розділу 15 Правил передбачено, що встановлення огорож на території міста Івано-Франківська здійснюється у відповідності доПорядку.

Пунктом 1.2 розділу 1 Порядку встановлено, що цей Порядок регулює встановлення огорож з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож.

Дія цього Порядку поширюється на всі юридичні та фізичні особи, які мають у користуванні чи у власності земельні ділянки, що підлягають огородженню (пункт 1.3 розділу 1 Порядку).

Відповідно до положень пункту 1.4 розділу 1 Порядку власник земельної ділянки - юридична та фізична особи, яка відповідно до закону набула права власності на землю, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувач - громадянин або юридична особа, яким у встановленому законом порядку земельну ділянку передано у землекористування.

Здійснивши комплексний аналіз наведених норм, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, що розташовані на відповідній території, а Виконавчий комітет в ході прийняття спірного Рішення був зобов`язаний встановити власника та/або землекористувача земельної ділянки, розташованої за Адресою, на якій, на його думку, встановлена огорожа з порушенням відповідних норм.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив таке.

ОСОБА_1 є адвокатом, про що свідчить копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 426, видане Івано-Франківською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 05.07.2002 (а. с. 11).

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛСЕРВІС» (далі - ТОВ)та адвокатським бюро «Тугай та партнери», в особі керуючого адвоката Тугая І. М., укладено договір про надання правової допомоги № 02/07 (а. с. 12-13).

Разом з тим, апелянтом не заперечується, що 16.07.2021 позивач отримав виклик від ТОВ про те, що на земельну ділянку, що належить ТОВ, прибули інспектори з благоустрою і здійснюють огляд останньої за скаргою про самовільне захоплення землі. ОСОБА_1 прибув за адресою розташування земельної ділянки та проінформував Інспектора, що він являється адвокатом та здійснює представництво інтересів ТОВ. Додатково повідомив, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ТОВ. На підтвердження цього ОСОБА_1 надав для огляду державний акт на право власності на землю та зазначив, що огорожа зведена виключно довкола належної ТОВ земельної ділянки.

Належність ТОВ земельної ділянки площею 0,5016 га (кадастровий номер 2610100000:12:001:0876), що розташована: садове товариство «Бистриця-Надвірнянська», м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область (фактично за Адресою), на праві приватної власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 530991 від 17.05.2012 (а. с. 9-10, 14).

Зі змісту Протоколу вбачається, що ОСОБА_1 власноручно вказав, що він прибув за адресою земельної ділянки за повідомленням ТОВ, повідомив інспектора про те, що земельна ділянка є приватною власністю ТОВ, надав правовстановлюючі документи, проінформував про тимчасовість огорожі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивач не є суб`єктом правовідносин у сфері благоустрою, оскільки земельна ділянка, розташованаза Адресою, на якій, на думку Виконавчого комітету, встановлена огорожа з порушенням пункту 15.1 розділу 15 Правил, не належить позивачу, та не перебуває в його користуванні.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Додатково, як правильно зазначає суд першої інстанції, Виконавчий комітет, реалізувавши свої повноваження та прийнявши оскаржуване Рішення, в подальшому притягнув до передбаченої законом відповідальності не суб`єкта правовідносин у сфері благоустрою, а Тугая І.М., який є адвокатом та здійснює представництво інтересів клієнта - ТОВ.

Виконавчий комітет, тим самим, здійснив фактичне ототожнення позивача з ТОВ, що прямо порушує встановлену статтею 131-2 Конституції України гарантію незалежності адвокатури та безпосередньо суперечить визначеними пунктам 14, 16 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантіям адвокатської діяльності.

Слід звернути увагу й на те, що з матеріалів справи, а саме з доданих до відзиву на апеляційну скаргу доказів слідує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування Постанови№10/588 та закриття провадження у справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, у справі № 344/11764/21 позов задоволено, скасовано Постанову 10/588 та закрито провадження у справі.

Ухвалюючи зазначені рішення, судами зроблено висновок, що жодних обґрунтувань та доказів того, з яких підстав Виконавчим комітетом встановлено ОСОБА_1 як відповідальну особу за встановлення огорожі за Адресою не надано.

Щодо доводів скаржника про неправомірність встановлення власником земельної ділянки (ТОВ) огорожі на земельній ділянці за Адресою, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про те, що дане питання не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 11 квітня 2022 року.