Рішення

від 17.12.2021 по справі 300/3818/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2021 р. справа № 300/3818/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №1042 від 22.07.2021, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021.

29.07.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2021 забезпечено даний позов, шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021, до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №84 від 05.02.2015, виніс оскаржуване рішення від 22.07.2021 щодо позивача, який не є власником земельної ділянки, на якій встановлена огорожа, що підлягає демонтажу.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, а позивач відповідь на відзив.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

16.07.2021 інспектор відділу благоустрою Комунального підприємства "Муніципальна інспекція "Добродій" Івано-Франківської міської ради Дергун В.Є. склала протокол №815 про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .

У даному протоколі зафіксовано порушення ОСОБА_1 пункту 15.1 розділу 15 Правил благоустрою м. Івано-Франківська, а саме встановлення огорожі за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №84 від 05.02.2015 (а.с.6).

Постановою адміністративної комісії Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.07.2021 за №10/588 встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу 1 700,00 грн.

Також, рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021 з метою протидії самовільному захопленню (зайняттю) земельних ділянок та відповідно до Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську, Положення "Про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська" вирішено ОСОБА_1 протягом двох календарних днів з моменту оприлюднення цього рішення на сайті демонтувати огорожу на вул. В. Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську (а.с.5).

Оспорюване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021 оприлюднено на сайті Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, http://www.namvk.if.ua/dt/613595.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.07.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, згідно якого права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать повноваження, а саме, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пункт 7).

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до частини 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» .

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що благоустрій населених пунктів передбачає, зокрема, розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів (пункт 1).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Частиною другою статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункту 1); дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів (пункт 2); не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів (пункт 3).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункт1).

Зі змісту оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.07.2021 слідує, що з метою протидії самовільному захопленню (зайняттю) земельних ділянок ОСОБА_1 зобов`язано протягом двох календарних днів з моменту оприлюднення даного рішення на сайті демонтувати огорожу на вул. В. Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську, яка встановлена з порушенням пункту 15.1 розділу 15 Правил благоустрою м. Івано-Франківська.

Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 №106-19 "Про внесення змін у Правила благоустрою м. Івано-Франківська" внесено зміни у Правила благоустрою м. Івано-Франківська, затверджені рішенням сесії міської ради від 25.12.2015 №68 і викладено їх у новій редакції (надалі - Правила №106-19), якими встановлено вимоги, щодо благоустрою території Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 15.1 розділу 15 Правил №106-19 "Встановлення огорож та інших елементів огородження" передбачено, що встановлення огорож на території міста Івано-Франківська здійснюється у відповідності до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.02.2015 №84 «Про порядок встановлення огорож у м. Івано-Франківську» .

Порядок встановлення огорож у м. Івано-Франківську затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №84 від 05.02.2015 (далі - Порядок) та регулює встановлення огорож з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож (пункт 1.2 Порядку).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку дія цього Порядку поширюється на всі юридичні та фізичні особи, які мають у користуванні чи у власності земельні ділянки, що підлягають огородженню.

Пунктом 1.4 Порядку визначено, що власник земельної ділянки - юридична та фізична особи, яка відповідно до закону набула права власності на землю, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувач - громадянин або юридична особа, яким у встановленому законом порядку земельну ділянку передано у землекористування.

Враховуючи аналіз вказаних норм права, суд зазначає, що Правила благоустрою м. Івано-Франківська є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, а відповідач при прийнятті оспорюваного рішення повинен був встановити власника та/або землекористувача земельної ділянки по вул. В. Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську, на якій, на його думку, встановлена огорожа з порушенням пункту 15.1 розділу 15 Правил благоустрою м. Івано-Франківська.

З цього приводу суд встановив наступне.

Тугай Іван Михайлович є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №426, виданим Івано-Франківською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 05.07.2002 (а.с.11).

03.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газоілсервіс» в особі директора Пивоварчина Ярослава Корнелійовича (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тугай та партнери» в особі керуючого Тугай Івана Михайловича (адвокатське бюро) укладено Договір про надання правової допомоги за №02/07, за умовами якого клієнт уповноважує адвокатське бюро надавати правову допомогу та представляти його права та інтереси в усіх судах України всіх інстанцій з усіх питань, в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах та організаціях всіх форм власності з питань, що стосуються діяльності клієнта (а.с.12-13).

У позовній заяві позивач зазначив, що 16.07.2021 близько 12:00 год. отримав повідомлення від свого довірителя - ТзОВ «Газоілсервіс» про те, що на належну товариству земельну ділянку в Івано-Франківському садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська» прибули інспектори з благоустрою і здійснюють огляд ділянки за скаргою про самовільне захоплення землі. Позивач прибув до місця знаходження та повідомив інспектору відділу благоустрою Комунального підприємства "Муніципальна інспекція "Добродій" Івано-Франківської міської ради Дергун В.Є., що є адвокатом та представляє інтереси ТзОВ «Газоілсервіс» , у приватній власності якого перебуває земельна ділянка, надав для огляду державний акт на право власності на землю та зазначив, що огорожа зведена виключно довкола належної ТзОВ «Газоілсервіс» земельної ділянки.

Суд встановив, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №530991 від 17.05.2012 ТзОВ «Газоілсервіс» є власником земельної ділянки площею 0,5016 га (кадастровий номер 2610100000:12:001:0876), що розташована: садове товариство «Бистриця Надвірнянська» , м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область (а.с.9-10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31.12.2020 державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56043869 на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:12:001:0876 площею 0,5016 га за ТзОВ «Газоілсервіс» (а.с.14).

У протоколі №815 про адміністративне правопорушення від 16.07.2021 позивач особисто зазначив, що прибув як адвокат за повідомленням власника земельної ділянки, надав державний акт, повідомив про тимчасовість огорожі.

Таким чином, суд встановив, що позивач не є власником або землекористувачем земельної ділянки по вул. В. Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську, на якій, на думку відповідача, встановлена огорожа з порушенням пункту 15.1 розділу 15 Правил благоустрою м. Івано-Франківська.

Отже, відповідач реалізовуючи свої повноваження самоврядного контролю за станом благоустрою, оскаржуваним рішенням зобов`язав вжити дії, спрямовані на відновлення порушення правил благоустрою щодо земельної ділянки по вулиці Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську (кадастровий номер 2610100000:12:001:0876) особу, яка щодо такої земельної ділянки не є суб`єктом правовідносин у сфері благоустрою.

Одночасно з цим, суд окремо звертає увагу на те, що прийнятим рішенням "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021, відповідач застосував свої повноваження та притягнув до передбаченої законом відповідальності не суб`єкта правовідносин, а адвоката, який здійснює адвокатську діяльність в інтересах такого суб`єкта правовідносин, ототожнюючи адвоката з клієнтом.

Притягнення адвоката до відповідальності у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із Законом, ототожнення адвокатом з клієнтом є неприпустимим та неприйнятним в демократичному суспільстві правової держави та таким, що прямо порушує встановлену статтею 131-2 Конституції України гарантію незалежності адвокатури та безпосередньо суперечить визначеними пунктам 14, 16 частини 1 статті 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гарантіям адвокатської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021, яким позивача зобов`язано демонтувати огорожу на земельній ділянці, що йому не належить та не перебуває в його користуванні, є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що питання правомірності встановлення власником земельної ділянки (ТзОВ «Газоілсервіс» ) огорожі на даній земельній ділянці по вул. В. Івасюка, 46 (навпроти) у м. Івано-Франківську не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за №50439994 від 28.07.2021, підтвердив сплату судового збору на суму 908,00 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ - 04054346, вулиця Грушевського, будинок 21, місто Івано-Франківськ, 76018) "Про демонтаж огорожі" за №1042 від 22.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ - 04054346, вулиця Грушевського, будинок 21, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.